14 лютого 2017 року 810/228/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має перед Державним бюджетом України заборгованість зі сплати єдиного податку в сумі 33572,29 грн.. Податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судове засідання сторони не з'явились. Про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення чи про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа 03.09.2012 відділом державної реєстрації виконавчого комітету Білоцерківської міської ради Київської області та перебував на податковому обліку в якості платника податків з 04.09.2012 за №1152/61938.
Відповідач з 10.09.2012 перебуває на спрощеній системі оподаткування та з 12.09.2014 відповідно до власної заяви про застосування спрощеної системи оподаткування за вх.№1410275107742 від 12.09.2014 та відповідачем самостійно обрано ІІ групу платників податків.
Відповідач подав до Білоцерківської ОДПІ податкові декларації з єдиного податку засобом електронного зв'язку, в яких самостійно визначив суми податку до сплати, а саме:
- від 07.08.2014 року №1400038208 на суму 9638,38 грн.;
- від 21.11.2014 року №1400046117 на суму 22368,61 грн.;
Відповідач частково за рахунок переплати в сумі 2309,20 грн. погашене зобов'язання по декларації від 07.08.2014 року №1400038208, що підтверджується витягом із зворотного боку картки особового рахунку платника податків.
Крім того, згідно з даними картки особового рахунку платника податків у відповідача як платника єдиного податку ІІ групи накопичилась заборгованість з єдиного податку за жовтень-грудень 2014 року та січень-березень 2015 року на загальну суму 1461,60 грн.
Податковим органом були проведені камеральні перевірки податкової звітності відповідача з єдиного податку, за результатами яких складені акти:
- від 16.12.2014 року №1820/1701/2275708357;
- від 27.04.2015 року №956/10-02-17-01/2275708357;
- від 27.04.2015 року №954/1701/2275708357.
Під час проведення перевірки були встановлені порушення вимог: п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.296.2 ст.296 ПК України, платником несвоєчасно подано до Білоцерківської ОДПІ податкову декларацію за І-ІІІ кв. 2014 року та 2014 рік; п.571. ст.57, п.295.1 ст.295 ПК України, відповідачем порушено граничні терміни погашення самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку.
За результатами розгляду матеріалів перевірки відносно відповідача були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- форми «Р» від 19.12.2014 №0046111701 на суму штрафних санкцій 170 грн.;
- форми «Ш» від 27.04.2015 №0017111701 на суму штрафних санкцій 730,80 грн.;
- форми «Ш» від 27.04.2015 №0017121701 на суму штрафних санкцій 434,60 грн.;
- форми «Р» від 28.05.2015 №0019791701 на суму штрафних санкцій 1020 грн.
Податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0046111701 було вручено відповідачу в день винесення наручно під розписку, а інші були направлені засобом поштового зв'язку.
Однак, у встановлений Податковим кодексом України строк відповідачем самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання в повному обсязі не сплачено.
В зв'язку з тим, що у відповідача на обліковій картці платника податків обліковувався та не був повністю погашений податковий борг з єдиного податку, податковим органом проведено нарахування пені в сумі 57,50 грн., що підтверджується витягом із зворотного боку облікової карти платника податків.
Так, на виконання вимог п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем була виставлена податкова вимога форми "Ф" від 12.12.2014 №5-23/41 про сплату податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями в розмірі 30242,49 грн.
Вказана податкова вимога була отримана відповідачем засобом поштового зв'язку. Проте, дана податкова вимога залишилась без задоволення.
Згідно з довідкою Білоцерківської ОДПІ від 05.12.2016 №12960/10-02-23-020 відповідач станом на 05.12.2016 має податковий борг з єдиного податку в сумі 33572,29 грн.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Пунктом 20.1.19 статті 20 Податкового кодексу України, визначено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України;
Таким чином, Позивач у даних правовідносинах є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобов'язання з єдиного податку, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні".
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені в главі 1 розділу 14 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 10.1.2 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що єдиний податок належить до місцевих податків.
Згідно пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
За приписами пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку. Згідно з підпунктом 2 цього пункту до другої групи належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
Відповідно до положень пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України, ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Так, підпунктом 293.3.1 пункту 293.3 статті 293 Податкового кодексу України для третьої і четвертої груп платників єдиного податку відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно з вимогами пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Як було встановлено судом, відповідач подав до Білоцерківської ОДПІ заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за ІІ групою платників єдиного податку.
Відповідно до п. 300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Пунктом 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення тягнуть застосування за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Судом встановлено, що відповідач не виконував обов'язки по сплаті податків, та згідно даних облікових карток станом на 05.12.2016 за відповідачем рахується заборгованість по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 33572,29 грн.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до підпункту 14.1.175 цього пункту, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 87.11 статті 87 цього Кодексу встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Станом на момент розгляду і вирішення справи, доказів щодо оскарження або сплати відповідачем повністю або частково заявленої у позові суми заборгованості суду не надано.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 33572 (тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят два) грн. 29 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.