ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 березня 2017 року письмове провадження № 826/27583/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури,
третя особа: ОСОБА_2
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року;
- зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури розглянути його скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року та прийняти рішення з урахуванням всіх обставин і фактів, які будуть встановлені в ході судового розгляду справи по суті.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем без дослідження всіх дійсних обставин справи, оскільки у діях адвоката ОСОБА_2, які і були предметом оскарження з боку позивача, є склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення правил адвокатської етики під час здійснення ним адвокатської діяльності.
Зазаначено, що викладені в оскаржуваному рішенні факти не відповідають дійсності, суперечать дійсним обставинам справи. Справу розглянуто із прийняттям до уваги лише неправдивих пояснень адвоката ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Під час розгляду справи позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив позов задовольнити.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури проти задоволення позовних вимог заперечувала, вказавши про правомірність оскаржуваного рішення із зазначенням того, що, по-перше, позивачем порушено строки звернення з відповідною скаргою на дії адвоката до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, які встановлені приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». По-друге, відповідачем наголошено, що встановлення ознак чи складу дисциплінарного проступку, а також наявності або відсутності підстав для прийняття відповідного рішення є дискреційним повноваженням відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як органів адвокатського самоврядування.
Третя особа - ОСОБА_2, адвокат дії якого виступили предметом оскарження, - проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши про правомірність оскаржуваного рішення.
Суд 06.07.2016 року відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень позивача, представників відповідачів, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, звернулися до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області зі скаргами від 21.05.2015, 26.05.2015 року в яких просили притягнути адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
В обґрунтування даних заяв вказано, що 19 травня 2015 року групою невідомих осіб характерної зовнішності, яких очолювала громадянка ОСОБА_3 та адвокат ОСОБА_2 виламали вхідні ворота до подвір'я будинку та намагалися проникнути в домоволодіння, в якому проживають заявники. Вказані протиправні дії продовжувалися з 07 по 16 години того ж дня.
Під час перебування на території домоволодіння заявників, адвокат ОСОБА_2 підбурював свою клієнтку ОСОБА_3 та невідомих осіб на вчинення протиправних дій, а саме: пошкодження вхідних воріт на подвір'я; розбиття вікна будинку; затоплення внутрішніх приміщень будинку через розбите вікно (коридор).
Крім того, як адвокат ОСОБА_2 так і його клієнта неодноразово, без відповідного рішення суду про проникнення до житла, або про виселення з житла та без залучення Державної виконавчої служби України, намагалися проникнути до їх будинку, що свідчить про вчинення самоправства.
На думку ОСОБА_4 такими діями адвокат ОСОБА_2 порушив ст.7 Правил адвокатської етики, а відтак просив порушити дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 та притягнути його до дисциплінарної відповідальності.
У своїй скарзі ОСОБА_1 додатково вказав, що адвокат ОСОБА_2 неодноразово брав участь у судових процесах, які проходили під його головуванням та повідомив про те, що під час перебування ОСОБА_2 біля домоволодіння ОСОБА_4 останній неодноразово озвучував вислови про незгоду з веденням судових засідань суддею ОСОБА_1., прийнятими як суддею рішень та здійснення повноважень як судді.
На думку ОСОБА_1 протиправні дії адвоката ОСОБА_2 були спрямовані на вплив на нього як на суддю, що є несумісним із статусом адвоката та є підставою для позбавлення адвоката ОСОБА_2 права на заняття адвокатською діяльністю.
За результатами розгляду вказаних скарг позивача та інших заявників дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області прийнято рішення від 23 липня 2015, яким адвоката ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк шість місяців.
На вказане рішення адвокат ОСОБА_2 18.08.2015 року до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури подав скаргу.
ОСОБА_1, 25.08.2015 року також звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23.07.2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 (шість) місяців.
Позивач, не оспорюючи висновків дисциплінарної палати, вважав, що застосування до адвоката ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців є надто м?яким покаранням.
Рішенням Вищої кваліфікаційно -дисциплінарної комісії адвокатури № Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, оскільки була подана із порушенням строку оскарження, а заяви про продовження строків оскарження із наведенням причин поважності пропуску строку не надано.
Скаргу адвоката ОСОБА_2 задоволено. Рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23.07.2015 року про притягнення адвоката ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк 6 (шість) місяців скасовано. Прийнято нове рішення, яким дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_2 закрито.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури встановила наступні обставини.
Адвокатом ОСОБА_2 надається правова допомога для громадянки ОСОБА_3 в судових справах, які стосуються нерухомого майна ОСОБА_3 - будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Зазначене майно було продано з прилюдних торгів для ОСОБА_4, а саму ОСОБА_3 з дітьми та родиною виселено із зазначеного будинку.
ОСОБА_3, маючи судові рішення апеляційних інстанцій, якими виселення і торги визнані незаконними, мала намір зустрітися зі ОСОБА_4, заявити їй про свої права на будинок і обговорити подальше користування будинком.
Адвокат ОСОБА_2, будучи ознайомленим із зазначеними судовими рішеннями та з'ясувавши, що ОСОБА_3 є зареєстрованим власником будинковолодіння, 14.05.2015 року уклав із ОСОБА_3 угоду про надання правової допомоги в питанні поновлення її права проживання в будинку.
З наданих заявниками матеріалів, у т.ч. відеозаписів, не вбачається, що адвокатом вчинялися будь-які незаконні дії. Відсутні докази і того, що адвокат спонукав свою клієнтку до будь-яких протиправних дій.
Відповідач дійшов висновків, що адвокат виконував покладені на нього законодавством та договором про надання правової допомоги обов'язки, порушень законодавства не вчиняв.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури вважає, що суперечать законодавству висновки дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про те, що не підлягав виконанню укладений між адвокатом ОСОБА_2 та клієнткою ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги від 14.05.2015 року. На думку відповідача, цим дисциплінарна палата грубо порушила визначене статтею 59 Конституції України право особи - клієнтки адвоката ОСОБА_2, на правову допомогу. Дисциплінарна палата, вийшовши за межі своїх повноважень, втрутилася у правовідносини між адвокатом та клієнтом.
Крім цього відповідач вказав, що станом на 19.05.2015 року ОСОБА_3 була зареєстрованим власником спірного будинковолодіння. Відтак, під час вирішення будь-яких спорів щодо цього майна ОСОБА_3 мала право на правову допомогу адвоката. У силу пункту 4 частини 2 статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат ОСОБА_2 не міг відмовитися від надання правової допомоги.
Дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області не зважила на ту обставину, що ОСОБА_4, яка називає себе власником спірного будинковолодіння, насправді не була його власником в силу того, що право власності за нею станом на 19.05.2015 року не було зареєстроване згідно положень частини 2 статті 331 ЦК України та пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно витягу з реєстраційних баз.
Відповідачем зазначено, що згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 21.07.2015 року, ОСОБА_3 особисто вибила вікно в будинку та зазначила, що адвокат ОСОБА_2 не мав до цього жодного відношення. Ця обставина також свідчить про відсутність в діях адвоката порушень Правил адвокатської етики.
Однією з гарантій адвокатської діяльності, передбачених статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є заборона ототожнення адвоката з клієнтом, що в даному випадку незаконно зробили заявники, з доводами яких погодилася дисциплінарна палата.
За таких обставин, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури дійшла висновку, що висновки дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, викладені в рішенні від 23.07.2015 року, є незаконними.
Позивач вважає, що викладені відповідачем в оскаржуваному рішенні факти не відповідають дійсності, суперечать дійсним обставинам справи, а тому рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки порушує його права та законні інтереси. У зв'язку із цим позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Згідно зі ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р., зокрема, встановлено, що рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим, а під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові засади діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, мета, завдання та порядок її діяльності визначаються Конституцією України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", рішеннями з'їзду адвокатів України, Статутом Національної асоціації адвокатів України, Правилами адвокатської етики, рішеннями Ради адвокатів України, Положенням про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури (далі - ВКДКА або Комісія), Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року №78.
Відповідно до частин 1, 3 статті 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - це недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних професійних обов'язків адвоката.
За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також актами Національної асоціації адвокатів України (частина 1 статті 63 Правил адвокатської етики).
Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. передбачено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики.
Ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката та здійснення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок здійснюється за правилами статей 36-38 Закону №5076-VI.
Перелік підстав для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності наведений у статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р., а види дисциплінарних стягнень та строки їх застосування визначенні статтею 35 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" дисциплінарним проступком адвоката є порушення правил адвокатської етики.
