18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"16" лютого 2017 р. Справа № 916/3655/15
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, третя особа - не з'явилась, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексмбанк" ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Розвиток" про звернення стягнення на предмет іпотеки
Заявлено позов в якому позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Розвиток" перед публічним акціонерним товариством "Імексбанк" за кредитним договором № 82/13 від 22.10.2013р., загальний розмір якої становить 104088446,68 грн., з яких:
- 84748866,00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10548473,93 грн. - заборгованість за відсотками;
- 8791106,75 грн. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору, звернути стягнення на належний товариству з обмеженою відповідальністю "Мечта" предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що складаються з приміщень літ. "Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1", а саме: нежитлові приміщення (прим. 1-го поверху) № 9, 11, шахти ліфтів, прим, з № 17 по № 24, загальною площею 140,6 кв. м; ІІ-й поверх загальною площею 834,4 кв. м; Ш-й поверх загальною площею 838,9 кв. м; IV-й поверх загальною площею 839,9 кв. м) загальною площею 2653,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "Імексбанк" на вищевказаний об'єкт нерухомості.
Сторони та третя особа про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились.
Суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне:
22 жовтня 2013 року між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (надалі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Розвиток" (надалі - Позичальник, Боржник) був укладений Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 82/16, (надалі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1.1 надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених договором, в межах відновлювальної кредитної з максимальним лімітом заборгованості до 143 645 000,00 (сто сорок три мільйона шістсот сорок п'ять тисяч гривень 00 копійок) гривень, надалі за текстом кожна частина окремо - “Транш”, а у сукупності - “Транші”, зі сплатою фіксованої процентної ставки - 18% (вісімнадцять) процентів річних (далі процентна ставка) та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами не пізніше 16.10.2014 року на умовах, визначених договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту №82/13 від 22.10.2013 р. між публічним акціонерним товариством "Імексбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мечта" (надалі - ТОВ "Мечта", іпотекодавець, відповідач) був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 вересня 2014 р. та зареєстрований в реєстрі за №4769.
Згідно зазначеного договору Позивачу передане в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення, що складаються з приміщень літ. літ. "Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1", а саме: нежитлові приміщення (прим. 1-го поверху) № 9, 11, шахти ліфтів, прим, з № 17 по № 24, загальною площею 140,6 кв. м; ІІ-й поверх загальною площею 834,4 кв. м; III-й поверх загальною площею 838,9 кв. м; IV-й поверх загальною площею 839,9 кв. м) загальною площею 2653,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, яке належить іпотекодавцю на підставі договору про задоволення вимог іпотеко-держателя, посвідченого 17 грудня 2012 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1308, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції Черкаської області 26.02.2014 року за реєстровим номером об'єкта нерухомого майна: 22860942, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових трав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №22860942 від 11.06.2014 року.
Термін дії договору іпотеки - до повного виконання позичальником зобов'язань за договором позики та всім додатковим угодам до нього (п. 7.1 довору іпотеки).
В пункті 1.5 договору іпотеки сторони визначили вартість предмету іпотеки 28 400 000,00 (двадцять вісім мільйонів чотириста тисяч грн. 00 коп.) грн.
Боржник свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконує, в обумовлені договором строки тіло кредиту та відсотки не повертає.
Станом на дату подачі цього позову заборгованість Боржника перед публічним акціонерним товариством "Імексбанк" складає:
- за основним боргом - 84 748 866,00 грн.;
- відсотки - 10 548 473,93 грн.;
- пеня - 8 791 106,75 грн.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі заставою, окремим видом якої за ст. 575 ЦК України є іпотека.
Згідно частини 1 ст. 574 ЦК України підставою виникнення застави є договір.
Згідно п. 3.1.6 укладеного сторонами договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель має право вимагати від боржника незалежно від настання строку погашення кредиту дострокового виконання зобов'язань за Кредитним договором, а при незадоволенні його вимоги - звернути стягнення на Предмет іпотеки у відповідності до закону та цього Договору при наявності також наступних підстав:
- порушення Іпотекодавцем (майновим поручителем) зобов'язань за цим Договором, зокрема, щодо вжиття заходів, необхідних для збереження та/чи страхування Предмету іпотеки;
- невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором;
- здійснення правочинів щодо відчуження Іпотекодавцем (майновим поручителем) Предмету іпотеки або його передачі в наступну іпотеку, спільну, діяльність, лізинг, оренду чи користування без письмової згоди Іпотекодержателя;
- порушення Іпотекодавцем (майновим поручителем) обов'язку щодо попередження Іпотекодержателя до укладення цього Договору про всі відомі першому права та вимоги інших осіб на Предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку;
- порушення справи про відновлення платоспроможності або справи про банкрутство у відношенні Боржника та/або Іпотекодавця (майнового поручителя).
Матеріалами справи підтверджується, що позичальником несвоєчасно сплачувалась сума боргу по кредиту та процентів за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 35 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Право позивача на пред'явлення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки ґрунтується на умовах договору іпотеки, кредитному договорі, а також підтверджується матеріалами справи.
Ні відповідач, ні позичальник за кредитним договором не спростували встановлені факти, не заперечили доводи позивача щодо наявності та розміру заборгованості, не подали суду доказів проведення розрахунку із позивачем в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору.
Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України “Про іпотеку”, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
В ході розгляду справи судом призначалась судова експертиза з метою визначення вартості предмета іпотеки.
Згідно висновку експерта від 08 грудня 2016 року № 712/16-23 ринкова вартість предмету іпотеки на день проведення експертизи складає 9747209 (дев'ять мільйонів сімсот сорок сім тисяч двісті дев'ять) гривень без ПДВ.
Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", оцінюючи висновок експерта, господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення з огляду на таке.
В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Правовідносини, що виникають з кредитних договорів регулюються, зокрема, § 2 глави 71 ЦК України та відповідними положеннями § 1 глави 35 ГК України.
Зокрема, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно частини 2 статті 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
За приписом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Позивач довів і належними доказами підтвердив факти надання кредитних коштів в сумах, вказаних у розрахунках заборгованості та банківських виписках із рахунків, використання цих коштів Позичальниками в повній сумі та невиконання ними своїх зобов'язань щодо сплати в повній сумі нарахованих на кредитні кошти процентів та комісії. Розрахунки позивачем виконані вірно.
Станом на 30.07.2016 загальна сума заборгованості за Кредитним договором склала 104 088 446,68 грн.
Відповідач не спростував доводи позивача, не заперечив факт наявності простроченої заборгованості по кредитному договору, розрахунок позовних вимог позивача не заперечив.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (далі - Закон) передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Згідно частини 1 статті 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Вказані положення, відповідно до частини 2 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 36 Закону передбачено, що сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджає Іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
За приписом частини 3 статті 36 Закону договір про задоволення вимог Іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Пунктом 1 статті 37 Закону передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що Законом України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення іпотекодержателя шляхом набуття нам права власності предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені на реалізацію такого права в судовому порядку за рішенням суду, що відповідає вимогам статей 55, 124 Конституції України.
Можливість реалізації в судовому порядку саме такого способу порушеного права іпотекодержателя, як визнання права власності при наявності такого застереження в договорах іпотеки підтверджується позицією Верховного Суду України в Узагальненні судової практики Верховного Суду України щодо застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, у постанові від 21.03.2011 року у справі № 15\27, в постановах від 26.12.2011, від 11.12.2013, в ухвалі від 27.05.2009 року, та Вищого господарського суду України в постановах від 21.07.2011 року у справі № 26\214\10; від 09.03.2011 року у справі № 45\299-10; від 08.06.2011 року у справі № 6\438-10(18\106-09); від 05.04.2011 року у справі № 14\37.
З положень статті 1 статті 15 Цивільного кодексу України вбачається, що будь-яке суб'єктивне цивільне право, в тому числі таке, що виникло на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, підлягає захисту в суді, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з положень частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Аналогічна позиція Верховного суду України також викладена в постанові від 19.08.2014 року у справі № 3-43гс14.
Із змісту частини 3 статті 37 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.
За умовами укладеного сторонами договору іпотеки заставна вартість майна складала на час укладення договору 28 400 000,00 грн.
Згідно висновку експерта від 08 грудня 2016 року № 712/16-23 ринкова вартість предмету іпотеки на день проведення експертизи складає 9747209 (дев'ять мільйонів сімсот сорок сім тисяч двісті дев'ять) гривень без ПДВ.
Пунктом 4.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" роз'яснено, що якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України "Про іпотеку" у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки.
Однак, початкова ціна предмета іпотеки не береться до уваги судом у разі заявлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на нього, оскільки згідно із ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності (зазначена правова позиція викладена Верховним судом України у Аналізі судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна).
Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено наявність несплаченої третьою особою та відповідачем заборгованості за кредитним договором та право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Розвиток", а саме за кредитним договором № 82/13 від 22.10.2013р., загальний розмір якої становить 104088446,68 грн., з яких:
- 84748866,00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10548473,93 грн. - заборгованість за відсотками;
- 8791106,75 грн. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору шляхом звернення стягнення на належний товариству з обмеженою відповідальністю "Мечта" предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що складаються з приміщень літ. "Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1", а саме: нежитлові приміщення (прим. 1-го поверху) № 9, 11, шахти ліфтів, прим, з № 17 по № 24, загальною площею 140,6 кв. м; ІІ-й поверх загальною площею 834,4 кв. м; Ш-й поверх загальною площею 838,9 кв. м; IV-й поверх загальною площею 839,9 кв. м) загальною площею 2653,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством "Імексбанк" на вищевказаний об'єкт нерухомості.
Враховуючи вищевикладене, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Оскільки станом на дату звернення до суду відповідно до п. 22 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється, зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку, то з відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає також до стягнення на користь бюджету судовий збір в сумі 146 208,14 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82-85 ГПК України суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. В рахунок погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Розвиток", а саме за кредитним договором № 82/13 від 22.10.2013р., загальний розмір якої становить 104088446,68 грн., з яких:
- 84748866,00 грн. - заборгованість за кредитом;
- 10548473,93 грн. - заборгованість за відсотками;
- 8791106,75 грн. - пеня за прострочення платежів по кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю публічному акціонерному товариству "Імексбанк" (ЄДРПОУ 20971504) предмету іпотеки за іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 25 вересня 2014 р. та зареєстрований в реєстрі за №4769., що належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Мечта" предмет іпотеки - нежитлові приміщення, що складаються з приміщень літ. "Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1", а саме: нежитлові приміщення (прим. 1-го поверху) № 9, 11, шахти ліфтів, прим, з № 17 по № 24, загальною площею 140,6 кв. м; ІІ-й поверх загальною площею 834,4 кв. м; Ш-й поверх загальною площею 838,9 кв. м; IV-й поверх загальною площею 839,9 кв. м) загальною площею 2653,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, вартістю 9747209 (дев'ять мільйонів сімсот сорок сім тисяч двісті дев'ять) гривень без ПДВ.
3. Визнати право власності за публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (ЄДРПОУ 20971504) на предмет іпотеки- нежитлові приміщення, що складаються з приміщень літ. "Б-І, Б-IV, б'-І, 6-1", а саме: нежитлові приміщення (прим. 1-го поверху) № 9, 11, шахти ліфтів, прим, з № 17 по № 24, загальною площею 140,6 кв. м; ІІ-й поверх загальною площею 834,4 кв. м; Ш-й поверх загальною площею 838,9 кв. м; IV-й поверх загальною площею 839,9 кв. м) загальною площею 2653,8 кв. м, що знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Черкаси, вул. Богдана Хмельницького, буд. 55, вартістю 9747209 (дев'ять мільйонів сімсот сорок сім тисяч двісті дев'ять) гривень без ПДВ.
4. Cтягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта" вул. Пантелеймонівська, 25, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 13917817 - 146 208,14 грн. судового збору в доход Державного бюджету України отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.03.2017 р.
Суддя К.І.Довгань