14 березня 2017 року Справа № 5011-23/10531-2012
Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Палій В.В. і Селіваненко В.П.,
розглянувши касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фанери та плити", м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013
зі справи № 5011-23/10531-2012
за позовом приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" (далі - Товариство)
до Антимонопольного комітету України (далі - АМК), м. Київ,
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - асоціація меблевих, деревообробних підприємств та організацій України "Меблідеревпром" (далі - Асоціація), м. Київ,
про визнання недійсним та скасування рішення,
за участю представників:
Товариства - Буняка В.С., Зайвенка О.О.,
АМК - не з'явився,
Асоціації - Ващенка А.М.,
Генеральної прокуратури - Халанчук О.С.,
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним та скасування рішення АМК від 13.06.2012 № 355-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафів" (далі - Рішення АМК) у частині, що стосується позивача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 (колегія суддів у складі: Михальська Ю.Б. - головуючий суддя, судді Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), в задоволенні позову відмовлено повністю.
Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 6, 50, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210 "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання недійсним Рішення АМК.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України та додаткових письмових поясненнях до неї Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
АМК подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність її доводів та просив судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача, третьої особи та Генеральної прокуратури, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, Рішенням АМК:
- визнано, що Товариство поряд з іншими меблевими та/або деревообробними підприємствами і організаціями, узгодивши свою поведінку під час спеціалізованих аукціонів з продажу необробленої деревини ресурсу І - ІV кварталів 2011 року, вчинило порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів аукціонів;
- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 15 903 000 грн.
Відповідно до статті 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2210 узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
За приписами пункту 1 статті 50 Закону № 2210 антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 2210 та пункту 4 частини другої цієї статті антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
При цьому для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов'язковим фактичне настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Таку ж правову позицію викладено і в пункті 14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".
Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами;
- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
За приписами частини першої статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на наведене попередні судові інстанції з урахуванням виключних повноважень органів Антимонопольного комітету України щодо оцінки та кваліфікації наявних дій як відповідного порушення, встановивши те, що доводи АМК стосовно протиправної узгодженої поведінки позивача (мотивовані посиланням на фактичні обставини узгодження Товариством та іншими членами Асоціації поведінки під час проведення відповідних аукціонів) не спростовано Товариством (яке й в засіданні касаційного суду визнало факт вчинення ним названого порушення), дійшли обґрунтованих висновків про прийняття відповідачем оспорюваного Рішення АМК у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону № 2210 підстав для визнання Рішення АМК недійсним, а тому й правомірно відмовили Товариству в задоволенні позову.
Посилання скаржника на зловживання АМК своїм правом щодо застосування максимального розміру штрафу не може бути підставою для задоволення вимог скаржника, оскільки у визначенні такого розміру АМК діяв у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що відповідно до згаданих приписів статті 59 Закону України № 2210 виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК (у тому числі й з огляду на дефініції "розумності", "відповідності змісту порушення", "додержання розумного балансу", застосування яких за чинним законодавством належить до виключної компетенції органів АМК, а не суду). До того ж у Рішенні АМК прямо зазначено, що при визначенні штрафу у розмірі 15 903 000 грн. АМК враховано як те, що Товариство на час прийняття Рішення АМК не визнало факту вчинення порушення і в ході розслідування не зверталося з проханням взяти до уваги обставини, що пом'якшують його відповідальність, так і те, що Товариство зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчинило вперше, не перешкоджало АМК у розгляді справи та надавало необхідну інформацію.
Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1117 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 зі справи № 5011-23/10531-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Фанери та плити" - без задоволення.
Суддя Б.Львов
Суддя В.Палій
Суддя В.Селіваненко