06.03.2017 року Справа № 904/10042/16
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів: Подобєд І.М., Орєшкіної Е.В.
при секретарі судового засідання Абадей М.О.
за участю прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, посвідчення №025042 від 21.03.2014р.
та представників сторін
від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2, представник, довіреність №7/10-2555 від 28.12.2016р.;
від відповідача (за первісним позовом): ОСОБА_3, представник, довіреність № б/н від 03.01.2017р.;
від третьої особи-1: представник не з'явився;
від третьої особи-2: представник не з'явився;
від третьої особи-3: представник не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016р. у справі №904/10042/16
за позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в
особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ
за участю третьої особи-1 без самостійних позовних вимог - Товариства з
обмеженою відповідальністю "Солярис", м. Київ
за участю третьої особи-2 без самостійних позовних вимог - Виробничого
ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-
Нижньодніпровського району, м. Дніпро
за участю третьої особи-3 без самостійних позовних вимог - Товариства з
обмеженою відповідальністю "Агенство з питань нотаріату та
банкрутства", м. Дніпро
про витребування майна
та за зустрічним позовом
Товаристра з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ
до Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах
держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро
за участю третьої особи-1 без самостійних позовних вимог - Товариства з
обмеженою відповідальністю "Солярис", м. Київ
за участю третьої особи-2 без самостійних позовних вимог - Виробничого
ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-
Нижньодніпровського району, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні власністю
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016р. по справі №904/10042/16 (суддя Манько Г.В.) первісний позов задоволено повністю. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 114491412101). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" на користь Прокуратури Дніпропетровської області судовий збір - 12 495 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпро судовий збір 1378,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "ТУЛС", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
- рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. виконано не було, фактично майно з балансу третьої особи-2 знято не було та не вилучено з володіння;
- в ліквідаційному балансі третьої особи-2 було враховано спірне майно та вона несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним на праві господарського відання майном;
- Позивач за первісним позовом був обізнаний, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу може бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів в справі про банкрутство боржника ;
- з дня прийняття господарським судом Дніпропетровської області постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (14.08.2012р.) повноваження Позивача за первісним позовом як представника власника майна банкрута відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” припинились;
- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013р. у справі №38/5005/6637/2012 було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника;
- рішенням від 24.07.2013р №29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання третьої особи-2 банкрутом залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації;
- майно продано в порядку, встановленому для виконання судових рішень, тому згідно ч. 2 ст. 388 Цивільного кодексу України не може бути витребувано у добросовісного набувача;
- суд не вирішив питання про повернення коштів добросовісному набувачу та не надав належної правової оцінки клопотанню про застосування строків позовної давності, що спливли 07.08.2016р.;
- покладення судового збору на Відповідача за первісним позовом є неправомірним, бо його вина у виникненні спору відсутня.
Представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати.
Прокурор проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що доводи апеляційної скарги зводяться до оспорювання фактів, які вже встановлені судовими актами у справі №38/5005/6637/2012; рішення Дніпропетровською міською радою щодо відчуження спірного майна не виносилось, тому воля власника майна відсутня; спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало на нього жодних речових прав; прокурором обраний вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради шляхом пред'явлення віндикаційного позову; апелянт не заявляв жодних вимог в будь-якій формі про необхідність стягнення грошових коштів, тому посилання на порушення судом норм матеріального права є безпідставним; судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності, бо перебіг позовної давності відраховується від дати постановлення ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012; питання розподілу судових витрат вирішено відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України; скаржником не обґрунтовано неможливості подачі додаткових доказів до суду першої інстанції відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, його повноважний представник проти апеляційної скарги заперечував, підтримав позицію прокурора. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Треті особи-1,2,3 відзиви на апеляційну скаргу не надали, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників Позивача, Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. “Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів”, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.
На підставі рішень Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р. та рішення Дніпропетровської міської ради №26/23 від 26.09.2001р. відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 05.07.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлові приміщення, зокрема спірне, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-114491412101).
Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпров-ського району м. Дніпро (надалі третя особа-2).
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 27.11.1991р., територіальній громаді м. Дніпропетровська встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у справі №200/5829/13-ц від 14.05.2013р. за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції пленарного засідання міської ради відноситься прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, ВРЖЕІІ АНД району передано на баланс КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”. Вказане обґрунтовувалось реорганізацією комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, необхідністю забезпечення ефективності управління комунальним майном та пов'язувалось з визначенням єдиного підприємства наділеного повноваженнями з управління комунальним майном та корпоративними правами територіальної громади міста в особі КП “Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю”.
06.08.2012р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району. На час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011р. в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі третьої особи-2 за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012р. у справі №38/5005/6637/2012 ВРЖЕП АНД району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором ВРЖЕП АНД району призначено арбітражного керуючого, яким, всупереч норм чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” торгів з продажу 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро, площею 457,8 кв.м та 451,9 кв. м, оформлених відповідним протоколом, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “СОЛЯРИС” (третя особа-1).
