01 березня 2017 року Справа № 925/789/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А.
суддівШвеця В.О., Сибіги О.М.
розглянувши касаційну скаргуПриватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.12.2016
у справі № 925/789/16 Господарського суду Черкаської області
за позовомПриватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц"
доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
проскасування наказу
в судовому засіданні взяли участь представники :
- позивачаТимошенко І.В.
- відповідача не з'явився
- третьої особиОСОБА_4, пр-к - ОСОБА_6
У липні 2016 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Шульц" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 про скасування наказу начальника Головного управління Держземагентства в Черкаській області № ЧК/7120310100:02:002/00003286 від 14.04.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду".
Позов обґрунтовано тим, що позивач фактично користується земельною ділянкою на підставі поновленого договору оренди та сплачує за неї орендну плату. У зв'язку з цим, позивач вважає неправомірним затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду іншій особі.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.09.2016 (суддя Пащенко А.Д.), залишеним без змін, з тих же підстав, постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (головуючий Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Оскаржувані судові акти вмотивовані недоведеністю обставин, на які посилається позивач та спростовуються наявними матеріалами справи доказами.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне сільськогосподарське підприємство "Агрофірма "Шульц" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 20.02.2017 на адресу Вищого господарського суду України надійшло заперечення проти касаційної скарги. У своїх поясненнях відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Шульц", а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
20.02.2017 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просить суд залишити оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Корсака В.А., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм чинного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного
Судами попередніх інстанцій на підставі поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що Городищенська районна державна адміністрація (як Орендодавець) та ПСП "Агрофірма "Шульц" (Орендар) уклали договір оренди землі від 01.03.2008 (далі - договір), за умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Городищенської міської ради, загальною площею 81,2 га, у тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га, згідно розпорядження РДА № 29.02.08. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 910202,47 грн. Договір зареєстровано у Городищенському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що 21.04.2008 вчинено запис у Державному реєстрі земель.
Договір укладено строком на 5 років. Після закінчення договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його (п. 5 договору).
24.04.2008 між Городищенською районною державною адміністрацією та ПСП "Агрофірма "Шульц" складено Акт передачі в користування на умовах договору оренди землі від 01.03.2008 земельної ділянки загальною площею 79,9 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення Городищенської міської ради для товарного сільськогосподарського виробництва.
Розпорядженням першого заступника голови Городищенської РДА від 03.11.2011 № 390 "Про внесення змін до договору оренди землі від 01.03.2008" внесено зміни в частині зменшення площі земельної ділянки на 9,9 га - ріллі.
Як вбачається з копії додаткового договору від 12.02.2012 (до договору оренди землі від 01.03.2008), площу земельної ділянки зменшено до 71,3 га та визначено розмір орендної плати за земельні ділянки площею 42,7107 га (рілля) та 28,5893 га рілля (в тому числі 1,3 га польові шляхи).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2012 ПСП "Агрофірма "Шульц" звернулося до Городищенської районної державної адміністрації як Орендодавця із листом - повідомленням та проектом додаткового договору. У вказаному листі підприємство повідомило РДА про те, що має намір поновити та поновлює договір оренди землі на новий строк на тих самих умовах, які зазначені в договорі та який закінчується 21.04.2013. Зазначений лист РДА отримала 29.12.2012.
Проте, згідно пояснень керівника відділу РДА від 09.09.16, таке звернення було залишено без відповіді, оскільки, у визначений період для розгляду та прийняття рішення районна державна адміністрація втратила повноваження щодо вирішення порушених у листі питань.
22.10.2013 ПСП "Агрофірма "Шульц" звернулося до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою від 24.09.2013, в якій просило поновити договір оренди земельної ділянки площею 71,3 га (угіддя) в адміністративних межах Городищенської міської ради Городищенського району під товарне сільськогосподарське використання для вирощування зернових та технічних культур.
У відповідь на звернення ГУ Держземагентства у Черкаській області надіслало ПСП "Агрофірма "Шульц" лист за вих. № 862/0/300-15 від 25.10.2013, в якому повідомило про відмову у поновленні договору оренди землі, оскільки статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, тому вирішення порушеного позивачем питання неможливе.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Головного управлінням Держземагентства у Черкаській області від 14.04.2014 №ЧК/7120310100:02:002/00003286 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду", затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 42.0545 га в оренду ОСОБА_4 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Городищенської міської ради Городищенського району Черкаської області та надано гр. ОСОБА_4 земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 42.0545 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) в оренду терміном на 40 років для ведення фермерського господарства.
