09 березня 2017 р. Справа № 902/25/17
за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області 21100, м.Вінниця, вул. 600-річчя, 19
до Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс "Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" 22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Б. Хмельницького, 8А
про стягнення 188110,51 грн шкоди
Господарський суд Вінницької області у складі:
Головуючий суддя Колбасов Ф.Ф.,
при секретарі судового засідання Вознюк К.В.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 - довіреність №8 від 23.01.2017р.;
відповідача: не з'явився після перерви в судовому засіданні.
Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" про стягнення суми збитків 188110,51 грн. за порушення вимог природоохоронного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог Інспекція посилається на проведену працівниками Державної екологічної інспекції у Вінницькій області перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс". В результаті перевірки виявлено факт незаконної (без належного на те дозволу) рубки 40 дерев різних порід у кварталі 49 виділу 4 площа 1,6 га.
Ухвалою суду від 13.01.2017р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/25/17 та призначено її до розгляду на 21.02.2017р.
В зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання 21.02.2017р. та неподанням сторонами всіх витребуваних доказів, та з огляду на клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, ухвалою суду від 21.02.2017р. судове засідання відкладено на 09.03.2017р. о 12:00 год.
В зв'язку з тим, що розгляд попередніх справ, призначених на 09.03.2017р. зайняв більше часу, судове засідання у даній справі розпочалось на 45 хвилин пізніше, о 12 год. 45 хвилин. В судове засідання прибули представники обох сторін. Представником відповідача ОСОБА_2 до початку розгляду справи в судовому засіданні було заявлено клопотання про технічну фіксацію судового процесу шляхом звукозапису, яке підтримано останнім в судовому засіданні. Дане клопотання судом задоволено та запропоновано сторонам оголосити перерву в судовому засіданні до 14:00 год. з метою налаштування звукозаписувального технічного засобу.
Представник відповідача заперечив щодо оголошення перерви в судовому засіданні до 14:00 год. та просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неможливістю бути особисто присутнім в судовому засіданні о 14:00 год. 09.03.2017р.
Представник позивача щодо оголошення перерви до 14:00 год. 09.03.2017р. не заперечив.
Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд дійшов висновку про його відхилення виходячи з наступних міркувань.
Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Таким чином, представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому відповідач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання.
Таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.
При цьому, суд зауважує, що відповідачем також було уповноважено представляти інтереси довірителя ОСОБА_3, яка знайомилась з матеріалами справи 03.03.2017р. відповідно до довіреності Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" № 25/01/2017 виданої 25.01.2017р. по 25.01.2018р.
Відтак, безпосередня відсутність в судовому засіданні відповідача у зв'язку із неможливістю бути присутнім представника ОСОБА_2 не може слугувати підставою для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи з врахуванням наведених вище законодавчих приписів, оскільки вказана обставина не свідчить про неможливість забезпечення відповідачу явки в судове засідання іншого уповноваженого представника. Окрім того у вказаному усному клопотанні представник відповідача ОСОБА_2 не надав належних обґрунтувань в підтвердження неможливості явки останнього в судове засідання після перерви.
Тому у суду відсутні правові підстави у відповідності до норм чинного законодавства для відкладення розгляду справи з даних підстав.
При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Для підготовки технічного пристрою до здійснення звукозапису, в судовому засіданні було оголошено перерву до 14:00 години того ж дня. Представники обох сторін повідомлені про перерву що підтверджується відповідною розпискою, долученою до матеріалів справи.
За клопотанням представника відповідача у справі здійснювалась технічна фіксація судового процесу шляхом звукозапису.
Судове засідання розпочато 09.03.2017р. о 14:09 год. з технічною фіксацією судового процесу шляхом звукозапису. Однак, представник відповідача не скористався своїм правом взяти участь в судовому процесі, і в судове засідання, яке розпочалось після перерви не прибув. Разом з тим, після 14:00 год. до канцелярії суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, які зареєтровані канцелярією суду о 14:16 год., що вбачається з відмітки на відбитку штемпеля канцелярії господарського суду, яка наявна на поясненні. У вказаних поясненнях представник відповідача зазначає, що тривалість перерви в судовому засіданні до 14 години, є недостатньою для забезпечення особистої присутності представника відповідача, а тому виходячи з планування робочого часу представником ОСОБА_2 та необхідності виконання інших службових завдань, він не може бути присутнім в засіданні о 14:00 год.
Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду після перерви та наданні відзиву на позов не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
09.03.2017р. від відповідача надійшло клопотання (лист № 09-03/17 від 09.03.2017р.) про залучення до участі в справі в якості другого відповідача - Вінницьке обласне комунальне спеціалізоване підприємство "Віноблагроліс". Дане клопотання зокрема вмотивоване тим, що цій юридичній особі належить право постійного лісокористування землями лісового фонду, що знаходяться в межах території Криштопівської сільської ради Іллінецького району та саме цією юридичною особою було видано спеціальний дозвіл лісорубного квитка на здійснення нею у заготівлі деревини в порядку рубок головного користування 2014 року. В зв'язку з цим відповідач просить відкласти розгляд справи на інший час.
Розглянувши дане клопотання, суд приходить до висновку, що в його задоволенні слід відмовити, як необґрунтованому. Відповідач являється дочірнім підприємством Вінницького обласного комунального спеціалізованого підприємства "Віноблагроліс". Обсяг прав та обов'язків дочірнього підприємства, з огляду на обставини спору та характер спірних правовідносин, є достатнім до того, щоб відповідач самостійно виступав стороною у даній справі, без залучення другого (іншого) відповідача.
Також 09.03.2017р. від відповідача надійшло клопотання (лист № 09-03/17 від 09.03.2017р.) про витребування додаткових доказів - судових рішень Іллінецького районного суду, що підтверджують станом на 09.03.2017р. факт зупинення провадження у справі № 131/182/17 за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_5 про стягнення 188110,51 грн. шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням - самовільною порубкою лісу.
Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Ухвала Іллінецького районного суду від 23.02.2017р. про зупинення провадження у справі № 131/182/17 за позовом керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до ОСОБА_5 про стягнення 188110,51 грн. шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, її копія роздрукована та долучена до матеріалів справи № 902/25/17. Дане клопотання судом відхиляється, оскільки такий доказ долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з тексту ухвали Іллінецького районного суду від 23.02.2017р. про зупинення провадження у справі № 131/182/17, провадження у справі № 131/182/17 Іллінецьким районним судом, зупинено до вирішення по суті та набрання законної сили рішенням Господарського суду Вінницької області у даній справі № 902/25/17.
З цих підстав судом відхиляється клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, подане 21.02.2017р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, суд встановив, що Державною екологічної інспекцією у Вінницькій області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої видано акт від 25.03.2013 - 07.04.2014р., яким встановлена незаконна рубка сорока дерев різних порід без лісорубного квитка у кв. 38 вид. 11 та незаконна рубка 3 дерев без лісорубного квитка у кварталі 40 виділ 4 площа 1,6 га.
04.04.2014р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області складено протокол № 004221 про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що громадянин ОСОБА_5, який працює на посаді лісника обходу № 8 ДП "Іллінецький райагроліс", 27 березня 2914р. о 16 годині здійснив незаконну порубку сорока дерев різних порід та діаметрів на ділянці рубки головного користування в кварталі 49 виділ 4, площа 1,6 га ДП "Іллінецький райагроліс" на території Криштопівської сільської ради, що є порушенням ст.ст. 19, 67, 69 Лісового кодексу України.
Постановою Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про накладення адміністративного стягнення від 07.04.2014р. № 5/88, громадянина ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2014р., заступника начальника Іллінецького районного управління юстиції, штраф в сумі 340,00 грн. сплачено.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення та постанова про накладення адміністративного стягнення у встановленому порядку не оскаржувались.
Разом з тим, відповідачем 21.02.2017р. до матеріалів справи надано копію вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.03.2015р. у справі №131/1826/14-к, вказний вирок знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, копія якого роздрукована та долучена до матеріалів справи № 902/25/17.
Вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.03.2015р. у справі №131/1826/14-к, встановлено, що ОСОБА_5, перебуваючи на посаді лісника ДП "Іллінецький райагроліс", будучи матеріально відповідальною особою, поза межами зазначеного у виписаному ДП "Іллінецький райагроліс" 09.08.2013р. лісорубному квитку строку на порубку дерев у лісовому масиві обходу № 8 кварталу № 49 виділу № 4 площею 1,6 га на території Криштопільської сільської ради Іллінецького району Вінницької області до 31.12.2013р., в період січня-березня 2014р. за допомогою бензопели моделі "Stihl MS 361" здійснив незаконне спилювання у лісовому масиві обходу №8 квартал 49 виділу №4 площею 1,6 га на території Криштопільської сільської ради Іллінецького району Вінницької області 40 дерев різних порід: ясена - 9 штук діаметрами 48 см, 54 см, 54 см, 54 см, 56 см, 56 см, 56 см, 58 см і 66 см; дуба - 5 штук діаметрами 40 см, 42 см, 42 см, 70 см і 80 см; клена - 5 штук діаметрами40 см, 40 см, 46 см, 52 см і 66 см; береста - 4 штуки діаметрами 28 см, 30 см, 36 см і 46 см; липи - 10 штук діаметрами 30 см, 34 см, 34 см, 36 см, 36 см, 40 см, 40 см, 46 см, 54 см і 60 см; осики - 4 штуки діаметрами 40 см, 42 см, 52 см та 65 см; берези - 1 штука діаметром 40 см і граба - 2 штуки діаметрами 72 см і 46 см, чим наніс державі істотної шкоди, яка, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», становить 188110,51 грн.
Вказаним вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і призначено йому покарання по ст. 246 КК України - штраф у розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190,00 грн.
Вирок Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.03.2015р. у справі №131/1826/14-к, набрав законної сили 06.04.2015р. та, у відповідності до приписів ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Відповідно до частини четвертої статті 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Дослідивши надані докази, оцінивши їх в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться на території України, природні ресурси його континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в межах, визначених Конституцією України.
В ст. 66 Конституції України встановлено, що кожний зобов'язаний не заподіювати шкоду природі.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки.
Статтею 5 цього Закону визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011р. за №454/2011, Державна екологічна інспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Статтею 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України передбачено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників".
Статтею 107 Лісового кодексу України визначено, що підприємства , установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу здійснюється з врахуванням вимог постанови КМУ №665 від 23.07.2008р. "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу". Пунктом 1 вказаної постанови КМУ затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту.
Таким чином, природоохоронне законодавство насамперед покладає відповідальність щодо відшкодування шкоди заподіяної незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників на підприємства, установи, організації та громадян, які заподіяли таку шкоду. А у випадку не встановлення осіб, які винні у заподіянні такої шкоди, судам слід виходити з того, що обов'язок із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №17 визначено, що незаконною визначається порубка дерев і чагарників, яка вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (ч. 1 ст. 17 Лісового Кодексу України).
Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст.19, п.5 ст. 64, ч.ч. 1, 5 ст. 86, п.5 ч.2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Як передбачено ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустив незаконну рубку лісу, що є підставою для стягнення з нього шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев невстановленими особами.
Тому обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створення сприятливих умов для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до ст. 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів, в т.ч. і на відповідача у даній справі.
Відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати завдану державі шкоду внаслідок порушення природоохоронного законодавства в повному обсязі. Відповідачем не надано суду обґрунтованих доказів на спростування висновків акту перевірки, розрахунку розміру шкоди. Не надано також і доказів відшкодування в добровільному порядку шкоди, заподіяної внаслідок допущення відповідачем незаконної вирубки дерев.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов'язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов'язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.
Судом враховується, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної поведінки є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев). Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2014р. у справі №907/535/13, від 14.10.2014р. у справі №906/249/14, від 12.11.2014р. у справі №914/1138/14, від 30.07.2015р. у справі №927/56/15, від 08.10.2015р. у справі №912/1676/14 та від 28.10.2015р. у справі №909/132/15.
З огляду на викладене вище, відповідач повинен був відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев.
Така шкода вираховується на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. №665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Перевіривши долучений до матеріалів справи розрахунок, суд прийшов до висновку, що він здійснений вірно, а отже розмір шкоди, заподіяної внаслідок допущення відповідачем незаконної вирубки дерев складає 188110,51 грн.
З врахуванням вищенаведеного, зокрема доведення позивачем факту заподіяння шкоди державі, її розміру, причинно-наслідкового зв'язку із заподіяною шкодою та діями відповідача, визначення позивача як органу, уповноваженого від імені держави здійснювати конкретні функції у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави шляхом подання позову до суду та участі в судових засідання з метою такого захисту, беручи до уваги встановлені вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 04.03.2015р. у справі №131/1826/14-к обставини справи, в тому числі факт спричинення шкоди державі, її розмір, особу, яка винна у такому спричиненні та те, що вказана особа (ОСОБА_5М.) станом на час вчинення кримінально діяння перебував у трудових відносинах із відповідачем та враховуючи інші докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та мотивованими, підтверджені належними доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати у справі покладаються на відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.
В судовому засіданні 09.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Іллінецький райагроліс" Вінницького обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Віноблагроліс" (22700, м. Іллінці Вінницької області, вул. Б. Хмельницького, 8А, код ЄДРПОУ 3857077) на користь Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 19, код ЄДРПОУ 37979894) 188110,51 грн. збитків за порушення вимог природоохоронного законодавства, 2821,66 грн. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.
Повне рішення складено 14 березня 2017 р.
Суддя Колбасов Ф.Ф.
віддрук.2 прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу 22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Б. Хмельницького, 8А