Так, частиною 1 статті 35 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012р. встановлено, що за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року; 3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку (частина 2 статті 35 Закону №5076-VI).
Водночас, положеннями статті 37 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (частина перша статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
У силу частин першої та другої статті 40 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.
Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
При цьому, адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії .
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання заяви (скарги) витребовує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги на рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи (стаття 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Суд, проаналізувавши зміст оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 13.11.2015, дійшов наступних висновків.
В рішення вказано, що терміни оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015, передбачені частиною 3 статті 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», скаржником, адвокатом, дотримані. Строки оскарження рішення заявником, ОСОБА_1, порушені, заяви про поновлення строків із викладенням мотивів поважності пропуску строків не заявлено. Відповідно до супровідного листа КДКА Волинської області ОСОБА_1 отримав копію рішення 31.07.2015 року, про що свідчить його особистий підпис. Скаргу на вказане рішення скаржником ОСОБА_1 подано наручно до ВКДКА 25.08.2015 року, тоді як останній день подання, внаслідок припадання 23.08.2015 року на вихідний день, сплив 24.08.2015 року.
Спеціальним законом встановлено тридцятиденний строк для оскарження рішення у дисциплінарній справі з дня його прийняття, у зв'язку із чим строк для оскарження рішення.
У той же час, відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Крім того, згідно з частиною п'ятою статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як встановлено судом 23 серпня 2015р. припало на вихідний день - неділя, 24 серпня 2015 року - понеділок, - це святковий день - державне свято День незалежності України, а тому з урахуванням норм ч. 5 ст. 254 ЦК України днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Тобто - 25 серпня 2015р. є останнім днем строку подачі скарги.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 р. позивач (скаржник) звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури- 25 серпня 2015р.
Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року про залишення скарги ОСОБА_1 від 25.08.2015р. без розгляду прийнято не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Крім цього, судом під час розгляду справи з пояснень сторін та їх представників, матеріалів справи, матеріалів дисциплінарної справи встановлено наступне.
Так, згідно матеріалів дисциплінарної справи КДК адвокатури Волинської області № 107 вбачається, що ОСОБА_4, 1932 року народження, проживає у домоволодінні за адресою АДРЕСА_1, яке було придбано нею на прилюдних торгах 16 листопада 2012 року та належить їй на праві власності згідно свідоцтва від 05 грудня 2012 року.
Спірне нерухоме майно було обтяжено забороною вчинення реєстраційних дій, що унеможливлювало вчинити реєстрацію права власності ОСОБА_4 до 21.05.2015 року.
Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 37872735, 37873560 на підставі свідоцтва від 21.05.2015 за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,18 га по АДРЕСА_1.
Правомірність вказаних прилюдних торгів оспорювалася колишнім власником домоволодіння - громадянкою ОСОБА_3, інтереси якої представляє адвокат ОСОБА_2.
Як зазначив сам адвокат ОСОБА_2 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 16.02.2006 року), він приймав участь у судових спорах щодо спірного нерухомого майна та у справі щодо виселення ОСОБА_3 із вказаного вище будинку.
Так, Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц позов ОСОБА_3 задоволено повністю.
Визнано недійсними прилюдні торги, проведені 16 листопада 2012 року з реалізації житлового будинку, загальною площею 169,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами, розміщеного на земельній ділянці площею 0,1808 га., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і є власністю ОСОБА_3 (номер лоту 8, стартова і продажна ціна без ПДВ 405075 грн., переможець торгів ОСОБА_4, протокол № 09-В/431/12/1-8).
Визнано недійсним протокол Луцької філії ПП «Спеціалізоване підприємство Юстиція» № 09-В/431/12/1-8 від 16 листопада 2012 року проведення прилюдних торгів; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 04 грудня 2012 року.
Рішенням та ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року закрито провадження в даній справі в частині позовних вимог до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (у зв'язку з ліквідацією), відмовлено в позов частині позовних вимог заявлених до відповідача - ОСОБА_1 (у зв'язку неналежністю відповідача), виключено з мотивувальної частини рішення вказівку суду на що прилюдні торги від 16.11.2012 року є незаконними і підлягають визнанню недійсним тому, що державний виконавець без дозволу органу опіки і піклування передав на реалізацію нерухоме майно, право користування яким мали неповнолітні. В решті рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області віл листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц залишено без змін.
Матеріали дисциплінарної справи № 107, містять лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25.06.2015 року вих..№ 1814/0/29-15, згідно якого за даними автоматизованої системи документообігу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 25 лютого та 02 березня 2015 року зареєстровано касаційні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8 до ВДВС Луцького РУЮ, ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними.
Ухвалою ВССУ від 02 березня 2015 року, постановленою за результатами розгляду зазначених касаційних скарг, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, зупинено виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення касаційного провадження у справі, матеріали цивільної справи витребувано із Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
За даними автоматизованої системи документообігу ВССУ 09 квітня 2015 року за вх. № 22179/0/6-15 зареєстровано заяви ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 про направлення копій касаційних скарг.
За результатами розгляду вказаних заяв листом ВССУ від 06 травня 2015 року за вих. № 31112/0/19-15 вказаним особам надіслано запитувані матеріали на їх адресу: АДРЕСА_2.
Також, судом встановлено, що 14 травня 2015 року між ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги.
З дисциплінарної справи вбачається, що 19.05.2015 приблизно о 7:30 годині ранку ОСОБА_3 разом із представниками громадськості прибули до вказаного будинковолодіння. О 07.40 год. підїхав адвокат ОСОБА_2 Як слідує із письмової заяви ОСОБА_3 від 21.07.2015 року, кілька хлопців із «Самооборони», підваживши ворота, відхилили їх, створивши їй можливість зайти на її подвір'я.
Згідно пояснень адвоката ОСОБА_2 на території домоволодіння разом з клієнткою та іншими особами в кількості 15-20 осіб він перебував там протягом 6-7 годин. (а.с. 37, дисциплінарна справа № 107).
В письмових поясненнях третьої особи, наданих суду та пояснень, що містяться у дисциплінарній справі адвокат ОСОБА_2 вказує, що надання ним правової допомоги для ОСОБА_3 здійснювалося 19.05.2015, тобто, в той час, коли зареєстрованим власником будинковолодіння та зареєстрованою в будинку особою була ОСОБА_3
Третя особа вважає, що за таких обставин ОСОБА_3, як власник, мала повне та безумовне право бути присутньою на території свого будинковолодіння, користуватися правовою допомогою адвоката, запрошувати адвоката на територію, з'ясовувати, хто і на якій підставі перебуває у її будинку, а також вчиняти будь-які інші дії, аж до знищення свого майна включно.
Натомість, матеріали дисциплінарної справи № 107, містять лист управління державної міграційної служби України у Волинській оласті від 25.05.2015 року № 0701/4052, згідно якого, за адресою: АДРЕСА_1 значилися зареєстрованими, однак зняті з реєстрації місця проживання згідно рішення суду наступні особи: ОСОБА_3, місце проживання зареєстровано з 30.12.2003р. по 30.10.2012р.; ОСОБА_8, з 10.03.2004р. по 08.04.2013p.; ОСОБА_9, з 10.03.2004р. по 08.04.2013р.; ОСОБА_7, з 19.11.2004р. по 30.10.2012р.; ОСОБА_10, з 16.02.200р. по 30.10.2012р. Також, згідно протоколу № 29 від 23.07.2015 року засідання дисциплінарної палати комісії адвокатури Волинської області, адвокат ОСОБА_2 пояснив, що йому відомо, про те, що ОСОБА_3 та члени її сімї були виселені з цього будинку в 2012 році на підставі рішення суду.
Згідно пояснень адвоката ОСОБА_2 він не рекомендував своїй клієнтці ОСОБА_3 звернутися до суду з позовом про вселення її в житловий будинок і про виселення з житлового будинку ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 При цьому він враховував, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку, за який протягом трьох років ведуться спори. Він допускав, що 19.05.2015 можливе примирення між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_3 Станом на 19.05.2015 він не знав, що ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження та зупинено виконання рішень Ковельського міськрайонного суду та апеляційного суду Волинської області у справі про визнання недійсними прилюдних торгів (а.с. 37, дисциплінарна справа № 107).
У письмових запереченнях на позов третя особа зазначає, що саме консультування клієнта та представництво інтересів клієнта перед правоохоронними органами ним виконувалися.
