13 березня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1228/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги
03.08.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області від 16.02.2016 № Ф-3797-23У про сплату боргу (недоїмки).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірну вимогу, оскільки з липня 2014 року ним припинено здійснення підприємницької діяльності у зв'язку з перебуванням на тренувальних зборах батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Січ" ГУ МВС України в м. Києві з подальшим зарахуванням на службу до органів внутрішніх справ для проходження служби в зоні проведення антитерористичної операції. За доводами позивача, у липні 2014 року до ДПІ у м. Полтава ним було подано заяву про зняття з обліку як платника всіх видів податків та зборів, а 02.12.2014 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, а тому підстави для нарахування йому єдиного соціального внеску відсутні.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, у наданих письмових поясненнях від 09.02.2017 (а.с.73-75) позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили розгляд справи провести за їх відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав клопотання, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог та розгляд справи провести за його відсутності (а.с.81). У письмових запереченнях зазначив, що ФОП ОСОБА_1 перебував на обліку в ДПІ у м. Полтава в якості платника єдиного податку. Відповідно до інтегрованої картки платника єдиного внеску за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 2532,06 грн, а тому підстави для скасування вимоги про сплату боргу відсутні (а.с.29-31).
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з 18.02.2011 перебував на обліку в ДПІ у м. Полтава в якості платника єдиного внеску (а.с.48-51).
У період з 28.01.2012 по дату припинення перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного соціального внеску.
16.02.2016 ДПІ у м. Полтава винесено вимогу №Ф-3797-23У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2532,06 грн (а.с.12).
Підставою для винесення оскарженої вимоги слугувала недоїмка в сумі 2532,06 грн за даними інтегрованої картки платника податків з єдиного внеску (а.с.55).
Не погоджуючись з указаною вимогою ДПІ у м. Полтава, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання її протиправною та скасування.
Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішень; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За доводами відповідача, винесення спірної вимоги контролюючим органом здійснено з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_1 в період з 28.01.2012 по 30.12.2014 перебував на спрощеній системі оподаткування.
Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
ФОП ОСОБА_1 04.02.2015 до ДПІ у м. Полтава подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, у якому самостійно визначено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті в розмірі 5071,80 грн.
У ході проведення інвентаризації інтегрованої картки платника податків по сплаті єдиного внеску, встановлено, що починаючи з 20.10.2014 за ФОП ОСОБА_1 обліковується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за третій, четвертий квартали 2014 року в загальній сумі 2535,90 грн.
Отже, відповідач вважає, що оскільки ОСОБА_1 подано до податкового органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік, яким самостійно визначено грошове зобов'язання зі сплати єдиного внеску в розмірі 5071,80 грн, та станом на дату винесення спірної вимоги не сплачено недоїмку в розмірі 2535,90 грн, то ДПІ у м. Полтава правомірно винесено вимогу №Ф-3797-23У від 16.02.2016 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2532,06 грн
Надаючи правову оцінку спірній вимозі від 16.02.2016 №Ф-3797-23У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2532,06 грн, суд виходив з наступного.
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI (у редакції, чинній на момент виникнення недоїмки) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини третьої статті 9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (втратив чинність 30.04.2015), звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття на облік в органах доходів і зборів в один із таких способів: засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством; на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.
Відповідачем як доказ подання позивачем звітності зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до матеріалів справи долучено копію звіту про суму нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік від 04.02.2015 (а.с.56-57).
Пунктом 2.16 розділу ІІ вказаного Порядку встановлено, що відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає звіт від страхувальника, реєструє звіт та проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати фактичного отримання органом доходів і зборів та обов'язково засвідчує власним підписом.
Розписка про одержання звіту заповнюється відповідальною особою органу доходів і зборів, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання звіту завіряється штампом з грифом "ОТРИМАНО" та повертається страхувальнику.
Суд зазначає, що наданий відповідачем звіт не містить підпису позивача, відмітки відповідальної особи органу доходів і зборів про його отримання. Отже, указане свідчить про подачу звіту не на паперових носіях, а засобами електронного зв'язку.
У письмових поясненнях позивач заперечує факт подання ним звіту про суму нарахування доходу зареєстрованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік від 04.02.2015.
Так, у матеріалах справи наявна відповідь ДПІ у м. Полтаві на адвокатський запит Кожевнікової Т.П. (а.с.76-77), з якої слідує, що договір про визнання електронних документів між ДПІ у м. Полтава та ФОП ОСОБА_1 не укладався (а.с.78). Також, відповідачем не надано інформацію про адресу електронної скриньки, з якої було надіслано залучений до матеріалів справи звіт.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність у позивача можливості подавати звіти в електронному вигляді.
Безпідставними є твердження відповідача стосовно подання позивачем заяви про його припинення 02.12.2014, оскільки в період з 01.07.2014 по цей час позивач перебував на тренувальних зборах батальйону патрульної служби міліції особистого призначення "Січ" ГУМВС України в місті Києві, проходив підготовку для оформлення на службу в органи внутрішніх справ, приймав участь у антитерористичній операції в районах проведення АТО (містах Слов'янськ, Курахове, Піски Донецької області), що підтверджується довідками, наявними в матеріалах справи (а.с.18-23).
Указані обставини унеможливлюють особисте подання позивачем звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік в лютому 2015 року, а надсилання звітів поштою не допускається.
Крім того, відповідачем на вимогу суду не надано матеріали особової справи ОСОБА_1 та журнали реєстрації вхідної кореспонденції за період з липня по вересень 2014 року та червень 2016 року.
Також відповідачем до суду не надано заяву позивача про зняття з обліку, зареєстровану в журналі вхідної кореспонденції з системи Атлас-ДОК 02.12.2014 за номером 16572/П (а.с.54), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити дату написання вказаної заяви.
Указаний журнал не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з його змісту не вбачається, чого саме стосувалась подана заява; помітка "щодо нарахування ЄСВ" також не розкриває змісту заяви. Крім того, наявність запису в журналі не є беззаперечним доказом подання заяви саме 02.12.2014, оскільки дата написання заяви та дата її реєстрації можуть різнитися.
Отже, матеріали справи у їх сукупності свідчать про відсутність у позивача наміру здійснювати підприємницьку діяльність та про наявність у нього наміру, починаючи з липня 2014 року, перейти на службу в поліції (міліції) з подальшим відрядженням до зони АТО для захисту територіальної цілісності Батьківщини.
Суд зазначає, що з вересня 2014 року позивач офіційно прийнятий на службу в органи внутрішніх справ і почав отримувати заробітну плату, з якої відповідно до чинного законодавства здійснювалися відрахування з єдиного соціального внеску.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 16.02.2016 № Ф-3797-23У про сплату боргу (недоїмки).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.С. Канигіна