ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
07 березня 2017 року справа № 813/432/17
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Братичак У.В.,
секретаря судового засідання Бугари М.Р.,
за участю:
позивач не прибув,
представника відповідача Попадюк Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.04.2016 р. №0000231700 та від 08.04.2016 р. №0000221700.
Заявлені вимоги обґрунтовує, протиправністю визначення контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на доходи з огляду на те, що в силу норми абзацу «д» підпункту 164.2.17. п. 164.2. статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням. Однак відповідачем при визначені грошового зобов'язання окрім тіла кредиту взято до уваги суму нарахованих процентів за користуванням кредитом та пеню. Відтак прийняті рішення вважає протиправними, котрі слідує скасувати.
Представник відповідача позов заперечив, надав суду письмові заперечення в котрих зазначає, що на момент прощення позивачу кредитором боргу, діяла норма за котрою при визначенні грошового зобов'язання з податку на доходи до уваги бралась уся сума кредитного зобов'язання включаючи як основну суму боргу (тіло кредиту), так і проценти за користування, і нараховану пеню за прострочення виконання зобов'язання. Таким чином вважає, що рішення прийнято правомірно, підстав для скасування немає, так як такі прийняті у відповідності до чинних норм податкового законодавства.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими що не підлягають до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ «Універсал Банк» було укладено кредитний договір №CL73369 від 06.08.2008 року на суму 160000 грн., строком до 25.07.2013 року.
Як вбачається з Акту від 26.05.2014 року про припинення зобов'язань за Договором №СL73369 від 06.08.2008 року, з моменту підписання сторонами цього Акта заборгованість позичальника перед кредитором в сумі 68214 грн. 70 коп. вважається погашеною повністю шляхом прощення кредитором такої заборгованості позивальнику (на підставі ст.605 ЦК України - «прощення боргу»), а позичальник вважається таким , що виконав свої зобов'язання за основним договором в повному обсязі.
Згідно з довідки ПАТ «Універсал Банк» від 20.02.2017 року за №29900, сума прощеного боргу у розмірі 68214 грн. 70 коп. складається з наступних компонентів:
-основної заборгованості по кредиту у розмірі 13710 грн. 83 коп.;
-нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 10282 гри. 56 коп.;
-підвищених процентів (у разі прострочення платежу) у розмірі 44221 грн. 31 коп.
За наслідками документальної позапланової невиїзної щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи ОСОБА_2 за 2014 рік згідно Акту від 23.02.2016 року №88/13-00/НОМЕР_1 встановлено, що згідно з інформацією ПАТ „Універсал банк", надісланої листом від 20.11.2015 №3236 ГО, в період що перевірявся фізична особа - платник податку ОСОБА_2, окрім отриманих доходів, обов'язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримував дохід у вигляді анулювання (прощення) заборгованості кредитором (про що був повідомлений банком), з якого не сплачено податок.
Відповідно з відомостями ЦБД ДРФО ДФС України про суми виплачених доходів фізична особа - платник податку ОСОБА_2 протягом II кв.2014 року отримав дохід у вигляді додаткового блага за ознакою доходу "126", який відповідно до абз.„д" пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами та доповненнями підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Як видно з акту перевірки ОСОБА_2 податкову декларацію про майновий стан і доходи до Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за 2014 рік не подав, доходів за 2014 рік не декларував, податок на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік не сплатив.
На підставі Акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення:
- № 0000231700 котрим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 14191 грн. 13 коп., в тому числі за податковими зобов'язаннями - 11352,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2838,23 грн.;
- № 0000221700, яким мені, ОСОБА_2, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 170 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 170 грн.
Надаючи правову оцінку прийнятим рішенням, суд виходив з наступного.
Відповідно до п.п.164.1.3 п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності та доходів, отриманих фізичною особою, яка проводить незалежну професійну діяльність.
Згідно пункту 164.3 статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій так і не грошовій формах.
Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що доходи І загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно з п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного)" оподатковуваного доходу платника податку включаються також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 цього Кодексу).
Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додаткове благо - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених Нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп.163.1.1, пп.163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела. їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до п.п.164.1.1 ст.164 Податкового Кодексу України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу/ та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
За змістом абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове, благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
З аналізу зазначеної норми абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, є додатковим благом такого платника податку (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), яке включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
При цьому, вищенаведені положення Податкового кодексу України не визначають та не диференціюють суму боргу платника податків (божника) перед кредитором, який анулюється останнім, за природою його виникнення, в цілях включення або не включення такої суми боргу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Таким чином, в силу положень цивільного законодавства, відсотки за користування кредитом є платою за кредит, а отже несплачені гроші божником є заборгованістю.
Згідно з довідкою, наданою ПАТ „ Універсал банк" наданої на запит ОСОБА_2 від 20.01.2017 №29900, сума прощеного боргу складається з суми прощених тіла кредиту, процентів за користування кредитом, та підвищених процентів.
Водночас, згідно листа ПАТ "Універсал банк " від 20.11.2015р., адресованого відповідачу, банк зазначає, що виплачено дохід у 2014 році ОСОБА_2 в сумі саме 68214,7 грн., ознака доходу для форми 1-ДФ "126". Аналогічна інформація надана і у листі банку від 06.04.2016р.
Відтак, оскільки нормою абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України визначено, що платник зобов'язаний відобразити усю анульовану суму боргу в складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, чого не зроблено позивачем, дає суду підстави для визнання заявлених вимог необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Норма про застосування до спірних відносин котрої просить позивач, а саме абзац «д» підпункту 164.2.17. п. 164.2. статті 164 ПК України згідно котрого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, є прийнятою опісля прощення позивачу боргу, відповідно не може бути застосованою до відносин, що виникли.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, зважаючи на докази матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими що не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України судовий збір залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складений та підписаний 13.03.2017 року.
Суддя Братичак У.В.