ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
01 березня 2017 року м. Київ № 826/2217/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів - Балась Т.П., Літвінової А.В., розглянувши в поряду письмового провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви у справі
за позовомМіжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» (позивача)
доФонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача-1), Національного банку України (відповідача-2)
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Міжнародна громадська організація «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» звернулась до суду з позовом до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) про:
- визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не реалізації належним чином наданих повноважень з метою захисту інтересів позивача, як кредитора ПАТ «Брокбізнесбанк»;
- зобов'язання Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати інформацію про кількість та загальну суму рефінансування, наданого ПАТ «Брокбізнесбанк» та порядок і напрямки використання цих коштів.
У судовому засіданні 02.08.2016 року представники позивача подали заяву про зміну позовних вимог.
З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача-1, який згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.
Під час розгляду справи з'ясовано, що даний позов направлений через поштове відділення до суду 10.02.2016 року, про що свідчить відмітка на конверті наявному в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
У ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Необхідно зазначити, що строком є проміжок часу, у який особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Таким чином, дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярного звернення до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. При цьому, відсутність цієї умови призводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах та можливості зловживання правом.
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім цього, початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів, яка і призвела до порушення прав позивача як вкладника ПАТ «Брокбізнесбанк» та неповернення його вкладів.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року №4452-VI (надалі - Закону №4452-VI) метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Постановою правління НБУ №107 від 28.02.2014 року ПАТ «Брокбізнесбанк» було віднесено до категорії неплатоспроможних а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб своїм Рішенням №9 від 28.02.2014 року ввів у ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасову адміністрацію.
Постановою правління НБУ №339 від 10.06.14 року відізвано банківську ліцензію. Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №45 від 11.06.2014 року про початок процедури ліквідації банку та виведення з ринку.
З вимогою про відшкодування коштів вкладники мали право звернутись з 18.06.2014 року по 29.07.2014 року.
З огляду на викладене, позивач ще червні 2014 року повинен був дізнатися про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Брокбізнесбанк», що є наслідком визнання Національним банком України згаданого банку неплатоспроможним, і що, у свою чергу згідно з доводами позивача, є наслідком протиправної бездіяльності відповідача-1 щодо не реалізації належним чином наданих повноважень з метою захисту інтересів позивача, як кредитора ПАТ «Брокбізнесбанк».
Однак, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 10.02.2016 року, про що свідчить дата на штемпелі на поштовому конверті, а відтак, із порушенням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України.
За результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв'язку із обставинами даної справи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних доказів, які б надавали суду підстави визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ч.2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Враховуючи наведене у сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та про відсутність документально підтверджених обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, у зв'язку з чим до поданої заяви слід застосувати наслідки, передбачені ч.1 ст.100 та п.9 ч.1 ст.155 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - залишити позов без розгляду.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.99, 100, ч.6 ст.128, ст.ст.155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Міжнародної громадської організації «Міжнародний фонд «Взаєморозуміння і толерантність» до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки визначені статтею 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст.185-187 КАС України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді Т.П. Балась
А.В. Літвінова