23.04.2014 ПСП "Агрофірма "Шульц" подало до Головного управління Держземагентства у Черкаській області письмову заяву з проханням розглянути подану ним додаткову угоду про поновлення договору оренди землі та поновити договір оренди землі відповідно до умов додаткової угоди, так як підприємством продовжується використовуватися земельна ділянка, сплачується орендна плата, а орендодавець не заперечив протягом місяця проти використання ним земельної ділянки. До заяви ПСП "Агрофірма "Шульц" додало проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі до договору оренди б/н від 01.03.2008 та довідку Городищенського відділення Корсунь-Шевченківської МДПІ від 10.04.2014.
Висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові колегія вважає достатньо обґрунтованими, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 4 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Приписами статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".
Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, зокрема останнє регулюється ст. 33 названого Закону.
Так, ст. 33 Закону України "Про оренду землі"передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди" (в редакції Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011 та є чинним на даний час).
Як вже зазначалось вище та встановлено судом першої інстанції, об'єктом оренди за договором оренди землі від 01.03.2008 (зареєстрований у Державному реєстрі земель за №040878000092 від 21.04.2008) була земельна ділянка загальною площею 81,2 га, в тому числі рілля 79,9 га, шляхи 1,3 га. Проте, згідно з копії додаткового договору від 12.02.2012 (до договору оренди землі від 01.03.2008) були внесені зміни до вказаного договору, в частині зменшення площі земельної ділянки до 71,3 га.
Суду не надано доказів державної реєстрації внесення змін до договору оренди землі щодо зміни площі орендованої земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону (в редакції станом на момент укладення цієї додаткової угоди) однією з істотних умов договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).
Статтями 18, 20 Закону визначено обов'язковість державної реєстрації договору оренди землі та визначено, що договір набирає чинності після його державної реєстрації та право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Проте, як вірно встановив місцевий господарський суд, зазначені статті були виключені із ЗУ "Про оренду землі" із 01 січня 2013 року згідно із Законом України від 11 лютого 2010 року N 1878-VI та станом на дату названого Додаткового договору від 12 лютого 2012 року статті 18, 20 Закону були чинними.
Крім того, державна реєстрація права оренди з 01.01.2013 не скасована, а здійснюється державна реєстрація прав на нерухоме майно (до яких відноситься і право на оренду земельної ділянки) відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 654 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що додатковий договір від 12.02.2012 про зміну розміру земельної ділянки, що була об'єктом оренди за договором оренди від 01.03.2008, на момент його укладення підлягав державній реєстрації відповідно до приписів вказаного Закону. Відсутність такої реєстрації свідчить про те, що протягом всього строку дії договору оренди землі від 01.03.2008 об'єктом оренди була земельна ділянка загальною площею 81,2 га.
При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зазначено, що зміна площі земельної ділянки тягне за собою зміну її меж, а як вказано вище, частиною 9 статті 33 Закону визначено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
Згідно частини 3 статті 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Законом України від 06 вересня 2012 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності 01 січня 2013 року статтю 122 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, зокрема внесено зміни до частини 4 цієї статті, згідно якої центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Держземагентство України передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб. Тобто уже з 01.01.2013 такі повноваження були по Черкаській області у Головного управління Держземагенства в Черкаській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2015 року № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 1, реорганізовано територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.
Таким чином, повноваження Городищенської районної державної адміністрації по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної власності припинилися та перейшли до Управління Держземагентства в Черкаській області до якого позивач за 60 днів до закінчення договору оренди не звернувся із листом про намір продовжити дію цього договору на новий строк.
Як встановлено судами, Головному управлінню Держземагенства у Черкаській області стало відомо про існування Договору оренди землі від 01.03.2008 лише із листа позивача, який отримав 22.10.2013, а тому відповідач не міг протягом місяця після закінчення строку його дії надавати заперечення позивачеві у поновленні договору. Крім того, управлінням 25.10.2013 надано відповідь на вказаний лист, тобто відповідь подана в місячний строк.
Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що доводи позивача про те, що відповідач не заперечив в місячний строк проти поновлення договору оренди землі від 01.03.2008 є безпідставними.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарського судів, що позивач не довів і належними доказами не підтвердив, що він продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди. Сама лише сплата орендної плати не свідчить про використання земельної ділянки позивачем за її цільовим призначенням. В свою чергу, відсутність акту про повернення спірної землі орендодавцю лише підтверджує порушення позивачем умов договору щодо повернення земельної ділянки після закінчення терміну дії договору.
Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до приписів статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи, норми матеріального та процесуального права застосовані вірно і передбачені законом підстави для зміни або скасування судових рішень, відсутні.
В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установленого судами.
За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 925/789/16 залишити без змін.
Головуючий суддя В. А. Корсак
Судді В.О. Швець
О. М. Сибіга