07.03.2017 Справа № 907/85/17
За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпро
ДО приватного підприємства “ОЛЛ”, с. Н.Ворота Воловецького району
ПРО зобов'язання визнати кредиторські вимоги за договором б/н від 08.04.2013 року станом на 21.11.2016р в розмірі 9795,99грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу ,
визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду,
Суддя О.Ф. Ремецькі
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю від 30.12.2016р. №8470-К-О;
від відповідача - не з'явився
Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк”, м. Дніпро звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємства “ОЛЛ”, с. Н.Ворота Воловецького району про зобов'язання визнати кредиторські вимоги за договором б/н від 08.04.2013 року станом на 21.11.2016р в розмірі 9795,99грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2017р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.02.2017р.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2017року розгляд справи було відкладено на 07.03.2017 року.
Представник позивача просить заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Зокрема, вказує на порушення відповідачем умов договору банківського рахунку від 08.04.2013 року, в частині своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, пені та комісії за управління кредитом. Позивач звернувся до ліквідаційної комісії ПП “ОЛЛ” з заявою, яка містила вимогу розглянути, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача грошові вимоги позивача. Однак заява була повернута не врученою на адресу позивача, що, за доводами позивача, свідчить про ухилення відповідача від розгляду заяви позивача.
Відповідач вимог ухвал суду від 27.01.2017р. та від 13.02.2017р. не виконав, витребуваних судом матеріалів не подав, свого уповноваженого представника в судове засідання не направив.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 89130, Закарпатська область, Воловецький район, с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 10, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача. Ухвала суду від 27.01.2017р. повернута на адресу суду з відміткою: за закінченням терміну зберігання.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення сторони про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
08.04.2017 року за заявою до приватного підприємства “ОЛЛ”, с. Н.Ворота Воловецького району між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та відповідачем був укладений договір банківського рахунку № б/н (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26004056200206 у національній валюті та здійснював його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов Договору.
Згідно із підписаною відповідачем заявою про відкриття поточного рахунку він був ознайомлений з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах та погодився, що вимоги даної Інструкції для нього є обов'язковими.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Отже, відповідач, підписавши заяву про відкриття поточного рахунку, прийняв та приєднався до договору згідно з умовами та правилами надання банківських послуг на умовах, викладених у вищезазначеній заяві.
Частинами 1 та 2 ст. 639 ЦК України, передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, позивачем та відповідачем укладено договір банківського обслуговування.
Пунктом 3.2.1.1.16. Умов встановлено, що при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь - якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно - цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди (п. 3.2.1.1.3.).
Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
У відповідності до п. 3.2.1.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до „Умов і правил надання банківських послуг” (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки” або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - „Угода”).
Пункт 3.2.1.1.6. Умов зазначає, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Відповідно до розділу 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків, встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого „Умовами і правилами надання банківських послуг”, клієнт сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під „непогашенням кредиту” мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня. Клієнт сплачує банку винагороду (комісію) за використання ліміту 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць (п. 3.2.1.4.4.). При несплаті винагороди, відсотків у відповідні дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4. Умов банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідачем не здійснено, а матеріали справи не містять доказів повернення банку кредитних коштів у повному обсязі, сплату відсотків, комісії та пені, у зв'язку з чим станом на 18.10.16 у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 9795,99грн., з яких 1 346,21 грн. - заборгованості за кредитом, 2443,00 грн. -заборгованості по відсоткам, 2375,72 грн. - заборгованості по комісії, 3631,06 грн. - пені.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських ПП «ОЛЛ» перебуває в процесі припинення юридичної особи.
25.11.16 позивач звернувся до відповідача із заявою про визнання кредиторських вимог від 25.11.16 № б/н, якою просив розглянути вимоги з оплати заборгованості за договором банківського обслуговування станом на 21.11.16 у розмірі 9795,99грн., в тому числі 1 346,21 грн. - заборгованості за кредитом, 2443,00 грн. - заборгованості по відсоткам, 2375,72 грн. - заборгованості по комісії, 3631,06 грн. - пені, визнати та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу (арк. с. 32-33).
Вказана кореспонденція повернута на адресу позивача 03.01.17, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, відомостями з офіційного сайту Українського державного підприємства зв'язку «Укрпошта» та, що, за доводами позивача, свідчить про ухилення від визнання грошових вимог, та стало причиною для звернення до суду з даним позовом.
Таким чином, ухилення від розгляду заяви оскаржено позивачем до суду в межах місячного строку з дати коли він дізнався про таку відмову.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.
Згідно ч. 1 ст. 105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.
Частиною вказаної статті встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи (ч.5 ст. 105 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 105 ЦК України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст. 111 ЦК України).
Відповідно до ч. 9 вказаної статті, виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Отже, законодавством передбачено, що у разі прийняття рішення про припинення в обов'язковому порядку здійснюється публікація відповідного повідомлення у якому встановлюється строк на заявлення кредиторами своїх вимог. При цьому, цей строк становить від двох до шести місяців з дня такого опублікування.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Таким чином, вимоги кредиторів не повинні залишатися ліквідаційною комісією без розгляду.
Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
За таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок грошових вимог до відповідача суд вважає його вірним, а вимоги позивача про включення таких грошових вимог до проміжного ліквідаційного балансу приватного підприємства «Олл» такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача у розмірі 1600,00грн
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Зобов'язати ліквідаційну комісію приватного підприємства «ОЛЛ» (89130, Закарпатська область, Воловецький район, с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 10, код ЄДРЮОФОПГО 30748746) в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРЮОФОПГО 14360570) за Договором банківського обслуговування б/н від 08.04.2013р. у сумі 9795,99грн. (Дев'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять грн. 99 коп.), в тому числі 1 346,21 грн. - заборгованості за кредитом, 2443,00 грн. -заборгованості по відсоткам, 2375,72 грн. - заборгованості по комісії, 3631,06 грн. - пені.
3. Стягнути з приватного підприємства «ОЛЛ» (89130, Закарпатська область, Воловецький район, с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 10, код ЄДРЮОФОПГО 30748746) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРЮОФОПГО 14360570) суму 1600,00 грн. (Одна тисяча шістсот грн., 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення виготовлено 14.03.2017р.
Суддя О.Ф. Ремецькі