02 березня 2017 року Справа № 910/12344/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Погребняка В.Я.,
суддів:Ткаченко Н.Г., Яценко О.В.,
розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
на рішеннягосподарського суду м. Києва від 21.09.2016 року
та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року
у справі№ 910/12344/16 господарського суду м. Києва
за позовомМіністерства оборони України
доДержавного підприємства "Львівський бронетанковий завод"
простягнення 2 936 150,93 грн.
за участю представників сторін:
від Міністерства оборони України - Глазунов М.Ю., довіреність № 220/524/д від 28.12.2016 року;
від Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" - Тимків Р.М., довіреність № 2 від 03.01.2017 року,
В липні 2016 року Міністерство оброни України (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 936 150,93 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16 (суддя - Пасько М.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 936 150,93 грн. штрафних санкцій, та 44 043,00 грн. судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 910/12344/16 (головуючий суддя - Коршун Н.М., суддя - Смірнова Л.Г., суддя - Зеленін В.О.) апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16 змінено.
Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі №910/12344/16 викладено у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" (79031,м. Львів, вул. Стрийська, буд. 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) 1 468 075,47 грн. (один мільйон чотириста шістдесят вісім тисяч сімдесят п'ять грн. 47 коп.) штрафних санкцій.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16 залишено без змін.
Не погодившись з рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищезазначені постанову та рішення, прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 402 918,20 грн. штрафних санкцій, судові витрати покласти на позивача..
В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), та ст. ст. 47, 32, 33, 34, 43, п.3 ст.84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
В касаційній скарзі також викладено прохання про відстрочення відповідачу сплати судового збору за подання касаційної скарги до прийняття рішення у справи, а також про зупинення виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року та рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/12344/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя Ткаченко Н.Г., суддя Яценко О.В. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017 року в матеріалах справи).
Ухвалою колегії суддів Вищого господарського суду України від 30.01.2017 року у справі № 910/12344/16 у вищезазначеному складі клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено. Відстрочено Державному підприємству "Львівський бронетанковий завод" сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі. Прийнято касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" на рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/12344/16 та постанову до провадження, розгляд призначено на 23.02.2017 року. Звернуто увагу сторін, що матеріали справи містять відомості, що становлять державну таємницю із ступенем секретності "Таємно".
В судове засідання 23.02.2017 року з'явилися уповноважені представники позивача і відповідача і надали пояснення у справі. Розгляд справи здійснювався у закритому режимі, про що колегією суддів ухвалено до початку розгляду справи по суті.
В судовому засідання 23.02.2017 року було оголошено перерву до 02.03.2017 року, представник відповідача надав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст.ст.69, 77 ГПК України на 15 днів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України у названому вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноважених представників позивача і відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення, з наступних підстав.
Під час розгляду даної справи господарськими судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
09.10.2015 року між позивачем (Міністерство оборони України) та відповідачем (Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод") укладено договір № 294/15/183 на поставку (закупівлю) послуг (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу послуги у строк до 21.12.2015 року, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість.
Відповідно до умов Договору, вартість послуг становила 13 430 604, 60 грн.
На виконання умов договору, позивачем здійснено попередню оплату на суму 13 430 604, 60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 294/327 від 03.12.2015 року та № 342/8/251 від 22.12.2015 року і не заперечується сторонами.
Відповідно до умов договору відповідач повинен здійснити ремонт 6-ти одиниць танків у термін до 30.11.2015 року.
Згідно сповіщень №№ 184-190 від 30.12.2015 року вироби відповідають технічним умовам відповідно до протоколів приймально-здавальних випробувань від 30.12.2015 року та взяті відповідачем на відповідальне зберігання 31.12.2015 року. Посвідчення Головного представництва замовника № 4762 вказує на те, що сім танків прийняті Головним представництвом замовника 31.12.2015 року. Останній танк переданий у січні 2016.
Факт проведення ремонту танків і їх готовності для передачі підтверджується також актами від 31.12.2015 про приймання комісією ДП "Львівський бронетанковий завод" відремонтованих машин на склад готової продукції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що акт приймання-передавання виробів не є тотожним акту приймання наданих послуг (виконаних робіт), проте, фактичне виконання відповідачем передбачених договором робіт з ремонту військової техніки та передання відремонтованої техніки військовій частині в експлуатацію підтверджує саме акт приймання-передачі танків. Підписавши акти 30.12.2015 року та 31.12.2015 року уповноважені представники сторін засвідчили, що ремонт танків виконано якісно та у повному обсязі, вироби Т-72 випробувані та перевірені, технічний стан техніки відповідає вимогам нормативно-технічної документації на видачу після ремонту.
Відповідно п. 7.2 Договору за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. У випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання в зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, відповідач сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.
Положення пункту 7.2 Договору щодо сплати пені та штрафу за порушення строку поставки продукції узгоджується з приписами частини 2 статті 231 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що оскільки календарним планом було передбачено кінцевий термін проведення робіт 30.11.2015 року, тоді як роботи виконані 30.12.2015 року, то має місце прострочення відповідача, проте нарахування штрафних санкцій за період з 01.12.2015 року по 10.03.2016 рокує безпідставним.
При цьому, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин несвоєчасного виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання), колегія суддів апеляційного господарського суду вважала за необхідне зменшити розмір належної для стягнення з відповідача на користь позивача штрафної санкції на 50%, а саме: пеню з вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення до 678 245,53грн., штраф у розмірі 7% за прострочення понад тридцять днів до 470 071,16грн. та штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів до 319 758,78грн.
Згідно з п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Оскаржувані рішення повною мірою вказаним вимогам не відповідають.
Відповідно до ст.111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
З'ясувавши з достатньою повнотою фактичні обставини, які входять до предмета доказування у даній справі, зокрема обставини укладання та виконання Договору, наявності та тривалості прострочення відповідача, та прийшовши у зв'язку з цим до вірного висновку щодо необхідності зміни рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суд невірно обрахував розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, та підстав їх застосування.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 402 918,20 грн. відповідно до п.7.2. Договору та ст.231 ГК України.
Відтак, постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покадити на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч.2 ст.49 ГПК України).
Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалюю нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.6 ст.49 ГПК України).
Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на встановлені господарськими судами передніх інстанцій фактичні обставини, які свідчать про те, що спір виник внаслідок невиконання належним чином відповідачем своїх обов'язків за Договором, вважає за необхідне судові витрати покласти на відповідача.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню, визначається відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" як 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви, що складає 52 851,60 грн. (44 043,00 грн. х 120%).
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 910/12344/16 змінити.
Пункт 3 резолютивної частини Постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 910/12344/16 викласти у наступній редакції:
"Пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2016р. у справі №910/12344/16 викласти у наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6, ідентифікаційний код 00034022) 402 918,20 грн. (чотириста дві тисячі дев'ятсот вісімнадцять грн. 20 коп.) штрафних санкцій."
В іншій частині Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 року у справі № 910/12344/16 залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства “Львівський бронетанковий завод" (79031, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 73; ідентифікаційний код 07985602) на користь державного бюджету (рахунок - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві; отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код банку - 820019; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897 - 52 851,60 грн. (п'ятдесят дві тисячі вісімсот п'ятдесят одну грн.. 60 коп.)
Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні накази.
Головуючий: Погребняк В.Я.
Суддя Ткаченко Н.Г.
Суддя Яценко О.В.