10 березня 2017 р. Справа № 902/1309/15
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 21000)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське»
(вул. Молодіжна, 1, с. Шендерів, Тиврівський р-н., Вінницька обл., 23334)
про стягнення частки вартості майна і частки прибутку та визнання недійсним рішення в частині
за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,
представників сторін:
позивача: Кухар О.І адвокат;
відповідача: Васильчук Д.А. за довіреністю б/н від 18.01.2017р.;
Кушнір Б.В. за довіреністю б/н від 02.02.2017р..
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське», в якому просить стягнути з відповідача 268 650,00 грн. вартості майна, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства та 389 940,00 грн. частки прибутку товариства.
Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «Можайське», оформлене протоколом № 4 від 12.12.2011 року, позивач був прийнятий в учасники ТОВ «Можайське» з часткою у статутному капіталі 3%, що становило 78 000,00 грн.. Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Можайське», оформлених протоколом від 04.09.2014 року, вирішено виключити позивача зі складу учасників.
Відповідно до положень ст.ст. 54,64 Закону України «Про господарські товариства» відповідач, у строк не пізніше ніж через 12 місяців після виключення учасника зі складу товариства, зобов'язаний був сплатити позивачу вартість частини майна товариства пропорційну його частці у статутному капіталі та частку прибутку, одержану товариством в даному році до моменту його виключення. Однак, не зважаючи на те, що пройшов значний проміжок часу з часу виключення позивача зі складу учасників товариства, відповідач не сплатив ні частки вартості майна, ні частки від прибутку товариства.
Ухвалою суду від 21.09.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1309/15.
Відповідач у відзиві б/н. від 07.10.2015 року заперечує проти позову з наступних підстав. 04.09.2014 року загальними зборами учасників товариства було прийнято рішення про виключення позивача зі складу учасників, яке є чинним та в судовому порядку позивачем не оскаржувалось. На цих же зборах прийнято рішення про виплату позивачу вартості частки майна товариства пропорційно до його частки в статутному фонді в розмірі 78 000,00 грн. після затвердження звіту за фінансовий рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення. Зазначені кошти позивачу перераховані повністю платіжним дорученням № 480 від 18.09.2015 року.
Ухвалою суду від 13.10.2015 року, за клопотанням представників сторін, розгляд справи відкладено на 26.10.2015 року.
В судовому засіданні 26.10.2015 року оголошено перерву до 02.11.2015 року.
В провадженні Господарського суду Вінницької області також перебувала справа № 902/1437/15 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» про визнання недійсним пункту 3 рішення загальних зборів ТОВ «Можайське», оформленого протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_1 частки в статутному капіталі в сумі 78 000,00 грн.
Ухвалою суду від 30.10.2015 року, за клопотанням позивача, справу № 902/1309/15 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» про стягнення вартості майна та прибутку пропорційно його частці в статутному капіталі товариства та справу № 902/1437/15 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» про визнання недійсним пункту 3 рішення загальних зборів ТОВ «Можайське», оформленого протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_1 частки в статутному капіталі в сумі 78 000,00 грн. - об'єднано в одне провадження за номером № 902/1309/15.
Ухвалою суду від 02.11.2015 року у справі призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання судом висновку судової експертизи разом з матеріалами справи.
Ухвалою від 07.12.2015 року визнано судову експертизу, призначену ухвалою суду від 02.11.2015 року у справі № 902/1309/15, комплексною, доручивши її виконання Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до отримання судом висновку судової експертизи разом з матеріалами справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 13 вересня 2016 року, відповідно до автоматизованого розподілу справ, справу № 902/1309/15 передано на розгляд судді Матвійчуку В.В., в зв'язку з звільненням судді ОСОБА_2 з посади судді.
Ухвалою суду від 14.09.2016 року справу № 902/1309/16 прийнято до провадження суддею Матвійчуком В.В..
Ухвалою суду від 23.12.2016 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в засіданні на 26.01.2017 року.
Ухвалою суду від 26.01.2017 року, за клопотанням позивача строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 02.03.2017 року.
14.02.2017 року до суду надійшла заява б/н. від 14.02.2017 року за підписом представника позивача Кухара О.І. про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд:
- визнати недійсним пункт 3 рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське», яке оформлене протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_1 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» на користь ОСОБА_1 вартість частини майна товариства, яка пропорційна частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860,00 грн.; частку прибутку товариства в розмірі 75 540,00 грн. та судові витрати в розмірі 73054,00 грн. судового збору і 28 317,00 грн. витрат з оплати експертизи.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Заява б/н. від 14.02.2017 року подана представником позивача з дотриманням положень наведеної норми, відтак приймається судом до розгляду, а спір розглядається з урахуванням збільшених позовних вимог.
