02 березня 2017 рокусправа № 385/1550/16-а(2-а/385/66/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.
суддів: Гімона М.М. Юрко І.В.
секретар судового засідання: Федосєєва Ю.В.,
за участю представників відповідача Кравець А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року у справі № 385/1550/16-а (2-а/385/66/16) за позовом ОСОБА_2 до Державної Казначейської Служби України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії відповідача щодо невиконання постанови Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2009 року у справі № 2-а-96 протиправними;
- зобов'язати відповідача негайно здійснити дії щодо виконання постанови Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2009 року у справі № 2-а-96 протиправними;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи із 18.04.2015 року;
- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в порядку примусового списання коштів з рахунків боржника Державною казначейською службою України може проводитися лише у тому випадку, якщо такий боржник обслуговується в органах Казначейства та має там відповідні рахунку, з яких можна було б здійснити безспірне списання грошових коштів, однак відповідач не зареєстрований в Єдиному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включене до мережі установи та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевих бюджетів, тобто даний фонд не обслуговується в територіальних органах Казначейства як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19 березня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю. Зобов'язано УПФУ в Гайворонському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, інваліду 3 групи, з 01.10.2008 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, а також провести перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням положень ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с. 9-10)
17.01.2012 року Гайворонський районний суд Кіровоградської області видав виконавчий лист у справі № 2-а-96/08. (а.с. 11)
Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області вказаний виконавчий лист передало до Головного управління державної Казначейської служби України у Кіровоградській області для першої черги погашення заборгованості від 17.01.2015 року. ( а.с. 12)
Листом від 11.11.2016 року № 5-14/1612-18905 Державна Казначейська служба України повідомила ОСОБА_2 про те, що на виконанні ДКСУ знаходиться рішення Гайворонського районного суду у справі № 2-а-96/08 про зобов'язання проведення позивачу перерахунку пенсії. Лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше, Казначейство будуть здійснювати заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_2 Питання, щодо нарахування компенсації розглядатиметься після спливу основної заборгованості. (а.с. 13)
Оскільки виконання судового рішення відповідачем не здійснювалось протягом тривалого часу, позивач звернувся до суду.
При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України від 21.04.1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-ХІV), та особливості їх виконання встановлені Законом України від 05.06.2012 року № 4901-VІ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» ( далі - Закон № 4901-VІ).
Частиною другою статті 3 Закону № 606-ХІV визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування коштів.
За правилами, викладеними у частинах першій та другій статті 5 Закону № 4901-VІ у разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішення суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржника, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком № 845.
Відповідно до п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Згідно п. 6 Порядку № 845, у разі прийняття про стягнення кошова стягував подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі.
Стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (п. 24 Порядку № 845).
Відповідно до пункту 48 Порядку № 845, для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Як зазначалося вище, листом від 11.11.2016 року № 514/1612-18905 відповідач повідомив позивача, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області по справі № 2-а-96/2012 про перерахування коштів на користь позивача, передане управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області на підставі акта приймання-передавання від 17.01.2015 року. Проте, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.
Відповідно до положень частини четвертої статті 3 Закону № 4901-VІ, перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Отже, вказаний лист відповідача від 11.11.2016 року № 514/1612-18905 свідчить про те, що позивачем було подано всі необхідні для проведення виплати документи та відомості, а з урахування ст. 3 Закону № 4901-VІ, відповідачем станом на дату звернення позивача до суду порушено граничні строки виконання судового рішення.
Крім того, з вказаного листа вбачається, що постанова Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2009 року у справі № 2-а-96/08 знаходиться на виконання у відповідача з 17 січня 2015 року, тобто передбачений законом тримісячний термін сплив 17 квітня 2015 року і з 18 квітня 2015 року відповідач повинен нараховувати компенсацію в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої позивачу суми у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та спрямованими на захист його прав, як стягувача у виконавчому провадженні.
Разом з тим колегія суддів вважає надлишковими вимоги щодо негайного виконання судового рішення, оскільки за приписами частини 5 статті 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і відповідно до частини 2 статті 14 КАС України з цього часу є обов'язковою до виконання на всій території України.
Крім того, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання вказаного судового рішення, проте за обставинами справи відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на невиконання цього рішення, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Повний текст складено 7 березня 2017 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 24, 195, 196, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2016 року у справі № 385/1550/16-а (2-а/385/66/16) - скасувати.
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну Казначейську Службу України вчинити дії, направлені на виконання постанови Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 19.03.2009 року у справі № 2-а-96/08 з виплатою ОСОБА_2 компенсації в розмірі 3 % річних від несплаченої суми, починаючи з 18.04.2015 року.
В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.Ю. Чумак
Суддя: М.М.Гімон
Суддя: І.В. Юрко