01 березня 2017 року № 810/3672/16
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., при секретарі судового засідання Васковець М.С., за участю представників позивача та відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, 3-тя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" Кічук О.І., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, 3-тя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "АКБ "Київ" Кічук О.І., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що визнання заборгованості безнадійною не є анулювання (прощення) банком боргу та отриманням додаткового блага, оскільки віднесення заборгованості до цих категорій залежить від факту припинення зобов'язань між боржником і кредитором. Позивач зазначає, що визначення відповідачем бази оподаткування в розмірі 91805606,28 грн., яка визнана банком безнадійною заборгованістю та списана за рахунок страхового резерву складається із суми основного боргу, суми процентів та нарахованих штрафу та пені. Отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував повністю, у задоволенні позову просив відмовити, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких посилався на обставини викладені в акті перевірки та зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до чинного законодавства.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час, дату і місце розгляду справи повідомлена належним чином, явку свого представника не забезпечила, жодних заяв чи клопотання до суду не надала.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (позичальник) та Акціонерним комерційним банком "Київ" (кредитодавець) 30 травня 2007 року укладено договір про надання кредиту №66 в сумі 4536000 USD на строк з 30.05.2007 по 29.05.2012 для придбання земельних ділянок розташованих на території Лебедівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
На забезпечення виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 66 від 30.05.2007 між банком та майновим поручителем укладено договір іпотеки від 25.12.2007 майнових прав на об'єкти нерухомості по вул. Драгомирова у м. Києві.
У зв'язку з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за договором кредиту та додатковими угодами у березні 2014 року ПАТ «АКБ «КИЇВ» звернулось до суду з відповідним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2016 року №757/7235/14-ц позовні вимоги ПАТ «АКБ «КИЇВ» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково та звернуто стягнення на предмет іпотеки - майнові права, які с об'єктом інвестування за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.10.2016 року відкрите касаційне провадження №6-2300ск16 у справі № 757/7235/14-ц.
Протоколом засідання правління ПАТ "АКБ "Київ" №40 від 26.08.2014 прийнято рішення щодо визнання безнадійною та списання за рахунок сформованих резервів заборгованості за кредитним договором №66 ОСОБА_1
Вишгородською ОДПІ 20.08.2015 №2001/1514 отримано від ПАТ «АКБ «Київ» інформацію про визнання заборгованості позивача за кредитним Договором № 66 від 30.05.2007 безнадійною та списання її за рахунок сформованих резервів заборгованості.
29.07.2016 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання для ознайомлення документи та їх копії щодо нарахування податкового грошового зобов'язанням у розмірі 19508386,84 грн. та копії підтверджуючих документів щодо направлення на адресу позивача відповідних податкових документів.
Листом від 03.08.2016 № 56/10/10-08-13-03/4 позивачу відмовлено у наданні запитуваних копії документів та зазначено, що в 2015 році було проведено документальну позапланову перевірку позивача. За результатами перевірки було складено Акт від 04.12.2015 № 1961/17-3/2734618358 із висновками про порушення позивачем п. 49.1. п. 49.2 ст. 49. п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 та п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164. п. 176.1 ст. 176 ПК України в частині не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2014 рік, не декларування отриманої суми додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, на загальну суму 91805606,28 грн. та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з отриманого доходу, який був направлений засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1. На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2016 року № 00006918702, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмір 15606709,47 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 3901677,37 грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення також було направлено засобами поштового зв'язку на адресу: АДРЕСА_1.
Нe погоджуючись з результатами перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивачем подано до Головного управління ДФС у Київській області 16.08.2016 скаргу. Рішенням від 31.08.2016 №1495/14/10-36-10-01-04 Головним управління ДФС у Київській області строк розгляду скарги позивача було продовжено по 17.10.2016. За результатами розгляду скарги ГУ ДФС у Київській області було прийнято рішення від 17.10.2016 № 1881/14/10-36-10-04, яким скаргу позивача залишено без розгляду.
Згідно довідки про місце реєстрації особи від 08.08.2016 № 133 виданою Виконавчим комітетом Вишгородської міської ради ОСОБА_1 з 14.09.2010 по теперішній час зареєстрований за адресою:м. Вишгород, АДРЕСА_2.
08.08.2016 позивачем направлено до ПАТ «АКБ «КИЇВ» письмовий запит щодо надання письмового та документального підтвердження щодо припинення, звільнення (прощення боргу) кредитором (ПАЇ «АКБ «КИЇВ») боржника (ОСОБА_1О.) від його грошових обов'язків за кредитним договором № 66 від 30.05.2007.
Позивачем отримано відповідь ПАТ «АКБ «КИЇВ» від 12.08.2016 №08.4/586, в якій ПАТ «АКБ «КИЇВ» зазначає про те, що 26.08.2014 згідно протоколу засідання правління банку № 40, банком прийнято рішення щодо визнання безнадійною та списання за рахунок сформованих резервів заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 66 від 30.05.2007 відповідно до Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву та ПК України. Також у своєму листі банк зазначає про те, що відшкодування (списання) банком за рахунок резерву безнадійної заборгованості за визначеним кредитним договором не є підставою для припинення вимог банку щодо сплати боргу. Банком продовжується претензійно-позовна робота щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 66 від 30.05.2007.
Листом від 18.01.2017 №08.4/35 ПАТ "АКБ "Київ" повідомлено позивача, що вимоги за кредитною угодою №66 від 30 травня 2017 року будуть виставлені на продаж на відкритих торгах (аукціоні), які відбудуться 20 лютого 2017 року на торгівельному майданчику ТОВ "ІТ Контракт".
Надаючи правову оцінку відносинам що виникли, суд зазначає наступне та зазначає, що на думку відповідача прийняття банком рішення про визнання суми заборгованості за кредитним договором безнадійною є анулювання боргу (прощення) та вважається як отримання додаткового блага позивачем.
Статтею 159 ПК України визначено порядок врегулювання безнадійної або сумнівної заборгованості, особливості формування резервів банками та небанківськими фінансовими установами та порядок відшкодування банками сум безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву.
Відповідно до п. 159.4.1. ПК України за рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Згідно із Законом України «Про Національний банк України» функція банківського регулювання та нагляду належить Національному банку України.
Відповідно до п. 7 Порядку відшкодування банками України безнадійної заборгованості за рахунок резерву, затвердженого Постановою Національного банку України від 01.06.2011 № 172 (діючого на момент прийняття банком рішення) відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог банку до позичальника/контрагента та банк зобов'язаний продовжувати роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості.
Суд зазначає, що жодних домовленостей між банком (кредитор) та позивачем (боржник) стосовно визначення категорії якості боргу не має, так як визначення категорії якості кредиту регламентується виключно Постановою Національного банку України від 25.01.2012 №23.
Згідно з п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Пунктом 164.1 ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п.164.1.1 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).
Отже, до складу оподатковуваного доходу фізичної особи належить, зокрема, сума заборгованості фізичної особи, яка була прощена (анульована) йому на підставі відповідного рішення кредитора. Відповідна сума заборгованості розцінюється в якості додаткового блага фізичної особи, а тому, відповідно, вона підлягає оподаткуванню податком на прибуток на доходи фізичних осіб.
Суд зазначає, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі. Пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань. Проте сума нарахованої пені не отримується боржником у грошовій формі, а банк вправі як стягувати, так і не стягувати цю суму.
Судом встановлено, що банк жодних повідомлень про прощення (анулювання) боргу позивачу не направляв та між банком і позивачем додаткових договорів щодо прощення боргу не укладалось.
Суд зазначає, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19.07.2016 №757/7235/14-ц звернуто до стягнення на предмет іпотеки-майнові права, які є об'єктом інвестування за адресою: м. Київ, вул. Драгомирова. Отже наведені обставини підтверджують, що фактично ПАТ «АКБ «КИЇВ» не приймало рішення щодо анулювання (прощення) боргу позивачу за кредитним договором за №66 від 30.05.2007 та банк продовжував претензійно позовну роботу по стягненню заборгованості. У такому випадку списання заборгованості не відбулося припинення зобов'язань позивача перед ПАТ "АКБ "Київ". Крім того, суд зазначає, що вимоги за кредитною угодою №66 від 30 травня 2007 року будуть виставлені на продаж на відкритих торгах (аукціоні).
Отже, відшкодування банком за рахунок свого страхового резерву кредиторської заборгованості позивача за кредитним договором №66 від 30.05.2017 не є припиненням зобов'язання позивача, як боржника, перед кредитором, що свідчить про те, що анулювання (прощення) заборгованості в розумінні п.п. "д" п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України в даному випадку не відбулося, а грошові кошти в розмірі 91805606,28 грн. не підлягають включенню до складу загального місячного оподаткування доходу позивача за 2014 рік, оскільки не є додатковим благом.
Отже, позивачем не було порушено вимог ПК України, оскільки не відбулося припинення зобов'язань щодо погашення заборгованості позивача перед ПАТ "АКБ "Київ" за кредитним договором від 30.05.2007 №66.
Будь-яких пояснень або доказів, які б спростовували вищезазначене відповідачем не наведено.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про виникнення у позивача об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді додаткового блага, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, сплачений позивачем судовий збір в сумі 6890 грн. підлягає стягненню на його користь з Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області від 21.01.2016 №00006918702.
Стягнути судовий збір у розмірі 6890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 березня 2017 р.