07 березня 2017 рокусправа № 181/906/16-а(2-а/181/22/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.
за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1
представників апелянта: Кнец Ю.М., Руденко С.О..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області
на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у справі №181/906/16-а (2а/181/22/16) за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про визнання рішень та дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
18 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати неправомірним рішення управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області №2564/05/15 від 17.10.2013 року про відмову включити до стажу період роботи позивача на посаді монтера колії магістральних залізниць постійно зайнятого на поточному утриманню колій та штучних споруд на дільницях магістрального руху із інтенсивним рухом поїздів з 22.02.1993 р. по 17.06.2003 р., тобто 20 років 3 місяці, що дає йому, відповідно до ст.. 55 ч. «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію по вислузі років та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Межівському районі включити вказаний період у його стаж і призначити пенсію з часу звернення за призначенням пенсії.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що у період з 1993 р. по 2003 рік позивач працював монтером, магістральних залізниць постійно зайнятого на поточному утриманню колій та штучних споруд на дільницях магістрального руху із інтенсивним рухом поїздів, 12.08.2013 року позивач звернувся до органу ПФУ за призначенням пенсії на пільгових умовах, однак відповідач відмовив у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю довідки про уточнення пільгового характеру стажу (інтенсивності руху потягів на відповідних магістральних ділянках залізниці). Позивач зазначає, що факт інтенсивності руху поїздів на магістральних ділянках, на яких він працював, підтверджується висновком експертизи проведеної в рамках цивільної справи за його позовом. Відтак, на думку позивача, рішення Пенсійного органу з приводу відмову в призначенні йому пенсії підлягає скасуванню із зобов'язанням відповідача призначити пенсію на підставі ст.. 55 ч. «а» ЗУ «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням усього пільгового стажу.
Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області №2564*05/15 від 17 жовтня 2013 року щодо відмови включити до стажу період роботи ОСОБА_4 на посаді монтера колії магістральних залізниць постійно зайнятого на поточному утриманні колії та штучних споруд на дільницях магістрального руху із інтенсивним рухом поїздів з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, тобто 20 років 3 місяці, що дає йому право відповідно до п. «а» ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за вислугою років. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області включити вказаний вище період у стаж роботи ОСОБА_4, призначити та нарахувати пенсію за вислугу років з 13 серпня 2013 року.
Не погодившись з рішенням суду Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством України встановлено механізм призначення пенсій за вислугою років, основним етапом якого є наявність довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній. Іншого механізму призначення пенсій за вислугу років, аніж на підставі уточнюючої довідки підприємства, чинним законодавством України не передбачено, а відповідно й УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області має право призначити пенсію виключно на підставі документів, визначених чинним законодавством. Також, заявник наголошує на тому, що позивачем порушено визначені чинним КАС України строки звернення до суду з адміністративним позовом.
Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області також звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з метою встановлення права позивача на призначення пенсії на умовах визначених ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» було направлено запит про отримання уточнюючої довідки про характер та умови праці ОСОБА_4 у період з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року. За інформацією отриманою від структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» ПАТ «Українська залізниця» не підтверджено факт роботи позивача монтером колії магістральних залізниць, зайнятого на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів. Вказане обґрунтовано, на думку пенсійного органу, послугувало підставою для відмови ОСОБА_4 в призначення пенсії за вислугою років.
На адресу суду від позивача надійшли заперечення на апеляційні скарги, в яких він зазначає, що апеляційні скарги не ґрунтуються на дійсних обставинах, їх доводи, на думку позивача не спростовують висновків суду першої інстанції та не створюють підстав для скасування судового рішення. Просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області слід задовольнити, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в 2013 році ОСОБА_4 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з письмовою заявою про призначення йому пенсії за вислугою років на підставі ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
02 жовтня 2013 року позивача було викликано до УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області для встановлення права на пільгову пенсію, де згідно записів трудової книжки позивача було встановлено, що він працював «монтером колії 3 розряду 6 околотоку» з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року. В трудовій книжці відсутні уточнюючи записи про характер праці.
03 жовтня 2013 року УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області до ДП «Придніпровська залізниця» було направлено запит про надіслання уточнюючої довідки щодо підтвердження стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років.
Згідно відповіді від 14 жовтня 2013 року №1028 відокремленого структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» державного підприємства «Придніпровська залізниця» ОСОБА_4 працював монтером колії на дільниці Красноармійськ - Павлоград 1. Згідно таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху, вказана дільниця не є інтенсивною.
17 жовтня 2013 року УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області листом №2564/05/15 відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугою років на підставі ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю довідки про наявність стажу, який дає право на таку пенсію.
З метою отримання довідки про наявність стажу, який дає право на пенсію за вислугу років в грудні 2013 року позивач звернувся до суду з цивільним позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії, в задоволенні вимог позивача було відмовлено, оскільки оскаржувані документи не були наказами та не порушували права та законні інтереси позивача.
12.06.2014 року позивач знову звернувся до суду із цивільним позовом про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії, уточнивши вимоги первинно поданої позовної заяви.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2016 року, залишеним без змін рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30.01.2017 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено з огляду на те, що оскаржувані позивачем документи не можуть бути окремим предметом судового оскарження, також підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цілому слугувало те, що позивачем порушено строк позовної давності для звернення до суду з цивільним позовом.
Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням позивача було призначено судові експертизи, якими було встановлено помилковість інформації про відсутність інтенсивності руху на коліях Красноармійськ - Павлоград 1.
Посилаючись на висновки судових експертиз позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області від 17 жовтня 2013 року про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугу років на підставі ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки факт наявності стажу, який дає право на призначення пільгової пенсії встановлено судовими експертизами, достатніми є підстави для скасування рішення УПФУ в Межівському районі про відмову в призначення пенсії за вислугу років із зобов'язання призначити та виплатити пенсію на підставі ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до п. «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право на пенсію за вислугою років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
У відповідності до Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого Постановою КМУ №583 від 12.10.1992 року, монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів мають право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до наявної в матеріалів справи копії трудової книжки позивача, ОСОБА_4 22 лютого 1993 року було переведено монтером колії 3-го розряду 8-го околодку, 17 червня 2013 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.
За призначенням пенсії за вислугою років позивач звернувся 13 серпня 2013 року, після досягнення 55 років разом із заявою про призначення пенсії позивачем було подано лише ксерокопію трудової книжки.
У зв'язку з відсутністю в трудовій книжці відомостей про характер та умови праці УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області було направлено запит до ДП «Придніпровська залізниця» про надання уточнюючої довідки про підтвердження наявності трудового стажу, який дає право ОСОБА_4 на призначення пенсії за вислугою років на підставі п. «а» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Згідно відповіді від 14.10.2013 року №1028 надісланої відокремленим структурним підрозділом «Павлоградська дистанція» державного підприємства «Придніпровська залізниця» ОСОБА_4 працював монтером колії на дільниці Красноарміськ-Павлоград-1. Згідно таблиць з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху, вказана дільниця не є інтенсивною.
У зв'язку з відсутністю визначених законом документів на підтвердження наявності у позивача спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років на підставі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», відповідачем 17.10.2013 року було відмовлено ОСОБА_4 в призначенні пенсії за вислугою років як монтеру колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
Позивач вважає, що відмова в призначенні йому пенсії за вислугою років, яка мала місце 17.01.2013 року, є протиправною з огляду на висновки, зроблені судами під час розгляду цивільної справи №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016 за позовом ОСОБА_4 до ДП «Придніпровська залізниця» про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов'язання вчинити дії, а також з урахуванням висновків судових експертиз проведених в рамках даної справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи позивача щодо протиправності відмови в призначенні пенсії ОСОБА_4 з огляду саме на висновки судів у справі №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016 та висновки експертиз проведених в рамках вказаної справи є безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що протиправним може бути визнане судом рішення, яке безпосередньо спричинило виникнення, зміну або припинення у особи прав та обов'язків, прийняте без визначених на те законом повноважень, або у спосіб, що не передбачений чинним законодавством.
При цьому, під час вирішення питання щодо визнання рішення протиправним слід керуватись тими обставинами, які мали місце безпосередньо на час прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень.
Як вже зазначалось при зверненні за призначенням пенсії ОСОБА_4 до заяви надав лише ксерокопію трудової книжки, документів на підтвердження наявності спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугою років позивачем до управління Пенсійного фонду не надавалось, а листом відокремленого структурного підрозділу «Павлоградська дистанція» державного підприємства «Придніпровська залізниця» від 14.10.2013 року, надісланим на запит відповідача, прямо заперечувався факт наявності у позивача необхідного спеціального стажу роботи монтером колії з інтенсивністю руху поїздів.
Факт відсутності будь-яких документів про підтвердження характеру та умов праці ОСОБА_4 за період з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року станом на 17.10.2013 року - час прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_4 за вислугою років, позивачем не заперечується.
