09 березня 2017 року Справа № 905/2354/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)
суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС ГРУП"
на рішення та на постановуГосподарського суду Донецької області від 22.09.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016
у справі№ 905/2354/16
Господарського судуДонецької області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"
до1. Товарної біржі "Перспектива-Коммодіті"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кволітас"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аккорд"
треті особи1. Публічне акціонерне товариство "Український будівельно-інвестиційний банк"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС ГРУП"
простягнення збитків в сумі 4000,00 грн
за участю представників:
позивача: Скрипник П.Г., дов. від 05.10.2016;
відповідача-1: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-2: повідомлений, але не з'явився;
відповідача-3: повідомлений, але не з'явився;
третьої особи-1: Диннік О.В., дов. від 07.03.2017;
третьої особи-2: повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2016 у справі №905/2354/16 (суддя - Курило Г.Є.) у задоволення позову відмовлено. Визнано недійсним з моменту укладення договір на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Геза Т.Д., судді - Дучал Н.М., Ушенко Л.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2016 у справі №905/2354/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити шляхом виключення вказівки про визнання недійсним з моменту укладення договір на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у даній справі залишити без змін.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.
Також, не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, з касаційною скаргою звернулось ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП", в якій просило їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Товарна біржа "Перспектива-Коммодіті" надала відзив на касаційну скаргу ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк", в якому доводи скарги підтримала та просила скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині визнання недійсним з моменту укладення договору на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
ТОВ "Гросер" надало відзиви на касаційні скарги, в яких заперечує проти їх задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.
Від ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" 09.03.2017 надійшла заява, в якій товариство просить долучити до матеріалів справи додаткові документи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з приводу зазначеної заяви товариства вважає за необхідне зазначити, що в силу ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між Товарною біржею "Перспектива-Коммодіті" (Біржа, Замовник) та ТОВ "Кволітас" (Виконавець) 10.07.2015 укладено договір на проведення оцінки майна №19КП/15, за умовами якого Замовник доручає Виконавцю проведення робіт з оцінки майна, а саме нежитлового приміщення виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 м2, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Броварська, 11; нежитлового приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 м2, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул.Броварська, 11; земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), площею 0,8013 га, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул.Броварська, 11.
Як передбачено умовами договору, мета оцінки: визначення ринкової вартості майна, вид вартості: ринкова вартість, дата оцінки 15.07.2015.
На виконання договору на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15, ТОВ "Кволітас" проведені роботи з оцінки, за результати яких, 15.07.2015 підготовлені звіти про незалежну оцінку майна. Так, згідно звітів ринкова вартість нерухомого майна: нежитлового приміщення виробничо-складська будівля з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 м2 становить 2995920,00грн з урахуванням ПДВ; нежитлового приміщення ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 м2 становить 397080,00грн з урахуванням ПДВ; земельної ділянки (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), площею 0,8013 га становить 1408640,00грн з урахуванням ПДВ.
Між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (Замовник), реалізуючи своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та Товарною біржею "Перспектива-Коммодіті" (Біржа) 30.07.2015 укладено договір №30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі Банку, за умовами якого Біржа зобов'язалася надати послуги з організації і проведення аукціонів згідно Регламенту.
У відповідності до Регламенту з організації та проведення на Товарній біржі "Перспектива-Коммодіті" відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (додаток до договору №30/07-2015/22А), стартова ціна майна визначається за результатами незалежної експертної оцінки. Так, Замовник або Біржа за дорученням Замовника укладає договір оцінки майна незалежним експертом чи експертною організацією, що має ліцензію на здійснення відповідної діяльності. У разі виконання такого доручення Біржею, перед укладанням такого договору, Біржа погоджує вибір експерта (експертної організації) з Замовником. У випадку недосягнення згоди, спір вирішується шляхом ведення переговорів. Незалежна експертна оцінка проводиться з метою встановлення ринкової вартості майна. Розмір ринкової вартості майна, встановленої за результатами такої експертної оцінки, застосовується при визначенні стартової ціни майна (п. 5 Регламенту).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.08.2015 проведено аукціон з продажу предмету іпотеки (протокол № 3181 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна), за результатами якого, укладені договори купівлі - продажу від 03.09.2015 між ПАТ "Український будівельно-інвестиційний банк" (Продавець) та ТОВ "ДЖИ ЕС ГРУП" (Покупець).
У зв'язку з тим, що позивач вважав, що ТОВ "Кволітас" у своїх звітах про незалежну оцінку майна від 15.07.2015 значно занизило вартість нерухомого майна, ТОВ "Гросер" (Замовник) та ТОВ "Бюро Маркуса" (Виконавець) 31.08.2015 уклали договір №09/08/15 на проведення оцінки, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по проведенню судової будівельно-технічної експертизи по визначенню ринкової вартості земельної ділянки площею 0,8013 га та нежитлового приміщення виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями, загальною площею 1665,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул.Броварська, будинок №11 та ДОК ДБХ, загальною площею 220,8 м2, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Броварська, будинок № 11. Загальна вартість робіт, що виконується за цим договором становить 4000,00 грн.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили здійснення ТОВ "Гросер" оплати виконаних робіт (квитанція на суму 4000,00 грн).
Позивач, посилаючись на положення ст. 22, 553, 554 ЦК України, ст. 224, 225 ГК України, ст. 4, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звернувся до суду з даним позовом про стягнення 4000,00 грн.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керуючись п. 1 ст. 83 ГПК України, визнав недійсним з моменту укладення договір на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15 вказавши, що в даному спорі позовні вимоги позивача про стягнення 4000,00 грн обґрунтовуються невідповідністю договору на проведення оцінки майна №19КП/15 вимогам закону, тому цей договір пов'язаний із предметом спору, та, як встановлено судами, суперечить вимогам законодавства.
Оскільки позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідачів у справі, що полягає в укладанні договору на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15 всупереч вимогам чинного законодавства та сплатою позивачем коштів в сумі 4000,00 грн за проведення ТОВ "Бюро Маркуса" оцінки майна, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачів 4000,00 грн з підстав, визначених в позові.
Однак, в даному випадку, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з доводами господарських судів попередніх інстанцій стосовно застосування до даних правовідносин п. 1 ст. 83 ГПК України і вважає за необхідне зазначити, що звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
В даному випадку, предметом позовних вимог є стягнення з відповідачів 4000,00 грн, які були сплачені ТОВ "Гросер" як "оплата за послуги згідно договору на проведення оцінки майна №09/08/15 від 31.08.2015", про що зазначено в графі "призначення платежу" квитанції від 01.08.2016, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, є доказом оплати коштів в сумі, яка, як вказав позивач, підлягає стягненню з відповідачів за даним позовом.
Тобто, правовою підставою для сплати коштів позивачем, згідно квитанції від 01.08.2016, визначено договір на проведення оцінки майна №09/08/15 від 31.08.2015, проте суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та виходили з того, що позовні вимоги пов'язані з договором на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15.
Пунктом 1 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Обов'язковою умовою застосування п. 1 ст. 83 ГПК України, є переконлива мотивація суду у необхідності виходу за межі позовних вимог та відходу від принципу змагальності сторін.
Зазначена вище норма ГПК України передбачає право господарського суду визнати недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству. У даному випадку мається на увазі ситуація, коли визнання недійсним договору не є предметом позову, тобто, позовна вимога не полягає у визнанні договору недійсним. Договір повинен бути лише пов'язаним із предметом спору, тобто, позовна вимога ґрунтується на договорі, що його суд може визнати недійсним з власної ініціативи.
З огляду на те, що судами не вірно визначено пов'язаність предмета спору - стягнення коштів в сумі 4000,00 грн та підставу, яка була для оплати цих коштів - договір на проведення оцінки майна №09/08/15 від 31.08.2015, то, відповідно, суди помилково застосували до даних правовідносин норми п. 1 ст. 83 ГПК України, адже договір від 10.07.2015 №19КП/15 не є пов'язаним з предметом спору - стягнення з відповідачів 4000,00грн, які сплачені за квитанцією від 01.08.2016.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідачів коштів в сумі 4000,00грн сплату яких позивач пов'язує з фактом укладення між відповідачами 1 та 2 договору від 10.07.2015 №19КП/15, то суди, відмовляючи в задоволенні такої вимоги, мотивовано виходили з того, що позивачем не доведено пов'язаність понесення ним витрат в зазначеній сумі саме з фактом укладення між відповідачами 1 та 2 договору №19КП/15 і колегія суддів касаційної інстанції з цим погоджується.
Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Враховуючи вищенаведене, судова колегія суду касаційної інстанції дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій безпідставно було застосовано до даних правовідносин положення п. 1 ст. 83 ГПК України, а тому оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним з моменту укладення договору на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15 підлягають скасування. В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖИ ЕС ГРУП" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №905/2354/16 скасувати в частині визнання недійсним з моменту укладення договору на проведення оцінки майна від 10.07.2015 №19КП/15.
В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №905/2354/16 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді Л.Б. ІВАНОВА
Т.П. КОЗИР