донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.03.2017 справа №913/1103/16
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3
при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 - представник за довіреністю №14-94 від 18.04.2014 р. не з'явились; Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “ Нафтогаз України ”, м.Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від05.12.2016 року
у справі№913/1103/16 (суддя Ворожцов А.Г.)
за позовом: до відповідача: про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область стягнення 1 556 674 грн. 96 коп.
У жовтні 2016 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго”, м.Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення пені в розмірі 920 030,39 грн., інфляційних нарахувань в сумі 579 299,47 грн. та 3% річних у сумі 57 345,10 грн., загалом - 1 556 674,96 грн. за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 2473/15-БО-20 від 30.12.2014р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. по справі №913/1103/16 (з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 16.12.2016р. )позов Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ до Комунального підприємства “Сєвєродонецьктеплокомуненерго”, м.Сєвєродонецьк, Луганської області задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Сєвєродонецьктеплокомуненерго", м. Сєвєродонецьк, Луганська область на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ інфляційні нарахування в сумі 137 558,51 грн. та 3% річних у сумі 57 345,10 грн., загалом - 194 903,61 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 923,55 грн.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство “ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №14/4-1985 від 15.12.2016 року на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.16 р. по справі №913/1103/16, за змістом якої останній просить рішення господарського суду Луганської області від 05.12.16 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 920 030, 39 грн. скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м.Київ 920 030, 39 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 05.12.16 р. у справі №913/1103/16 залишити без змін.
В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 22.12.2016р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Чернота Л.Ф., суддів - Марченко О.А., Попков Д.О.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2016 р. було прийнято апеляційну скаргу у справі №913/1103/16 до провадження. Справу призначено до розгляду на: 06.02.17 об 11:15 год.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Марченко О.А. розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017 №187 було призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано склад колегії суддів : головуючий - Чернота Л.Ф. судді Попков Д.О., Зубченко І.В.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.02.2017 р. у зв'язку з неявкою сторін розгляд справи було відкладено на 13.03.2017 р. об 11:30 год. у
У зв'язку з неможливістю розгляду справи суддями - членами колегії Попковим Д.О. через перебування у відпустці та ОСОБА_6 через перебування у відрядженні на дату слухання справи 13.03.2017 р. розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2017 №368 було призначено повторний автоматизований розподіл справи №913/1103/16, за результатами якого протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів сформовано склад колегії суддів : головуючий - Чернота Л.Ф. судді Марченко О.А., Радіонова О.О.
Представник позивача у судовому засіданні 13.03.2017 р. підтримав вимоги апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні, викладеним в апеляційній скарзі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином
Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1,99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. А тому вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №913/1103/16.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 року відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “ Нафтогаз України ” -продавець- та Комунальним підприємством “Сєвєродонецьктеплокомуненерго” - покупець- було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2473/15-БО-20 (а.с. 9-19), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві у 2015 році імпортований природний газ, а останній, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.
Положеннями п. 2.1 договору сторони узгодили, що продавець повинен передати покупцеві у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ в обсязі до 1490,0 тис. куб. м.
Позивач, на виконання умов договору у період з січня по грудень 2015 року поставив у власність відповідачу природний газ на загальну суму 9 439 381,11 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 20-26).
Розділом 6 сторони узгодили порядок та умови проведення розрахунків. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Відповідач за отриманий природний газ розрахувався несвоєчасно.
Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем звернувся до суду з позовом про стягнення суми пені в розмірі 920 030,39 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 579 299,47 грн. та 3% річних в сумі 57 345,10 грн.
Суд першої інстанції ретельно дослідив матеріали справи та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. (ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України )
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу. Обов'язок з оплати отриманого природного газу відповідачем своєчасно виконаний не був.
У зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем, на підставі п. 6.1 договору за період з 15.02.2015 по 15.02.2016 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 920 030,39 грн., згідно наданого розрахунку. (а.с. 27-31).
У задоволенні вимог про стягнення пені судом першої інстанції відмовлено на підставі Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”
Зазначеним законом встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону(час проведення антитерористичної операції), на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “ Нафтогаз України”, м.Київ в апеляційній скарзі заперечує проти застосування вказаного закону до спірних правовідносин , оскільки зазначає, що він є суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами, тобто є газопостачальним підприємством.
Заявник вказує на те, що він не є енергопостачальною організацією, оскільки відповідно до Закону України “Про електроенергетику” енергопостачальники - учасники оптового ринку електричної енергії України, які купують електричну енергію на цьому ринку з метою її продажу та/або постачання споживачам або з метою її експорту та/або імпорту; зазначає, що в його Статуті не передбачено такого предмету діяльності Компанії як енергопостачання.
Крім того, апелянт посилається на те, що у ст. 275 Господарського кодексу України, яка дає визначення договору енергопостачання, газ як предмет такого договору відсутній, відтак газ, що ним поставляється, на думку апелянта, не є енергією.
З огляду на зазначене, апелянт вказує на підміну господарським судом понять “газопостачання” та “енергопостачання”, що призвело, на думку апелянта, до прийняття незаконного рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо можливості застосування до спірних правовідносин Закону України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси” з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про визначення гарантованих постачальників природного газу” від 25.07.2012 № 705 гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. м3, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 6 Статуту ПАТ “НАК “Нафтогаз України” предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом.
Статутом позивача передбачено, що метою його діяльності є одержання прибутку від провадження господарської діяльності, сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах (п. 5, а. с. 35).
Законом України “Про енергозбереження” встановлено, що "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ПАТ “НАК “Нафтогаз України” є енергопостачальною компанією.
Апеляційний суд також погоджується з висновком господарського суду щодо визначення відповідача як виконавця/виробника житлово-комунальних послуг, оскільки відповідно до п. 2.2 Статуту останнього предметом його діяльності є надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання усім категоріям споживачів шляхом виробництва теплоенергії власними котельнями (або придбаної), транспортування та постачання її(а.с.67), що відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” є комунальними послугами, і про що також було зазначено в оскаржуваному рішенні.
Колегія суддів також враховує, що місто Сєвєродонецьк Луганської області (місце реєстрації відповідача) було включено як до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. Проведення антитерористичної операції у м. Сєвєродонецьк є загальновідомим фактом, який на підставі статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.
З огляду на викладене, визначення позивача як енергопостачальної організації, а відповідача як виконавця/виробника житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період антитерористична операція, дає підстави застосовувати до спірних правовідносин Закон України “Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси”.
Оскільки зазначений Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (ч. 1 ст. 3 Закону), тобто з 07.02.2015, нарахування пені за спірним договором не може здійснюватись з 07.02.2015р.
Відтак, нарахування позивачем пені за період з 15.02.2015 по 15.02.2016 є безпідставним.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 920 030,39 грн.
Відповідачем, у свою чергу, до суду першої інстанції було подано заяву про зменшення розміру нарахованої позивачем пені на 90%. Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у повному обсязі, то немає підстав для задоволення вищевказаної заяви.
Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 3% річних за період з 15.02.2015 по 15.02.2016 в сумі 57 345,10 грн.
Щодо клопотання відповідача про зміну розміру нарахованої позивачем інфляційних втрат та річних відсотків, то інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані та заявлені до стягнення позивачем не є відповідальністю в розумінні ст. 611 Цивільного кодексу України, тому дія мораторію, передбаченого Законом, на ці нарахування не розповсюджуються.(а.с.63-65)
Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річні в сумі 57 345,10 грн. Колегія суддів вважає такий висновок вірним та обґрунтованим.
Також, позивачем, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України за період з березня 2015 року по лютий 2016 року нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 579 299,47 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції, з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 16.12.2016 р. дійшов до висновку про стягнення з відповідача суми інфляційних збитків у розмірі 137 558,51 грн. А саме, з урахуванням положень п. 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”. Та посилаючись на те, що при застосуванні індексу інфляції індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. у справі №913/1103/16 переглядалося судом апеляційної інстанції з урахуванням ухвали про виправлення арифметичної помилки від 16.12.2016 р. по справі №913/1103/16.(а.с. 124- 125)
З огляду на вищевикладене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 року у справі №913/1103/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “ Нафтогаз України ”, м.Київ на рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. у справі №913/1103/16 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Луганської області від 05.12.2016 р. у справі №913/1103/16 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді О.А. Марченко
ОСОБА_3
Надруковано 5 прим.:
1- позивачу,
1 - відповідачу;
1 - у справу;
1 - ДАГС
1 ГСЛО