Суд зазначає, що обставини, які свідчать про наявність у позивача спеціального стажу для умов призначення пенсії на підставі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», як-то висновки судових експертиз, здійснених в рамках розгляду цивільної справи №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016, а також висновки судів у зазначеній цивільній справі щодо встановлення факту інтенсивності руху поїздів на дільниці Красноарміськ-Павлоград-1, мали місце протягом 2016-2017 року, тобто значно пізніше ніж відмова УПФУ в Межівському районі Дніпропетровської області в призначенні пенсії ОСОБА_4 від 17.10.2013 року. Тому вказані обставини не були і не могли бути відомі відповідачу при прийнятті оскаржуваного рішення, а відтак і не могли бути враховані відповідачем при вирішенні питання щодо можливості призначення та виплати позивачу пенсії на підставі ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки станом на 17.10.2013 року - час прийняття відповідачем рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу за вислугою років, не існувало документів на підтвердження наявності у позивача спеціального стажу, який дає право на пенсію згідно із ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», постанови КМУ №538 від 12.10.1992 року, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії.
Між тим, встановлені обставини справи свідчать, що позивачем не було ініційовано звернення до органу пенсійного фонду за призначенням пенсії з урахуванням виявлених в ході розгляду цивільної справи №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016 обставин та висновків проведених експертиз з моменту первинного звернення - 13 серпня 2013 року, відтак питання про призначення позивачу пенсії, як монтеру колії магістральних залізниць, зайнятого на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів з урахуванням обставин, встановлених судами у справі №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016, а також висновками експертиз, уповноваженим на це органом не вирішувалось.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення питання щодо наявності у позивача права на призначення та виплату пенсії за вислугою років з урахуванням висновків судів у цивільній справі №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016, а також висновків експертиз, проведених в рамках даної справи є дискреційною компетенцією відповідача у справі. У відповідності до ст.. 6 КАС України до повноважень адміністративного суду належить поновлення порушених прав особи шляхом прийняття рішень у спосіб визначений чинним процесуальним законом. Проте, з урахуванням розмежування повноважень органів державної влади, суд не вправі підміняти собою територіальне управління Пенсійного фонду України та визначати чи має особа право на призначення та виплату пенсії з урахуванням документів про уточнення умов та характеру праці до вирішення такого питання пенсійним органом.
Відтак, з огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутніми є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні йому пенсії за вислугою років від 17.10.2013 року, а також зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення та виплати пенсії, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв в порядку та в межах повноважень визначених Законом та не міг врахувати наявність обставин встановлених під час розгляду цивільної справи №203/3850/14-ц 2/0203/35/2016, а після отримання документів на підтвердження обставин, що свідчать про наявність у позивача спеціального стажу позивачем не було ініційовано звернення за призначення пенсії за вислугою років.
Відтак, з урахуванням наведено, суд вважає за необхідне прийняти рішення про задоволення апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, скасування постанови Межівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у даній справі із прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4
В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга регіональної філії «Придніпровська залізниця» не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 185 КАС України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
У відповідності до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що кожному гарантується право на захист порушених прав або оспорюваних інтересів в суді, зокрема, в порядку адміністративного судочинства, єдиною підставою для звернення до суду є факт порушення, невизнання або оспорення прав та законних інтересів особи - заявника.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою у даній справі Регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» в обґрунтування доводів про порушення своїх законних інтересів зазначила, що оскаржуваною постановою Межівський районний суд Дніпропетровської області фактично створив для заявника обов'язок у вигляді видачі позивачу уточнюючої довідки про умови та характер праці, а також визначив обов'язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 на підставі приписів ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Між тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що визначені на загальному законодавчому рівні обов'язки роботодавця щодо видачі уточнюючих довідок, так само як і відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій непрацездатним особам, які можуть виникнути у заявника в разі вирішення питання про призначення пенсії позивачу не можуть визнаватись судом як обставина, що свідчить про порушення прав та законних інтересів підприємства.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» не підлягає задоволенню.
Щодо вимог Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що вони підлягають задоволенню з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 87 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У відповідності до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, в тому числі, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно ч.2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Тобто, законодавцем віднесено до компетенції суду вирішувати, за заявою заінтересованої особи, питання стосовно повернення з державного бюджету сум судового збору, який було внесено заявником у більшому розмірі, ніж встановлено Законом.
Як вбачається з матеріалів справи Регіональною філією «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» згідно платіжного доручення №1949 від 19.12.2016 року було сплачено на користь спеціального фонду державного бюджету суму судового збору у розмірі 1212.64 грн., між тим, розмір судового збору, який підлягає сплаті у даній справі при поданні апеляційної скарги ставить 606.32 грн.
Відтак, сума надміру сплаченої заявником суми судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі становить 606.32 грн. (1212.64грн. - 606.32грн.).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити вимоги Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та повернути заявнику з Державного бюджету суму надміру сплаченого судового збору у розмірі 606.32 грн.
Керуючись ч. 2 ст. 87, ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області - задовольнити.
Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2016 року у справі №181/906/16-а (2а/181/22/16) - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Повернути Регіональній філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з Державного бюджету суму надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 606.32 грн., за платіжним дорученням №1949 від 19 грудня 2016 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова