06 березня 2017 рокум. Ужгород№ 807/650/16
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Луцович М.М.
при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.
за участю сторін:
представника позивача - Ігнатенко С.С.,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за уточненою позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Флекстронікс Сервіс УА" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, -
Позивач - Приватне акціонерне товариство «Флекстронікс Сервіс УА» (далі - ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» або позивач), звернувся доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач) якою, із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 16.11.2016 р., просить визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0004131702 від 17.02.2016 р. (в частині вимоги сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 474 651,80 грн.) та рішення про застосування штрафних санкцій № 0004121702 від 17.02.2016 р. (в частині штрафу у розмірі 551 107,45 грн.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) Мукачівської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області прийнята відповідачем в оскаржуваній частині всупереч норм чинного законодавства. Зокрема, наголошено на безпідставності та неправомірності виявлених відповідачем в ході перевірки позивача порушень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» при застосуванні понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Вважає, що товариство мало право застосовувати у звітних періодах червень, липень та серпень 2015 року понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Крім того, оскільки ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» вважає незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 1 474 651,80 грн., на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 551 107,45 грн, а отже вважає, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2016 № Ю-0004131702.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин, викладених у позовній заяві, підтримав повністю, дав аналогічні пояснення та просив суд задовольнити позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином. Однак подав письмові заперечення проти позову, відповідно до яких позовні вимоги не визнано та зазначено, що платником за липень, серпень 2015 року не виконана умова Закону: після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік, а тому товариство не мало права застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску. Крім того вказано, що якщо роботодавцем виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі. Наголошено, що згідно звітів позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих до фіскального органу вбачається наявність додаткової бази нарахування єдиного внеску, що, на думку відповідача, також виключає право на застосування понижуючого коефіцієнту до ставок єдиного внеску за червень, липень, серпень 2015 року (а.с.143-147).
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов з уточненими позовними вимогами підлягає задоволенню повністю з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що працівниками Мукачівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Флекстронікс Сервіс УА», яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Флекстронікс Сервіс УА» (виписка з ЄДР ЮО ФОП та ГФ (а.с.126-129), з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2013 по 31.08.2015 (акт Мукачівської ОДПІ № 2201/17-02/14313783 від 09.11.2015 р., (а.с. 11-17), якою встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 7 пп. «б» п. 9 прим. 5. розділу VIII Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в зв'язку з чим занижено до сплати в бюджет нараховану суму єдиного внеску 1129549,18 грн. в тому числі за червень 2015 в сумі 10776,88 гри., липень 2015 року в сумі 353238,88 грн. та серпень 2015 року в сумі 765533,42 грн.
На підставі акту перевірки № 2201/17-02/14313783 від 09 листопада 2015 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2015 р. за № Ю-0042411702, яким відповідач вимагав сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 129 549,18 грн. (а.с.28); та рішення про застосування штрафних санкцій від 08.12.2015 р. за № 0042421702 (а.с.30), яким застосовано штраф у розмірі 489 298,94 грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 129 549,18 грн. .
ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» оскаржило їх у адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Закарпатській області, скарга від 18.12.2015 р. (а.с.31-36).
Головним управлінням ДФС у Закарпатській області скаргу товариства залишено без задоволення (рішення про результати розгляду первинної скарги № 93/10/07-16-10-04-45 від 20.01.2016 р., (а.с.37-42): вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0042411702 від 08.12.2015 р. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0042421702 від 08.12.2015 р. скасовано та доручено відповідачеві прийняти та надіслати платнику вимогу про сплату 1 495 748,94 грн. боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення про застосування 559498,72 грн. штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
За результатами такого адміністративного оскарження, Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Закарпатській області було прийнято нові вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2016 р. за № Ю-0004131702, яким відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 495 748,94 грн. (а.с.43); та рішення про застосування штрафних санкцій від 17.02.2016 р. за № 0004121702, яким застосовано штраф у розмірі 559 498,72 грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 495 748,94 грн.(а.с.44).
Не погоджуючись із правомірністю цієї вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, такі платником також були оскаржені в адміністративному порядку: спочатку до Головного управління ДФС у Закарпатській області (скарга від 29.02.2016 р., (а.с.45-51), а потім до Державної фіскальної служби України (скарга від 28.03.2016 р., (а.с.58-62). Проте відповідні скарги ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» були залишені без задоволення: спочатку рішенням Головного управління ДФС у Закарпатській області № 526/10/07-16-10-04-45 від 17.03.2016 р. (а.с.52-57), а потім рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги № 9448/6/99-99-11-02-02-25 від 27.04.2016 р. .(а.с.63)
ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0004131702 від 17.02.2016 р. протиправною в частині вимоги сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 474 651,80 грн., а рішення про застосування штрафних санкцій № 0004121702 від 17.02.2016 р. протиправним в частині штрафу у розмірі 551 107,45 грн. оскаржила їх у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ № 2201/17-02/14313783 від 09.11.2015 р., підставою для донарахування контролюючим органом ПрАТ «Флекстронікс Сервіс УА» спірних сум єдиного соціального внеску за звітні періоди червень, липень та серпень 2015 року стало те, що платник у відповідних звітних періодах застосовував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску за червень 2015 року - 0,791, липень 2015 року - 0,819, серпень 2015 року - 0,693 з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: у червні 2015 року - допустив заниження коефіцієнта - 0,791, який за даними відповідача склав 0,797; у липні та серпні 2015 року - не виконав умову згідно якої після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці повинен складати не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік. Також Головним управлінням ДФС у Закарпатській області у своєму рішенні від 20.01.2016 р. за № 93/10/07-16-10-04-45 додатково вказано, що оскільки згідно звітів поданих до фіскальних органів за червень, липень та серпень 2015 року міститься додаткова база нарахування єдиного внеску (рядок 2.5 звіту), то платник взагалі не має права застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску за відповідні звітні періоди.
