09 березня 2017 рокусправа № 314/7501/16-а(2-а/314/12/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року у справі №314/7501/16-а (2а/314/12/2017) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
24 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області під час проведення у 2016 році виплати одноразової щорічної допомоги до 5 травня по ст. 13 ЗУ «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області на користь позивача одноразову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі 5 600 грн.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно було в 2016 році не в повному обсязі сплачено позивачу допомогу до 5 травня, а саме в розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України, а не Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», що на думку позивача є порушенням його прав та законних інтересів.
Постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову.
Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, вважає, що підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні, просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи і має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, згідно із посвідченням серії Є №066297. (а.с. 7).
ОСОБА_1 в 2016 році як ветерану війни - інваліду війни 3 групи було виплачено щорічну одноразову допомогу до 5 травня у розмірі 2310 грн.
Вважаючи, що виплати до 5 травня виплачені в неповному обсязі, позивач звернувся до відповідача із запитом про надання пояснень яким чином була нарахована виплата за 2016 рік.
Листом від 11 листопада 2016 року №05/3997 відповідач повідомив позивача, що сума щорічної грошової допомоги до п'ятого травня у 2016 року визначена чинним законодавством для інвалідів 3 групи становить 2310 грн., саме вказана сума була сплачена позивачу в 2016 році.
Вважаючи дії відповідача з приводу нарахування щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі 2310 грн. протиправними, позивач оскаржив їх до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством було передбачено розмір щорічної допомоги до 5 травня та цей розмір для інвалідів 3 групи становить 2310 грн., вказану суму виплачено позивачу у 2016 році, відтак не відбулось порушення прав та законних інтересів позивача.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22.10.1993 до інвалідів війни належать інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно положень статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.93 № 3551-XII (в редакції на момент виникнення спірних відносин) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України..
Відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Згідно з пунктом 26 розділу VІ "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VІІІ) встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 02.03.2016р. № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань».
Так, Постановою КМУ від 02.03.2016 року №141 встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах: інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин:
I групи - 2975 гривень;
II групи - 2600 гривень;
III групи - 2310 гривень;
Як вбачається з відповіді Управління праці та соціального захисту населення Куйбишевської районної адміністрації Запорізької області позивачу, як інваліду війни 3 групи, виплачено щорічну допомогу до п'ятого травня у розмірі 2310 грн., тобто у розмірі визначеному чинним законодавством.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу, жодні соціальні права не є абсолютними, вони можуть бути обмежені у визначеному Законом порядку. Так, у відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що пунктами 2 та 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 вирішено, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України».
Отже, з огляду на вищевикладене, оцінивши відповідність дій відповідача критеріям, зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що призначаючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 141, відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, відтак, підстави для задоволення позову - відсутні.
За викладених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відтак підстави для зміни або скасування рішення суду - відсутні.
З огляду на викладене, керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року у справі №314/7501/16-а (2а/314/12/2017) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко