06 березня 2017 рокусправа № 320/7056/16-а 2-а/320/252/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Щербака А.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року у справі №320/7056/16-а (2-а/320/252/16) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання дій протиправними та стягнення недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі відповідач) під час проведення у 2016 році виплати одноразової щорічної допомоги до 5 травня по ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту";
- стягнути з відповідача на користь позивача одноразову щорічну допомогу до 5 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2016 рік з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" визначено розмір щорічної до 5 травня разової грошової допомоги, яка виплачується інвалідам війни. Проте, відповідачем, з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України, щорічна до 5 травня разова грошова допомога виплачена у значно меншому розмірі, ніж визначено Законом. Вказуючи на пріоритетність застосування Закону, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова суду мотивована тим, що виплата позивачу, як інваліду війни ІІІ групи, у 2016 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня правомірно здійснена відповідачем в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В апеляційній скарзі позивач, не погоджуючись з висновком суду про правомірність визначення відповідачем розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, вказує на те, що грошова допомога має виплачуватися у розмірах, які визначені Законом України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", а не постановою Кабінету Міністрів України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом війни ІІІ групи та користується пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.7).
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявою про виплату йому щорічної допомоги до 5 травня за 2016 рік у розмірі, встановленому ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту".
Листом від 17.10.2016р. Управління праці та соціального захисту населення Мелітопольської міської ради повідомило позивача, що разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік нарахована та виплачена позивачу в розмірі 2 310 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016р. №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (а.с.6).
Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату інвалідам війни щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Разом з тим, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12,13,14,15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" встановлено, що у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, інвалідам війни III групи - 2310 гривень.
Вказані положення Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, Постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 є також чинною.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Суд першої інстанції, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141, виходив з того, що нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов'язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.
У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України вказав, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Отже, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2016 році відповідач правомірно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ст.197 п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Мелітопольсього міськрайонного суду Запорозької області від 19 грудня 2016 року у справі № 320/7056/16-а (2-а/320/252/16) - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає відповідно до ч.10 ст. 183-2 КАС України.
Головуючий: Н.П. Баранник
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.А. Щербак