Справа № 761/6935/17
Провадження № 2/761/4020/2017
02 березня 2017 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Рибак М.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Лізингової компанії ТОВ НЛК "ЛЮКСКАР" про встановлення нікчемності договору майнового лізингу та застосування наслідків його недійсності, перевіривши виконання вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, -
ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із вказаною позовною заявою.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вони не відповідають вимогам ст. 119 ЦПК України, зокрема, до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.
При цьому, згідно змісту позовних вимог позивач просить суд як встановити нікчемність правочину, так і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.
Таким чином, спір, який виник між сторонами, має одночасно майновий та немайновий характер.
Згідно із п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується відповідно до пункту 10 частини першої статті 80 ЦПК за загальною сумою всіх вимог.
При цьому, згідно з вимогами ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору із позовних заяв, які подаються до суду фізичною особою, немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а із позовних заяв, які подаються до суду, майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачем у позовній заяві заявлено вимогу немайнового характеру, а саме: про встановлення нікчемності договору майнового лізингу, а також вимогу майнового характеру про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину.
Разом з тим, згідно роз'яснень, які містяться в п.п. 12, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому, судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою), наприклад, за вимогами про усунення перешкод у користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди.
Відтак, враховуючи положення ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір» та роз'яснення, які містяться в п.п. 12, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, позивачу слід було надати до суду підтвердження щодо сплати судового збору за подання до суду вимоги немайнового характеру, а саме - 640 грн. 00 коп., а також підтвердження щодо сплати судового збору за подання до суду позову майнового характеру проведеного відповідно до визначеної ціни позову в сумі 640,00 грн.
Проте, до позовної заяви позивачем додано квитанції про сплату судового збору на суму лише 640,00 грн.
Отже позивачу слід надати до суду документ, яки й би підтверджував доплату судового збору у розмірі 640,00 грн.
У відповідності з ч. 1 ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 80, 119, 121, 209, 210 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лізингової компанії ТОВ НЛК "ЛЮКСКАР" про встановлення нікчемності договору майнового лізингу та застосування наслідків його недійсності - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків терміном 5 (п'ять) днів з дня отримання останнім копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків, заява буде вважатися неподаною і повернута. Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва лише в частині визначення розміру судових витрат через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її винесення, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ М.А. РИБАК