Красилівський районний суд Хмельницької області
м. Красилів, вул. Булаєнка, 4, 31000, (03855) 4-34-75
Справа № 2-33/10
18 травня 2010 року Красилівський районний суд
Хмельницької області у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В. при секретарі Басистій Т.В. з участю позивача ОСОБА_1 представника позивача ОСОБА_2 представника відповідача ОСОБА_3 Н.1. представника третьої особи ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Красилові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чепелівської сільської ради, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Чепелівської сільської ради та Державного акта про право власності на землю,
встановив:
В серпні 2008 року ОСОБА_1 звернулись до суду із позовом до Чепелівської сільської ради, про визнання недійсними рішення Чепелівської сільської ради та державного'акта на право приватної власності на землю, його скасування, посилаючись на те, що рішенням УІІІ сесії Чепелівської сільської ОСОБА_5 народних депутатів від 24.12.1999 року у приватну власність ОСОБА_3 безкоштовно передано для ведення особистого підсобного господарства земельну ділянку площею ' 0,20 га., чим порушено його права як спадкоємця розташованого на ній будинковолодіння. 26.09.2002 року Чепелівською сільською радою на вказану земельну ділянку ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю. Просив визнати рішення Чепелівської і сільської ради та державний акт на право приватної власності на землю недійсними, мотивуючи це і тим, що на час приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 М не був власником розташованого на ній будинковолодіння та її користувачем, оскільки спадщина, що відкрилась на нього після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3 прийнята не була та відумерлою не визнавалась, з інших правових підстав права власності на дане будинковолодіння та права користування закріпленою за ним земельною ділянкою ОСОБА_3 не набував, у зв'язку з чим не мав права на її приватизацію, згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок».
Судом залучено до участі в справі як треті особу на стороні відповідача - ОСОБА_3.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. На їх обґрунтування додатково зазначили, що з переходом до позивача, ОСОБА_1 1. В. права власності на будинковолодіння по вулиці Жовтнева, 16 в селі Чепелівка, Красилівського району він набув права користування частиною земельної ділянки, що необхідна для його обслуговування в розмірах, передбачених ст. 67 ЗК України, в редакції 1990 року, а саме 0,25 га. Внаслідок того, що із | існуючої біля будинковолодіння земельної ділянки, площею 0,28 га., у власність ОСОБА_3 було передано 0,20 га., для його обслуговування залишається 0,08 га., Крім того, позивач та його представник вважають, що рішення Чепелівської сільської ради було прийнято з порушенням вимог * ст.ст.22,17 та 65 ЗК України, оскільки за відсутності у ОСОБА_3 права користування земельною ділянкою із визначенням на місцевості її меж, документів, що підтверджують її розмір та посвідчують право землекористування, вона не могла бути передана у його власність у порядку та розмірах передбачених для приватизації земельних ділянок, що попередньо знаходяться в користуванні громадян, без розроблення і затвердження проекту її відведення, технічних матеріалів і документів, що підтверджують її розмір та у розмірі, більшому ніж максимально передбачений при приватизації земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарс тва.
Представник відповідача, ОСОБА_7 позов визнала. Суду пояснила, що земельна ділянка закріплена за будинковолодіння по вулиці Жовтнева, 16 в с. Чепелівка, Красилівського району складається із 2-х частин: площею 0,28 га., що прилягає до будинковолодіння, частина якої, площею 0,20 га., передана у власність ОСОБА_3 та 0,10 га., що використовувалась попереднім його
власником для ведення особистого селянського господарства, як додача. Спірна земельна ділянка в постійне користування ОСОБА_3 не передавалась та згідно даних земельно-кадастрового обліку сільської ради у його землекористуванні на час приватизації не перебувала.
Третя особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 вважають позов не обгрунтованим, посилаючись на те, що приватизована ОСОБА_3 земельна ділянка та інша її частина, на якій розміщуються будинок та господарські будівлі на час її приватизації правомірно знаходилась у фактичному користуванні ОСОБА_3, яке посвідчувалось рішення Чепелівської сільської ради про надання її у тимчасове користування строком на 1 рік. Земельної ділянки площею 0,08 га., яка залишилась під житловим будинком та господарськими будівлями достатньо для їх обслуговування. Право ОСОБА_3 на отримання у власність земельної ділянки в розмірі 0,20 га., передбачено ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» яка надає йому права першочергового забезпечення земельною ділянкою для забудови і безоплатного отримання її у власність. [Зважає оскаржуване рішення законним і обгрунтованим у зв'язку з чим підстав для визнання його недійсним не має.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно рішення Красилівського районного суду від 19 листопада 2008 року ОСОБА_1 є власником будинковолодіння по вулиці Жовтнева, 16 в с.Чепелівка, Красилівського району, право власності на яке визнано за ним в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6, який успадкував його після смерті матері ОСОБА_8, що померла 7 серпня 1989 року. До дня смерті ОСОБА_6, 9 вересня 1997 року, у його користуванні знаходилась розташована за даною адресою земельна ділянка, загальною площею 0,38 га., частина якої, площею 0,28 га., знаходиться біля будинковолодіння, інша частина, площею 0,10 га., є відокремленою та використовувалась як додача. Спадщина після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3 не приймалась.
Рішенням VIII сесії Чепелівської сільської ради XXIII скликання від 24.12.1999 року про приватизацію земельних ділянок у приватну власність ОСОБА_3 безкоштовно передано земельну ділянку площею 0,20 га., для ведення особистого підсобного господарства.
На підставі даного рішення, 26 вересня 2002 року Чепелівською сільською радою йому видано державний акт на право приватної власності на землю, площею 0,20 га. Передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка знаходиться по вулиці Жовтнева, 16 в с.Чепелівка, є частиною розташованої за даною адресою земельної ділянки, загальною площею 0.28 га., та прилягає до успадкованого позивачем за цією адресою будинковолодіння.
Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються рішенням Красилівського районного суд від 19 листопада 2008 року, рішенням Чепелівської сільської ради від 24 грудня 1999 року, державним актом на право приватної власності ОСОБА_3 на землю від 26 вересня 2002 року, земельно-кадастровою книгою по Чепелівській сільській раді, оглянутою в судовому засіданні та актом обміру земельної ділянки від 30 квітня 1993 року.
Згідно ч.ч.1,3-6 ст.17 Земельного кодексу України, в редакції 1990 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводиться ОСОБА_5 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_5 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_5 народних депутатів, з районним (міським) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_5 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.
Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, проводиться сільськими, селищними, міськими ОСОБА_5 народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення особистого підсобного господарства у розмірах згідно з ст.56 цього Кодексу. Зазначенні земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір.
ОСОБА_5 до ч.І ст.56 того ж Кодексу для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської ОСОБА_5 народних депутатів передаються безоплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах вказаних у земельно- облікових документах, або надаються безоплатно у власність у розмірі не більше 0.6 га.
Статті 22-24 того ж Кодексу передбачають, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право, яким є державні акти та договір оренди. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Наведеним спростовуються доводи представника ОСОБА_3 про правомірність фактичного користування земельною ділянкою та посвідчення права користування нею рішенням Чепелівської сільської ради про надання її в тимчасове користування строком на 1 рік.
Встановлено, що передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 0,20 га., у його постійне користування раніше не надавалась, документів, що у відповідності до ст.ст.22-24 ЗК України посвідчують право користування нею та її розмір він не мав, межі земельної ділянки на місцевості землевпорядними організаціями не встановлювались та згідно даних земельно- кадастрового обліку сільської ради вона у його користуванні не рахувалась, внаслідок чого права користування земельною діяльною на час її приватизації ОСОБА_3 не мав. у зв'язку з чим безоплатне передання її у власність для ведення особистого підсобного господарства, розміром більше ніж 0,6 га., суперечить вимогам ч.І ст.56 Земельного кодексу України.
Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_3 щодо правомірності безоплатного отримання ним у власність земельної ділянки розміром 0,20 га., із посиланням на положення ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» оскільки даною нормою передбачається першочергове право на забезпечення земельною ділянкою для забудови, в той час як ОСОБА_3 земельна ділянка передана для ведення особистого підсобного господарства. Крім того, дане норма почала діяти лише з 1 січня 2002 року, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист».
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Чепелівської сільської ради було прийнято в супереч вимог чинного законодавства, без розробки проекту відведення земельної ділянки, його погодження та затвердження, без технічних матеріалів та документів, що на час його прийняття підтверджували розмір земельної ділянки, без документів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_3 права на її приватизацію згідно ч.ч.3,4 ст.17 Земельного кодексу України та в розмірі більшому 0,6 га.
У відповідності до ч.І ст.30 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 року), при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст.67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Статтею 67 того ж Кодексу передбачено, що розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у сільських населених пунктах повинен бути не більше 0,25 га.
З отриманням у власність в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 будинковолодіння до позивача перейшло право користування розташованої поряд із ним та необхідної для його належного обслуговування земельною ділянкою, в межах передбачених ст.67 Земельного кодексу України розмірів. Судом встановлено, що передана у власність ОСОБА_3, для ведення особистого підсобного господарства земельна ділянка, площею 0,20 га., є частиною, земельної ділянки розташованої під успадкованим позивачем будинковолодіння, загальною площею 0,28 га., внаслідок чого для його обслуговування залишається 0,08 га., що порушує право позивача на використання для зазначених цілей земельної ділянки в межах передбаченого ст.67 Земельного кодексу України розміру.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що рішення Чепелівської сільської ради від 24 грудня 1999 року про безоплатне передання у приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,20 га., для ведення особистого підсобного господарства прийняте з порушенням вимог чинного на час на той час законодавства та порушує права позивача, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсним.
У зв'язку з недійсністю даного рішення, наслідком чого є припинення його дії, виданий на підставі нього на ім'я ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю також підлягає визнанню недійсним.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60-61,209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.17, 22, 23, 24, 30, 56, 67 Земельного кодексу України (в редакції Закону 1990 року), суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення восьмої сесії 23 скликання Чепелівської сільської ради
Красилівського району від 24 грудня 1999 року про передачу безкоштовно у приватну власність
ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,20 га. для ведення особистого
підсобного господарства на території Чепелівської сільської ради Красилівського району.
Визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ № 04614 від 26 вересня 2002 року виданий Чепелівською сільською радою Красилівського району на ім'я ОСОБА_3.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької
області через Красилівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення
рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної
скарги.
Суддя