Справа № 210/799/14-ц 22-ц/774/172/К/17
Справа № 210\799\14-ц Головуючий в І інстанції
Провадження 22-ц774\172\К17 ОСОБА_1
Категорія № 48 (ІV) Доповідач Бондар Я.М.
14 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондар Я.М.,
суддів: Барильської А.П., Митрофанової Л.В.
секретар : Гладиш К.І.
за участю: представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя,
У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сторони перебували у шлюбі з 15.07.1995 року до 03.06.2013 року, за рішенням суду шлюб між сторонами розірваний. Фактичні шлюбні відносини між сторонами припинено у липні 2012 року, що встановлено судовим рішенням. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та повнолітню дочку, які проживають разом із відповідачем. За час спільного проживання на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2001 року сторони придбали домоволодіння № 22, що розташоване по вул. Джека Лондона, у м. Кривий Ріг. Також, сторонами придбано за рахунок кредитних коштів автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться у його користуванні та він з липня 2012 року самостійно сплачує кредит за придбаний автомобіль.
Домовленості стосовно розподілу спільного майна сторони не досягли, тому після уточнення позовних вимог у лютому 2015 році ОСОБА_4 просив суд : визнати за ним право власності на 1/2 частку домоволодіння №22 розташованого в м. Кривий Ріг, вул. Джека Лондона та право власності на автомобіль CHEVROLET AVEO, 2008 року випуску, стягнувши з нього на користь ОСОБА_6 в якості компенсації вартості частини автомобіля 30633,75 грн.
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом в якому просила суд визнати за нею право власності на спільне сумісне майно подружжя у розмірі ? частки домоволодіння, та на ? частку автомобіля, вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1\2 частині у житловому будинку з господарськими побудовами, розташованого за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Джека Лондона, буд 22. Визнано за ОСОБА_4 право власності на автомобіль «Chevrolet Aveo», 2008 року випуску, світло-сірого кольору, державний номер АЕ 2715СО. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 45636 грн. вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення в частині поділу автомобіля визнати за кожним із подружжя по 1\2 частині. Вважає, що судом не взято до уваги, відсутність її згоди на отримання компенсації її частки авто у грошовому виразі, не внесення на депозитний рахунок суду готівки вартості частки авто, що унеможливлює його подальше виконання, за відсутністю відповідача в межах країни.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку позивача ОСОБА_4 та його предстаника в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Представник позивача ОСОБА_7 отримала судове повідомлення про виклик на 14 березня 2017 року, тому вважається в порядку ч.5 ст.76 ЦПК України позивач повідомлений належним чином. Клопотання представника позивча про відкладення розгляду справи залишено без задоволення, з огляду на розумність строків розгляду справи, яка надійшла до суду апеляційної інстанції у жовтні 2016 року, визнано недоцільним відкладати розгляд справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розподілу автомобіля, тому в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядається.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.07.1995 року, який розірваний рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 03.07.2013 року , яке набрало законної сили 14 липня 2013 року ( а.с.25). Судовим рішенням встановлено, що шлюбні відносини сторони фактично припинили в листопаді 2012 року.
Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільні, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Під час спільного проживання сторонами придбано домоволодіння №22 з літньою кухнею, вбиральнею, огорожею, замощенням, що розташовано за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Джека Лондона, на підставі договору купівлі- продажу від 01.08.2001 р. ( а.с.6).
Згідно кредитного договору № 490085919, укладеного між ЗАТ « Альфа- Банк» та ОСОБА_4М 01 жовтня 2008 року придбаний автомобіль «CHEVROLET AVEO» , 2008 року випуску, колір світло-сірий, д/н НОМЕР_1, № кузову - KL1SF69YE8W022683, тип-легковий - седан -В вартістю 56250, 00 грн. ( а.с.12-17).
На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль, стягнувши з нього на користь відповідача компенсацію вартості коштів внесених подружжям в період спільного проживання в рахунок погашення кредитних коштів за придбаний автомобіль.
Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За вимогами ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Проте суд першої інстанції не з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та не виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі неможна повністю визнати законним і обґрунтованим.
Спір між сторонами виник стосовно розподілу автомобіля, що перебуває у спільній сумісній власності сторін й придбаний подружжям за кредитні кошти.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. ч. 4, 5 ст. 71 СК України).
В порушення зазначеної вимоги законодавства суд першої інстанції при вирішенні питання стягнення з позивача коштів в рахунок компенсації вартості частки автомобіля, що належить відповідачу не забезпечив його виконання шляхом попереднього зарахування коштів на депозитний рахунок суду та не пересвідчився у згоді відповідача на отримання компенсації.
Отже суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість стягнення компенсації вартості частини автомобіля, при відсутності згоди на це іншого з подружжя.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Враховуючи рівність часток колишнього подружжя у набутому 01 жовтня 2008 року у сумісну власність автомобілі «CHEVROLET AVEO» , 2008 року випуску, майно є неподільним, тому розподілити його можливо лише шляхом виділу ідеальних часток по ? за кожним з подружжя.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у подружжя, окрім права спільної сумісної власності на отримані кредитні грошові кошти та одержаний за рахунок останніх автомобіль, внаслідок укладення кредитного договору, також виникає зобов'язання в інтересах сім'ї у вигляді повернення кредитних коштів, виконання якого подружжя здійснює як солідарні боржники.
Оскільки кредит, за який було придбано у спільну сумісну власність не сплачено, що сторонами не заперечується, вирішити питання про розподіл боргових зобов'язань та врахувати при поділі майна на даний час неможливо.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині розподілу спільного майна подружжя у вигляді автомобіля на підставі п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, та ухвалення в цій частині нового рішення про визначення ідеальних часток , кожному по ? частині спірного авто, придбаного у період шлюбу.
В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 12 вересня 2016 року в частині розподілу спільного майна подружжя у вигляді автомобіля скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на автомобіль «Chevrolet Aveo», 2008 року випуску, світло-сірого кольору, державний номер АЕ 2715СО в рівних частках по ? за кожним.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Бондар Я.М.
Судді: Барильська А.П.
ОСОБА_8