14 березня 2017 року м. Київ К/800/7468/17
Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Частково задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні відносини регулюються ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до Порядку застосування Списків №1 та №2, що дає право на пенсію на пільгових умовах, при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах до пільгового стажу зараховуються періоди роботи за професіями або на посадах, передбачених Списками, у разі зайнятості на роботах у відповідних умовах упродовж повного робочого дня, що має бути підтверджено документами за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року, тобто з моменту набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, якою затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Встановлено, що Розділом XXXIII "Загальні професії", код 23200000-14341 Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року №162 передбачено професію машиністи холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки. Слід зазначити, що посади, на яких працював позивач, а саме «машиніст аміачно-холодильних установок в аміачно-холодильному азотно-повітряному цеху; машиніст холодильних установок в аміачно-холодильно-компресорному цеху, машиніст аміачно-холодильних установок в аміачно-холодильно-компресорному цеху", передбачають володіння професією «машиніста холодильних установок, що обслуговують аміачно-холодильні установки», яка передбачена Розділом XXXIII "Загальні професії", код 23200000-14341 Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки основною базою цих професій є аміачні компресори, що потребують обслуговування і забезпечення технологічного процесу стиснення аміачного хладогенту, його транспортування до холодильних установок (холодильників) з метою випаровування і зниження температури всередині холодильника.
Таким чином посилання Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, стосовно того, що професії, на яких працював позивач у ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна", Списком №2 не передбачені є безпідставним. Крім того, зазначення відповідача відмінностей у назвах виробничих підрозділів, а саме: виробництво рідкого скла, що фактично є спеціально визначеним для застосування позиції 23401000-1753а розділу XXXI Списку №2 Постанови № 62 від 11 березня 1994 року, не впливає на право позивача застосувати до займаної ним посади приписи Розділу XXXIII "Загальні професії", код 23200000-14341 Списку №2 та визнати за ним право на пенсію на пільгових умовах.
Відтак, Вищий адміністративний суд України погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).
Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 5 січня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житомирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Єрьомін