"09" березня 2017 р. Справа № 920/968/16
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.
при секретарі Курченко В.А.
за участю представників:
прокурора - Горгуль Н.В. (посвідчення №036152 дійсно до 29.10.2020)
позивача - не з'явився
відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2015)
третьої особи - ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.2015)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет», м. Суми (вх. № 193 С/2) на рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2016р. у справі № 920/968/16
за позовом заступника керівника місцевої Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет», м. Суми
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумбуд», м. Суми
про стягнення 1809582,06 грн.
У вересні 2016 року заступник керівника Сумської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради про стягнення з ТОВ «Сервіс-Маркет» 1809582,06 грн., з яких: 1377712,00 грн. основного боргу, 295396,56 грн. пені, 101483,50 грн. інфляційних витрат, 34990,00 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 20.12.2016р. у справі №920/968/16 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» на користь Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради заборгованість з коштів пайової участі у розвитку інфраструктури в розмірі інфраструктури в сумі 1377712,00 грн., пеню в сумі 295396,56 грн., інфляційні збитки в сумі 101483,50 грн., 3 % річних в сумі 34990,00 грн.
Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить:
- залучити у якості третьої особи на боці відповідача, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Сумбуд»,
- зупинити провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи про внесення змін до договору,
- рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2016 року у справі № 920/968/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити,
- стягнути з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» сплачений судовий збір.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2017.
30.01.2017 від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 954).
02.02.2017 від відповідача поштою надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі (вх. 1168), в якому наведені доводи в обгрунтування підстав зупинення провадження у справі. Зокрема, заявник вказує, що ухвалою Господарського суду Сумської області порушено провадження у справі №920/1246/16 за позовом ТОВ «Сервіс-Маркет» до Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради про внесення змін до договору №37, де визначається питання про зменшення розміру пайового внеску. А тому, він вважає, що обставини, які будуть встановлені при розгляді справи №920/1246/16 вплинуть на вирішення цієї справи.
06.02.2017 відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, у зв'язку з відпусткою судді Пуль О.А. змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про судове рішення” від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.
Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.
09.02.2017 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, згідно яких складено висновок комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження №1001/1002 від 01.12.2016, а саме: копію декларації про початок виконання будівельних робіт; копію зведеного кошторисного розрахунку; копію локального кошторису; копію розрахунку розміру пайових внесків; копію договору на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, корпус 10) з додатками, копію акту прийому-передачі квартир; копію банківських виписок.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 вказані документи долучені до матеріалів справи, оскільки залишення поза увагою вказаних документів судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи призвело б до неповного з'ясування всіх обставин справи та дослідження доказів по справі, в межах повноважень наданих суду апеляційної інстанції статтею 101 ГПК України.
Колегія суддів також враховує, що вказані документи надавались експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2 при здійсненні висновку комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження №1001/1002 від 01.12.2016, яке не взято судом першої інстанції до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення.
Також цією ухвалою залучено до участі у справі ПАТ «Сумбуд», як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення з даного господарського спору може вплинути на його права та обов'язки, розгляд справи відкладено на 09.03.2017.
27.02.2017 від прокуратури надійшли пояснення (вх.№2161).
06.03.2017 від ТОВ «Сервіс - Маркет» повторно надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому заявник просить зупинити провадження у справі №920/968/16 до вирішення пов'язаної з нею іншої справи №920/98/17 за позовом ТОВ «Сервіс-Маркет» до Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради, третя особа - ПАТ «Сумбуд» про внесення змін до договору №38 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 15.10.2015.
Однак, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції (09.03.2017) представником ТОВ «Сервіс-Маркет» зазначено, що вказане клопотання у даній справі подано помилково, а тому він просить суд його не розглядати. На цій підставі, колегія суддів залишає вказане клопотання без розгляду.
06.03.2017 від ПАТ «Сумбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №2448).
06.03.2017 від ТОВ «Сервіс - Маркет» надійшли письмові пояснення (вх.№2449).
Що стосується заявленого під час подання апеляційної скарги клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).
Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, апелянт зазначає про те, що судом першої інстанції не розглянуто заявлене ТОВ «Сервіс-Маркет» клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої, пов'язаної з нею справи щодо внесення змін до договору. Та вказує на те, що на розгляді в Господарському суду Сумської області перебуває справа №920/1246/16 за позовом ТОВ «Сервіс-Маркет» до Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради про внесення змін до договору №37 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 15.10.2015, у зв'язку з чим, просить суд апеляційної інстанції зупинити провадження у даній справі до вирішення справи №920/1246/16.
Однак, колегія суддів не вбачає в цих справах ознак пов'язаності між собою, та вважає за можливе самостійно вирішити даний спір по суті. При цьому колегія суддів зазначає, що зміни до договору, внесення яких в судовому порядку є предметом спору у справі №920/1246/16, набудуть чинності з дня винесення остаточного рішення у справі, а договір в такій редакції буде діяти в майбутньому. Натомість стягнення пайових внесків, про що заявив позивач у даній справі відбувається на підставі договору, укладеного сторонами 15.10.2015 та дійсного на час подання позову. Таким чином, обставини, які будуть встановлені судом при вирішенні справи №920/1246/16 не впливатимуть на вирішення даної справи, що виключає підстави для зупинення провадження у даній справі з наведених апелянтом підстав.
За цих підстав, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання ТОВ «Сервіс-Маркет» про зупинення провадження у даній справі.
В судовому засіданні 09.03.2017 апелянт підтримав свої вимоги, просив суд скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Представник третьої особи також підтримав апеляційну скаргу відповідача, просив її задовольнити. Прокурор просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників присутніх сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1809582,06 грн., з яких: 1377712,00 грн. основного боргу, 295396,56 грн. пені, 101483,50 грн. інфляційних витрат, 34990,00 грн. 3% річних.
Як зазначає прокурор, вказана заборгованість виникла на підставі, укладеного між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (Управління) та ТОВ «Сервіс-Маркет» (замовник) договору № 37 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми від 15.10.2015.
Пунктом 1.1 вказаного договору визначено, що предметом договору є залучення, розрахунок розміру і використання коштів замовника (відповідача) у розвитку інфраструктури м. Суми під час здійснення будівництва об'єкту: “Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9”.
Відповідно до пункту 2.1 договору, відповідач зобов'язується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури м. Суми, а саме: на рахунок спеціального фонду міського бюджету по КБК 24170000, відкритий у ГУДКСУ у Сумській області № 31510921700002, МФО 837013, код одержувача платежу 37970593, одержувач платежу УК м. Суми 241700002, грошові кошти у розмірі 1377712,00 грн., що становить 4% від вартості загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Пунктом 2.4 вказаного договору передбачено, що розмір пайової участі визначає Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради відповідно до рішення Сумської міської ради від 22.06.2011 року № 601-МР “Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвиток інфраструктури м. Суми та Типового договору про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми” не пізніше трьох робочих днів з дати одержання звернення замовника та документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта містобудування, з техніко-економічними показниками (копія затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та замовника).
Відповідно до пункту 2.3 договору, відповідач перераховує кошти, зазначені у пункті 2.1 даного договору, в повному обсязі до 16.11.2015 року.
Згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації, яка зареєстрована Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області 21.09.2015 року за № СМ 142642487, багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. М. Лушпи, 5, корпус № 9 є готовим до експлуатації. Згідно пункту 16 декларації, кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 72024500,00 грн.
Підставою звернення прокурора з даним позовом є невиконання ТОВ «Сервіс-Маркет» зобов'язань за договором №37 щодо несплати у встановлений в пункті 2.3 договору строк грошових коштів на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми у розмірі 1377712,00 грн. За невиконання ТОВ «Сервіс-Маркет» своїх зобов'язань продовж тривалого часу, прокурором також нараховані пеня, інфляційні та річні.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 509, 525, 526, 610, 612, 625, 629 ЦК України та ст. 173, 217, 230 ГК України встановив наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача як суми основної заборгованості, так і нарахованих пені, інфляційних та річних.
Проте, з такими висновками не погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Пунктами 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Частиною 1 ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.
