Справа № 761/42169/16-ц
Провадження № 2/761/2556/2017
(заочне)
07 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Голопич Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача, -
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги наступним. 10.02.2014 р. між позивачем та ПАТ КБ «Приватбакк» було укладено договір депозитного вкладу № SAMONWFD0070073984000 за умовами якого ОСОБА_1 вніс на депозит 40 000,00 доларів США строком на 366 днів до 10 травня 2014 р. під 8% річних. У зв»язку із невиконанням відповідачем умов договору та не повернення грошових коштів у зв»язку із вимогою вкладника достроково повернути кошти, позивач звернувся до суду з позовом на захист своїх прав. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2015 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.06.2015 р., з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 стягнуто грошові кошти у розмірі 40 015 доларів США, що станом на 26.03.2015 р. становить 942 753,40 грн. Представник позивача зазначає, що рішення суду не виконано, а тому зважаючи на положення Закону України «Про захист прав споживачів» наявні підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі 3% вартості роботи 9послуги) за кожен день прострочення. Зважаючи на викладене представник позивача просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 11 265 360,00 грн. у якості пені за неповернення коштів.
В судовому засіданні ОСОБА_1, його представник просили задовольнити позов та надали згоду на ухвалення заочного рішення.
Також представник позивача просив здійснити розподіл судових витрат, в тому числі і витрат, пов»язаних з залученням до участі у справі перекладача та стягнути з відповідача суму у розмірі 270,00 грн.
Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з»явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.
Суд керуючись положеннями ст.ст. 169,224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду позивача, його представника.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1, представника позивача суд вважає. що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку встановлених договором.
Встановлено, і дана обставина не заперечувалась у судовому засіданні, що 10.02.20114 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» було укладено договір депозитного вкладу № SAMONWFD0070073984000 за умовами якого ОСОБА_1 вніс на депозит 40 000,00 доларів США строком на 366 днів до 10 травня 2014 р. від 8% річних.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). При цьому за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які перебувають на його рахунку, не допускаються, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Шевченківським районним судом м. Києва 26.03.2015 р. за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» ухвалено рішення, яким стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 015 доларів США, що станом на 26.03.2015 р. становить 942 753,40 грн.
Ухвалою колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 16.06.2015 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України.
Так судом встановлено, що ПАТ КБ «Приватбанк» порушено право ОСОБА_1 вільно розпоряджатися грошовими коштами відповідно до умов договору № SAMONWFD0070073984000 від 10.02.2014 р.
Позивач, його представник пояснили в судовому засіданні, що станом на день звернення до суду рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2015 р. не виконано, грошові кошти ОСОБА_1 не повернуті.
Доказів, які б свідчили про виконання з боку ПАТ КБ «Приватбанк» умов депозитного договору, виконання рішення суду під час розгляду справи отримано не було.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є, відповідно до положень ст. 549 ЦК України, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.
Позивач, його представник просять стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» пеню за прострочення виконання зобов»язань відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Верховний Суд України під час розгляду справи № 2558 цс 15 зробив наступний правовий висновок: Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України). Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3). Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі. Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення. Згідно із частиною третьою статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов'язання, яка має на меті окрім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов'язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов'язання. Крім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, і навпаки, з моменту порушення - являє собою міру відповідальності. Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку про поширення положень Закону України «Про захист прав споживачів» на спірні правовідносин.
За розрахунком представника ОСОБА_1 пеня за кожен день прострочення виконання зобов»язання за договором з боку ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 28.11.2015 р. по 28.11.2016 р., беручи до уваги положення ст. п. 1 ч. 1 ст. 258 ЦК України, якими встановлюється позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), становить 438 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті дорівнює 11 265 360,00 грн. (25.72. грн.. за 1,00 долар США за офіційним курсом НБУ на 28.11.2016 р.).
Наданий розрахунок було перевірено в судовому засіданні.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги обставини встановлені судовим рішенням, суд вважає за можливе задовольнити вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» пеню, розраховану в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у зазначеному в позові розмірі.
Розподіляючи судові витрати суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,61,88,212-215.224-226 ЦПК України, ст.ст. 549,611,1058,1060,1074 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 11 265 360 грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір 6 890 грн. 00 коп.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати пов»язані з залученням перекладача у розмірі 270 грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.
Суддя