"07" березня 2017 р.Справа № 915/974/16
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Мишкіної М.А., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання Станковій І.М.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,
від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - не з'явився,
Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвинчук Ангеліни Анатоліївни - не з'явився,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Міністерства аграрної політики та продовольства України - не з'явився,
від третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Науковий інститут Селекції" - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року
у справі №915/974/16
позивач ОСОБА_5
відповідач ОСОБА_6
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвинчук Ангеліна Анатоліївна
2. Міністерства аграрної політики та продовольства України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут Селекції"
про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (статутному фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут Селекції" укладеного сторонами 23.10.2015 року;
- зобов'язання позивача повернути відповідачу (у порядку реституції сторін) отриману позивачем суму коштів по договору від 23.10.2015 року в сумі 23000 грн.
Встановив:
09.09.2016 ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (статутному фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут Селекції", укладеного сторонами 23.10.2015 року; зобов'язання позивача повернути відповідачу (у порядку реституції сторін) отриману позивачем суму коштів по договору від 23.10.2015 року в сумі 23000 грн., як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений під впливом обману.
Рішенням господарського суду Миколаївської області 23.11.2016 в позові відмовлено повністю.
Зазначене судове рішення обґрунтовано недоведеністю позивачем у справі належними та допустимими доказами факту недійсності спірного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (статутному фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інститут Селекції" від 23.10.2016.
Не погоджуючись із рішенням суду від 23.11.2016, ОСОБА_5 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення, вважаючи договір виконаним, не врахував відкладальну обставину договору.
Основною умовою спірного договору є не сплата коштів за частку, а виконання п.7.3. договору щодо не перешкоджання відчудженню майнових прав на сорти рослин.
06.02.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі ОСОБА_6
07.02.2017 до суду від директора ТОВ "Науковий інститут Селекції" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ «Науковий інститут Селекції».
24.02.2017 до суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому представник ОСОБА_6 просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
06.03.2017 до суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення щодо підвідомчості спору. в яких обгрунтовуються твердження про підвідомчість даного спору господарським судам, з посиланням на пункт 51 Постанови Пленуму ВСУ від 24 жовтня 2008 року № 13 « Про практику розгляду судами корпоративних спорів» спори про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів. вчинених господарським товариством є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК ( 1798-12 ), якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
У судовому засіданні 07.03.2017 представник позивача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача в засіданні суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи вимоги, викладені в ній безпідставними, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23 листопада 2016 року законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.10.2015 між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 укладено Договір купівлі - продажу частки в статутному капіталі (статутному фонді) ТОВ «Науковий інститут селекції».
Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець продає Покупцю свою частку участі у статутному капіталі (статутному фонді) Товариства з обмежено відповідальністю «Науковий інститут селекції» (надалі - ТОВ «НІС»), яка (частка) становить 50 % (п'ятдесят відсотків) статутного фонду (капіталу ТОВ «НІС», номінальна вартість якої складає 23000 (двадцять три тисячі) гривень 00 копійок.
Згідно п. 1.3. Будь-яка частка участі у товаристві, яка належала Продавцю раніше від вказаної частки що продається, входила до загальної частки Продавця, і відповідно входить до частки. яка продається за цим договором.
Пунктом 1.4. Договору встановлено, що продавець підтверджує, що разом з цим передає всі права на свою частку у статутному фонді товариства покупцю, що розуміється правом співвласності у ТОВ «НІС», правом участі, голосу на загальних зборах, правом вимоги та інше, у відповідності до статуту ТОВ «НІС» та об'єму частки, що продається.
Відповідно до п. 1.5. покупець самостійно заявляє та реєструє в подальшому набуті права за цим договором.
Згідно п.7.3 Договору, основною умовою продажу покупцю частки у статутному фонді ТОВ «НІС» за предметом цього договору, є умова відчуження з ТОВ «НІС» на ім'я Продавця свідоцтв та патентів на сорти рослин, а саме на:
- ботанічний таксон соняшнику однорічного «Кардинал» за свідоцтвом Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України № 140846 та патенту № 140537;
- ботанічний таксон соняшнику однорічного «Дозор» за свідоцтвом Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України № 140845 та патенту № 140536;
- ботанічний таксон льону низького «Версаль» за свідоцтвом Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України № 150168 та патенту № 150230.
- Покупець повинен не перешкоджати вказаному відчуженню майнових прав на зазначені сорти рослин, і не перешкоджати подальшому використанню їх покупцем в комерційному обігу, або уповноваженою останнім особою. В інакшому випадку це призведе до невиконання основної умови даного договору, тобто до того, що одна зі сторін не передбачала настання реальних наслідків передбачених договором, а отже, до можливості визнання недійсним договору в цілому.
Розглядаючи по суті заявлену вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 23.10.2015 господарський суд Миколаївської області виходив з того, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він є корпоративним.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. При цьому, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Статтею 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Згідно ст.22 названого Закону, місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. За змістом ч.3 цієї норми, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Підвідомчість справ загальним і господарським судам визначається законодавством, а у разі відсутності прямої вказівки закону застосовується принцип розмежування підвідомчості за суб'єктним складом.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Як вбачається з матеріалів справи, на момент подання позову ОСОБА_5 вже не являвся учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Науковий інститут селекції».
Крім того, судова колегія зазначає наступне.
Враховуючи положення ст.ст.144, 177 ЦК України, ст.13 Закону України "Про господарські товариства", вклади учасників до статутного капіталу є речами. Корпоративними є відносини, пов'язані з реалізацією корпоративних прав, визначених відповідною часткою у статутному фонді.
Згідно ч.3 ст.167 ГК України, корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. При цьому, корпоративними правами, в силу ч.1 цієї норми, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
За змістом ст.ст.88, 167 ГК України, ст.ст.116 ЦК України, ст.10 Закону України "Про господарські товариства", корпоративні права складаються з двох самостійних прав: майнового права, які носять економічний зміст та визначаються у грошовому еквіваленті (право на отримання частки прибутку (дивідендів), вартості належної учаснику частки майна у статутному фонді тощо), та особистого немайнового права, які не мають економічного змісту (право участі в управлінні справами товариства, одержання інформації про діяльність товариства, виходу з товариства тощо).
Відповідно до ст.147 ЦК України, ст.53 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства також має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства.
При цьому права саме як учасника товариства у набувача частки статутного капіталу (її частини) виникають з моменту внесення відповідного запису в Державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміни в установчих документах товариства, які пов'язані із зміною складу учасників (засновників) юридичної особи.
Тому продана позивачем відповідачу згідно договору купівлі-продажу частка у статутному капіталі ТОВ «Науковий інститут селекції» у розмірі 50% засвідчує лише набуття відповідачем права власності на відповідний вклад у статутному капіталі товариства (речі, які мають грошову оцінку) та дає йому право на вступ до цього товариства. Право ж безпосередньої участі в управлінні господарською діяльністю товариства набувається тільки з моменту вступу до господарського товариства, про що свідчитимуть відповідні відомості статуту товариства.
У пункті 2.2.2. роз'яснень Президії ВГСУ від 28.12.2007р. №04-5/14 зазначено, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту вступу до господарського товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, спір щодо продажу позивачем своєї частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_6 за своєю правовою природою є цивільно-правовим, тобто не пов'язаний із реалізацією корпоративних відносин та за своїм суб'єктним складом сторін не відповідає вимогам пункту 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що даний спір в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Науковий інститут селекції» від 23.10.2015 не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки він не є корпоративним, а пов'язаний з укладанням цивільно-правової угоди між фізичними особами, то ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі - припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 49, 80 99, 101-105
Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд
постановив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 915/974/16 скасувати.
Провадження у справі № 915/974/16 припинити.
Повний текст постанови складено та підписано 13.03.2017.
Головуючий суддя: Будішевська Л.О.
Судді: Мишкіна М.А.
Таран С.В.