Провадження № 22-ц/774/666/17 Справа № 201/10980/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Наумова О. С. Доповідач - Єлізаренко І.А.
Категорія 30
14 березня 2017 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Свистунової О.В., Баранніка О.П.,
за участі секретаря Гулієва М.І. о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди,-
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог, які в ході судового розгляду справи уточнювалися, позивач посилався на те, що 08 жовтня 2013 року о 16.05 год. водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ВАЗ-21113» реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись в напрямку м. Дніпропетровськ по автодорозі Бориспіль - Дніпропетровськ - Запоріжжя, на території Солонянського району Дніпропетровської області на 449 км вказаної автодороги, проявляючи крайню неувагу до дорожньої обстановки та її змін, втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя по ходу руху автомобіля, де допустив наїзд на пішоходів - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження та згідно висновків експерта №5315е від 23 грудня 2013 року йому було спричинені легкі тілесні ушкодження. З 08 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року він перебував на лікуванні. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних» було розраховано суму неотриманого ним прибутку, як ФОП, виходячи з того, що сума річного доходу за податковим звітом за 2012 рік становить 1 190 004,59 грн. (до ДТП), сума річного доходу за податковим звітом за 2013 рік становить 869 927,30 грн. (у календарному році, коли він був тимчасово непрацездатним). Вважає, що сума неотриманого прибутку ним складає 1 190 004 грн. 59 коп. - 869 927 грн. 30 коп. = 320 077 грн. 29 коп. Водночас, розрахунок недотриманого прибутку за ст. 1198 ЦК України визначив, виходячи з того, що суму річного доходу за 2012 рік 1190004 грн. 59 коп. слід поділити на 365 днів 2012 року та помножити на 29 (кількість днів втрати працездатності), що становить 94 548 грн. Для визначення розміру завданої шкоди він звернувся до незалежного аудитора - ТОВ «Аудиторська фірма «Альціаона». Згідно звіту незалежного аудитора № 4 від 10 березня 2016 року розмір недоотриманого доходу (збитків, упущеної вигоди) у зв'язку з непрацездатністю ФОП ОСОБА_2 в результаті розірвання договорів з ТОВ «Дека Сервіс» № 02/10/1 від 02 жовтня 2013 року та № 02/10/2 від 02 жовтня 2013 року становить 472 500,00 грн. Шкода, заподіяна життю та здоров'ю потерпілого ФОП ОСОБА_2, яка пов'язана з тимчасовою втратою працездатності, складає 320 077 грн. 29 коп. (1 190 004,59 - 869 927,30), згідно звіту незалежного аудитора № 5 від 10 березня 2016 року. Крім того, з вини ОСОБА_3, його життю та здоров'ю заподіяна шкода на загальну суму 328 382 грн. 04 коп., у тому числі: шкода пов'язана з тимчасовою втратою працездатності - 320077 грн. 29 коп.; шкода пов'язана з його лікуванням - 8352 грн.; моральна шкода - 3000 грн. витрати на правову допомогу та транспортні витрати на суму 5069 грн. Висновком Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 березня 2016 року підтверджено висновки Аудиторських звітів № 4 та № 5 від 10 березня 2016 року незалежного аудитора ТОВ «Аудиторська фірма «Альціона». В ході судового розгляду позивач уточнив свої вимоги, з урахуванням ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2015 року у кримінальній справі, та просив стягнути страхове відшкодування на його користь: з ПрАТ СК «Арсенал страхування», у т.ч.: 63217 грн. 32 коп. - за шкоду заподіяну життю та здоров'ю, 5000 грн. - моральної шкоди (5% від суми лікування), а всього 68217 грн. 32 коп.; з ОСОБА_3 - 295 000 грн. - різниця за моральну шкоду, яка перевищує страховий ліміт, 220 077 грн. 29 коп. - різниця за шкоду пов'язану зі втратою працездатності, 472 500 грн.(без ПДВ) збитку від упущеної вигоди (не отримані доходи).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_2: з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» - 417 грн. 60 коп. моральної шкоди в сумі 5% (п'ять відсотків) від суми витрат на лікування, витрати на правову допомогу в сумі 1 грн.98 коп.; з ОСОБА_3 - залишок матеріальної шкоди, яка не підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», в сумі 80 588 грн.36 коп., в т.ч. 73 736 грн. 36 коп. за шкоду, пов'язану зі втратою працездатності та 6 852 грн. витрат на лікування, 2 582 грн. 40 коп. - на відшкодування моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 196 грн. 45 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених його позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норми матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Водночас відповідно до статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах встановлених сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Неотримані доходи потерпілого - для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.