Так само результат, досягнення якого бажала його клієнтка (зустріч із ОСОБА_4 з метою проведення переговорів та відновлення права клієнтки і можливості проживання у її будинку), не був протиправними, не суперечив моральним засадам суспільства, присязі адвоката України, правилам адвокатської етики, адже клієнт ставив на меті захист свого права власності.
Те, що клієнт вдався до розбиття вікна у своєму будинку - то адвокат не може нести відповідальність за дії свого клієнта. Тим більше, що ці дії у встановленому законом порядку не визнані правопорушенням, натомість правоохоронні органи відмовили у притягненні його клієнтки ОСОБА_3 до відповідальності.
Такі доводи третьої особи суд сприймає критично та звертає увагу на конституційний обов'язок власника майна не порушувати права і законні інтереси інших осіб та держави, а також не порушувати моральні засади суспільства.
Під час розгляду справи, судом досліджено доводи позивача та надані речові докази диск б/н, б/д з відеозаписами тривалістю 10:46 хв. для інтернет ресурсу «Громадське. Волинь» автор ОСОБА_12 і тривалістю 2:37 хв, з запису вбачається, що ОСОБА_3 била вікно, адвокат ОСОБА_2 постійно перебував на території домоволодіння по АДРЕСА_1, інформував останню яким чином правильно пошкодити вікно, інформував працівників правоохоронних органів та засобів масової інформації про те, що свідоцтво на право власності видане ОСОБА_4 не має юридичної сили, що є рішення суду, яким поновлено ОСОБА_3 у праві проживати в будинку, що згідно витягу з Державного реєстру речових, прав на нерухоме майно № 34086757 від 24.02.2015 ОСОБА_3 є власником житлового будинку, переконував їх, що дії ОСОБА_3 щодо проникнення в житловий будинок, знищення майна тощо є правомірними. В момент вибиття ОСОБА_3 скла у вікні будинку, в якому перебували ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_13, адвокат здійснював фото і відеофіксацію цієї події і не зажадав від ОСОБА_3 припинити протиправні дії.
Начальнику СВ Луцького райвідділу міліції ОСОБА_19 адвокат заявив: «ОСОБА_3 є власником цього будинку. Вона може робити тут все що завгодно, в тому числі намагатися в нього втрапити, з?ясувати, що там за люди. Ви повинні їй як власнику в цьому посприяти. Ви намагаєтесь покрити мешканців, які там живуть, їх прізвища і посади вам добре відомі» (03:29 хв. - 03:42 хв. відеозапису ОСОБА_20).
Адвокат ОСОБА_2 погодився з висновком заступника начальника УМВС України у Волинській області ОСОБА_21: «На даний момент, що тут міліція я не бачу більше потреби. Як на мене це чистий цивільно-правовий спір. Я не хочу щоб працівників міліції втягували в цю справу» (04:46 хв, 05:14 хв. відеозапису ОСОБА_12). Після цього адвокат не залишив територію домоволодіння, а продовжував демонструвати працівникам правоохоронних органів та засобів масової інформації як правоветановлюючий документ підстави для вселення витяг з Держреєстру речових прав на нерухоме майно № 3408675 від 24.02.2015, рішення Ковельського міськрайонного суду від 11.11.2014. рішення апеляційного суду Волинської області від 15.04.2015, намагався перешкодити ОСОБА_1 повідомити присутніх про наявність у нього правових підстав для проживання в будинку згідно свідоцтва про право власності на будинок та земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 05.12.2012.
Навіть після повідомлення ОСОБА_1 про зупинення виконання Ухвалою ВССУ від 02 березня 2015 року, постановленою за результатами розгляду касаційних скарг, судових рішень про визнання торгів недійсними та скасування відповідних рішень, адвокат ОСОБА_2, повідомив, що ОСОБА_1, має намір ввести присутніх в оману, свідоцтво про придбання будинку з прилюдних торгів не має юридичної сили, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру власником спірного майна значиться ОСОБА_3
Відповідно до ст. 21 Закону під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов?язаний, зокрема, дотримуватись присяги адвоката України та правил адвокатської етики, виконувати інші обов?язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Відповідно до ст. 7 Правил адвокатської етики від 17.11.2012, у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх скоєнню його клієнтом або іншими особами.
Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону, не вчиняти правопорушень і не сприяти зумисно їх скоєнню іншими особами.
