14 березня 2017 р. Справа № 903/113/17
за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії
до відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення 77613грн. 23коп.
Суддя Слободян О.Г.
Представники :
від позивача: Руденко К.В., довіреність від 30.12.2016р.
від відповідача: Туревич А.О., довіреність від 13.03.2017р.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: позивач - ПАТ “Волиньобленерго” в особі Луцької міської філії звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 77613грн. 23коп., з них 48492грн. 58коп. заборгованості за активну електроенергію, 1372грн. 40коп. заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії на підставі договору про постачання електричної енергії №529-0790000 від 21.07.2003р., 18719грн. 28коп. пені, а також 7625грн. 40коп. інфляційних втрат, 1403грн. 57коп.- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно укладеного договору про постачання електричної енергії №529-0790000 від 21.07.2003р., відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 „Порядок розрахунків" та №3 „Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії". Відповідач не повністю оплатив спожиту за період з жовтня 2014р. по січень 2017р. електричну енергію, внаслідок чого станом на 01.02.2017р. утворилась заборгованість за активну електричну енергію в сумі 48492грн. 58коп. Також, відповідач не повністю проводив оплату по виставлених рахунках за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, тому станом на 01 лютого 2017 року заборгованість відповідача за реактивну електричну енергію склала 1 372,40 грн. Крім того, за порушення умов договору відповідачу нараховано 18719грн. 28коп. пені, 7625грн. 40коп. інфляційних втрат та 1403грн. 57коп.- 3% річних.
В судовому засіданні представник позивача подав клопотання, в якому повідомляє, що відповідачем 28.02.2017р. здійснено повну оплату заборгованості за активну електроенергію в сумі 48492,58грн. та 13.03.2017р. здійснено часткову оплату заборгованості за реактивну електроенергію в сумі 1182,74грн. та просить припинити провадження у справі в цій частині в зв'язку зі сплатою.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх..№01-54/1864/17 від 16.02.2017р.), додатковому відзиві (вх..№01-54/2762/17р.) проти позовних вимог не заперечує, просить суд, на підставі п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст.233 ГК України, зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій, посилаючись на те, що військова частина 1141 входить до складу Національної гвардії України, а також є державною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету. Також зазначає, що особовий склад військової частини виконує бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції та виконує функції з забезпечення територіальної цілісності, обороноздатності держави в зоні АТО та функції з охорони громадського порядку у м. Луцьку та конвоювання засуджених в межах міста.
Крім того, представник відповідача подав заяву (вх..№01-66/47/17 від 14.03.2017р.) про застосування позовної давності щодо нарахування та стягнення пені.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
21 липня 2003р. між позивачем - ПАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії (Постачальник) та відповідачем - військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії №529-0790000 з додатками.
Згідно п.1 Договору Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує постачальнику електричної енергії іі вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору.
В розділі 2 Договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до п.2.2.3. Договору відповідач зобов'язувався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 „Порядок розрахунків" та №3 „Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії".
Оплата електричної енергії та інших платежів, спираючись на п.8.1. договору, здійснюється Споживачем самостійно, шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 „Порядок розрахунків".
Пунктом 2 додатку 2 договору визначено, що рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений протягом 3-х операційних днів від дня отримання Споживачем рахунку.
Аналогічно це підтверджується п.8.5. Договору: остаточний розрахунок по всім платежам згідно цього Договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.
Позивач виконав умови договору та постачав відповідачу електроенергію в період з жовтня 2014р. по січень 2017р. включно за тарифами, встановленими Національною комісією з питань регулювання електроенергетики, що підтверджується рахунками за електроенергію.
Відповідач не повністю оплатив спожиту за цей період електричну енергію, чим порушив умови договору.
Водночас, відповідач не повністю проводив оплату по виставлених рахунках за спожиту електричну енергію, в зв'язку з чим виникла заборгованість на суму 48492,58грн.
Також, в порушення п 2.2.4 Договору, яким визначено, що Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №5 „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії", відповідач неналежним чином проводив оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Заборгованість відповідача по електроенергії становила 1372,40грн..
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Статтею 26 Закону України „Про електроенергетику” встановлено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії і несе відповідальність за порушення умов договору згідно з законодавством України.
Водночас, на день розгляду спору (після подання позивачем позову до суду (03.02.2017р.), як зазначає позивач та підтверджує відповідач, відповідачем 28.02.2017р. погашено заборгованість за активну електроенергію в сумі 48492,58грн. та 13.03.2017р. здійснено часткове погашення заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії в сумі 1182,74грн. А тому провадження у справі в цій частині необхідно припинити на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Згідно ч.1 ст.35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
На день розгляду спору заборгованість відповідача за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії в сумі 189грн. 66коп. не погашена, не оспорена відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 «Порядок розрахунків», Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 18719,28грн. пені, яка є підставною.
Водночас, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги щодо стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Частина 5 статті 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 257, ч.1 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З врахуванням позовної давності до стягнення підлягає пеня у розмірі 11345,54грн. за період з 03.02.2016р. по 01.02.2017р. В позові в частині стягнення 7373,74грн. пені слід відмовити, в зв'язку з пропуском позовної давності.
Водночас, відповідач звернувся в суд із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Судом встановлено, що відповідач - військова частина 1141 входить до складу Національної гвардії України, а також є державною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, основні фонди, обігові кошти частини є державною власністю та перебувають у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України і закріплені за нею на праві повного господарського відання. Витрати військової частини здійснюються в межах кошторисних призначень затверджених Головним управлінням Національної гвардії України. Як наслідок невчасне надходження бюджетних асигнувань на рахунки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України спричинило невчасну оплату послуг електропостачання. Як зазначає відповідач, на даний момент особовий склад Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України перебуває в зоні проведення антитерористичної операції, де виконує службово-бойові завдання. Значний обсяг бюджетних коштів витрачається на речове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, які виконують службово-бойові завдання, пов'язані із виконанням завдань та функцій держави, в тому числі в зоні проведення АТО.
Згідно ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, що військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України є державною установою, що фінансується із держбюджету та наразі перебуває у важкому фінансовому становищі, у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на сході країни, погашення відповідачем заборгованості за електроенергію, фактичні втрати позивача від невчасної оплати електроенергії суд, керуючись ч.3 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення на 50 % та стягнути з відповідача пеню в розмірі 5672,77грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В пунктах 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.
В зв'язку з простроченням оплати, відповідачу нараховано 1403,57грн. 3% річних та 7625,40грн. інфляційних втрат, які є підставними та підлягають до стягнення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на відповідача.
Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства “Волиньобленерго” в особі Луцької міської філії (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Залізнична, 1 -б, код ЄДРПОУ 00131512, п/р НОМЕР_3 у філії Волинського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 303398) 14891 грн. 40коп. ( з них: 189грн. 66коп. заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 5672грн. 77коп. пені, 1403грн. 57коп. - 3% річних та 7625грн. 40коп. інфляційних втрат), а також 1600грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Повний текст рішення складено
15.03.2017
Суддя О. Г. Слободян