При розгляді справи 02.03.2017 року, за клопотанням представника відповідача, судом оголошено перерву до 10.03.2017 року.
На визначену судом дату з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в заяві б/н. від 14.02.2017 року. Представники відповідача заперечували проти позову, з підстав наведених у відзиві.
Перевіривши доводи представників сторін поданими доказами, дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
06.12.2006 року у встановленому порядку було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Можайське», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №138000 (т.1, а.с. 43).
Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» (надалі Товариство) зареєстровано 06.12.2006 року за № 1149102000000000644. (т.1, а.с.10-14)
Відповідно до розділу 5 Статуту Товариства учасниками (засновниками) Товариства є: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Частка учасників (засновників) становить:
ОСОБА_5 - 20 400,00 грн., що складає 51% Статутного фонду;
ОСОБА_6 - 6000,00 грн., що складає 15% Статутного фонду;
ОСОБА_7 - 5600,00 грн., що складає 14% Статутного фонду;
ОСОБА_8 - 8000,00 грн., що складає 20% Статутного фонду.
Відповідно до договорів купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі (корпоративних прав) Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» № 1 та № 2 від 14.12.2011 року укладених між ТОВ «Можайське» та ОСОБА_1, останній придбав у ТОВ «Можайське» 17,5% та у ОСОБА_5 - 12,5% часток у статутному капіталі Товариства. (т. 1, а.с. 16-19)
Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 4 від 12.12.2014 року внесено зміни до пункту 5 Статуту Товариства, та визначено, що учасниками (засновниками) Товариства є:
ОСОБА_5 з часткою 122250,00 грн., що складає 51,25% Статутного фонду Товариства;
ОСОБА_7 з часткою 48 750,00 грн., що складає 18,75% Статутного фонду Товариства;
ОСОБА_1 з часткою 78 000,00 грн., що складає 30,00% Статутного фонду Товариства. (т.1, а.с. 15)
04.09.2014 року відбулись Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» на порядок денних яких винесено наступні питання:
1. Про зміну юридичної адреси (місцезнаходження) ТОВ «Можайське».
2. Про виключення із складу учасників ТОВ «Можайське» ОСОБА_1.
3. Про виплату частки статутного капіталу ОСОБА_1.
4. Про перерозподіл статутного капіталу.
5. Про затвердження змін до Статуту Товариства.
За результатами Загальних зборів Товариства прийнято наступні рішення.
1.Змінити юридичну адресу ТОВ «Можайське» на адресу: 23224, Вінницька область, Тиврівський район, с. Тендерів, вул. Молодіжна, 1.
2. Виключити ОСОБА_1 із складу засновників ТОВ «Можайське».
3. Виплатити ОСОБА_1 вартість частини Статутного фонду Товариства, у розмірі 78 000,00 грн., пропорційна до його частки у статутному капіталі (після затвердження звіту за 2014 рік, але не пізніше 12 місяців з дня його виключення).
4. Перерозподілити Статутний фонд Товариства у зв'язку із виключенням ОСОБА_1 та до оформити статутний капітал за рахунок власних грошових коштів ОСОБА_5. Пункт 5.3 Статуту викласти у такій редакції:
ОСОБА_5 - 211 250,00 грн.., що складає 81,25% Статутного фонду Товариства;
ОСОБА_7 - 48 750,00 грн., що складає 18,75% Статутного фонду Товариства Статутного фонду Товариства.
5. Провести зміни в установчих документах і затвердити зміни до Статуту підприємства, внести відповідні зміни до відомостей про ТОВ «Можайське», які містяться в Єдиному державному реєстрі.
Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що для господарської діяльності Товариства за рахунок вкладів учасників (засновників) створюється Статутний фонд (статутний капітал) в розмірі 40 000,00 грн.. (редакція станом на 04.09.2014 року)
Відповідно до п.6.3 Статуту вихід учасника із Товариства відбувається в порядку встановленому статтями 148 та 149 Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства». Вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у Статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюється учасниками, що залишаються в Товаристві відповідно до вимог чинного законодавства України.
Як свідчать матеріали справи відповідач, відповідно до рішення Загальних зборів учасників Товариства від 04.09.2014 року, виплатив позивачу вартість частини статутного фонду Товариства в сумі 78 000,00 грн. (платіжне доручення № 480 від 18.09.2015 року) (т. 1, а.с. 64).
Не погоджуючись з розміром визначеної відповідачем частки, вважаючи її заниженою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до положень ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч.1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
У п.п. 11, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» №13 від 24.10.2008 року закріплено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Аналогічні положення роз'яснено у п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач як учасник ТОВ «Можайське», що вибув, звернувся з позовом про стягнення невиплаченої частки у статутному капіталі.
Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення (п. 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року).
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач наділений повноваженнями на звернення до суду із даним позовом.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 148 ЦК України, порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Пунктом 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства з обмеженою відповідальністю (товариства з додатковою відповідальністю), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92), нематеріальні активи (п. 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242).
Пунктом 6.3 Статуту визначено, що вартість частини майна, що пропорційна частці учасника у Статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюється учасниками, що залишаються в Товаристві відповідно до вимог чинного законодавства України.
Пунктом 4.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 №4 (надалі Постанова) роз'яснено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних і оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості частини майна, що належить до сплати такому учаснику. (п. 4.20 Постанови)
З метою встановлення вартості усього майна, що належить Товариству ухвалою суду від 07.12.2015 року призначено судову комплексну експертизу.
Висновком судово-товарознавчої експертизи № 789/16-21 від 10.08.2016 року встановлено, що ринкова вартість рухомого майна ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року складала 5 460 428,80 грн. (т. 2 а.с.166-169).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 269-66АВ) № 706/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора Т-150, 1992 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 80 160,80 грн. (т.2, а.с. 177-184).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 269-66АВ) № 1632/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора Т-150, 1989 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 78 473,00 грн. (т.2, а.с. 186-193).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор Т-150 реєстраційний номер 048-95АВ) № 1633/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що розрахункова дійсна вартість колісного трактора Т-150, 1989 року виготовлення, з урахуванням технічного стану, станом на час дослідження - 70 625,70 грн. (т.2, а.с. 195-205).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор МТЗ-80 реєстраційний номер 269-68АВ) № 1634/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора МТЗ-80, 1990 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 71 256,20 грн. (т.2, а.с. 207-214).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор МТЗ-82 реєстраційний номер 122-39АВ) № 1635/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора МТЗ-82, 1984 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 69 810,00 грн. (т.2, а.с. 216-223).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (колісний трактор ЮМЗ-6КЛ реєстраційний номер 269-69АВ) № 1719/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного колісного трактора ЮМЗ-6КЛ, 1989 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 48 626,10 грн. (т.2, а.с. 225-232).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (комбайн MASSEY FERGUSON MF-31 реєстраційний номер 116-01АВ) № 1720/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що розрахункова дійсна вартість зернозбирального комбайна MASSEY FERGUSON MF-31, 1989 року виготовлення, з урахуванням технічного стану, станом на час дослідження - 171 450,12 грн. (т.2, а.с. 234-245).
Висновком за результатами визначення вартості КТЗ (зернозбиральний комбайн FORTSCHRITTE-516B реєстраційний номер 122-40АВ) № 1721/16-21 від 22.08.2016 року встановлено, що КТЗ не був наданий на огляд, тому середньо-ринкова розрахункова вартість ідентичного зернозбирального комбайна FORTSCHRITTE-516B, 1985 року виготовлення, технічного справного без пошкоджень, станом на день виконання експертизи на ринках України становить 123 005,70 грн. (т.2, а.с. 247-257).
Висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 704/705/16-21 від 24.10.2016 року встановлено, що ринкова вартість нерухомого майна, належного ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року становила:
- адмінбудинку, розташованого за адресою: вул. О. Кошового, 4а, с. Марківка Тиврівського району Вінницької області - 3 151 543,00 грн.;
- складу зерна, розташованого за адресою: вул. О. Кошового, 5а, с. Марківка Тиврівського району Вінницької області - 4 551 992,00 грн.;
- гаражу для автомашин, розташованого за адресою: вул. О. Кошового, 5б, с. Марківка Тиврівського району Вінницької області - 1 973 172,00 (т.3, а.с. 73-97)
Висновком судової економічної експертизи № 2101/15-21 від 01.12.2016 року встановлено, що балансова вартість чистих активів ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року складає 1 175,9 тис. грн..
Балансова вартість чистих активів ТОВ «Можайське» пропорційно належній ОСОБА_1 частці майна в статутному капіталі Товариства станом на 04.09.2014 року складає 352,77 тис. грн..