Отже, місцевий господарський суд зобов'язаний при розгляді справи по суті заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за договором №37 від 15.10.2015 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми надати оцінку на предмет належності і допустимості наявних доказів у справі.
Колегія суддів зауважує, що як передбачено п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Застосування даної норми господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та невідповідність (суперечність) вказаного договору законодавству.
Відповідно до п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 “Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).
Згідно абзацу другого цього пункту Постанови Пленуму №11, реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).
Таким чином, аналіз норм ГПК та судової практики свідчить про те, що у відповідності до п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд не тільки має право, а і зобов'язаний надати правову оцінку, пов'язаному з предметом спору, договору. Господарський суд, розглядаючи спір, який виник з виконання договору, повинен оцінити законність такого договору, і за наявності підстав, визнати такий договір недійсним, забезпечивши прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Отже, Господарський суд Сумської області допустив неправильне застосування приписів ч.1 ст. 4-7 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорювання усіх обставин справи, тому, прийняття місцевим господарським судом рішення ґрунтується на неповному з'ясуванні обставин, які входять до предмету доказування.
Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини 2 статті 40 вказаного закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Отже, замовником, який зобов'язаний взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування коштів до відповідного місцевого бюджету, є, зокрема, юридична особа - власник або користувач земельної ділянки, яка подала в установленому законодавством порядку заяву про намір щодо забудови території, розробила проект та отримала всі необхідні дозволи для здійснення будівництва.
З обставин даної справи та пояснень представника відповідача та третьої особи, про що також не заперечував і прокурор, вбачається що ТОВ «Сервіс-Маркет» та ПАТ «Сумбуд» домовились про спільне будівництво житлових будинків та споруд за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка. У зв'язку з чим, сторони своїми силами, засобами, за рахунок власних і залучених коштів та матеріальних ресурсів здійснюють будівництво вказаного об'єкта.
Зазначене також встановлено експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз із. Засл. проф. ОСОБА_2 при здійсненні висновку комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження, виконаного на замовлення ТОВ «Сервіс-Маркет» (а.с. 41-51 т.1).
Також, відповідно до Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 10.09.2014 під №СМ083142530476, замовниками об'єкта будівництва, розташованого за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9) є ТОВ «Сервіс-Маркет» та ПАТ «Сумбуд» (а.с. 116-119 т.1).
Відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області 21.09.2015 під №СМ142642487, замовниками вказаного об'єкту також є ТОВ «Сервіс-Маркет» та ПАТ «Сумбуд» (а.с. 16-18 т.1).
Відповідно до приписів статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Отже, враховуючи, що коло замовників об'єкту будівництва за вказаною адресою станом на час готовності об'єкту будівництва до експлуатації не змінився та становить: ТОВ «Сервіс-Маркет» та ПАТ «Сумбуд», на думку колегії суддів, приписи статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повинні розповсюджуватись і на ПАТ «Сумбуд», а тому ТОВ «Сервіс-Маркет» та ПАТ «Сумбуд» і мають бути стороною спірного договору в якості замовників, та спільно виконувати його умови, а також спільно нести тягар відповідальності за невиконання його умов.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що 15.10.2015 року між ПАТ «Сумбуд» (забудовник) та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України (учасник пайового будівництва - пайовик) укладено договір № 303/8/32/139-15 на придбання житла на умовах пайової участі за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, корпус 10) (а.с. 212-224 т.1).
Предметом вказаного договору є придбання пайовиком у забудовника житла на умовах пайової участі, а саме - квартири кількістю 30 шт., загальною площею 2429,64 кв.м. у жиловому будинку розташованому за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9, корпус 10), відповідно до адресного переліку квартир (додаток №2 до договору), які забудовник зобов'язується передати, а пайовик оплатити у порядку і строки, визначені договором.
Ціна Договору, тобто ціна квартир, які Забудовник за Договором зобов'язується передати Пайовику становить 25332641 грн. 46 (двадцять п'ять мільйонів триста тридцять дві тисячі шістсот сорок одна грн. 46 коп. (у т. ч. ПДВ - 4222106,91 грн.) та складається із розрахунку загальної площі квартир 2429,64 кв. м., що передаються, і фіксованої вартості 10426 грн. 50 коп. (десять тисяч чотириста двадцять шість грн. 50 коп (у тому числі ПДВ 1737,75 грн.) за один квадратний метр площі (п.3.1). Ціна цього договору може бути змінена після уточнення загальної площі квартир згідно довідки, наданої Бюро технічної інвентаризації або іншими юридичними особами, що мають ліцензію на проведення технічної інвентаризації (п.3.3).
Фінансування будівництва (придбання) житла на умовах пайової участі здійснюється згідно з Графіком фінансування (Додаток 3), який є невід'ємною частиною Договору (п.4.1). Фінансування будівництва (придбання) житла на умовах пайової участі здійснюється за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України КЕКВ 3121 програмою КПКВ 2101190, що відповідає бюджетним призначенням на 2015 рік. Пайовик здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок Забудовника в наступному порядку:
попередня оплата за наявності відповідного рішення Міністра оборони України у розмірі до 30 відсотків визначеної у Договорі вартості придбаного житла не більше як на три місяці згідно з Графіком фінансування, яка складає 7599792 грн. 44 коп;
подальші розрахунки здійснюються в розмірі до 95 відсотків визначеної в договорі ціни після надання документів, що підтверджують введення об'єкта в експлуатацію та підписання акту приймання-передачі житла у сумі 16466216 грн. 95 коп;
остаточний розрахунок у розмірі 5 відсотків у сумі 1266632,07 грн. здійснюється з урахуванням уточненої загальної площі квартир, згідно довідки Бюро технічної інвентаризації, передачі пайовику належних йому квартир з проведеною державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно за Державою в особі Міністерства оборони України (п.4.2).
Відповідно до акту прийому-передачі квартир, підписаного сторонами вказаного договору, ПАТ «Сумбуд» передав, а ТВО начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління ЗС України прийняв 30 квартир, загальною площею 2480,81 кв. м., на загальну суму 25866165,47 грн (з ПДВ), у тому числі:
по корпусу 9 - загальна площа переданих квартир становить 1465,82 кв.м., на загальну суму 15283372,26 грн. (з ПДВ);
по корпусу 10 - загальна площа переданих квартир становить 1014,99 кв.м., на загальну суму 10582793,21 грн. (з ПДВ) (а.с.225-230 т.1).
Матеріалами справи підтверджено перерахування вартості придбаних Міністерством оборони України квартир за договором №№ 303/8/32/139-15 (а.с. 230-233 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми затверджено рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 р.№601-МР «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми та Типового договору про залучення, розрахунок розвитку і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми».
Відповідно до частин 3 - 4 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
До пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва:
1) об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
2) будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
3) будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
4) індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
5) об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
6) об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
7) об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
8) об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
9) об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
10) об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків.
Передбачені п.1 та п. 3 частини 4 статті 40 вказаного закону приписи щодо незалучення до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла, також зазначені і у Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішення Сумської міської ради №601-МР від 22.06.2011.
Отже, оскільки фінансування будівництва житла по об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. Лушпи, 5, корпус № 9» здійснювалось частково за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 15283372,26 грн. (з ПДВ), та за вказані кошти фактично здійснювалося будівництво об'єкту житлового фонду соціального призначення, колегія суддів вважає, що вказана сума, яка надана Міністерством оборони України на будівництво спірного об'єкту не повинна враховуватись при визначенні величини пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми по зазначеному об'єкту.
При розрахунку розміру пайових коштів по об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. Лушпи, 5, корпус № 9» та при укладанні спірного договору сторонами зазначене не враховане, що призвело до покладення на відповідача обов'язку щодо сплати пайових внесків у збільшеному розмірі, ніж то підтверджено матеріалами даної справи.
Як зазначалось, приписами пункту 5 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.
Відповідно до Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва та Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на загально-будівельні роботи за адресою: м. Суми, між вулицями Харківською, проспектом М. Лушпи, вул. Коротченка (проспект М. Лушпи, 5, корпус 9А, 9Б (як зазначив представник відповідача корпуси 9А та 9Б є корпусом 9, про що також не заперечував та підтвердив прокурорв судовому засіданні суду апеляційної інстанції), (а.с. 120-210 т.1) кошторисна вартість будівельних робіт об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. Лушпи, 5, корпус № 9» складає 18006143,00 грн.
Як зазначалось, пунктом 2.1 спірного договору обумовлено, що розмір пайового внеску у розвиток інфраструктури м. Суми становить 1377712,00 грн., що складає 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об'єкту.
Виходячи з розрахунку розміру пайових коштів (а.с. 11 т.1), Управлінням 4% розраховано від суми 34442800,00 грн. В матеріалах справи відсутні документальні підтвердження правомірності цієї суми.
Отже, враховуючи, що документами загальної кошторисної вартості, а саме Зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва та Локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на загально-будівельні роботи, кошторисну вартість робіт об'єкту «Багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Суми, пр. Лушпи, 5, корпус № 9» визначено у розмірі 18006143,00 грн., розмір пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури прокурором та позивачем визначено у договорі за відсутності правомірного обґрунтування цієї суми.
До того ж, відповідно до висновку комплексного експертного будівельно-технічного та економічного дослідження, виконаного експертами Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_2 на замовлення ТОВ «Сервіс-Маркет» (а.с. 41-51 т.1), експертами встановлено, що розмір пайового внеску, зазначений у договорі № 37 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми укладеному 15.10.2015 між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради у сумі 1377712,00 грн. відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми на суму 108910,83 грн. та не відповідає вимогам зазначених нормативних актів на суму 1268801,17 грн.
Частиною дев'ятою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якими є: розмір пайової участі, строк (графік) сплати пайової участі, відповідальність сторін. Крім того, невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Місцевий господарський суд під час розгляду даної справи не з'ясував відповідність договору положенням законодавства, у тому числі щодо розміру пайової участі. Натомість встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору у даній справі.
Приписами статті 648 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Абзац 4 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» роз'яснює господарським судам, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Отже, на підставі встановлених обставин даного спору, договір №37 від 15.10.2015, укладений між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (Управління) та ТОВ «Сервіс-Маркет» (замовник) про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми з порушенням приписів Закону України «Про врегулювання містобудівної діяльності», Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку з урахуванням приписів статті 83 ГПК України.
Частиною 1 статті 216 ЦК України, врегульовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідне положення Цивільного кодексу України та обставини, встановлені колегією суддів у даній справи, дають підстави вважати позовні вимоги прокурора про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі недійсного договору №37 від 15.10.2015 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми неправомірними, та такими, що не підлягають задоволенню.
До того ж, в ході судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, прокурор на спростував доводів апеляційної скарги відповідними належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до пункту 31 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судів про якість судових рішень, щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінці фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.
Пунктом 38 Висновку визначено, що при викладені мотивів прийняття рішення слід відповісти на аргументи сторін, тобто окремий пункт вимог та аргументи захисту. Це є важливою гарантією, яка дає можливість сторонам переконатись в тому, що їхні доводи були вивчені, а отже, суддя взяв їх до уваги.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом першої інстанції при розгляді даної справи та прийняття судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть даного спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Як вбачається, оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає, що є підставою для його скасування та, з урахуванням наведених вище обґрунтувань мотивувальної частини даної постанови, прийняття нового рішення про визнання недійсним договору №37 від 15.10.2015, укладеного між Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради (Управління) та ТОВ «Сервіс-Маркет» (замовник) про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, та, відповідно, про відмову в позові прокурора про стягнення з відповідача заборгованості на підставі цього договору.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ТОВ «Сервіс-Маркет» підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 102, п. 2, ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» задовольнити.
Рішення Господарського суду Сумської області від 20.12.2016 у справі №920/968/16 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Визнати недійсним договір №37 від 15.10.2015, укладений між Управлінням капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми.
В задоволенні позову заступника керівника Сумської місцевої прокуратури про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Маркет» 1809582,06 грн. відмовити повністю.
Повний текст постанови складено 14.03.17
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.