копія
Провадження 11-кп/792/97/17
Справа № 688/1697/16-к Головуюча в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 1 ст. 286 КК України Доповідач ОСОБА_2
09 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
цивільного позивача ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченої ОСОБА_10 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015240270000513 від 25 травня 2015 року, за апеляційними скаргами представника цивільного відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС», захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року,-
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Івано - Франківськ, мешканку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, з вищою освітою, працює стоматологом в Шепетівській центральній районній лікарні, одружену, на утриманні має неповнолітню дитину, не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_10 не обирався.
Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10 , ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_7 616,22 грн. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, а всього 5616 грн. 22 коп.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 15 000 грн. В решті позову відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.
Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_10 , ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Постановлено стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_8 22 710 грн. 06 коп. матеріальної шкоди.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 5000 грн. моральної шкоди. В решті позову відмовлено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.
Речові докази: автомобіль марки "Volkswagen Caddy", д.р.н. НОМЕР_1 залишено ОСОБА_10 ; автомобіль марки «ВАЗ 21093-20» залишено ОСОБА_8 .
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 витрати за проведення експертиз у сумі 1203,05 грн. в дохід держави.
За вироком суду, 27 травня 2015 року близько 08 год., ОСОБА_10 , керуючи власним автомобілем "Volkswagen Caddy", д.р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в м. Шепетівка другорядною дорогою по вул. Чкалова в напрямку вул. Героїв Небесної Сотні, наближаючись до нерегульованого перехрестя з головною дорогою проспект Миру, проявила неуважність, не встежила за дорожньою обстановкою, не переконалась, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, не надала дорогу автомобілю «ВАЗ 21093-20», д.р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , в якому перебували пасажири - на передньому сидінні ОСОБА_7 , на задньому сидінні ОСОБА_12 та малолітня ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що рухався справа по головній дорозі проспект Миру зі сторони вул. В.Котика у напрямку вул. Залізнична і мав перевагу в русі, та раптово виїхала на перехрестя, яке з прискоренням перетнула, де скоїла зіткнення з вказаним транспортним засобом.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю водія автомобіля "Volkswagen Caddy" ОСОБА_10 , пасажир автомобіля «ВАЗ 21093-20» ОСОБА_7 отримав закритий перелом 10 ребра зліва по середньо-аксилярній лінії, що за своїм характером відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, яке не було небезпечним для життя в момент заподіяння, але спричинило тривалий розлад здоров'я. Крім того, ОСОБА_7 отримав гематоми та подряпини передньої поверхні правої гомілки, що в сукупності за своїм характером відносяться до ступеня легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Невиконання ОСОБА_10 вимог п.п. 1.5, 2.3 (б), 16.11 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3б «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 16.11. «На перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху»; - перебуває в прямому причинному зв'язку з вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали - спричиненням ОСОБА_7 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі представник відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» ОСОБА_14 , не оспорюючи доведеності вини обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, просить вирок суду скасувати в частині стягнення з АТ «СГ «ТАС» на користь ОСОБА_8 22710,06 грн. матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_7 5000 грн. моральної шкоди та 616,22 грн. матеріальної шкоди, ухвалити новий вирок, яким відмовити ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до АТ «СГ «ТАС» матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що згідно п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування, однак, станом на 6.12.2016 року ОСОБА_8 та станом на 9.12.2016 року ОСОБА_7 не подавали до АТ «СГ «ТАС» заяву про виплату страхового відшкодування встановленого зразка. Апелянт вказує, що згідно законодавства, страховик відшкодовує 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, після звернення ОСОБА_7 в установленому законом порядку, а розмір матеріальної шкоди ОСОБА_8 визначено з врахуванням ПДВ та франшизи, що суперечить законодавству.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , не оспорюючи доведеності вини обвинуваченої та правильності кваліфікації її дій, просить вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання, без позбавлення права керування транспортними засобами, а також зменшити суми моральної шкоди та витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню. Зазначає, що ОСОБА_10 вину визнала повністю, щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судима, до кримінальної відповідальності не притягувалась, працює лікарем стоматологом, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, тяжких наслідків для життя та здоров'я потерпілих не настало. Крім того, обвинувачена не має додаткових джерел існування крім заробітної плати, розмір якої наближений до прожиткового мінімуму - 2500 грн., розмір моральної шкоди, який суд стягнув для потерпілих становить її сукупний річний дохід.
Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_10 та її захисника ОСОБА_9 в підтримання доводів апеляційної скарги захисника, які заперечували проти апеляційної скарги представника цивільного відповідача; потерпілого та цивільного позивача про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, подані апеляційні скарги вважають необґрунтованими, прокурора, який покладався на розсуд суду при вирішенні апеляційної скарги представника цивільного позивача та просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника цивільного відповідача підлягає частковому задоволенню, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 слід залишити без задоволення.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_10 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, за викладених в вироку обставинах, ґрунтуються на зібраних в провадженні та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції дав вірну оцінку, відповідають фактичним обставинам провадження, учасниками судового розгляду не оспорюються.
Дії ОСОБА_10 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення нових злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_10 , суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують обвинувачену.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Покарання ОСОБА_10 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_10 , суд вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є необережним злочином невеликої тяжкості; обставин, що пом'якшують та обтяжують її покарання судом першої інстанції не встановлено. Суд враховував, що обвинувачена є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, вчинила злочин з необережності, у вчиненому не розкаялася, збитки не відшкодувала впродовж тривалого часу з моменту вчинення злочину. При цьому, судом першої інстанції було враховано думку потерпілого, характер та мотиви допущених обвинуваченою ОСОБА_10 порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку обвинуваченої під час та після вчинення злочину, форму вини, те, що вона в стані алкогольного сп'яніння не перебувала.
