"09" березня 2017 р.Справа № 916/358/17
За позовом: Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лагуна-Рені”
про стягнення 393 126,98грн.
Суддя Власова С.Г.
В судових засіданнях приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №2/1-17 від 19.01.2017р.
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 09.03.2017р. приймали участь представники:
від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності №2/1-17 від 19.01.2017р.
від відповідача: не з'явився.
Суть спору: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лагуна-Рені” 371 596,05грн. основного боргу, 7484,48грн. пені, 14 046,09грн. інфляційних втрат;
про розірвання договору оренди землі №2/02 від 21.02.2002р., укладеного між ДП„Ренійський морський торговельний порт” та ТОВ “Лагуна-Рені”.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2017р. справу №916/3178/16 розподілено до розгляду суддею Власовою С.Г.
Ухвалою суду від 13.02.2017р. порушено провадження у справі №916/358/17, справу призначено до розгляду в засіданні суду.
Позивач на заявлених позовних вимог наполягає, подав заяву про уточнення позовних вимог від 09.03.2017р. за вх.№2-1359/17, де викладено позовні вимоги в наведеній вище остаточній редакції.
Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з ТОВ “Лагуна-Рені” на користь ДП„Ренійський морський торговельний порт” 420736,01грн. заборгованості за договором оренди від 21.01.2002р., із яких 371596,05грн. основного боргу, 35093,87грн. пені, 14046,09грн. інфляційних втрат; про розірвання договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди №2/02 від 21.01.2002р., укладеного між ДП„Ренійський морський торговельний порт” та ТОВ “Лагуна-Рені”.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст.5 Закону України „Про спеціальну економічну зону Рені” ДП „РМТП” є органом господарського розвитку і управління СЕЗ „Рені”, до компетенції якого належать організація облаштування території СЕЗ „Рені”, організація і контроль за будівництвом об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури та розвиток мережі комунікаційних зв'язків, укладення договорів на виконання підрядних робіт щодо облаштування території СЕЗ „Рені”, будівництва об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, розвитку мережі комунікаційних зв'язків, укладення в установленому порядку договорів про експлуатацію об'єктів інфраструктури СЕЗ „Рені”, укладення із суб'єктами СЕЗ „Рені” у межах повноважень, наданих Ренійською міською радою, договорів оренди земельних ділянок та використання природних ресурсів місцевого значення, видача дозволів суб'єктам СЕЗ „Рені” на будівництво нових господарських об'єктів, що реалізують на території СЕЗ „Рені” інвестиційні проекти, затверджені виконавчим комітетом Кенійської міської ради, підготовка пропозицій Ренійській міській раді щодо ставок орендної плати, розмірів плати за комунальні послуги, тарифів, здійснення разом з відповідними органами заходів щодо забезпечення законності і правопорядку, економічної та екологічної безпеки на території СЕЗ „Рені”, складання та подання статистичної звітності про функціонування СЕЗ „Рені” відповідно до законодавства України, виконання інших функцій та повноважень, визначених в положенні (статуті) та переданих до його компетенції іншим органам управління СЕЗ „Рені”. Згідно п.1 ст.6 вказаного закону суб'єктами СЕЗ „Рені” є суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, які розташовані на території СЕЗ „Рені” і реалізують на цій території затверджені виконавчим комітетом Ренійської міської ради інвестиційні проекти вартістю еквівалентною не менше 200 тисяч доларів США на підставі договору (контракту) щодо умов реалізації цього інвестиційного проекту та які зареєстровані Ренійською районною державною адміністрацією як суб'єкти СЕЗ „Рені”. Ренійська районна державна адміністрація видає СЕЗ „Рені” свідоцтво про реєстрацію, що підтверджує право на отримання пільг, визначених цим законом. Відтак, позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що 21.01.2002р. між ДП„Ренійський морський торговельний порт” та ТОВ “Лагуна-Рені” було укладено договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди №2/02, а саме земельна ділянка загальною площею 16276кв.м., яка розташована за адресою: Одеська обл., м.Рені, третій вантажний район, яка перебуває у користуванні ДП„Ренійський морський торговельний порт” на підставі акту на право постійного користування землею серії І-ОД №004891. Також, 10.09.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені” укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, балансоутримувачем якого є ДП „Ренійський морський торговельний порт”.
В порушення умов вказаних договорів відповідач не сплачував орендну плату та земельний податок, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 371 596,05 грн. за період з 08.06.2015р. по 09.02.2017р. Через невиконання відповідачем умов договору №2/02 від 21.01.2002р. позивач нарахував до стягнення з відповідача штрафні санкції. ОСОБА_1 того, несплату відповідачем орендних платежів позивач вважає істотним порушенням договору №2/02 від 21.01.2002р., наслідком чого, на його думку, стало виникнення у нього права вимагати розірвання вказаного договору.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, витребувані судом документи не надав, надав суду заяву про визнання позовних вимог від 09.03.2017р. за вх.№5609/17, в якій зазначив, що позовні вимоги в розмірі 414 656,71грн. та 5896,90грн. судового збору, що в загальній сумі становлять 415 246,61грн. вважає обґрунтованими та визнає в повному обсязі, а також просить суд розглядати справу по суті за відсутності представника.
Клопотання позивача від 28.02.2017р. за вх.№5046/17, від 09.03.2017р. за вх.№5624/17 про нездійснення судом технічної фіксації судового процесу було судом задоволено.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:
21.01.2002р. між ДП „Ренійський морський торговельний порт” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені” (орендар) було укладено договір №2/02, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 16276кв.м. згідно з планом землекористування, що додається, яка розташована за адресою: м.Рені, Одеської області, третій вантажний район, що знаходиться у землекористуванні Ренійського морського торговельного порту. Земельна ділянка передається в оренду з метою розміщення на ній для будівництва та експлуатації комплексу по збереженню та зливу скраплених вуглеводневих газів та інших цілей, згідно з Інвестиційним проектом (п.1.1. договору).
За умовами п.п.2.1.,2.2. договору №2/02 від 21.01.2002р. орендар вступає в строкове платне користування ділянкою у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі землі. Передача землі в оренду не тягне за собою виконання права власності на цю ділянку орендарем. Власником землі залишається держава, а орендар користується ділянкою протягом строку оренди.
Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.4. договору №2/02 від 21.01.2002р. орендна плата визначається на підставі Закону України „Про оренду землі” та становить 718,31грн. в місяць. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни ставки земельного податку її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується орендарем орендодавцю щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає обчисленню відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно п.5.2. договору від 21.01.2002р. орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктами 9.1., 9.2. сторони передбачили, що договір складено в трьох примірниках: по одному для сторін та один для Ренійської міської ради. Кожен примірник договору має одинакову юридичну силу. Додатки до цього договору є його невід'ємною та складовою частиною.
Обумовлений договором №2/02 від 21.01.2002р. об'єкт позивачем передано відповідачу у користування згідно акту приймання-передачі від 21.01.2002р.
Рішенням 40 сесії 6 скликання Ренійської міської ради Ренійського району Одеської області „Про встановлення розміру орендної плати за землю в м.Рені з 2015року” від 27.05.2015р. за №893-VІ, а саме пунктом 2 вирішено встановити орендну плату за землю в м.Рені з 01.06.2015р. в розмірі 4% нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки для суб'єктів „СЕЗ Рені”-ТОВ „Укрчем”, ТОВ „Рені-Лайн”, ТОВ „Термінал Дунай”, ТОВ „Рені-Термінал”, ПП „РеніЛіс”, ТОВ „Лагуна-Рені”.
Згідно Витягів з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки №19-1521-0.12-368/2-15 від 03.02.2015р. нормативна грошова оцінка кв.м. земельної ділянки під забудовою - 287,14грн.; №19-1521-0.12-682/2-16 від 17.02.2016р. нормативна грошова оцінка кв.м. земельної ділянки під забудовою - 357,84грн.
Також, позивачем до договору оренди від 21.01.2002р. були здійснені розрахунки орендної плати від 19.02.2015р., від 30.06.2015р. та розрахунок орендної плати за земельну ділянку за 2016р.
В підтвердження нарахування орендної плати за договором №2/02 від 21.02.2002р. та відшкодування витрат з податку на землю відповідачу позивач надав рахунки №294 від 08.06.2015р., №351 від 08.07.2015р., №406 від 10.08.2015р., №462 від 08.09.2015р., №609 від 09.11.2015р., №622 від 08.12.2015р., №669 від 11.01.2016р., №9 від 09.02.2016р., №59 від 09.03.2016р., №110 від 06.04.2016р., №163 від 04.05.2016р., №217 від 06.06.2016р., №269 від 05.07.2016р., №322 від 03.08.2016р., №374 від 05.09.2016р., №425 від 04.10.2016р., №476 від 07.11.2016р., №527 від 05.12.2016р., №8 від 03.01.2017р.
ОСОБА_1 того, 10.09.2009р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лагуна-Рені” (орендар) було укладено договір, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: будівлю підсобних служб 3-го вантажного району ДП „РМТП” загальною площею 78,1кв.м., розташованої за адресою: м.Рені, Одеської області, третій вантажний район, що знаходиться на балансі Державного підприємства „Ренійський морський торговельного порт”, вартість якого визначена зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ПП „Експерт центр „Авант” на 16 березня 2009р. і становить 193 700,00 (сто дев'яносто три тисячі сімсот) гривень. Майно передається в оренду з метою: для розміщення складу. Стан майна на момент укладення договору не потребує капітального ремонту, визначений у звіті з незалежної оцінки та дозволяє використовувати майно відповідно до мети, визначеної у п.1.2. цього договору (п.п. 1.1., 1.2., 1.3. договору).
За умовами п.п.2.1.,2.2., 2.3., 2.4. договору від 10.09.2009р. орендар вступає в строкове платне майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку. Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця. Земельна ділянка передається в оренду з метою розміщення на ній для будівництва та експлуатації комплексу по збереженню та зливу скраплених вуглеводневих газів та інших цілей, згідно з Інвестиційним проектом (п.1.1. договору).
Відповідно до п.п.3.1., 3.4., 3.5., 3.6. договору від 10.09.2009р. орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) та п.19 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, який затверджено Наказом Фонду державного майна України від 16.05.2007р. №768, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2007р. за №604/1387 та становить без ПДВ за пропозицією орендаря як єдиного заявника - 2000,00 (дві тисячі) гривень. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотні зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахування орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві та балансоутримувачу. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Згідно п.5.3. договору від 10.09.2009р. орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пунктами 8.1., 8.2. сторони передбачили, що орендодавець та балансоутримувач зобов'язується контролювати умови договору, у тому числі наявність, стан, напрями та ефективність використання майна, переданого в оренду за цим договором. Виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього договору, стягнення збитків по заборгованості з орендної плати, пені, неустойки, його розірвання в разі погіршення стану об'єкту оренди, а також його втрати (повної або часткової) внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1. договору від 10.09.2009р.).
За умовами п.п. 10.1., 10.4., 10.12. договору від 10.09.2009р. цей договір укладено строком на 1 рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця та у разі належного виконання орендарем умов цього договору, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором та чинним законодавством за умови відсутності заперечень органу, уповноваженому управляти об'єктом оренди, наданих орендодавцю у встановлений законодавством термін. Цей договір складено у 4 (чотирьох) примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, три для орендодавця, один орендарю.
Обумовлене договором від 10.09.2009р. майно передано відповідачу у користування згідно акту приймання-передачі від 10.09.2009р., підписаного та скріпленого печатками орендодавця, орендаря та балансоутримувача.
В підтвердження нарахування орендної плати за договором від 10.09.2009р. позивач надав рахунки №295 від 08.06.2015р., №352 від 08.07.2015р., №407 від 10.08.2015р., №463 від 08.09.2015р.
Окрім того, в розрахунку позовних вимог, доданого до уточнень до позовної заяви від 09.03.2017р. за вх.№2-1359/17, вказано рахунок №343 від 22.06.2015р. на суму 45грн., однак, вказаний рахунок не додано позивачем до матеріалів справи.
Позивач надіслав відповідачу претензію №1/12-91 від 07.02.2017р. про сплату наявної заборгованості за договорами, однак, доказів реагування відповідачем на претензію позивача про сплату заборгованості до справи сторонами не подано.
На підтвердження наявності заборгованості ТОВ „Лагуна-Рені” перед ДП „Ренійський морський торговельний порт” позивач надав суду акт звірки розрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений печатками сторін, згідно якого станом на 31 січня 2017р. заборгованість складає 374 057,80грн., а також надав оборотно-сальдову відомість по рахунку від 09.02.2017р., в якій зазначена заборгованість в сумі 371 596,05грн.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладену ним правову позицію, суд вважає заявлені ДП „Ренійський морський торговельний порт” позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 371 596,05 заборгованості за договором №2/02 від 21.01.2002р. та за договором від 10.09.2009р. частково доведеними та обгрунтованими, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.
Згідно ч. 1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.762 Цивільний кодекс України).
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Таким чином, наявні у справі докази свідчать про існування заборгованості відповідача по орендній платі за договором оренди №2/02 від 21.01.2002р. та за договором оренди від 10.09.2009р. перед ДП „Ренійський морський торговельний порт” в сумі 371 551,05 грн. орендної плати та по відшкодуванню податку на землю.
ОСОБА_1 того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7484,48 грн. пені за період з 26.08.2016р. по 31.01.2017р.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із дотриманням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, та періоду нарахування пені, визначеного ч.6 ст.232 ГК України.
Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що при обрахунку позивачем допущено помилку при визначенні кількості днів у році, а саме позивачем не враховано, що 2016рік містить 366 днів, а не 365, як то обчислював позивач, тому за розрахунком суду пеня складає 7470,58грн., з врахуванням чого позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 7484,48грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 7470,58грн.
Також, позивачем, нараховано до стягнення з відповідача 14046,09грн. інфляційних втрат за період з лютого 2016р. по січень 2017р.
У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат встановив, що його було зроблено невірно. За розрахунком суду інфляційні втрати складають 18 503,15грн., але з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 14 046,09грн.
ОСОБА_1 того, позивачем заявлено позовну вимогу про розірвання договору оренди від 21.01.2002р. №2/02 з підстав несплати відповідачем орендної плати.
Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно до ч.ч.2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Так, у постанові Верховного суду України від 08.05.2012р. по справі №5021/966/2011 в аналогічних спірних правовідносинах викладено правову позицію, із якої вбачається, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, з врахуванням чого заперечення відповідача про недотримання позивачем вищевказаного порядку розірвання договору до уваги судом не приймаються.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Суд, дослідивши договір оренди від 21.02.2002р. №2/02 та правовідносини сторін, що склались по ньому, встановив, що мало місце прострочення відповідачем строків оплати орендних платежів, що є порушенням зобов'язання з боку відповідача за вказаним договором, яке носить істотний характер, що спричинило позбавлення в значній мірі позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. З врахуванням викладеного, підлягає задоволенню позовна вимога позивача про розірвання договору оренди від 21.02.2002р. №2/02.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ДП „Ренійський морський торговельний порт” є частково доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 371 551,05грн. заборгованості, 7470,58грн. пені за період з 26.08.2016р. по 31.01.2017р., 14046,09грн. інфляційних втрат за період з лютого 2016р. по січень 2017р. В решті частині заявлених позовних вимог слід відмовити.
Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 6310,09грн. судового збору. Надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 414,14грн., спричинений зменшенням позовних вимог в процесі розгляду справи, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Задовольнити позов позивача частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лагуна-Рені” (68800, Одеська обл., Ренійський район, м.Рені, вул.Дунайська,188, код 31180219) на користь Державного підприємства „Ренійський морський торговельний порт” (68800, Одеська обл., Ренійський район, м.Рені, вул.Дунайська,188, код 01125809) 371 551 (триста сімдесят одна тисяча п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 05коп. заборгованості, 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн. 58коп. пені, 14 046 (чотирнадцять тисяч сорок шість) грн. 09 коп. інфляційних втрат, 5896 (п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 02 коп. судового збору.
3. Розірвати договір №2/02 від 21.01.2002р., укладений між ДП „Ренійський морський торговельний порт” (68800, Одеська обл., Ренійський район, м.Рені, вул.Дунайська,188, код 01125809) та ТОВ „Лагуна-Рені” (68800, Одеська обл., Ренійський район, м.Рені, вул.Дунайська,188, код 31180219), на право тимчасового користування землею на умовах оренди площею 16276кв.м., розташованої за адресою: м.Рені, Одеської області, третій вантажний район.
4. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.
5. Винести ухвалу про повернення надмірно сплаченого згідно платіжного доручення №214 від 09.02.2017р. судового збору в сумі 414 (чотириста чотирнадцять) грн. 14коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14.03.2017р.
Суддя С.Г. Власова