Положенням цієї статті встановлено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.
В п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
В пункті 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2012 року, «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках», зазначено, що вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди, судам слід звернути увагу що відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди, завданої нею іншій особі, зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При оцінці моральної (немайнової) шкоди, спричиненої потерпілим особам внаслідок ДТП, суди повинні належним чином оцінювати ступінь їх немайнових витрат, а також у випадках пред'явлення таких вимог до страховиків враховувати положення ст. 611 ЦК України про те, що таке відшкодування може бути застосовано лише у передбачених законом або договором випадках порушення страховою компанією зобов'язань і виходити з того, чи передбачено укладеним договором страхування можливість такого відшкодування страховиком. Необхідно звернути увагу на те, що п. 22.3. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна, покладено на особу, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
Як вбачається з матеріалів справи матеріалів справи вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді виправних робіт строком на 2 роки з відрахуванням в дохід держави 10% заробітку щомісячно, без позбавлення права керування транспортними засобами. На підставі п.п. «в» та «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» у 2014 році ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання. Позов ОСОБА_2 до ПрАТ СК «Арсенал страхування» про відшкодування шкоди задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 відшкодування шкоди у сумі 11352 грн., що включають у себе 8352 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ СК «Арсенал страхування» відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування процесуальних витрат 5 312 грн. 60 коп. (а.с.8 -18, 19).
Вказаним вироком встановлено, ОСОБА_3 08 жовтня 2013 року близько 16 год. 05 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21113», державний номер НОМЕР_2, рухаючись зі швидкістю 90 км/год в напрямку м. Дніпропетровськ по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, на території Солонянського району Дніпропетровської області на 449 км+360 м., проявляючи крайню неувагу до прийомів керування транспортним засобом, послабивши руки за кермом, втратив контроль над керуванням автомобіля, виїхав на праве узбіччя, де допустив одночасний наїзд передньою частиною автомобіля на громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які стояли на узбіччі.
ОСОБА_2, внаслідок скоєної ОСОБА_3 ДТП, через порушення п.12.1 ПДР України, отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних ран в області лівої лопатки та по задній поверхні лівого стегна у верхній третині, забою правого гомілково-ступеневого суглобу, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 діб, але не більше як 3 тижні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року змінено та стягнуто з ПрАТ СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 втрачений дохід в розмірі 94 458 грн. В решті вирок суду залишено без змін (а.с. 20-24).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 квітня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_3 в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено в цій частині новий розгляд в суді апеляційної інстанції (а.с. 25-29).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року вирок Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року щодо ОСОБА_3 в частині розгляду цивільного позову змінено. Стягнуто з ПрАТ СК «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_2 не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою останнім працездатністю в сумі 25 430 грн.68 коп. В іншій частині вирок суду залишено без змін. Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 залишено без розгляду та рекомендовано позивачу звернутися до місцевого суду в порядку цивільного судочинства (а.с. 30-34).
З матеріалів справи вбачається, з 08 жовтня 2013 року по 10 жовтня 2013 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні в КЗ Дніпропетровська МКБ № 16 (ДОС) з діагнозом: забиті рани лівої лопатки і стегна, забій правого голіностопного і лівого колінного суглоба, перелом зовнішнього виростків великогомілкової кістки (а.с.56, 58, 63).
З 10 жовтня 2013 року по 22 жовтня 2013 року ОСОБА_2 перебував на лікуванні КЗ ДЦПМСД №4 (амбулаторія сімейної практики №7) у хірурга і травматолога - з діагнозом забита рана лівої лопаткової області, лівого стегна, правого та лівого колінного, правого гомілково-ступеневого суглобу (а.с. 57, 60).
Та, крім того з 17 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року ОСОБА_2 знаходився на лікуванні у невропатолога з діагнозом вертеброгенна цервікобрахіалгія з права, помірно виражений больовій м'язові-тонічний синдром (а.с.61).
Таким чином, позивач ОСОБА_2 перебував на лікарняних з 08 жовтня 2013 року по 22 жовтня 013 року у лікарів хірурга і травматолога, та в період з 17 жовтня 2013 року по 05 листопада 2013 року перебував на лікуванні у лікаря невропатолога. Загальний час перебування на лікуванні позивача - 29 днів.
Цивільно-правова відповідальності відповідача ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», що підтверджується полісом АС/3207106. Дата укладення договору - 22 травня 2013 року. Строк дії договору з 23 травня 2013 року до 22 травня 2014 року. Забезпечений транспортний засіб автомобіль ВАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2. Ліміт відповідальності - 100 000 грн. за шкоду, заподіяну життю; 50 000 грн. - за шкоду, заподіяну майну; 1 000 грн. - франшиза (а.с. 54, 55).