Врахувавши вищезазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначення обвинуваченій основного покарання у виді штрафу в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України.
Таке покарання, на переконання колегії суддів, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення та особі обвинуваченої ОСОБА_10 , є необхідним і достатнім для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів. При цьому, судом першої інстанції були фактично враховані усі обставини, на які є посилання в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_9 .
Навіть з врахуванням її щирого розкаяння в апеляційному суді, що на думку колегії суддів, пом'якшує її покарання, в колегії суддів немає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитись з твердженням захисника ОСОБА_9 про призначення обвинуваченій судом явно несправедливого покарання внаслідок його суворості.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість призначення ОСОБА_10 додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на визначений судом строк, оскільки конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, мотиви допущених обвинуваченою грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, наслідки, що настали, та ставлення винної до своєї протиправної поведінки, дають підстави вважати, що призначення такого додаткового покарання буде за своїм видом справедливим та необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.
Доводи обвинуваченої та її захисника про безпідставне завищення суми морального відшкодування є необґрунтованими.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Зі змісту вироку суду першої інстанції та матеріалів кримінального провадження вбачається, що при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому та цивільному позивачу суд врахував, що ОСОБА_15 внаслідок отриманих тілесних ушкоджень зазнав фізичного болю та душевних страждань, переніс стрес, змушений був проходити курс лікування, терпів неприємні лікувальні процедури, тривалий час лікувався, що призвело до зміни його звичного способу життя; ОСОБА_8 внаслідок завданих ушкоджень його майну створено додаткові життєві труднощі, в нього відсутні можливості використання транспортного засобу за призначенням впродовж тривалого часу, вони змушені докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав.
З визначеним розміром моральної шкоди погоджується апеляційний суд.
Суд першої інстанції врахував всі обставини, в тому числі і ті, на які посилається апелянт, глибину фізичних і маральних страждань потерпілого, моральних страждань цивільного позивача, матеріальне становище обвинуваченої та потерпілого, цивільного позивача.
Твердження апелянта про незначний заробіток обвинуваченої, як підстави для зменшення розміру штрафу, сум відшкодування моральної та матеріальної шкоди, процесуальних витрат, не дають підстав для зміни вироку суду, зважаючи, що такий же матеріальний стан обвинуваченої та її сім'ї давав їй можливість придбати автомобіль у липні 2013 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Керуючись цими вимогами кримінального процесуального закону, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_10 документально підтверджені та понесені витрати за надання правової допомоги ОСОБА_16 потерпілому ОСОБА_7 та цивільному позивачу ОСОБА_8 , їх представником надано обґрунтований розрахунок витрат часу, підстави для зменшення таких витрат апелянт не наводить.
Разом з тим, апеляційна скарга представника цивільного відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» в частині вирішення цивільного позову про відшкодування шкоди підлягає частковому задоволенню, а вирок суду - зміні з наступних підстав.
Згідно наявного у справі договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3233943 від 24 липня 2014 року, цивільно-правова відповідальність керованого ОСОБА_10 автомобіля "Volkswagen Caddy", д.р.н. НОМЕР_1 , була застрахована ПАТ «Страхова Група «ТАС», то у першу чергу саме це товариство відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та виписаних у цьому договорі умов, повинно нести цивільну відповідальність за заподіяну потерпілим ОСОБА_15 та ОСОБА_8 матеріальну та моральну шкоду, які з відповідним позовом в межах кримінального провадження звернулись до відповідача, що спростовує доводи апеляційної скарги представника відповідача про відсутність звернень до відповідача.
Законом України від 05.07.2012 року № 5090-VI, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» доповнено ст. 26-1, відповідно до якої страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
В силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», положеннями якого також регулюються відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), страхова виплата це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Виходячи із цих положень чинного законодавства страховик, у даному випадку ПАТ "Страхова Група "ТАС", є відповідальним за моральну шкоду, заподіяну потерпілому ОСОБА_15 у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю (616,22 грн.) тобто у розмірі 30 грн. 81 коп., чого не врахував суд першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення визначеного судом першої інстанції розміру заподіяної потерпілому ОСОБА_15 моральної шкоди, стягнутої з ПАТ "Страхова Група "ТАС" з 5000 грн. до 30 грн. 81 коп.
Також, відповідно до вимог ст. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року (із змінами і доповненнями), якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), що є у даному випадку, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Однак суд першої інстанції таких положень закону не врахував та стягнув на користь ОСОБА_8 розмір матеріальних збитків (в тому числі із врахуванням ПДВ), а також не зменшив розмір страхового відшкодування на суму франшизи (це обумовлено сторонами в полісі № АІ/3233943 від 24 липня 2014 року), що суперечить положенням п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (т. 1, а.м.к.п. 50).
Згідно з висновком експерта та ремонтною калькуляцією сума 14949,62 грн. (що визначена з урахуванням ПДВ) має бути зменшена на суму податку на додану вартість, що становить 11959,7 грн.
Відтак, на користь ОСОБА_8 з ПрАТ «ТАС» має бути стягнена вартість на проведення ремонту з урахуванням зносу (зменшена на суму ПДВ, та франшизи), що становить: 13585,00 грн. + 3593,7 грн. + 11959,7 грн. (1-0,63) - 510 грн. = 21603,79 грн.
Інші підстави для зміни вироку суду, зважаючи на межі апеляційної скарги, в провадженні відсутні.
З врахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_15 , ОСОБА_8 до приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди змінити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_15 616,22 грн. матеріальної шкоди та 30 грн. 81 коп. моральної шкоди, а всього стягнути 647,03 грн.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_8 21603,79 грн. матеріальної шкоди.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців.
Судді (підписи)
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2