На підставі вказаного протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро, 06.08.2013р. між ВРЖЕП АНД району та третьою особою-1 укладено договір купівлі-продажу. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 про банкрутство ВРЖЕП АНД району задоволено скаргу прокуратури області на дії ліквідатора та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі.
Зокрема, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнано неправомірними дії ліквідатора ВРЖЕП АНД району арбітражного керуючого щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів, проведених Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна, а саме: 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: вул. Радистів, 8 в м. Дніпро, площею 457,8 кв.м та 451,9 кв.м відповідно, та визнано недійсним договори купівлі-продажу №6057 та №6054 від 06.08.2013р., зареєстровані приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, укладені між ліквідатором-арбітражним керуючим та ТОВ “СОЛЯРИС”.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2017р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/6637/2012 в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012р. та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.
Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Виробничому ремонтному житлово-експлуатаційному підприємству Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.
Статтею 124 Конституції України встановлена обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення. Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
З урахуванням того, що у справі №38/5005/6637/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна - нежитлового приміщення по вулиці Радистів, будинок 8 в м. Дніпро, загальною площею 457,8 кв.м та 451,9 кв.м відповідно, що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться знову з огляду на приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Вказане нерухоме майно ТОВ “СОЛЯРИС.” було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТУЛС” (надалі відповідач) за договорами купівлі-продажу №4933 та №4931 від 17.10.2013р., посвідченими приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.
Посилаючись на вище наведені факти прокурор звернувся з віндикаційним позовом та просить витребувати від відповідача на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради 51/100 та 49/100 частини нежитлового приміщення, що розташоване за адресою вул. Радистів,8 м. Дніпро.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходив також із наступного. Згідно приписів ст.ст. 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.
Згідно вимог ст. 330 Цивільного кодексу України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Приписами ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.
Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014р. у справі №43/440-6/231, від 11.06.2014р. у справі №6-52цс14 та від 08.06.2016р. у справі №6-3089ц15.
ТОВ "Солярис" набуло право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за договорами купівлі-продажу №№6057, 6054 від 06.08.2013р., які в подальшому визнано недійсними.
А отже, Дніпровська міська рада в інтересах якої діє прокурор, як власник спірного майна, яке вибуло з її власності поза її волею, має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову до нового власника майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Враховуючи положення статті 136 Господарського кодексу України, пункту 30 частини 1 статті 26, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", спірне нерухоме майно вибуло з власності Дніпропетровської міської ради поза волею власника іншим шляхом, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для витребування вказаного майна у відповідача як добросовісного набувача в порядку частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України. За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими, тому правомірно задоволені судом першої інстанції у повному обсязі.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, колегія суддів апеляційного господарського суду України зазначає таке.
Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст.388 Цивільного кодексу України не застосовуються (правова позиція, висловлена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016р. №3-604гс16, Вищого господарського суду України від 08.11.2016р. №916/1624/15) та доводи апелянта в цій частині апеляційним судом відхиляються.
Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Виробничого ремонтного житлово-експлуатаційного підприємства Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро, оскільки рішення про відчуження майна радою не приймалося.
Інші доводи апелянта також спростовані встановленими судами обставинами та судом відхиляються.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 15.11.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, третя особа-1 без самостійних позовних вимог - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис", третя особа-2 без самостійних позовних вимог - Виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур - Нижньодніпровського району, про усунення перешкод у користуванні власністю.
Право Відповідача до початку розгляду судом справи по суті подати зустрічний позов передбачено ч.5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Втім, згідно ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2016р. зустрічна позовна заява ТОВ «Тулс» була повернута господарським судом без розгляду на підставі п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 185, т.1). Повторно із зустрічною позовною заявою Відповідач до суду не звертався. Отже, зазначення у резолютивній частині оспорюваного рішення судом про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви є безпідставним, оскільки зустрічна позовна заява до розгляду судом не приймалась, мотивувальна частина рішення також не містить обґрунтувань щодо мотивів та підстав такої відмови (зустрічна позовна заява судом фактично не розглядалась, про що свідчать матеріали оскарження ухвали та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.12.2016р.), тобто суд прийняв рішення з вимог, що не були предметом розгляду в суді, що є підставою для скасування рішення в цій частині.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду в частині задоволення позову про витребування майна відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області в цій частині без змін. Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, який судом був повернутий без розгляду, та стягнення з ТОВ "ТУЛС" в доход бюджету 1378,00 грн судового збору підлягає скасуванню.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТУЛС", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016р. у справі № 904/10042/16 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2016р. у справі №904/10042/16 скасувати частково в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви та стягнення з ТОВ "ТУЛС" в доход бюджету 1378,00 грн судового збору.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя Е.В. Орєшкіна