Згідно ст. 19 Правил адвокатської етики, адвокату забороняється приймати доручення, якщо результат, якого бажає клієнт, або засоби його досягнення, на яких клієнт наполягає, є протиправними або якщо доручення клієнта виходить за межі професійних прав і обов'язків адвоката.
У цих випадках, якщо зазначені обставини не є очевидними, адвокат має надати відповідні роз'яснення клієнту. Якщо клієнт наполягає на використанні засобів виконання доручення, котрі є протиправними або виходять за межі прав адвоката, останній повинен повідомити клієнта про неприпустимість їх застосування та вказати на можливі законні шляхи досягнення того самого або подібного результату, якщо такі існують. Якщо і за таких обставин не вдається узгодити з клієнтом зміну змісту доручення, адвокат зобов'язаний відмовитись від укладення договору з клієнтом.
Статтею 8 Правил адвокатської етики, визначено, що адвокат має, за можливості, сприяти позасудовому врегулюванню спорів між клієнтом та іншими особами, а в разі неможливості цього, застосовувати всі законні засоби ефективного вирішення спору на користь клієнта.
Зазначені норми не можуть бути проігноровані з посиланням на можливість вільного укладення договору. Тому суд відхиляє доводи наведені в рішенні Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.
Натомість, як встановлено судом з наданих матеріалів, свідоцтво про придбання спірного будинковолодіння ОСОБА_4 від 05.12.2012 року є чинним та не оспореним. Рішеннями Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2014 року у справі №167/493/13-ц та Апеляційного суду Волинської області від 02 лютого 2015 року не відновлено ОСОБА_3 у реєстрації у вказаному будинковолодінні та не поновлено її право на проживання у ньому. Крім цього, подані суду матеріали не містять рішень суду про вселення ОСОБА_3; про примусове проникнення до житла, яке виноситься на підставі подання державного виконавця; рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння, тощо.
Суд зауважує, що адвокат ОСОБА_2 веде справу відносно спірного будинковолодіння з 2012 року і йому відомі всі обставини, щодо відчуження та реєстрації спірного будинку.
Досліджені судом матеріали вказують на порушення адвокатом ОСОБА_2 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст.ст. 7, 19 Правил адвокатської етики, оскільки останній будучи присутній при вищевказаних подіях не роз'яснив клієнту законні шляхи поновлення її порушених прав, допустив бездіяльність при пошкодженні клієнтом майна, та навпаки продовжував спостерігати за його нищенням без законних на те підстав, таким чином дії ОСОБА_17 були схвалені адвокатом.
Конституційне право особи на правову допомогу полягає у сприянні захисником правомірному здійсненню особою своїх прав і свобод, й насамперед спрямоване на попередження можливих порушень чи незаконних обмежень прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ч. 1 ст.30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Відповідно до ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що прибувши 19.05.2015 року до будинковолодіння ОСОБА_4 та надаючи адвокатську допомогу ОСОБА_3 щодо вселення останньої до вказаного будинку без законих на те підстав, адвокат ОСОБА_2 перебрав на себе невластиві йому функції судових органів та органів примусового виконання рішень.
Суд погоджується із висновками дисциплінарної палати Волинської області, що обраний адвокатом ОСОБА_2 на стадії касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_7., ОСОБА_18 ОСОБА_8 до ВДВС Луцького РУК), ОСОБА_1, ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, протоколу проведення прилюдних торгів, акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки недійсними спосіб захисту права власності на житловий будинок ОСОБА_3 заборонений законом.
Суд дійшов висновку, що висновки дисциплінарної палати Волинської області за наслідками розгляду скарги позивача є обґрунтованими та здійсненими за результатами ретельного вивчення наданих доказів.
Натомість доводи відповідача за наслідками розгляду скарги адвоката ОСОБА_2 про те, що адвокатом не вчинялися будь - які незаконні дії, доводи про відсутність доказів, що адвокат спонукав свою клієнтку до будь яких протиправних дій, що лягли в основу оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
За таких обставин, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року щодо залишення скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, та про закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_2 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
У той же час, для належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливим задовольнити позовні вимоги про зобов'язання відповідача розглянути його скаргу на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 124, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №Х-015/2015 від 13 листопада 2015 року;
Зобов'язати Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 23 липня 2015 року.
Присудити з бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 852,60 грн.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій