21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
02 листопада 2009 р. Справа 2/198-09
за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство", 31310, Хмельницька область, Хмельницький район, смт.Чорний острів, вул.Вокзальна, буд.1
до: Приватного підприємства "Украгрохолдінг", 23210, Вінницька область, Вінницький район, с.Стрижавка, вул.Ясна, 12
про розірвання договору та про стягнення 83 460 грн.
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Лошатецький В.В., довіреність №23 від 01.06.2009 року
відповідача : не з"явився
Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства "Украгрохолдінг" на користь Відкритого акціонерного товариства "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" 83 460,00 грн., в тому рахунку 65 000, 00 грн. - основного боргу, 16 510, 00 грн. - індексу інфляції, 1950,00 грн. - 3% річних за невиконання умов договору купівлі-продажу № 4 від 29.01.2008 року та про розірвання вказаного договору.
Ухвалою від 15.09.2009 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 2/198-09 та призначено до розгляду на 02.11.2009 року.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовільнити його в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 02.11.2009 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 15.09.2009 року документів не надав. При цьому ухвалу про порушення провадження у справі від 15 вересня 2009 року було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у позовній заяві. Слід зазначити, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 11.06.2009 року адресою місцезнаходження ПП "Украгрохолдінг" є 23210, вул. Ясна, 12, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, яка є ідентичною тій, що зазначена в позовній заяві.
Крім того суд звертає увагу на п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року за № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційного листа вищого Господарського суду України від 15.03.2007 року за № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
29.01.2008 року між ПП "Украгрохолдінг" (Продавець) та ВАТ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №4, відповідно до умов якого продавець зобов"язався передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити в порядку, у строки та на умовах цього договору нафтопродукти, а саме масло ПОД (пічне паливо) загальною кількістю 64275 літрів вартістю 138 191 грн. 25 коп., у тому числі ПДВ 23 031 грн. 87 коп.
Відповідно до п. 2.1. договору покупець здійснює розрахунок з продавцем шляхом 50% передоплати вартості товару на протязі трьох банківських днів з дня виставлення рахунку та залишку 50% вартості товару до 01 серпня 2008 року.
Так, на виконання вказаного п. 2.1 договору позивач згідно платіжного доручення № 15 від 30.01.2008 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 65 000 грн. в якості передоплати згідно рахунку № СФ-0000005 від 29.01.2008 року.
Згідно п. 3.3.1 договору продавець зобов"язаний передати покупцю товар у встановлений в договорі термін. Зокрема, у відповідності до п. 2.3 договору передача товару здійснюється продавцем напротязі 14-ти календарних днів з моменту здійснення передоплати.
Відповідач в порушення вказаних умов договору не здійснив передачу товару позивачу у строки, встановлені договором.
З боку позивача на адресу відповідача неодноразово надсилались претензії № 47 від 05.12.2008 р., № 321 від 28.06.2009 р., № 63 від 20.02.2009 року, проте були залишені без відповіді.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за договором купівлі-продажу та розірвання вказаного договору.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст. 662 ЦК України продавець зобов"язаний передати покупцеві товар, визначений договорм купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання належним чином - ВАТ "Чорноострівське ХПП" перерахувало на рахунок відповідача 50% передоплати вартості товару (65 000 грн.) на протязі трьох банківських днів з дня виставлення рахунку.
Однак, відповідач не виконав свого обов"язку щодо поставки нафтопродуктів позивачу згідно умов договору купівлі-продажу №4 від 29.01.2008 року.
В зв'язку з наведеним за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 65 000,00 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
В силу ст.629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами прийнятих на себе зобов"язань по цьому договору, винна сторона несе відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем 16 510,00 грн. індексу інфляції та 1 950,00 грн. 3 % річних підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, пунктом 7.4 договору сторони пердбачили, що у разі невиконання або неналежного виконання однією із сторін умов договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
В даному випадку відповідачем не виконаний його обов'язок по передачі нафтопродуктів позивачу, що є порушенням умов укладеного договору купівлі-продажу, а також значною мірою позбавляє позивача отримати нафтопродукти, на які він розраховував при укладенні вказаного договору.
За таких обставин вимога позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 4 від 29.01.2008 року також підлягає задоволенню.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 1072,87 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 320 від 24.02.2009 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 83 460,00 грн., а також ставиться вимога про розірвання договору. Враховуючи вимоги встановлені підпунктами а), в) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаних підпунктів з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 919,60 грн..
Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 610, 611, 625, 629, 651, 655, 662 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 231 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати договір купівлі-продажу №4 від 29.01.2008 року, укладений між ПП "Украгрохолдінг" та ВАТ "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство".
3. Стягнути з Приватного підприємства "Украгрохолдінг", 23210, Вінницька область, Вінницький район, с.Стрижавка, вул.Ясна, 12 (ідентифікаційний код - 33182726, р/р № 26000001312218 у філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Вінниця, МФО - 302720) на користь Відкритого акціонерного товариства "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство", 31310, Хмельницька область, Хмельницький район, смт.Чорний острів, вул.Вокзальна, буд.1 (ідентифікаційний код - 03343746, р/р № 26004052400697 у ХВ "ПриватБанк" м. Хмельницький, МФО - 315405) 65 000 грн. 00 коп. - основного боргу, 1 950 грн. 00 коп. - 3% річних, 16 510 грн. 00 коп. - індексу інфляції, 919 грн. 60 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 318 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Зайве сплачене державне мито в розмірі 153 грн. 27 коп. за платіжним дорученням від 24.02.2009 року № 320, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/198-09, підлягає поверненню з Державного бюджету України Відкритому акціонерному товариству "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство", 31310, Хмельницька область, Хмельницький район, смт.Чорний острів, вул.Вокзальна, буд.1 (ідентифікаційний код - 03343746, р/р № 26004052400697 у ХВ "ПриватБанк" м. Хмельницький, МФО - 315405).
6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 листопада 2009 р.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу- Відкритому акціонерному товариству "Чорноострівське хлібоприймальне підприємство" (31310, Хмельницька область, Хмельницький район, смт.Чорний острів, вул.Вокзальна, буд.1);
3 - відповідачу- Приватному підприємству "Украгрохолдінг" (23210, Вінницька область, Вінницький район, с.Стрижавка, вул.Ясна, 12);
4- представнику позивача Лошатецькому В.В. (29000, м.Хмельницький, вул.П.Мирногго, 27, кв.182).