ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 березня 2017 року № 826/18471/16
Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" ОСОБА_1
доПечерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії ,
Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцової Олени Сергіївни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016;
- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016, винесену по виконанню виконавчого листа Окружного адміністративного суду міста Києва №826/18852/15 від 18.10.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015 №1444 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №46 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо"» розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо. Крім того, позивачем наголошено, що на час отримання постанови про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №826/18852/15 було виконане.
В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового вирішення справи, надіслав до суду письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю з тих підстав, що постанова про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016 була прийнята відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з тим, що 09.11.2016 року на адресу відділу примусового виконання рішень надійшла заява від представника ОСОБА_5 про примусове виконання виконавчого листа по справі №826/18852/15.
У зв'язку з викладеним та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження..
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного Територіального управління юстиції у місті Києві Кравцовою Оленою Сергіївною за результатами заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа №826/18852/15, виданого 18.10.2016 Окружним адміністративним судом міста Києва , про зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" ОСОБА_1 включити дані про ОСОБА_5 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором строкового вкладу, винесено простанову про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016.
Листом від 24.11.2016 року позивач повідомив відділ, що 14.09.2016 листом №01/2307 уповноваженою особою Фонду надано додаткову інформацію до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо включення ОСОБА_5 до повного переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Таким чином, станом на 21.11.2016 рішення згідно з виконавчим листом № 826/18852/15 виконано в повному обсязі.
Надалі, на підставі п.9 ч.1 ст. 39, 59 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ головного Територіального управління юстиції у місті Києві Кравцовою Оленою Сергіївною винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №52856473 від 15.2.2016.
Позивач вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження №52856473 від 10.11.2016 такою, що порушує його права та законні інтереси, а дії по її винесенню протиправними звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
У відповідності до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно статті 25 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови виконавчий лист на підставі якого прийнято оскаржувану постанову оформлений відповідно до норм ст. 18 Закону №606 та не закінчився строк пред'явлення до виконання такого виконавчого листа.
Згідно ст. 27 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;
7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Згідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 49 Закону №606 виконавче провадження підлягає закінченню у разі: прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.02.2015р. №144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" виконавчою дирекцією Фонду 02.03.2015р. прийнято рішення №46 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".
У зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією 02.03.2015р. рішення №46 про початок ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" Фонд з 06.03.2015р. розпочав виплати коштів вкладникам даного банку.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження за яким боржником є банк, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію.
Проте, боржником у виконавчому провадженні №552856473 є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" ОСОБА_1, а не безпосередньо банк, ліцензія якого відкликана, а відтак на думку суду відсутні підстави визначені ст. 26, 49 Закону №606 для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Враховуючи, що при прийнятті оскаржуваної постанови державний виконавець діяв відповідно до норм Закону №606, оскільки судом не встановлено наявності підстав визначених ст. 26, 49 згадуваного Закону для відмови у відкритті виконавчого провадження, а відтак позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
У той же час, як вбачається зі змісту постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.12.2016 виконавче провадження №52856473 закінчено у зв'язку з повним та фактичним виконанням судового рішення, у відповідності до п.9 ч.1 ст. 39, ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України у випадку якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Оскільки, адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 128, 158-163 КАС України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Т.П. Балась