Справа № 348/1237/15-ц
Провадження № 22-ц/779/324/2017
Категорія 47
Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
09 березня 2017 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.,
суддів Проскурніцького П.І., Васильковського В.М.,
секретаря Возняк В.Д.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Надвірнянського району в інтересах держави, в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння, попередньо привівши її в придатний до використання стан за апеляційною скаргою прокуратури Івано-Франківської області на рішення Надвірнянського районного суду від 22 грудня 2016 року
У вересні 2015 року прокурор Надвірнянського району Івано-Франківської області звернувся в суд з позовом в інтересах Делятинської селищної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння, попередньо привівши її в придатний до використання стан.
Рішенням Надвірнянського районного суду від 22 грудня 2016 року відмовлено в задоволенні позові прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Апелянт подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є таким, що винесене при неповному з'ясуванні судом обставин, які мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального права.
Апелянт незгідний з тим, що суд першої інстанції зазначив, що використання землі площею 0,1380 га здійснюється на підставі державного акту на право власності на землю, а наявність розроблення проекту землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки, який зазначено у Декреті Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок», що діяв у 1999 році, не передбачено.
Апелянт вказує, що земельна ділянка, що є предметом позову, безпідставно вилучена із земель комунальної власності Делятинської селищної ради. Факт незаконності вилучення земельної ділянки доводиться тим, що 24.05.1999 ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0, 1380 га, що в смт. Делятин, Надвірнянського району по вул. 16 Липня, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на підставі рішення Делятинської селищної ради 7 сесії 3 скликання від 26.03.1999.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженню встановлено, що рішення Делятинської селищної ради, селищною радою не приймалося.
Наведене підтверджується інформацією архівного відділу Надвірнянської районної державної адміністрації, з якої вбачається, що в рішеннях Делятинської селищної ради від 26.03.1999 про надання земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 площею 0,1380 га в смт. Делятин, по вул. 16 Липня, дані з цього приводу відсутні.
Крім цього, відповідно до протоколу Делятинської селищної ради від 26.03.1999, питання про передачу у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1380 га в смт. Делятин, по вул. 16 Липня у порядок денний не включалось.
Апелянт зазначає, що фактично, земельна ділянка вилучена з комунальної власності Делятинської селищної ради без згоди власника.
Під час досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що Державний акт на право приватної власності на землю, який виданий на прізвище ОСОБА_3, є підробленим, а проект землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_3 не розроблявся і у встановленому законом порядку не затверджувався. Відповідно межі земельної ділянки в натурі не були встановлені.
Зазначений факт підтверджується актом перевірки Державної інспекції сільського господарства в Івано-Франківській області від 23.01.2013.
Апелянт зазначає, що судом не взято до уваги те, що в ході досудового розслідування встановлено, що згідно горизонтальної зйомки місцевості по вул. 16 Липня в селищі Делятин, проведеної Надвірнянським районним виробничим відділом Івано-Франківської філії ДП «Центр державного земельного кадастру», через спірну земельну проходить газопровід високого тиску з охоронною зоною 7 м від осі газопроводу.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в порушення вимог закону, узаконено за відповідачем ОСОБА_4 право власності на дану земельну ділянку, отриману попереднім власником ОСОБА_3 на підставі підроблених документів. Також при розгляді справи, судом невірно застосовано норми із практики Європейського суду з прав людини.
Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника відповідачів, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 24.05.1999 року відповідачу по справі ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1380 га землі по вулиці 16 Липня в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель на підставі рішення Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 26.03.1999 року(ас. 11).
Прокуратурою Надвірнянського району 11.04.2013 року розпочате кримінальне провадження №4201309020000012 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області при видачі ОСОБА_3, відповідачу по справі, державного акту на право приватної власності на землю від 24.05.1999 року за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
23.04.2014 року дане кримінальне провадження закрито на підставі ст. 284 п.2 ч.1 КПК України(ас.5).
Дана постанова не оскаржувалася та вступила в законну силу.