Встановити відповідність даних балансу ТОВ «Можайське» щодо чистих активів Товариства документам первинного бухгалтерського обліку Товариства станом на 04.09.2014 року не видається за можливе у зв'язку з відсутністю необхідних документів бухгалтерського обліку.
Отримана в ході дослідження дійсна (ринкова) вартість чистих активів ТОВ «Можайське» станом на 04.09.2014 року складає 15 936,2 тис. грн. та дійсна (ринкова) вартість майна пропорційно належній ОСОБА_1 частці майна Товариства в статутному капіталі Товариства станом на вказану дату - 4 780,86 тис. грн..
Таким чином, судовим експертом зроблено висновок про те, що сума коштів, яку необхідно виплатити позивачу із врахуванням внесеної ним частки до статутного капіталу Товариства, становить 4 780,86 тис., що узгоджується із наявними у справі документами та відповідає розрахунку частки, який проведено позивачем у зв'язку із його виходом із товариства.
Судом в даному випадку приймаються до уваги висновки судових експертиз, призначених та проведених в рамках даної справи, як належні докази по справі із врахуванням ст.ст.33, 42 ГПК України.
Зважаючи на те, що відповідачем виплачено частину частки позивача до статутного капіталу Товариства в розмірі 78 000,00 грн., сума, що підлягає виплаті становить 4 702 860,00 грн.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення вартості частини майна товариства, яка пропорційна його частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача, викладені у відзиві б/н. від 07.10.2015 року, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, в тому рахунку і висновками судових експертиз.
Розглядаючи вимогу позивача про визнання недійсним пункт 3 рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське», яке оформлене протоколом № 13 від 04.09.2014 року в частині виплати ОСОБА_1 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в абз. 2 п .17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:
- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;
- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;
- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.
У пункті 18 постанови Пленум Верховного Суду України вказав, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:
- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону);
- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону);
- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону).
При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.
Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.
Оскільки судом встановлено факт порушення прийнятим рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як учасника господарського товариства в частині належній до виплати частці позивача в статутному капіталі Товариства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства, оформлених протоколом № 13 від 04.09.2014 року, в частині виплати ОСОБА_1 його частки в статутному капіталі у сумі 78 000,00 грн..
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача частки прибутку, одержаного ТОВ «Можайське» у 2014 році судом враховується наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Статтею 41 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.
Згідно Постанови № 13 від 24.10.2008 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) частки прибутку (дивідендів) лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням.
Таким чином, суд вправі прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів акціонерного товариства про спрямування прибутку на виплату дивідендів, виходячи з якого визначається розмір належних позивачу дивідендів, строки та порядок їх виплати.
Прийняття господарським судом рішення стосовно спрямування прибутку (частини прибутку) товариства на виплату дивідендів виходить за межі компетенції господарського суду.
Позивачем не надано доказів того, що на загальних зборах товариства приймалося рішення про спрямування прибутку на виплату дивідендів та взагалі розглядалося питання про виплату дивідендів позивачу. Стягнення дивідендів без наявності такого рішення є втручанням у діяльність товариства, оскільки розгляд даного питання відповідно до законодавства належить до виключної компетенції товариства.
З врахуванням наведеного та відсутності порушення прав позивача, у задоволенні позовних вимог про стягнення частки прибутку ТОВ «Можайське» суд відмовляє.
У відповідності до ч.1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Вимогами ч.1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат пов'язаних зі сплатою позивачем судового збору та оплатою проведеної судової експертизи суд виходить з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним пункт 3 рішення Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське», оформлене протоколом № 13 від 04 вересня 2014 року в частині виплати ОСОБА_1 його частки в статутному капіталі в сумі 78 000,00 грн..
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Можайське» (вул. Молодіжна, буд. 1, с. Шендерів, Тиврівський район, Вінницька область, 23334, код ЄДРПОУ 34610012) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість частини майна товариства, яка пропорційна частці в статутному капіталі в розмірі 4 702 860 (чотири мільйони сімсот дві тисячі вісімсот шістдесят) грн. 00 коп.; судовий збір в розмірі 71 920 (сімдесят одну тисячу дев'ятсот двадцять) грн. 90 коп. та витрати на оплату судової експертизи в розмірі 27 870 (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят) грн. 43 коп..
4. В позові в частині стягнення частки прибутку товариства в розмірі 75 540,00 грн. відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 14 березня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи