Україна
25 червня 2009 р. справа № 2а-4400/09/0570
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді
при секретарі Хріпуновій С.Ю,.
за участю :
перекладача Гервиць Л.І.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2.,
представника першого відповідача Бродського В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Начальника Ленінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Начальника Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Начальника Ленінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Начальника Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову посилається на те, що він народився 3 липня 1977 року в м. Шеки в Азербайджані, та є громадянином Азербайджану, що підтверджується паспортом №Р НОМЕР_1, виданий органом внутрішніх справ міста Шеки Республіки Азербайджан. На даний момент постійно мешкає за адресою: 83005, АДРЕСА_1 в Ленінському районі м. Донецька. 23.05.2007 року начальником Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Сорокой В.В. було затверджено висновок про видворення його за межі України в строк до 23.06.2007р. та забороною в'їзду на територію України терміном на 5 років. В даному висновку старшим інспектором сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Рогозной В.П. зі згоди начальника сектору Бродського В.І. зазначені наступні підстави для видворення за межі України та заборони в'їзду терміном на 5 років: те що він прибув на територію України 22.08.2005р. , не мав приймаючої сторони, з 2006 року не звертався для подовження терміну перебування на території України, з 19.12.05р. проживає на території України незаконно, є незаконним мігрантом, ухиляється від виїзду на Батьківщину , не має законного джерела існування, грубо порушує законодавство про правовий статус іноземців, сприяє погіршенню криміногенної обстановки в місті. На підставі зазначеного висновку він був витворений в зазначений термін за межі України із забороною в'їзджати на територію України терміном на 5 років. Вважає , що органом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області підготовлено необґрунтоване та не відповідаючи дійсності Висновок про видворення його за межі України . Не погодившись з таким висновком, позивач звернувся до суду.
У судовому засіданні позивач підтримав позов, пояснив, що у зв'язку з відсутністю роботи на Батьківщині, він в 2003 році вперше в'їхав на територію України , в м. Донецьк, з початку для тимчасового перебування, з ціллю знайти роботу та працевлаштуватися. В подальшому у нього з'явилися наміри та наступні причини залишитися на території України. В 2004 році він познайомився та почав зустрічатися з мешканкою міста Донецька ОСОБА_3 , 1988 року народження, зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1. В зазначений період часу між ними виникли близькі відносини і приблизно в січні 2007 року вони прийняли рішення спільно проживати в її квартирі за зазначеною адресою однією сім'єю : між ними виникли шлюбно-сімейні відносини, з'явились права та обов'язки подружжя, вони почали вести спільне господарство, у них з'явилось спільне майно. Однак, їх шлюб в установленому законодавством порядку вони не зареєстрували , так як дані відносини їх влаштовували. В період спільного проживання і шлюбно-сімейних відносин у них народився син - ОСОБА_4 , 13 жовтня 2007 року народження , про що є відповідний запис в книзі реєстрації актів цивільного стану відділу РАЦС Ленінського РУЮ в м. Донецьку за №850 від 30.10.2007р. син проживає в їх родині за зазначеною адресою. На даний момент ОСОБА_3. знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Матеріальні потреби в їх родині забезпечує тільки він, його родина в складі ОСОБА_3 та їх сина ОСОБА_4., знаходиться повністю на його утриманні. З цією ціллю він має постійне місце роботи: працює водієм таксі на легковому автомобілі, який належить йому на праві приватної власності, займається приватними перевезеннями громадян в місті Донецьку. На даний час, він крім намірів постійно проживати на території України зі своєю родиною, бажає обрати шлюб з громадянкою ОСОБА_3 на території України. Зазначені відомості та факти він неодноразово повідомляв посадовим особам органів громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області. З урахуванням даних обставин, не дивлячись на раніше прийняті адміністративні рішення про його видворення та забороні в'їзду, відділом ГІРФО ДМУ УГІРФО ГУ УМВС України в Донецькій області 23.05.2008 року, тобто після року з дня прийняття зазначеного Висновку та винесення рішення судом, йому було видано безстроково посвідка на постійне проживання на території України , серії ДН №НОМЕР_2, якою було визначено місце його постійного проживання за адресою: 83005, АДРЕСА_1. На підставі даної посвідки він знаходиться на території України. Згідно відміток які містяться в його паспорті громадянина Азербайджану термін перебування в Україні компетентними органами внутрішніх справ в м. Донецьку подовжувався двічі до 30.03.08р., та до 30.06.2008 року. Для подальшого постійного проживання на території України необхідно його оформлення в установленому законодавством України порядку через органи громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та Донецького МУ УМВС України в Донецькій області. Однак, на даний момент посадовими особами сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та відділу ГІРФО Донецького МУ УГІРФО УМВС України в Донецькій області йому усно повідомлено, що видана безтермінова посвідка про постійне проживання безпричинно анульована, в оформленні постійного проживання на території України усно відмовлено, а також запропоновано добровільно, без обґрунтування причин в найкоротші терміни покинути територію Україну, як зазначено у Висновку про його видворення за межі України від 23.05.2007р. Зазначені дії посадових осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та Донецького МУ УМВС України в Донецькій області вважає незаконними, грубо порушуючи ми його права та вимоги Законів України «Про громадянство України», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про міжнародне приватне право», Постанови КМУ «Про Привила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України та транзитного проїзду через її територію». За період проживання в Україні з 2003 року у нього з'явилась родина, він має постійне місце проживання та постійну роботу, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався , за злочини та правопорушення не затримувався, має намір постійно проживати зі своєю родиною та працювати в Україні, де також постійного проживають його земляки та родичі. З питання встановлення юридичного факту проживання однією родиною з ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження ним подано позовну заяву до Ленінського районного суду м. Донецька.
Просив суд визнати дії та рішення посадових осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та Донецького МУ УМВС України в Донецькій області про видворення його за межі України та забороні в'їзду на територію України неправомірними, заборонити видворяти його за межі України на даний час, оформити у відповідності з законодавством України постійне проживання на території України.
Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд визнати дії та рішення посадових осіб Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області та Донецького МУ УМВС України в Донецькій області про видворення його за межі України та забороні в'їзду на територію України неправомірними, заборонити видворяти його за межі України на даний час, оформити у відповідності з законодавством України постійне проживання на території України.
Представник відповідача Ленінського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у зв'язку із пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Представник відповідача Донецького МУ УМВС України в Донецькій області в останнє судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. В запереченнях наданих у судове засідання 15 травня 2009 року позов ОСОБА_1 не визнав, посилався на те, що обставини на які вказує позивач не відповідають дійсності. При прийнятті рішення про видворення посадовими особами Ленінського РВ ДМУ УМВС України проводилася перевірка та з'ясування обставин проживання ОСОБА_1 на території України, в ході перевірки він був опитаний та обставини викладені у письмовому поясненні і ним підписані. В письмових поясненнях ОСОБА_1 повідомив наступне, що в місто Донецьк прибув 22.08.2005 року через КПП Іловайськ в гості до свого двоюрідного брата - ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_2 У місті Горлівка знаходилася його дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., яка раніше прибула до України в гості до своєї сестри 07.08.2005 року - ОСОБА_7, що проживає в АДРЕСА_3 У двоюрідного брата ОСОБА_6 прожив до січня 2006 року разом зі своєю дружиною . Звертався за продовженням реєстрації в Ленінський РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, де йому продовжили термін перебування на території України до 19.12.2005 року. Потім разом з дружиною стали знімати квартири на території Ленінського району м. Донецька. З січня 2006 року стали проживати за адресою: АДРЕСА_4 де знімали квартиру у громадянки ОСОБА_8. За проживання в її квартирі оплачували їй 500 гривень. На момент перевірки ніде не працював. В органи міліції за продовженням термінів перебування на території України починаючи з 19.12.2005 року не звертався, оскільки збирався вибути на Батьківщину ще весною 2006 року, проте не було засобів на придбання квитків. Про те, що в нього з громадянкою України ОСОБА_3 були шлюбно-сімейні відносини і вони планували зареєструвати із нею шлюб не вказувалося. Крім цього, позивач на той момент не мав постійного заробітку та на цей час не підтверджує документально свою зайнятість. До того ж, позивач прийняте рішення про видворення не оскаржував та виконав його добровільно, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не також не оскаржував. На теперішній час, позивач знаходиться на території України незаконно, порушуючи чинне законодавство. ОСОБА_1 після винесення висновку про видворення за межі України та заборону в'їзду добровільно залишив територію України. Повернувшись на Батьківщину, змінив прізвище і незважаючи на заборону в'їзду у порушення ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», приїхав на Україну. Згодом, приховуючи факт порушення законодавства при попередньому перебуванні, тобто застосування до нього заходів видворення та притягнення до адміністративної відповідальності за порушення режиму проживання на території України, отримав посвідку на постійне проживання та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_1. Однак за вказаною адресою не проживав, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 205 КУпАП за проживання не за місцем реєстрації у гр.. ОСОБА_9. Також слід зазначити, що позивач не за місцем проживання майбутньої дружини ОСОБА_3, що ставить під сумніви його доводи про створення сім'ї з ОСОБА_3 у січні 2007 року. Крім цього, позивач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування на території України. Так, співробітниками Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області були складені адміністративні протоколи за порушення ч.1 ст. 203 КУпАП на ОСОБА_1 23.05.2007 року - за мешкання без реєстрації з 19.12.2005 року за адресою: АДРЕСА_4 (на прізвище ОСОБА_1); 23.05.2007 року був складений адміністративний протокол на його дружину ОСОБА_10 -кизи, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, за мешкання без реєстрації з 03.05.2006 року за адресою: АДРЕСА_4 20.11.2008 року за мешкання не по місцю реєстрації за адресою АДРЕСА_5 (був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1) на прізвище ОСОБА_1, також складено протокол 20.11.2008 року за порушення ст. 205 КУпАП на громадянина - України власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_9 17.03.2009 року складений адміністративний протокол за мешкання без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 (після вилучення і анулювання посвідки на постійне проживання 02.12.2008року) на прізвище ОСОБА_1. 17.03.2009 року також складений адміністративний протокол на громадянку України - ОСОБА_3, за порушення ст. 205 КУпАП. За зазначеними протоколами судом прийняті рішення про притягнення до адміністративної відповідальності і жодне з них не оскаржувалося. Відповідно до ст.ст. 10, 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не видається або скасовується: - особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; - з'ясовується, що дозвіл надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; - іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Вказані підстави мали місце при вирішенні питання про скасування виданого дозволу (посвідки на проживання) позивачу. Так, позивач при повторному в'їзді на територію України не вказав правдиві відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності та факт заборони в'їзду у державу, до того ж він порушив ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Тому у співробітників Донецького МУ ГУМВС України були законні підставі для анулювання посвідки на проживання. Також позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 99 КАС України, при цьому не вказано поважних причин цьому. Як вбачається з позовної заяви 23.05.2007 року начальником Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області Сорокой В.В. був затверджений висновок про видворення позивача за межі України із забороною в'їзду на територію України терміном на 5 років. При цьому, у відношенні нього та його дружини були складені адміністративні протоколи за проживання без реєстрації за ч.1 ст.203 КУпАП. Про прийняте рішення щодо видворення позивач достовірно знав, про що свідчить його особистий підпис 23.05.2007 року. Відповідно до ст.99 КАС України для оскарження дій чи бездіяльності або рішень суб'єкту владних повноважень встановлений один рік. Однак, позивач звернувся до суду тільки у березні 2009 року, тобто із значним порушенням річного терміну звернення до суду, при цьому про поновлення строку для звернення до суду не заявляв. Відповідно до ст.100 КАС України пропуск строку позовної давності без поважних причин є підставою для відмови у задоволенні позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Донецьке МУ ГУМВС України в Донецькій області у даному випадку наполягає на застосуванні позовної давності та відмові у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.
Постановою Ленінського районного суду від 23 травня 2007 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців на території України /а.с.51/.
23 травня 2007 року Начальником Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області затверджено висновок про видворення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 за межі України із забороною в'їзду на територію України терміном на 5 років, з яким ОСОБА_1 ознайомився 23.05.2007року, про що свідчить його особистий підпис /а.с.18/.
В письмових поясненнях від 23.05.2007р. ОСОБА_1 повідомив наступне, що в місто Донецьк прибув 22.08.2005 року через КПП Іловайськ в гості до свого двоюрідного брата - ОСОБА_6, який проживав в АДРЕСА_2 У місті Горлівка знаходилася його дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., яка раніше прибула до України в гості до своєї сестри 07.08.2005 року - ОСОБА_7, що проживає в АДРЕСА_3 У двоюрідного брата ОСОБА_6 прожив до січня 2006 року разом зі своєю дружиною . Звертався за продовженням реєстрації в Ленінський РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, де йому продовжили термін перебування на території України до 19.12.2005 року. Потім разом з дружиною стали знімати квартири на території Ленінського району м. Донецька. З січня 2006 року стали проживати за адресою: АДРЕСА_4 де знімали квартиру у громадянки ОСОБА_8. За проживання в її квартирі оплачували їй 500 гривень. На момент перевірки ніде не працював. В органи міліції за продовженням термінів перебування на території України починаючи з 19.12.2005 року не звертався, оскільки збирався вибути на Батьківщину ще весною 2006 року, проте не було засобів на придбання квитків /а.с.44/.
Відповідно до статті 191 Сімейного кодексу Республіки Азербайджан службою реєстрації населення району Шекі громадянину ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року в Дашузькому радгоспі району Шекі, змінене закінчення прізвища «-ЄВ» на «-ЗАДЕ», та 20.09.2007 року видано паспорт на ім'я ОСОБА_1 /а.с.9-14/.
Відповідно до Закону України «Про імміграцію» УГІРФО ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_1 23 травня 2008 року отримав посвідку на постійне проживання на Україні серії ДН №НОМЕР_2, терміном дії - безстроково /а.с.15/.
Постановою Ленінського районного суду від 20 листопада 2008 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців на території України /а.с.50/.
За заявою ОСОБА_11. Ленінським РВ ДМУ ГУМВС України в Догнецькій області було проведено дослідчу перевірку у відношенні ОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.194 КК України, за результатами якої в порушенні кримінальної справи відмовлено /а.с.75-108/.
Постановою ВГУРФО ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 02.12.2008 року скасовано дозвіл на постійну імміграцію в України громадянина Азербайджану ОСОБА_1 /а.с.109/.
17 березня 2009 року співробітниками Сектору громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ленінського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області складено протокол у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.203 КУпАП /а.с.48/.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 17 березня 2009 року ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП /а.с.73/.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, ознайомившись від особистий підпис 23.05.2007 року з висновком про видворення громадянина Азербайджану ОСОБА_1 за межі України із забороною в'їзду на територію України терміном на 5 років від 23 травня 2007 року, позивач звернувся до суду із позовом про оскарження цього висновку більше, ніж через 1 (один) рік і 10(десять) місяців, тобто понад встановлений законом річний термін для захисту прав , свобод та інтересів особи.
Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Також суд приходить до висновку про правомірність рішення ВГУРФО ДМУ ГУМВС України в Донецькій області від 02.12.2008 року яким скасовано дозвіл на постійну імміграцію в України громадянина Азербайджану ОСОБА_1, оскільки його прийнято з порушенням п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до п.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо з'ясується , що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів, що втратили чинність.
Так, позивач при повторному в'їзді на територію України не вказав правдиві відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності та факт заборони в'їзду у державу, до того ж він порушив ст. 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Оскільки судом не встановлено неправомірності дій посадових осіб Ленінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області та приймаючи до уваги клопотання відповідачів та його представників , суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском без поважної причини строку звернення до суду, та відсутністю неправомірності дій відповідачів.
Керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 99,100, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Начальника Ленінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області, Начальника Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправними дій та рішень посадових осіб Ленінського районного відділу Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області та Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області про видворення ОСОБА_1 за межі України та заборону в'їзду на території України, заборони видворення за міжі україни у наступний час, зобов'язання оформити відповідно до законодавства України постійного дозволу на проживання на території України - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 25 червня 2009 року в присутності сторін.
Постанову у повному обсязі складено 30 червня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсяі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ісаенко Ю.А.