09 березня 2017 року м.Житомир справа № 806/2078/16
час прийняття: 13 год. 15 хв. категорія 8.3.13
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Попової О. Г.,
секретар судового засідання Ясинська К.В. ,
за участю: позивача Білицького А.В.,
представника відповідача Дурави В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2016 р. №0001441200, №0001421200, №0001431200, №0001411200,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001441200, №0001421200, №0001431200, №0001411200 від 01.06.2016 року прийняті Володарсько-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач, здійснивши перевірку ТОВ "Полісся-Інвест" за 2015-2016 роки щодо дотримання ним вимог податкового законодавства, порушив вимоги Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 року, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених в письмових запереченнях щодо позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.06.2016 року головним державним ревізором сектору податків і зборів було проведено камеральну перевірку ТОВ "Полісся-Інвест" з питань своєчасності сплати орендної плати за землю. На підставі проведеної перевірки прийнято акт від 01.06.2016 № 198/15-35 в якому зазначено, що позивачем в порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (далі Кодексу) несвоєчасно сплачено орендну плату за землю (а.с 14).
За висновками акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 19.02.2016 року :
- № 0001441200 у зв"язку із затримкою на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов"язання в розмірі 2953,80 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 295,38 грн. (а.с. 10);
- №0001421200 у зв"язку із затримкою на 30 календарних днів сплати суми грошового зобов"язання в розмірі 7180,90 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 710,89 грн., та на 28 календарних днів сплати грошового зобов"язання в розмірі 2031,10 грн. нараховано штрафну санкцію в розмірі 203,11 грн. (а.с. 11);
- №0001431200 у зв"язку із затримкою на 90 календарних днів сплати суми грошового зобов"язання в розмірі 15827,60 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 3165,52 грн., та на 61 календарний день сплати грошового зобов"язання в розмірі 16218,60, позивачу нараховано штрафні санкції в розмірі 3243,72 грн. ( а.с. 12);
- №0001411200 у зв"язку із затримкою на 61 календарних днів сплати суми грошового зобов"язання в розмірі 846,30 грн. нараховано штрафні санкції у розмірі 169,26 грн (а.с. 13).
Отже, у відповідності до акту перевірки встановлено, що позивачу внаслідок несвоєчасної сплати орендної плати за землю за грудень 2015 р. та січень-квітень 2016 р. донараховано штрафну санкцію в загальній сумі 7787,88 грн.
Суд не погоджується з висновками відповідача з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зазначено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазаначених у податкових деклараціях платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Пунктом 76.1 статті 76 Кодексу встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної первірки не обов"язкова.
З наведеного вбачається, що законодавець встановив імперативну заборону на проведення органами ДФС України будь-яких перевірок суб'єктів господарювання у 2015 та 2016 роках за попередній рік.
Обсяг доходів за попередній 2015 рік ТОВ "Полісся-Інвест" становить менше 20 мільйонів гривень, що підтверджується фінансовим звітом (а.с.196) та не заперечується відповідачем.
Судом не встановлено, а відповідачем не зазначено жодної з обставин, передбачених п. 3 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII, які роблять можливими проведення перевірок, дії щодо проведення яких оскаржуються.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що камеральна перевірка не підпадає під заборону, яка встановлена у пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII, оскільки за змістом цієї норми заборона встановлена для всіх видів податкової перевірки, в тому числі і камеральної. Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 02.03.2016 року по справі № 826/1252/15 та в ухвалі від 22.06.2016 року по справі № 803/1414/15-а.
У світлі розглядуваних правовідносин, суд приходить до переконання, що аналіз вищезгаданих норм Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, свідчить на користь висновку, що невиконання контролюючим органом вимог Податкового кодексу України щодо призначення та/або проведення перевірок, зокрема камеральної перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Подібна правова позиція була висловлена колегією суддів судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанова від 27 січня 2015 року та 16 лютого 2016 року (справа № 21-425а14 та № 826/12651/14 відповідно).
Висновки цих постанов Верховного Суду України, згідно із приписами ст. 244-2 КАС України, є обов'язковими для застосування до спірних правовідносин, що є предметом цього позову.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що перевірка ТОВ "Полісся-Інвест" проведена контролюючим органом всупереч законодавчій забороні на її проведення, а тому винесені за результатом такої перевірки податкові повідомлення-рішення № 0001441200, №0001421200, №0001431200, №0001411200 від 01.06.2016 року підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до платіжного доручення №2188 від 19 липня 2016 року, ТОВ "Полісся-Інвест" понесло судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне присудити ТОВ "Полісся-Інвест"1378,00 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001441200, №0001421200, №0001431200, №0001411200 від 01.06.2016 року, прийняті Володарсько-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області.
Стягнути з Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" 1378,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 13 березня 2017 р.