79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.03.2017р. Справа№ 914/125/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Блавацької-Калінської О.М. при секретарі Кияк І.В. розглянувши матеріали справи
за позовом: Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с.Равське Довківського району Львівської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1: Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м.Львів
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Львівське комунальне підприємство «Граніт», м.Львів
про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність від 23.01.2017 р.)
від відповідача: не з'явився
від третьої особи 1: ОСОБА_3 - представник (довіреність від 11.01.2017 р.)
від третьої особи 2: ОСОБА_4 - представник (довіреність від 06.03.2017 р.)
Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради заявлено позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.01.2017 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Львівське комунальне підприємство «Граніт» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 20.02.2017 року.
Причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 20.02.2017 р.
Позивач участь повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та усних поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами не звертався.
Поштові конверти, адресовані відповідачу за юридичною адресою та адресою, вказаною у позовній заяві, повертались із позначкою «за зазначеною адресою не проживає».
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. А відповідно до п. 3.9.1. постанови, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Треті особи участь повноважних представників в судове засідання забезпечили, позовні вимоги підтримали повністю з підстав, наведених в позові та усних поясненнях, наданих в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 75 ГПК України, справу може бути розглянуто за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третії осіб, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
21.06.2016 року Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради проведено службову перевірку приміщення (об'єкта нерухомого майна), загальною площею 63,6 м.кв., розташованого за адресою: м.Львів, вул.Залізнична, 38 за результатами якої складено акт перевірки №572-нп/16.
За результатами проведеної перевірки встановлено, що відповідач самовільно захопив вказане приміщення без укладення договору і сплати орендної плати та використовує його «для закладу громадського користування» . Вказаний акт підписано відповідачем без жодних зауважень.
Житловий будинок №38 по вул.Залізничній у м.Львові відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №77480800 від 29.12.2016 р. та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.11.2004 р. належить до комунальної власності м.Львова та перебуває на балансі Львівське комунальне підприємство «Граніт».
Як стверджує позивач, 01.07.2016 р. Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради листом за №2302-2569 відповідача 13.09.2016 р. повідомлено під розписку про необхідність звільнення вказаного приміщення. Крім того, 17.10.2016 р. ЛКП «Граніт» відповідачу за адресою здійснення ним підприємницької діяльності надіслано лист за №2/874 із аналогічною вимогою, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку №79039055328579 від 17.10.2016 р.
Актом ЛКП «Граніт» від 25.10.2016 р. встановлено, що відповідач нежитлове приміщення по вул.Залізнична, 38 у м.Львові, яке розташоване на першому поверсі добровільно не звільнив і використовується як кафе.
Треті особи зазначили, що відповідач тривалий час самовільно займає вказане нежитлове приміщення, здійснюючи підприємницьку діяльність та на їх вимогу не звільняє його.
Враховуючи наведене, позивач звернувся з позовом до суду про усунення перешкод в користуванні майном шляхом зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення.
Відповідач доводів позивача не спростував, відзив на адресу суду не направив.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.
За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Положеннями п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як зокрема, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Ухвалою Львівської міської ради від 06.07.2006р. № 94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» утворено Управління комунальної власності Львівської міської ради, як структурний підрозділ департаменту економічної політики Львівської міської ради.
У відповідності до Положення про Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, до компетенції управління відносяться такі повноваження, як зокрема, реалізація політики органів місцевого самоврядування Львова у сфері управління майном, що належить до власності територіальної громади міста (комунальної власності міста); здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста, у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста; надання в оренду комунального майна у порядку, встановленому міською радою; здійснення обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням; здійснення прийому майна у комунальну власність міста і передачі у власність юридичних та фізичних осіб згідно з рішеннями ради; організація роботи з підготовки проектів рішень виконавчого комітету Львівської міської ради про оформлення та видачу свідоцтв на право власності на об'єкти нерухомого майна.
У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник згідно зі статтею 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При цьому, положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 27 травня 2015 року розглянув справу № 6-92 цс 15, при розгляді якої зробив правовий висновок, відповідно до якого передбачений статтею 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи те, що право комунальної власності на спірний об'єкт 23.05.2013 р. зареєстровано за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради.
Актом №572-нп/16 від 21.06.2016 р. встановлено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно захопив нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 63,6 м.кв., розташованого за адресою: м.Львів, вул.Залізнична, 38 та використовує його «для закладу громадського користування» . Вказаний акт підписано відповідачем без жодних зауважень.
Вказане нежитлове приміщення, площею 63,6 кв.м, розташоване у будинку №38 по вул.Залізничній у м.Львові та у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» позначене цифрами VIII, XI та цифрами 2-1 та 2-2
Листом за №2302-2569 від 01.07.2016 р. Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради під розписку 13.09.2016 р. повідомило відповідача про необхідність звільнення вказаного приміщення. Крім того, 17.10.2016 р. Львівським комунальним підприємством «Граніт» відповідачу за адресою здійснення ним підприємницької діяльності надіслано лист за №2/874 із аналогічною вимогою, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку №79039055328579 від 17.10.2016 р.
Актом ЛКП «Граніт» від 25.10.2016 р. встановлено, що відповідач нежитлове приміщення по вул.Залізнична, 38 у м.Львові, яке розташоване на першому поверсі добровільно не звільнив і використовується як кафе.
Відповідно до ст. 144 Конституції України, ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
З огляду на викладене, позовні вимоги до відповідача є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Доказів протилежного суду не представлено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (платіжне доручення № 620 від 21.12.2016 р. )
Як вбачається із позовної заяви, позивачем заявлено немайнову вимогу, тому сплаті за подання даної позовної заяви, відповідно до п.п.2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» підлягав судовий збір у розмірі 1 600,00 грн., оскільки позивач звернувся із вимогою до суду 13.01.2017 р.
Судовий збір покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (80318, Львівська область, Жовківський район, с.Равське, ідентифікаційний код 19117193) звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення площею 63,6 кв.м, які розташовані у будинку №38 по вул.Залізничній у м.Львові та позначені цифрами VIII, XI та цифрами 2-1 та 2-2 у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (80318, Львівська область, Жовківський район, с.Равське, ідентифікаційний код19117193) на користь Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради (79022, м.Львів, вул.І.Виговського, 34, ідентифікаційний код 04056084) 1378,00 грн. судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (80318, Львівська область, Жовківський район, с.Равське, ідентифікаційний код 19117193) в доход державного бюджету 222,00 грн. судового збору.
5. Наказ видати, відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
В судовому засіданні 06.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 14.03.2017 р.
Суддя Блавацька-Калінська О. М.