В подальшому 26.12.2005 року згідно договору купівлі-продажу, що зареєстровано в реєстрі за №651 відповідач по справі ОСОБА_3 продав земельну ділянку площею 0.1380 га землі по вулиці 16 Липня в смт. Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель ОСОБА_2, відповідачу по справі(ас.10).
В ході переоформлення вказаної земельної ділянки на ОСОБА_2 Надвірнянським РВ Івано-Франківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у 2006 році було розроблено технічну документацію, яка стала підставою для видачі державного акту на право власності на земельну ділянку(ас.6-9; 12-15).
Посиланям прокурора на кримінальне провадження №42013090200000012 за фактом зловживання службовим становищем особами Делятинської селищної ради та управління Держкомзему в Надвірнянському районі Івано-Франківської області, суд першої інстанції дав належну правову оцінку, зазначивши, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тобто, виходячи з аналізу вищевказаної норми, умови обов'язковості вироку суду при розгляді цивільної справи-якщо суд розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, щодо якої ухвалено вирок (постанову) суду, та у частині встановлення виключно тієї обставини чи мали місце ці дії (які є підставами позову в цивільному процесі) чи вчинені вони цією особою.
Отже, дії особи встановлені у вироку можуть становити підстави позову у цивільних справах позовного провадження про цивільно-правові наслідки виключно дій особи, стосовно якої ухвалено вирок.
Крім того, як вбачається із позовної заяви прокурора 23.04.2014 року дане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 5).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу вимог ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Стаття 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини вказує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бити позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року та із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України, як частина національного законодавства.
При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами, як джерело права.
Відмовляючи у задоволенні даних позовних вимог, суд першої інстанції у судовому рішення зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити з тих підстав, що позивачем не надано суду переконливих доказів протиправної поведінки відповідача під час отримання в приватну власність спірної земельної ділянки.
Також суд зазначив, що представником відповідачів у судовому засіданні заявлено клопотання (долучено заяви) про застосування строку позовної давності, що в силу ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові (ас.54,55). З огляду на вищенаведене, суд також вказав, що відсутні підстави для поновлення такого строку і таких підстав позивачем не наведено.
Таким чином, суд першої інстанції у рішенні не зазначив конкретних підстав відмови у задоволенні позову, що призвело до порушення ним норм матеріального та процесуального права та до неправильного вирішення даного спору.
Статтею 46 ЦПК України визначені процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. Зокрема зазначено, що прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
Зі змісту позовних вимог убачається, що прокурор звернувся в суд з даним позовом 02 липня 2015 року, зіславшись на ту обставину, що про наявність оспорюваного державного акту він дізнався з матеріалів вищеназваного кримінального провадження.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою пред'явлено даний позов у інтересах Делятинської селищної ради, якій було відомо про порушене право на землю з 24.05.1999 року, тобто з дати передачі земельної ділянки ОСОБА_3
За змістом статті 256 ЦК право на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу реалізується з дотриманням строків позовної давності.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно практики розгляду цивільних справ, висловленої в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.06.2015 року (справа №6-4420св15) вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має відповідні повноваження на вчинення певних дій, тому і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор, як у даному випадку.
Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено підстав для поновлення строку позовної давності для звернення до суду з даною позовною заявою, оскільки в судовому засіданні позивачем по справі не наведено причин поважності його пропуску.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог прокурора в інтересах Делятинської селищної ради слід відмовити, але з інших підстав, ніж наведені судом першої інстанції в рішенні. Суд першої інстанції в рішенні неправильно вказав про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів приходить до висновку, що позовна давність на безпідставні вимоги не поширюється, тому у позові слід відмовити саме у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності та постановити нове рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокуратури Івано-Франківської області задовольнити частково.
Рішення Надвірнянського районного суду від 22 грудня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову прокурора Надвірнянського району в інтересах держави в особі Делятинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку з чужого незаконного володіння, попередньо привівши її в придатний до використання стан відмовити за пропуском строку позовної давності.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: І.В. Бойчук
ОСОБА_5
ОСОБА_6