Вироком суду було встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 є особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, а його доходи за 2012 та 2013 роки становили відповідно 1 190 004 грн. 59 коп. та 869 927 грн. 30 коп.
Отже, згідно вимог ст. 25 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних», якою передбачено, що у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності, суд виходячи зі вказаних сум дійшов обґрунтованого висновку, що розмір страхового відшкодування у зв'язку з тимчасовою втратою позивачем ОСОБА_2 працездатності за 29 днів становить 25 430 грн. 68 коп. (1 190 004 грн. 59 коп. - 869 927 грн. 30 коп. = 320 077 грн. 29 коп. : 365 днів х 29 = 25 430 грн. 68 коп.).
З ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року, яка набрала законної сили, вбачається, що сума в розмірі 25 430 грн. 68 коп. вже була стягнута з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_2, як не отримані доходи у зв'язку з тимчасовою втратою останнім працездатності (а.с.30-34).
Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, з вироку Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2014 року вбачається, що безпосереднім заподіювачем позивачу моральної шкоди є відповідач ОСОБА_3, якого визнано винним у скоєнні ДТП.
Полісом страхування страхова компанія ПрАТ «СК «Арсенал страхування» добровільно визначено ліміт відповідальності в розмірі 50 000 грн., тому різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої страховиком відшкодовується потерпілому (фізичній особі), який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Тому суд дійшов правильного висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «Арсенал страхування», становить 417 грн. 60 коп. (5% від 8 352 грн.), та враховуючи принцип розумності та співмірності дійшов обґрунтованого висновку, що розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 становить 2 582 грн. 40 коп., що складає загальну суму моральної шкоди на відшкодування позивачеві - 3000 грн.
Слід зазначити, суд дійшов вірного висновку, що потерпілий не позбавлений права на відшкодування як майнової так і моральної шкоди її заподіювачем, а тому вона має бути відшкодована відповідачем ОСОБА_3, який, в свою чергу, не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року справа №6-2808цс15.
Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача недоплаченої матеріальної шкоди, сума якої, відповідно до вимог ст.1198 ЦК України, правильно розрахована судом (річний дохід позивача за 2012 рік в розмірі 1 190 004 грн. 59 коп. : на 12 місяців = 99 167 грн. 04 коп.). Та від суми 99 167 грн. 04 коп. слід відняти 25 430 грн. 68 коп. - суму, яку було стягнуто на користь позивача з із ПрАТ «СК «Арсенал страхування» ухвалою Апеляційного суду у кримінальній справі, та різниця становить - 77 736 грн. 36 коп., яка і має бути стягнута з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, як шкода, пов'язана із втратою позивачем працездатності.
Також суд правильно встановив доведеними витрати на лікування позивача, та стягнув з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача суму в розмірі 6 852 грн. -залишок витрат на лікування, врахувавши, що всього позивач витратив на лікування
8 352 грн., а відповідачем вже було сплачено йому 1500 грн. витрат на лікування, що не заперечувалося позивачем та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 65-71).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 упущеної вигоди, слід зазначити, відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
У п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Суд зазначає, що при обчисленні (визначенні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту.
Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку непосягання на її право, покладається на позивача, який зобов'язаний довести, що доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі виконання ним своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 упущеної вигоди в розмірі 472 500 грн., позивач посилався на те, що між ТОВ «Дека Сервіс» та ним - ФОП ОСОБА_2 було укладено договір № 02/10/1 від 02 жовтня 2013 року на надання науково-технічних послуг, загальною вартістю 255 000 грн. без ПДВ, строк дії договору - до повного виконання, але не пізніше 29 жовтня 2013 року, та договір №02/10/2 від 02 жовтня 2013 року на надання науково-технічних послуг, загальною вартістю 217 000 грн. без ПДВ, строк дії договору - до повного виконання, але не пізніше 29 жовтня 2013 року (а.с.39-41, 42-44).
Листами № 00201-7/10/13 та № 00201-8/10/13 від 15 жовтня 2015 року ТОВ «Дека Сервіс» повідомили ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору №02/10/1 від 02 жовтня 2013 року та договору №02/10/1 від 02 жовтня 2013 року у зв'язку з тим, що в указаний термін роботи за договором не можуть бути виконані, прийнято рішення віддати ці роботи іншій компанії (а.с. 45, 46).
Згідно звіту незалежного аудитора від 10 березня 2016 року, заявленого позивачем, ФОП ОСОБА_2 недоотримано доходу (упущена вигода) в результаті розірвання вищевказаних договорів ТОВ «Дека Сервіс» у зв'язку з непрацездатністю ФОП ОСОБА_2 в результаті ДТП, сума якого складає 472 500 грн. (а.с.35-38).
Слід зазначити, враховуючи, що позивачем було отримано легкі тілесні ушкодження в результаті ДТП, судом було правильно встановлено, що у порушення вимог ст. 60 ЦПК України, позивачем не було надано суду належних, переконливих доказів спричинення йому збитків у вигляді упущеної вигоди - в сумі 472 500 грн., які він би отримав за звичайних умов цивільного обороту, не було надано доказів на підтвердження того, що позивачем вживалися всі заходи для їх одержання, а також не доведено, що неотримання цих доходів знаходяться у причинному зв'язку з відмовою саме ТОВ «Дека Сервіс» від його послуг, оскільки предметом послуг за договорами є виконання технічного звіту про обстеження та статичний розрахунок базових станцій мобільного зв'язку ТОВ «Астеліт» на можливість експлуатації у зимній період, що розташовані на території м. Запоріжжя та м. Дніпропетровська.
Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про передчасність висновків щодо неможливості виконати роботи позивачем за договорами з ТОВ «Дека Сервіс», що полягали у виконанні технічного звіту про обстеження та статичного розрахунку, саме через фізичний стан позивача, що є лише припущенням, а тому вимоги в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягають задоволенню, так як сума ймовірних доходів 472 500 грн., що була вирахувана без урахування витрат позивача, як приватного підприємця, не може бути віднесена ні до реальних збитків, поняття яких визначено у п.1 ч.2 ст.22 ЦК України, ні до упущеної вигоди, поняття якої визначено у п.2 ч.2 ст.22 ЦК України.
Крім того, у звіті незалежного аудитора від 10 червня 2016 року зазначено, що позивач сплатив на правову допомогу адвокату Якуб С.А. 4 115 грн. (а.с. 51).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року. №4191-VI встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
ЦПК України передбачає, що розгляд та вирішення справ здійснюється у судовому засіданні, а також за його межами - при вчиненні окремої процесуальної дії поза залою судового засідання (вручення документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо). При цьому, як в судовому засіданні, так і при вчиненні окремої процесуальної дії секретарем судового засідання складається протокол - процесуальний документ, в якому відображається порядок вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу.
За частиною першою статті 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 2 ст. 84 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається між позивачем ОСОБА_2 та адвокатом Якуб С.А. 26 грудня 2013 року було укладено договір про надання правової допомоги, за яким адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу при провадженні у кримінальній справі за фактом ДТП, у Солонянському РВ ГУМВС України та у Солонянському районному суді (а.с.74-76).
Вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року, у незмінній його частині, з ОСОБА_3 вже було стягнуто на користь ОСОБА_2 5 312 грн. 60 коп. на правову допомогу (а.с.8-18).
З журналів судових засідань у даній цивільній справі вбачається, що адвокат Якуб С.А. взагалі не брала участі у жодному із судових засідань у даній цивільній справі (а.с. 115, 116, 137, 144, 150, 151).
Відповідно до журналів судових засідань загальна кількість часу, витраченого на представництво інтересів позивача в суді адвокатом ОСОБА_8, з яким позивачем було укладено договір 08 липня 2016 року, становить 04 жовтня 2016 року - 30 хв., 17 жовтня 2016 року - 6 хв., що загалом становить - 36 хв. (а.с.140, 141, 144, 150, 151).
Таким чином, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та часу, протягом якого адвокат ОСОБА_8 приймав участь у розгляді справи, суд дійшов вірного висновку, що граничний розмір витрат на правову допомогу має становити: 198 грн. 43 коп. (1378 х 40 : 100 = 551,20 х 0,36 = 198,43).
Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року у незмінній його частині із ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 було стягнуто 11 352 грн. на відшкодування шкоди, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто 5 312 грн. 60 коп. витрат на правову допомогу, 1500 грн. витрат на лікування ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 у добровільному порядку, та ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року із ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на користь ОСОБА_2 вже було стягнуто 25 430 грн. 68 коп. неотриманих доходів у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «Арсенал страхування», ОСОБА_3
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 стосовно того, що судом було невірно проведено розрахунки та не надано оцінки наявним в матеріалах справи доказам є безпідставними, оскільки судом були проведені розрахунки сум, що підлягають відшкодуванню, досліджено всі докази у справі, надані сторонами.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо безпідставного задоволення позовних вимог позивача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Приведені в апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтами не наведено, тому апеляційні скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді