09.03.2017 Справа № 904/12290/16
За позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Автотрейд", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 9086,68 грн пені
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДК Автотрейд" (відповідач) про стягнення 9086,68 грн пені за прострочку поставки товару, нарахованої позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору № 119/ВЗЗ-2016, укладеного між сторонами 03.10.2016.
Відповідач 02.02.2017 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність доводів позивача належними та допустимими доказами.
27.02.2017 позивач надав заперечення на відзив, у яких повністю підтримав заявлені у позові вимоги та просив їх задовольнити.
Ухвалою від 27.02.2017 суд продовжив строк розгляду справи на 15 днів - до 14.03.2017.
Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, про дату, час та місце розгляду справи вони повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Ухвала суду від 27.02.2017 була надіслана сторонам завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958. Крім того, суд наголошує, що в минулому судовому засіданні були присутні представники обох сторін, які обізнані про відкладення розгляду справи на 09.03.2017, що підтверджується протоколом судового засіданні від 27.02.2017.
За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання, але останні не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
03.10.2016 між військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДК Автотрейд" (далі - учасник, відповідач) укладено договір № 119/ВЗЗ-2016 (далі - договір), за умовами якого у 2016 році учасник зобов'язується поставити замовнику товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2 договору визначено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару код ДК 016:2010 - 10.81.1 - цукор-сирець, тростинний і очищений тростинний чи буряковий цукор (сахароза); меляса (код ДК 021:2015 - 15831000-2 - цукор (цукор білий, кристалічний)) (далі - товар). Кількість товару за договором 150000 кг.
Відповідно до пп. 6.3.1 п.6.3 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно п. 5.1 договору строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту подання письмової або телефонної заявки.
Пунктом 7.3. договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання учасник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної товару.
На виконання умов договору відповідач поставив позивачу погоджений товар, але за твердженнями останнього відбулося прострочення поставки через що позивач нарахував пеню на суму прострочення поставлених товарів та звернувся до суду за її стягненням.
Так, за видатковими накладними № 45 від 10.11.2016, № 40 від 31.10.2016 та № 39 від 31.10.2016 пеня, на думку позивача, складає у загальній 9086,68 грн, з якої:
25 тон х 13.93 (ціна) х 0.08 % (подвійна ставка НБУ) х 19 (днів) = 5 293,40 грн;
19 тон х 13.93 (ціна) х 0.08 % (подвійна ставка НБУ) х 3 (дня) = 635,21 грн;
21 тонна х 14.46 (ціна) х 0.08 % (подвійна ставка НБУ) х 13 (днів) = 3 158,07 грн.
Відповідач позов не визнав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову у задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі є договором поставки, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 ЦК України.
Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
Факт поставки відповідачем товару позивачу не оспорений та підтверджений матеріалами справи.
Приписами ст.530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженнями позивача, відповідач прострочив поставку товару за видатковими накладними № 45 від 10.11.2016, № 40 від 31.10.2016 та № 39 від 31.10.2016, посилаючись на той факт, що заявки оформлені від 03.10.2016 та надіслані 06.10.2016 за вих. № 2648.
Однак, відповідач не погоджується з доводами позивача та у своєму відзиві зазначає, що поставка відбулася у відповідності до договору за заявкою, оформленою у телефонному режимі, а письмової заявки від позивача він не отримував.
Укладаючи договір сторони чітко дійшли згоди про право вибору замовника щодо подачі заявки на поставку товару, так 10-денний відлік строку поставки починається з письмової або з телефонної заявки замовника.
Суд погоджується з доводами відповідача та не приймає за належний та допустимий доказ письмову заявку від 03.10.2016 позивача, оскільки матеріали справи не містять доказів надіслання чи її отримання відповідачем. А відтак, виходячи з умов договору, суд дійшов висновку, що строк поставки товару складає 10 календарних днів з моменту подання заявки, адже жодних доказів щоб підтвердити чи спростувати доводи про надіслання чи отримання письмової заявки, таких, як наприклад: опис вкладення до цінного листа, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та інше, - позивачем не надано.
Також у справі відсутні докази подання телефонної заявки та інформація про дату вчинення цієї дії.
Таким чином, враховуючи викладене, слід визнати, що позивач не довів факту прострочення відповідачем строку поставки товару, тому суд не вбачає наявність вини відповідача в порушенні своїх зобов'язань щодо строку поставки товару, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи з огляду на що застосування п.7.3 договору щодо нарахування пені у сумі 9086,68 грн є неправомірним.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд витрати по сплаті судового збору покладає на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн покласти на позивача.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 14.03.2017.
Суддя В.Д. Воронько