29 листопада 2016 року 810/2886/16
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,-
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач або податковий орган) до ОСОБА_1 (далі - відповідач або ОСОБА_1), в якому позивач просить суд: стягнути з відповідача до бюджету кошти по орендній платі в сумі 77 879,15 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача обліковується податковий борг з орендної плати за землю, який сформувався у результаті несплати у встановлені законом строки податкового зобов'язання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №810/2886/16 та призначено справу до судового розгляду.
Від представника позивача 28.11.2016 через службу діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань та заяв на адресу суду не надходило.
Судова повістка надсилалась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві та відомостях Відділу адресно-довідкової роботи УДМС України у Київській області (а.с.34), проте до суду повернувся конверт без вручення адресату з поштовою відміткою «за зазначеною адресою не проживає».
Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відтак, відповідач є таким, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. За таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду адміністративної справи без участі представників сторін на підставі матеріалів, які містяться в матеріалах адміністративної справи.
Відповідно ч.1 ст. 41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується відомостями адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області (а.с.34).
12.11.2013 між Добровицькою міською радою Рівненської області (орендодавець) в особі міського голови Кузьмича Адама Леонідовича та ОСОБА_1 (орендар) в особі ОСОБА_3 був укладений договір оренди землі, за умовами якого відповідач приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування будівлі цеху по АДРЕСА_2.
Згідно з пунктом 3 вказаного договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер, якої НОМЕР_2, загальною площею 2,8000 м. Дубровиця, що знаходиться на території Добровицької міської ради.
Згідно з пунктом 5 вказаного договору оренди, нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки станом на 13 червня 2013 року становить 4156880,00 грн.
Пунктом 8 зазначеного договору передбачено, що він укладений на 10 (десять) років.
Відповідно до пункту 9 договору річна орендна плата вноситься відповідачем у грошовій формі у розмірі 3(трьох) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка чинна на момент підписання договору, що у грошовому еквіваленті становить 124706,40 грн. за рік.
Згідно з пунктом 10 договору обчислення розміру орендної плати за об'єкт оренди здійснюється з урахуванням індексації, цільового призначення земельної ділянки та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
За умовами пункту 11 договору орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини річної орендної плати, без ПДВ протягом 30 календарних днів наступних за звітним місяцем.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з корінця податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №10308-17 відповідачем 30.06.2015 було отримано податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 77 879,15 грн. (а.с.17а). Зі змісту вищевказаного корінця податкового повідомлення -рішення вбачається, що граничним строком оплати орендного платежу є 60 днів з дня вручення.
Будь-яких доказів щодо оскарження відповідачем зазначеного податкового повідомлення - рішення суду не надано, у зв'язку з чим податкове зобов'язання з орендної плати є узгодженим.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 №161-XIV із змінами і доповненнями (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 розділу ХІІІ Податкового кодексу України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).
Згідно з приписами статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Плата за землю, згідно приписів пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, податкове рішення-повідомлення від 30.06.2015 № 10308-17, яким визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати у розмірі 77 879,15 грн. вручено 30.06.2015, тобто визначену суму відповідачу необхідно було сплатити до 31.08.2015 включно.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положенням пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
03 вересня 2015 року Дубровицькою ОДПІ ГУ ДФС у Рівненській області на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України з метою погашення податкової заборгованості була сформована податкова вимога форми «Ф» № 107-23 у розмірі 77 879,15 грн. Дана вимога направлена на адресу відповідача, однак до податкового органу повернувся конверт з відміткою поштової установи «за закінчення встановлено строку зберігання» (а.с.18).
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними податковими зобов'язаннями у розмірі 77 879,15 грн. відповідачем суду не надано.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань з оренди землі у розмірі 77 879,15 грн. що підтверджується також наявними в матеріалах справи доказами, зокрема довідкою про суми податкового боргу за платежами від 01.08.2016 № 31/7/14-05-17-04 (а.с.8), витягом із зворотного боку інтегрованої картки (а.с.16), інтегрованою картою платника податків (а.с.10)
Згідно з підпунктом 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України).
Пунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно зі статтею 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів погашення заявленої до стягнення заборгованості, відповідачем не надано.
Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати оренди землі у розмірі 77 879,15 грн., оскільки дана сума грошових зобов'язань є узгодженою та несплаченою відповідачем.
Згідно ч. 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167 КАСУ, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) заборгованість перед бюджетом по орендній платі в розмірі 77 879,15 грн. (сімдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев'ять гривень 15 копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова
Суддя Горобцова Я.В.