09 березня 2017 рокусправа № 405/6596/16-а (2-а/405/183/16)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.
суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2016 року у справі №405/6596/16-а (2-а/405/183/16) за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 09 вересня 2016 року звернувся до суду з позовом до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області, згідно з яким, з урахуванням уточнень, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України від 12.07.2001 року № 2663-ІІІ) на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України № 18-147 вих-16 від 25.08.2016 року про посадові оклади та надбавки за вислугу років, з розрахунку 90% від суми чинного заробітку;
- скасувати рішення відповідача №811772 від 02.09.2016 року про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 15 грудня 2015 року та з 03 серпня 2016 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 12.07.2001 року №2663-ІІІ «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру») у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців на підставі довідки військової прокуратури Південного регіону України №18-147 вих-16 від 25.08.2016 року та з урахуванням усіх інших складових заробітної плати - сум виплат, надбавок, доплат, премій, допомог, винагород, індексацій, визначених у наявній у позивача пенсійній справі виданої довідці військовою частиною НОМЕР_1 від 16 березня 2011 року за вихідним №80 із збереженням проценту для розрахунку пенсії від заробітку у розмірі - 90 %, без обмеження граничного розміру пенсії.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірні дії відповідача, які полягають у відмові здійснити перерахунок призначеної пенсії.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2017 року позов задоволено повністю.
Постанова суду мотивована тим, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило статті 22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач перебуває на обліку в Кіровоградському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» з 27.12.2010 року.
У довідці від 25.08.2016 року № 18-147 зазначено складові заробітної плати військового прокурора гарнізону за військовим званням «підполковник юстиції» з 15.12.2015 року та з 03.08.2016 року (а.с.19).
29.08.2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 25.08.2016 року № 18-147 у зв'язку з підвищенням розмірів посадового окладу військових прокурорів гарнізонів (а.с.17-18).
Рішенням від 12.09.2016 року №811772 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, оскільки положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність з 16.07.2015 року у зв'язку з набранням чинності новим Законом України «Про прокуратуру», стаття 86 якого вказує на те, що умови та порядок перерахунку пенсій призначених працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Проте така постанова Кабінету Міністрів України на сьогоднішній день відсутня (а.с.21).
Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 15 грудня 2015 року та з 03 серпня 2016 року є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частин 1,2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо, особа, якій вони призначені, а отже позивач про розмір та складові призначеної пенсії повинен був дізнатися при реалізації свого права на отримання призначеної йому пенсії.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що можливість обізнаності людини про складові призначеної їй пенсії залежить виключно від бажання такої людини.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строку для звернення до суду за захистом порушених прав.
Встановлене законом обмеження строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно зі статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом 09 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне позов ОСОБА_1 за період з 15 грудня 2015 року по 08 березня 2016 року, включно, залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії з 09 березня 2016 року виходячи із складових заробітної плати військового прокурора гарнізону за військовим званням «підполковник юстиції» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.02.2012 року №505 та з 03 серпня 2016 року виходячи із складових заробітної плати військового прокурора гарнізону за військовим званням «підполковник юстиції» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У відповідності до ч.18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Законом України №76 від 28.12.2014, який набрав чинності з 01.01.2015 року, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» викладена в новій редакції: «Умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
15.07.2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ від 14.10.2014 року, згідно з розділом ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Тобто, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії 29 серпня 2016 року частина вісімнадцята статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» втратила чинність.
Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.
Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду цієї адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають застосуванню.
Статтею 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце про що зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99.
Суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акта, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.
Безпідставними є доводи позивача, що у зв'язку з прийняттям змін до Закону України «Про прокуратуру», відбулось звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, що суперечить положенням ст. ст. 22, 64 Конституції України.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті ж 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно із ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, тобто не відбулось обмеження, звуження змісту та обсягу існуючого права пенсіонера на пенсійне забезпечення, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України
Конституційний Суд України у п. 2.1 Рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення, в тому числі, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права.
Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.
Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові у справі № 21-348а13 від 10.12.2013 року, яка в силу ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, з огляду на наступне.
Предметом розгляду у справі, яка розглядались Верховним Судом України, за наслідками перегляду яких була висловлена відповідна правова позиція, був спір щодо застосування відсоткового розміру пенсії пенсіонеру, якому пенсія вже була призначена, але при проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати, органом пенсійного фонду було зменшено розмір пенсії у відсотках після проведеного перерахунку.
Спірні відносини у справі, що розглядалася Верховним Судом України виникли у 2012 році, коли підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону №3668-VІ, на підставі якого був зменшений розмір пенсії у відсотках, змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов за період з 15 грудня 2015 року по 08 березня 2016 року, включно, залишити без розгляду. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Керуючись: пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області - задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 листопада 2016 року у справі №405/6596/16-а (2-а/405/183/16) - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Кіровоградського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії за період з 15 грудня 2015 року по 08 березня 2016 року, включно, - залишити без розгляду.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 10 березня 2017 року.
Головуючий: В.Є. Чередниченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко