21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
03 листопада 2009 р. Справа 11/191-09
за позовом Адідас АГ (1-2, Аді-Дасслер-Штрассе, Д-91074, Херцогенаурах)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя», м. Вінниця
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця
про захист прав інтелектуальної власності
Суддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:
від позивача Компанець Є.М. за довіреністю № 34 від 20.01.2009р.;
від І відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 03.06.2009р.;
ОСОБА_5 за довіреністю № б/н від 03.06.2009р.;
від ІІ відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 4866 від 03.06.2009р.;
ОСОБА_5 за довіреністю № 4866 від 03.06.2009р..
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»на користь компанії Адідас АГ матеріальні збитки в сумі 206 049,50 грн. шляхом перерахування уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пахаренко і партнери»та про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь компанії Адідас АГ матеріальні збитки в сумі 206 049,50 грн. шляхом перерахування уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пахаренко і партнери».
В процесі розгляду справи представником позивача подано клопотання про зміну позовних вимог в якому позивач просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»та з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на користь компанії Адідас АГ матеріальні збитки в сумі 412 099 грн. шляхом перерахування уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пахаренко і партнери».
Позов мотивовано тим, що перевіркою органами УМВС було встановлено, що товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»здійснювало діяльність по пошиву, зберіганню спортивного одягу, взуття, аксесуарів з використанням торгівельної марки Адідас, права на які належать позивачу. В ході контрольної закупки у СПД ОСОБА_1 органами УМВС було придбано продукцію, яку відповідно до Висновку спеціаліста позивача було визнано фальсифікованою, тобто такою, при виготовлені якої незаконно використовуються торгівельні марки.
Позивач ніколи не укладав з відповідачами договорів на право використання зазначеної торгівельної марки. Відповідачі ніколи не звертались до позивача з пропозицією про придбання ліцензії торговельної марки Адідас.
Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на Висновок спеціаліста про фальсифікацію оригінальної продукції від 23.05.2006р., Висновок судової експертизи НДІ інтелектуальної власності АПН України від 10.06.2007р. № 302-1, 302-2 та 20 висновків НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області.
Крім того, позивач, як на підтвердження факту виробництва та зберігання спортивного одягу у виробничих та торгівельних приміщеннях товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»посилається на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 07.10.2008р. у справі № 2-4704/08, яке залишено в силі апеляційною інстанцією, відповідно до ухвали апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008р..
Позивач вважає, що відповідачі з метою отримання прибутку виготовляли, зберігали, продавали товари, марковані торговельної марки Адідас, зважаючи на відомість бренду, та у зв'язку з цим, отримували перевагу перед іншими підприємцями, під час реалізації цієї продукції, чим порушили права позивача на торгову марку Адідас і завдали збитків на суму 412099,00 грн.
Крім того, реалізуючи фальсифіковані спортивні товари з незаконним нанесенням торгової марки Адідас, відповідачі умисно поширювали неправдиві відомості про компанію Адідас АГ, вводили в оману споживачів відносно виробника товарів та якості цих товарів, що завдало в свою чергу шкоди діловій репутації та майновим інтересам позивача.
Відповідачі у відзиві та їх представники в судових засіданнях позов не визнали мотивуючи це тим, що відомості на які посилається позивач, зокрема на проведення ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області перевірки виробничих та торгівельних приміщень товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»та контрольної закупки у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 органами УМВС в ході якої було придбано продукцію, яку відповідно до Висновку спеціаліста позивача було визнано фальсифікованою є невичерпною, оскільки, в результаті проведення контрольної закупки, заступником начальника СЧ СУ УМВС України у Вінницькій області була порушена кримінальна справа по факту незаконного використання знака для товарів і послуг та фірмового найменування службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя», про що була винесена відповідна постанова від 29.05.2006р..
Зазначена постанова про порушення кримінальної справи від 29.05.2006р., Ленінським районним судом м. Вінниці 20.06.2006р. була скасована, про що є відповідний судовий акт та залишена в силі апеляційним судом Вінницької області ухвалою від 03.07.2006р..
Крім того, Замостянським районним судом м. Вінниці була розглянута адміністративна справа про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 15.02.2007р. за порушення законодавства про використання знаків для товарів і послуг. Постановою Замостянського райсуду від 31.08.2007р. ОСОБА_1 було визнано винним, але постановою апеляційного суду Вінницької області від 20.09.2007р. дану постанову суду першої інстанції було скасовано.
Посилання позивача на рішення Ленінського районного суд м. Вінниці від 07.10.2008р. у справі № 2-4704/08, яке ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04.12.2008р. залишено без змін, яким встановлено виготовлення на обладнанні ТОВ «Секвоя»продукції торгівельної марки NІKЕ є хибними, так як, в описовій частині рішення зазначені обставини є поясненнями позивача, а не фактами встановленими судом. Даним рішенням суду встановлено, що «… доказів заподіяння шкоди позивачам ОСОБА_1 суду не надано. В той же час, докази, надані відповідачем, вказують на відсутність його вини у заподіянні шкоди позивачам…»Суд своїм рішенням відмовив позивачам в задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 про відшкодування збитків та знищенні продукції . У своєму рішенні суд посилається на постанови апеляційного суду Вінницької області від 20.09.2007р. та постанову Замостянського районного суду від 19.10.2006р., якими встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 як складу злочину за фальсифікацію продукції , так і складу адміністративного правопорушення.
Крім того, заперечуючи проти позову, відповідачем -фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 було подано пояснення та заява про припинення провадження на підставі п.6 ст.80 ГПК України в зв'язку з припиненням останнім підприємницької діяльності. Так 13.08.2009р. Державна реєстрація підприємця ОСОБА_1 була припинена записом № 217400600030/9056, про що свідчить відмітка на копії про Державну реєстрацію та довідка ДПІ у м. Вінниця від 18.08.2009р. № 6306.
З огляду на викладені вище обставини, відповідачі просили суд в позові відмовити.
В судовому засіданні 21.10.2009р. судом оголошено перерву до 03.11.2009р. з метою надання сторонами додаткових доказів.
Оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, повно та всебічно вивчивши подані сторонами докази, судом встановлено наступне.
Позивач у встановленому порядку зареєстрував торгівельну марку (надалі ТМ) Адідас, що підтверджується Витягами з міжнародного реєстру торгівельних марок Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Ці торгівельні марки зареєстровані для товарів 16,18,24,125,28 класів Міжнародної класифікації для товарів та послуг, а саме, одяг, взуття, гімнастичні та спортивні товари, дорожні сумки, аксесуари.
Позивач використовує зазначену торгівельну марку на своїй продукції, в тому числі, на території України, є єдиною офіційною особою, що має право дозволяти та забороняти використання торгівельної марки Адідас.
16.05.06 ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області було проведено перевірку виробничих та торгівельних приміщень товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»(надалі ТОВ «Секвоя») якою встановлено, що ТОВ «Секвоя»здійснювало діяльність по пошиву, зберіганню спортивного одягу, взуття, аксесуарів з використанням ТМ Адідас, права на які належать позивачу.
В ході контрольної закупки у фізичної особи - підприємця (надалі ФОП) ОСОБА_1 органами УМВС було придбано продукцію, яку відповідно до Висновку спеціаліста позивача було визнано фальсифікованою, тобто такою, при виготовлені якої незаконно використовуються торгівельні марки.
На підставі Висновку спеціаліста про фальсифікацію оригінальної продукції від 23.05.2006р., Висновку судової експертизи НДІ інтелектуальної власності АПН України від 10.06.2007р. № 302-1, 302-2 та 20 висновків НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області позивач просить стягнути з відповідачів завданих йому збитків в розмірі 412 099 грн..
Проте, суд вважає, що дані висновки не можуть бути прийняті як докази, оскільки вони були предметом дослідження в рамках кримінальної справи, порушеної проти посадової особи ТОВ «Секвоя»- директора ОСОБА_1 та адміністративної справи, порушеної проти фізичної особи -громадянина ОСОБА_1.
