Україна
14 липня 2009 р. справа № 2а-27996/08/0570
час прийняття постанови: 15:30
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Горб О.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (м. Авдіївка)
до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області (м. Донецьк)
про визнання неправомірними дій по винесенню постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС та визнання недійсною постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС
представники сторін: Бичков О.Є. - представник позивача; Береговий С.Г., Кир'янков В.В. - представники відповідача
Відкрите акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (м. Авдіївка), далі за текстом «ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області (м. Донецьк), далі за текстом «Інспекція з енергозбереження», про визнання неправомірними дій відповідача по винесенню постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС та визнання недійсною постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неправомірністю висновку Інспекції з енергозбереження стосовно перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, далі за текстом «ПЕР», внаслідок неекономного та неефективного використання палива з боку ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» не придбавав ПЕР, а використовував для виробництва тепло- та електроенергії коксівний газ, який виділяється в процесі виробництва коксу. Коксівний газ є альтернативою традиційних джерел енергії, його виробництво залежить від якості сировини та обсягу виробництва коксу, отже застосування подвійної плати є неможливим.
В постанові від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС зазначається, що її винесено відповідно до ст. 11 Закону України «Про енергозбереження», однак даною статтею не передбачено застосування підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів через перевищення фактичної питомої норми витрат палива над затвердженою нормативною.
Позивач також зазначає, що підставою перевищення фактичних витрат коксового газу над нормативними стала значна різниця між обсягом виробництва, на яке розраховувались норми, і фактичним обсягом виробництва, при значному обсязі умовно-постійних витрат коксівного газу.
Крім цього, позивач посилається на те, що винесення спірної постанови суперечить приписам ст. 250 Господарського кодексу України стовно часу встановлення порушень та застосування адміністративно-господарських санкцій.
Інспекція з енергозбереження проти позову заперечує, посилаючись на те, що підставою для застосування економічних санкцій до позивача стало недотримання вимог щодо перевищення показників затверджених норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів. Витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, відносяться до марнотратних.
Коксівний газ не входить до альтернативних джерел енергії, а згідно Закону України «Про енергозбереження» відноситься до вторинних енергетичних ресурсів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд -
Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області за наслідками проведення комплексної перевірки ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» складено акт від 09.11.2007 р. № 18-6/07-17-063 КП, з якого вбачається, що під час проведення перевірки встановлені факти перевищення фактичної питомої норми витрат палива, теплової енергії та електроенергії на виробництво коксу над затвердженою нормою.
Перевіркою встановлено наступне.
Перевищення у 2006 р. фактичної питомої норми витрат палива на відпуск теплоенергії над затвердженою нормативною призвело до перевитрат 10 148,7 тис.м.куб./рік коксівного газу.
Втрати теплової енергії через відсутність теплової ізоляції на трубопроводах подачі гарячої води в водогрійні котельні заводу складають 21,4 Гкал/рік, що підтверджує перевищення у 2006 р. фактичної питомої норми витрат теплової енергії на виробництво коксу над затвердженою нормою, яке призводить до перевитрат 59 361,7 Гкал/рік теплової енергії.
Відхилення коефіцієнту реактивної потужності підприємства від нормативного призводить до втрат активної електроенергії в розмірі 3 483,4 тис.кВт.год/рік, що підтверджує перевищення у 2006 р. фактичної питомої норми витрат електроенергії на виробництво коксу над затвердженою нормою, яке призводить до перевитрат 16 364,6 тис.кВт.год/рік електроенергії.
Тарифи на час перевірки становлять: паливо - середня собівартість за 2006 р. коксівного газу власного виробництва - 40,4 грн./тис.м.куб.; теплоенергія - середня собівартість за 2006 р. теплоенергії власного виробництва - 24,99 грн./Гкал; електроенергія - середня собівартість за 2006 р. електроенергії власного виробництва - 111,88 грн./тис.кВт.год.
За наслідками розгляду акту перевірки від 09.11.2007 р. № 18-6/07-17-063 КП на підставі рішення Державної інспекції з енергозбереження від 01.09.2008 р. № 06/54-12 в.о. начальника територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області 04.09.2008 р. винесено постанову № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, якою до ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» застосовано підвищену плату за перевитрати коксівного газу - 10 148,7 тис.м.куб./рік; перевитрати теплової енергії - 59 361,7 Гкал/рік; перевитрати електроенергії - 16 364,6 тис.кВт.год/рік, у загальному розмірі 7 448 655,62 грн. (10 148,7 * 40,4 *2 + 59 361,7 * 24,99 *2 + 16 364,6* 111,88 *2)
Розрахунком від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 визначено, що загальна сума санкцій за неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів складає 7 448 655,62 грн., у тому числі: за неефективне використання коксівного газу - 820 014,96 грн., за неефективне використання теплової енергії - 2 966 897,76 грн., за неефективне використання електроенергії - 3 661 742,90 грн.
Матеріалами справи встановлюється наступне.
Відповідно до технології виробництва коксу в процесі коксуванні кам'яного вугілля виділяється коксівний газ, який в подальшому використовується ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» для виробничих потреб: обігрів коксових батарей, виробництво теплової та електричної енергії. Залишок коксівного газу спалюється в спеціальній свічі, оскільки викиди коксівного газу в атмосферу є фактором, забруднюючим навколишнє природне середовище. Тобто, виробництво та виробниче споживання коксівного газу напряму пов'язане з виробництвом коксу.
Фактично ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» споживаються ПЕР наступних видів: коксівний газ, теплова енергія та електроенергія. При цьому, коксівний газ, теплова енергія та переважно електроенергія відносяться до власного виробництва ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод», а не придбаваються позивачем у постачальників.
Отже, ПЕР, за перевитрати яких постановою від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС до позивача було застосовано підвищену плату, було вироблено власно ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
Як зазначено у постанові від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС дану постанову було винесено відповідно до ст. 11 Закону України «Про енергозбереження» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві».
Статтею 11 Закону України «Про енергозбереження», яка містить перелік економічних заходів для забезпечення енергозбереження, встановлено, що до економічних заходів, у тому числі, відноситься введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами (п. «е»). У даному переліку економічних заходів також фігурує такий економічний захід як застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих (п. «є»).
З огляду на наведене, введення плати за нераціональне використання ПЕР у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів за своїм змістом є саме підвищенням сплачуваної споживачем ціни ПЕР. При цьому, такий вид економічного заходу як введення підвищеної плати за нераціональне використання ПЕР не відноситься до економічних санкцій, які є окремим видом економічних заходів для забезпечення енергозбереження.
Зазначене кореспондується з приписами ст. 17 Закону України «Про енергозбереження», якою встановлюються економічні санкції саме за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів. Даною статтею не встановлено такого виду економічної санкції як підвищення ціни ПЕР за їх нераціональне використання.
Згідно приписів ч. 2 ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» у редакції Закону України від 16.03.2007 р. № 760-V, яка була чинна на час винесення постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС, за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів понад встановлені показники норм питомих витрат суб'єкти господарювання сплачують збір за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів (енергетичний збір) у розмірі 200 відсотків вартості перевитрачених ресурсів, а не плату у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів.
Незважаючи на те, що постановою від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС встановлена підвищена плата за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, з пояснень Інспекції з енергозбереження (заперечення до позовної заяви від 27.11.2008р. №18-6/03-15-5046) вбачається, що до позивача були застосовані саме економічні санкції за марнотратне витрачання палива та енергії, передбачені п. «є» ст. 11 Закону України «Про енергозбереження». При цьому відповідач посилається на Основні положення з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджені наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 р. № 112, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2002 р. за № 878/7166, та зазначає, що підставою для застосування економічних санкцій стало недотримання вимог щодо встановлених норм питомих витрат ПЕР; марнотратність (неефективність) витрат ПЕР відповідач зумовлює недотриманням вимог державних стандартів.
Отже, у постанові від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС мова йдеться про накладання на позивача економічних санкцій у вигляді підвищення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів, що суперечить нормам Закону України «Про енергозбереження» стосовно накладання економічних санкцій за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
До того ж, як було зазначено, ПЕР, про перевитрати яких йдеться в постанові від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС, було вироблено власно позивачем, а не придбано у постачальників, отже, застосування підвищеної плати у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів є взагалі неможливим, оскільки будь-якої плати ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» за ці ресурси не сплачувало.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про енергозбереження» до обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів, на які нараховується енергетичний збір, не включається обсяг видів палива та паливно-енергетичних ресурсів, отриманих суб'єктом господарювання з альтернативних джерел енергії.
Статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» (у редакції, чинній на час прийняття спірної постанови) термін «альтернативні джерела енергії» було визначено як поновлювані джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, які існують постійно або виникають періодично у довкіллі.
Законом України від 25.09.2008 р. № 601-VI в Закон України «Про альтернативні джерела енергії» були внесені зміни, відповідно до яких термін «альтернативні джерела енергії» визначено як відновлювані джерела енергії, до яких належать енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.
З огляду на викладене, коксівний газ належить до альтернативних джерел енергії, отже у будь якому разі обсяги коксівного газу та паливно-енергетичних ресурсів (теплової та електричної енергії), отриманих позивачем з даного альтернативного джерела енергії, не повинні включатися до обсягу перевитрат паливно-енергетичних ресурсів.
Посилання відповідача на те, що під час здійснення перевірки та складання спірної постанови була чинна редакція Закону України «Про альтернативні джерела енергії» до внесення зазначених змін, не приймається судом до уваги, оскільки Законом України від 25.09.2008 р. № 601-VI не було змінено поняття альтернативних джерел енергії, а лише більш детально роз'яснено, які саме енергетичні ресурси належать до вторинних, тобто деталізовано види вторинних енергетичних ресурсів, до яких відноситься коксівний газ.
При цьому, проти того, що належність коксівного газу до вторинних енергетичних ресурсів відповідач не заперечує, більш того, в акті перевірки від 09.11.2007 р. № 18-6/07-17-063 КП в окремому рядку «Стан використання вторинних ресурсів» зазначено, що на підприємстві використовується коксовий газ власного виробництва.
Суд також приймає до уваги те, що висновками Державного інституту праці та соціально-економічних досліджень (ДІПСЕД) Міністерства промислової політики України від 10.12.2008р. №721/05, які містяться у матеріалах справи, спростовуються висновки Інспекції з енергозбереження стосовно самого факту наявності перевитрат ПЕР, спричинених перевищенням позивачем норм питомих витрат.
Так, згідно висновків ДІПСЕД баланс споживання ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» ПЕР за 2006 рік показує, що підприємство спожило покупної електроенергії тільки 10,6% від обсягу споживання електроенергії. Обсяг споживання власно виробленої позивачем електроенергії становить від загальної кількості 89,4%. В загальному балансі споживання ПЕР частка покупних енергоресурсів складає 1,52%. На підставі цього ДІПСЕД вважає, що даний баланс споживання ПЕР підтверджує ефективне використання енергоресурсів на ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод».
В даних висновках також зазначено, що загальне зниження об'ємів виробництва коксу 6% вологості в 2006 р. в порівнянні з 2005 р. склало 11,5%. Враховуючи умовно-постійну складову питомих витрат ПЕР при виробництві продукції, при зниженні об'ємів виробництва коксу загальновиробничі норми питомих витрат у 2006 р. збільшились. Приймаючи до уваги вищевказане, ДІПСЕД дійшов висновку, що загальновиробничі норми питомих витрат у 2006 р. відповідають вимогам Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 р. № 112, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2002 р. за №878/7166.
ДІПСЕД також зазначає, що коксівний газ, який отримується при коксуванні кам'яного вугілля та використовується ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» для виробничих потреб відноситься до альтернативних видів палива.
Відповідно до п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд вважає дії Інспекції з енергозбереження по винесенню постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС неправомірними, а постанову від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС необґрунтованою та такою, що підлягає визнанню недійсною, відповідно, позовні вимоги ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.
Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про енергозбереження», Законом України «Про альтернативні джерела енергії», постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.1993 р. № 699 «Про заходи щодо ефективного використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в народному господарстві», Основними положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженими наказом Державного комітету України з енергозбереження від 22 жовтня 2002 р. № 112, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 7 листопада 2002 р. за № 878/7166, ст. ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області по винесенню постанови від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС, про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, якою до ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» застосовано підвищену плату за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів у сумі 7 448 655,62 грн.
Визнати недійсною постанову Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області від 04.09.2008 р. № 18-6/08-22-063 КП 30 ЕС про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, якою до ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод» застосовано підвищену плату за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів у сумі 7 448 655,62 грн.
Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (м. Авдіївка) витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Постанову підписано 20 липня 2009 р.
Суддя Наумова К.Г.