Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "13" березня 2017 р. Справа № 906/634/16
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1
до Сompany" Bio Green Solution Kft"
про стягнення 12903,00 Євро ( по курсу НБУ станом на 30.06.2016 р. 355090,56 грн.)
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар - пелети з дерева в сумі 12903,00 євро, яка виникла в результаті неналежного виконання зобов'язань за контрактом № 21-03/2016 від 21.03.2016 р., укладеним між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Сompany Bio Green Solution Kft.
Ухвалою господарського суду від 02.07.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 11.08.2016.
Ухвалою від 11.08.2016 розгляд справи відкладено на 13.03.2017 та зупинено провадження у справі до 13.03.2017 у зв'язку із зверненням господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу іноземної держави.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду від 11.08.2016 не виконав.
Як вбачається із сертифіката, складеного Міністерством юстиції Угорщини про час та місце судового засідання відповідача було повідомлено - 17.10.2016 р., (а.с. 69-70).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-
21.03.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець, позивач) та компанією "Bio Green Solution Kft" (покупець, відповідач) укладено контракт № 21-03/2016 (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити наступний товар: пелети з дерева, гранульовані відходи деревини для спалювання, КТЗЕД 4401 31 0000 (далі -товар)
Згідно п. 2.1 контракту, ціна товару - згідно рахунку-фактури, інвойсу.
За умовами п. 2.2., 2.4 контракту ціна на товар встановлена на товар FCA Житомир.т товару вказано в рахунку-фактурі. Сума контракту - 300000,00 Євро.
Приписами п. 3.1 контракту сторони встановили, що оплата здійснюється на умовах передплати. Відвантаження товару здійснюється після отримання коштів на рахунок продавця.
Пунктом 5.3 контракту визначено, що поставка товару супроводжується наступними документами: інвойс (рахунок-фактура), товаротранспортна накладна (CMR); вантажна митна декларація.
Відповідно до п. 12.1 контракту, контракт вступає в силу з моменту його підписання та дійсний до 31.12.2018.
Усі суперечки та розбіжності відносно цього контракту, що не можуть бути вирішені між сторонами, підлягають передачі в суд сторони, що звинувачує.
На виконання умов контракту позивач виставив відповідачу для оплати інвойси №3 від 05.04.2016, №4 від 05.04.2016, № 5 від 08.042016,№ 6 від 08.04.2016, № 7 від 18.04.2016, № 8 від 26.04.2016 на загальну суму 12903,00 євро (а.с. 14, 17, 20, 23, 26, 29).
Позивач вказує, що відповідач відправив на електронну адресу позивача підтвердження щодо оплати сум, зазначених у вищевказаних інвойсах на загальну суму 12903,00 євро.
В подальшому на виконання умов п. 4.1 контракту позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12903,00 євро, що підтверджується товарною транспортними накладними (CMR) та митними деклараціями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 15, 18, 19, 21, 22, 24-25, 27-28, 30-31).
Відповідач в порушення умов контракту за отриманий товар розрахунок не провів.
Згідно довідки ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень" № 105-0/08/79 від 11.08.2016 станом на 11.08.2016 заборгованість Bio Green Solution Kft (Угорщина) перед ФОП ОСОБА_1 по контракту № 21-03/2016 від 21.03.2016 становить 12903,00 євро (а.с. 53).
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом, має місце заборгованість перед позивачем в сумі 12903,00 евро., що стало підставою для звернення з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.382 ГК України суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту № 21-03/2016 від 21.03.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Так, матеріалами справи, а саме інвойсами, митними деклараціями та товарно-транспортними накладними (CMR) підтверджується факт виконання позивачем зобов'язань по контракту № 21-03/2016 від 21.03.2016 щодо поставки відповідачу товару на загальну суму 12903,00 євро.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 ЦК України, частиною 1 якої визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.
Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст. 538 ЦК України).
Як встановлено судом, умовами контракту передбачалось, що товар мав поставлятись на умовах попередньої оплати (п. 3.1 контракту). Проте попередня оплата відповідачем не була здійснена.
Незважаючи на те, що відповідачем не здійснено попередньої оплати за товар згідно виставлених позивачем інвойсів, позивач виконав своє зустрічне зобов'язання та поставив товар на загальну суму 12903,00 євро.
Факт виконання позивачем свого зустрічного зобов'язання вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.
Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тому, виходячи з приписів ст.ст. 538, 692 ЦК України, остаточний розрахунок за отриманий від відповідача товар відповідач повинен був здійснити після його отримання на підставі митних декларацій та товарно-транспортних накладних.
Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи не містять.
Станом на день звернення з позовом до суду та на день вирішення спору в суді, заборгованість відповідача не змінилась та становить 12903,00 євро..
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 12903,00 євро є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відтак, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 12903,00 євро, що по курсу євро до національної валюти, який встановлений Національним банком України на 30.06.2016 (дата подання позовної заяви до суду) становить 355090,56грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.
Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сompany "Bio Green Solution Kft" (Bessi Ut 85. 1036, Budapest 11 Hungary), банківські реквізити: (Unikredit Bank Budapest. Iban Eur Hu08 1091 8001 0000 0083 2792 0014, Swift BACXHUHB )
на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
- 12903,00 євро заборгованості за отриманий товар;
- 5326,36 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.03.17
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1- в справу
2- позивачу
3- відповідачу (рек. з пов.)