В рамках розгляду даних справ, судами було досліджено докази на які посилають сторони в даній справі, надано їм відповідну оцінку та встановлено, що надані позивачем докази не дають підстав для притягнення вище вказаних осіб до кримінальної та адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.21 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Отже, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Статтею 495 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 5 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачено, що власник торговельної марки має виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди позначення, що є схожим із зареєстрованою торговельною маркою, стосовно товарів і послуг, для яких зареєстрована торговельна марка, якщо внаслідок такого використання це позначення і торговельну марку можна сплутати.
У відповідності до п. 1 ст. 20 цього Закону, будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. Частиною 2 вказаної норми визначено, що на вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. № 01-8/24 п.7 судом зазначено, що відсутність з боку відповідача зі справи протиправної поведінки, причинного зв'язку між діями відповідача та можливими збитками позивача, недоведеність позивачем факту заподіяння шкоди та її розміру , виключають можливість задоволення позову про стягнення збитків у зв'язку з використання без дозволу позивача знака для товарів і послуг. Крім того, судом зазначено, що для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди потрібно наявність сукупності усіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів, цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому, діяння заподіювача шкоди має містити всі ознаки, передбачені ст. 1166 ЦК України, а саме: воно повинно заподіювати шкоду, бути протиправним, причинно пов'язаним зі шкодою, винним. Тому для застосування позадоговірної відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків у вигляді очікуваного і не одержаного прибутку є встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, -наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 із наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Відповідно п.47 Постанови Президії ВГСУ від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів із захисту прав інтелектуальної власності »зазначено, що правопорушенням є пропонування для першого продажу товару, з нанесеним знаком, які використовуються без дозволу його власника .
Доказів виготовлення продукції з використанням ТМ Адідас на обладнані ТОВ «Секвоя»позивач не надав. Натомість апеляційним судом Вінницької області в ухвалі від 03.07.2006р. зазначено, що «…продукція з товарними знаками не виготовлялась на даному підприємстві, а була придбана останнім для реалізації…». Крім того, відповідачем -ТОВ «Секвоя», в судове засідання було надано протокол від 16.052006р. огляду місці події, складеного о/у ВДСБЕЗ УМВС України у Вінницькій області, лейтенантом міліції Дорохіним А.М., яким у ТОВ «Секвоя»було вилучено швейне обладнання, яке використовувалось останнім для здійснення господарської діяльності але повернуто ОСОБА_1 12.07.2006р., що підтверджується розпискою.
Судом досліджено, що перелік обладнання, що використовувалось ТОВ «Секвоя»не містить обладнання, яке може бути використано для виготовлення та вишивки емблем ТМ Адідас.
Таким чином, позивачем не надано доказів підтверджуючих факт виготовлення ТОВ «Секвоя»та ФОП ОСОБА_1 спортивного одягу з ТМ Адідас.
Крім того, у відповідачів відсутнє обладнання для виготовлення м'ячів, кросівок, шкарпеток, аксесуарів.
Слід зазначити, що твердження позивача, викладені в позовній заяві, щодо виготовлення продукції відповідачами спростовуються ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 03.07.2006р., в якій зазначено, що «…продукція з товарними знаками не виготовлялась на даному підприємстві…»
Таким чином, не мало місця такий факт, як пропонування для першого продажу.
За таких обставин, судом не встановлено в діях відповідачів ознак протиправної поведінки. Відповідач -ТОВ «Секвоя»здійснював свою господарську діяльність відповідно Статуту.
В зв'язку з тим, що судом встановлено відсутність протиправної поведінки відповідача - ТОВ «Секвоя», а отже, як наслідок, відсутній факт нанесення збитків.
Для встановлення наявності вини відповідачів судом було витребувано матеріали цивільної та адміністративної справ. В матеріалах даних справ містяться судові акти, якими встановлено факт відсутності вини посадової особи ТОВ «Секвоя» - директора ОСОБА_1, а також відсутність вини фізичної особи -ОСОБА_1, в зв'язку з чим, постанови про порушення кримінальної справи та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності судами перших та апеляційних інстанції скасовані. В зв'язку з відсутністю факту вини, вилучені в ході перевірки товари з наявним товарним знаком Адідас були повернуті ОСОБА_1, а швейне обладнання повернуто ТОВ «Секвоя».
Дані обставини підтверджуються постановою апеляційного суду Вінницької області від 23.09.2007р. у справі № 33-190/07.
В судовому засіданні відповідач -ФОП ОСОБА_1 надав суду докази того, що 13.08.2009 Державна реєстрація підприємця ОСОБА_1 була припинена записом № 217400600030/9056, про що свідчить відмітка на копії про Державну реєстрацію та довідка ДПІ у м. Вінниця від 18.08.2009р. № 6306.
Відповідно вимог ст.52 ЦК України -фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю всім своїм майном.
Таким чином, припинення фізичної особи та втрата нею статусу суб'єкта такої діяльності не призводить до втрати нею цивільної правоздатності, тобто, в даному випадку, цивільну відповідальність має нести фізична особа -ОСОБА_1
Проте, відносно громадянина ОСОБА_1 цивільними судами м. Вінниці, а саме, Ленінським та Замостянським судами м. Вінниці та апеляційним судом Вінницької області були розглянуті ряд кримінальних та адміністративних справ про притягнення гр.. ОСОБА_1 до кримінальної та адміністративної відповідальності за пошиття та продаж фальсифікованого спортивного одягу, на якому незаконно використовував торговий знак Адідас, чим завдав власникам торгового знаку збитків в значних розмірах. Судовими актами в даних справах було встановлено відсутність складу та події злочину та адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1, провадження у справах було закрито, а вилучену продукцію повернуто ОСОБА_1
Судом встановлено, що згідно Акту знищення продукції від 12.03.2008р., продукція з ТМ Адідас, в наслідок неналежного зберігання під час вилучення органами МВС та її псування, була знищена шляхом утилізації.
Обладнання, яке було повернуто ТОВ «Секвоя»після його вилучення органами МВС, було повернуто власнику 15.07.2006р., що підтверджується Актом № 15/07/06.
Крім того, позивач у даній справі, звертався до Ленінського районного суду з позовом до гр.. ОСОБА_1 про відшкодування збитків та знищення продукції «Адідас», але рішенням суду від 07.10.2008р. у справі № 2-4704/08, яке набрало законної сили, позивачу в задоволені вимог щодо відшкодування збитків гр.. ОСОБА_1 відмовлено, з підстав того, що докази, надані гр.. ОСОБА_1 вказують на відсутність його вини в заподіянні шкоди.
Таким чином, вказані вище обставини свідчать про відсутність вини громадянина ОСОБА_1, протиправної його поведінки та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та фактом нанесення збитків.
Позивач, в своїй позовній заяві надає розрахунок збитків, як доходи, які б особа могла б реально одержати, якби її право не було порушено, а саме, шляхом множення кількості вилученої в ході перевірки МВС продукції на мінімальну ціну однієї пари продукції, згідно з Каталогами продукції - Адідас. Осінь/зіма 2005, Адідс. Весна/Літо 2006 та прейскурантом цін компанії Адідас.
При цьому, як на підставу стягнення збитків, посилаючись на ст.1192 ЦК України.
В той же час, ст.1192 ЦК України зазначає, що розмір збитків, який підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна, на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено, що позивач у даній справі жодним судовим актом не визнаний потерпілим, а докази того, яке майно ним було втрачено, він не надав.
З огляду на вищевикладене, в його сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено вини відповідачів в заподіянні йому збитків, а відтак у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні позову Адідас АГ про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Секвоя»та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь компанії Адідас АГ матеріальні збитки в сумі 412099 грн. шляхом перерахування уповноваженому представнику товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Пахаренко і партнери»відмовити.
Повний текст рішення оформлено та підписано 06.11.2009р.
Суддя В. Матвійчук
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - представнику позивача Шамріній Олені Олексіївні (АДРЕСА_2)
3 - відповідачу - ТОВ «Секвоя»(21006, м. Вінниця, вул. Київська, 16)
4 - відповідачу ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)