При обґрунтуванні судового рішення судом застосовуються приписи законодавства, діючого на момент виникнення та існування спірних правовідносин, чинних у період червень-серпень 2015 року.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі по тексту Закон України № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно із пунктами 1, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VІ, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.
Частина 8 ст. 9 Закону України № 2464-VІ передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року N 219-VIII.
Цим Законом доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-5, яким, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.
Цією нормою встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.
Отже, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт.
Суд відзначає, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено.
Позивачем, на виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ, у 2015 році було подано звітність за червень, липень та серпень 2015 року про нарахування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом до ставки єдиного внеску відповідно у розмірах 0,791, 0,819 та 0,693.
Наявними у матеріалах справи звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих позивачем за період січень - грудень 2014 року (а.с.71-107) та за період червень - серпень 2015 року (а.с.108-122), а також бухгалтерськими довідками від 03 жовтня 2016 року за № 1, № 2, № 3 та № 4 (а.с.155-161) підтверджується, що в спірних періодах (червень - серпень 2015 року), позивачем дотримано вищевказані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ, а саме:
база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу - у позивача збільшилась у червені 2015 року на 27 відсотків, у липні 2015 року на 21 відсоток та у серпні 2015 року на 43 відсотка;
-після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік - у позивача у червені 2015 року склав 1061,98 грн., у липні 2015 року склав 1055,95 грн. та у серпні 2015 року склав 1055,39 грн., в той час як у 2014 році середньомісячний платіж на одну застраховану особу у позивача складав тільки 1052,85 грн.
- кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік - у позивача цей показних у червені 2015 року становив 126,74 відсотків , у липні 2015 року становив 144,93 відсотки та у серпні 2015 року становив 156,10 відсотків.
Разом з тим суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем не було виконано умову згідно якої після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці повинен складати не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік, оскільки таке твердження повністю спростовується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та достовірно встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами справи.
Також, дослідивши показники наявної у справі звітності щодо нарахування єдиного внеску за період червень, липень та серпень 2015 року та відповідні показники згідно даних акту перевірки № 2201/17-02/14313783 від 09.11.2015 року, судом встановлено, що розбіжність у розрахунках при визначені понижуючого коефіцієнту до ставки єдиного внеску здійснених платником та відповідачем виникли внаслідок застосування різної методології, оскільки контролюючий орган під час визначення зазначених показників та, як наслідок, понижуючого коефіцієнту брав до уваги сумарну кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати (у кожному місяці в 2014 році та окремо звітному місяці), зменшену на кількість працюючих інвалідів (у кожному місяці в 2014 році та окремо звітному місяці). Так само відповідачем не бралася до уваги сума нарахованої заробітної плати працюючих інвалідів.
Однак проаналізувавши приписи пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ, суд приходить до висновку, що при визначені показників, які лягають в основу формули обчислення понижуючого коефіцієнту, також слід враховувати кількість працюючих інвалідів та суми виплаченої їм заробітної плати, що обкладаються єдиним соціальним внеском, оскільки Закон визначення вказаних показників прив'язує до показника «сумарна кількість застрахованих осіб, яким здійсненні виплати» до яких законодавець відносить і працюючих інвалідів. Протилежні доводи контролюючого органу не ґрунтується на Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування».
Також матеріалами справи підтверджується (довідками від 03.10.2016 року за № 1, № 2, № 3 та № 4), що позивач у звітних періодах червень, липень та серпень 2015 року понижуючий коефіцієнт до ставки єдиного внеску за працюючих інвалідів не застосовував.
Посилання відповідача на те, що в спірний період позивач проводив працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що, на переконання суб'єкта владних повноважень, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту, суд також відхиляє. Позаяк такі твердження не ґрунтуються на нормах закону.
Так, пункт 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ містить виключний перелік умов - обставин, за яких не дозволяється застосування понижуючого коефіцієнту, разом з тим, проведення працівникам виплат заробітку, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, а також здійснення відповідно до передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 цього Закону донарахувань єдиного внеску до рівня мінімальної заробітної плати не відноситься до вищевказаних обставин.
Правилами вказаного абзацу частини п'ятої статті 8 Закону встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Тобто, вищевказана норма зобов'язує роботодавця при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
Таким чином, у разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.
Суд звертає увагу на те, що висновок про право роботодавця на застосування понижуючого коефіцієнту до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами незалежно від здійснення донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати відповідає, зокрема, позиції, висловленій Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики в роз'ясненні щодо застосування положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (лист від 10.11.2015 № 04-27/10-1785). Наведене свідчить на користь висновку, що в спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
В той же час судом встановлено, що до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою понижуючий коефіцієнт позивачем не застосовувався.
Відтак, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02 березня 2015 року № 219-VIII позивач набув право на застосування понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску, зокрема, у червні 2015 позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,789, у липні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,824 та у серпні 2015 року позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,699.
Вищевказане свідчить про помилковість та протиправність висновків Мукачівської ОДПІ щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 474 651,80 грн.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.
За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0004131702 від 17.02.2016 р. в частині вимоги сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 474 651,80 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0004121702 від 17.02.2016 р. в частині нарахування штрафу у розмірі 551 107,45 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,
Уточнений позов Приватного акціонерного товариства "Флекстронікс Сервіс УА" - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0004131702 від 17.02.2016 p., яким відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 495 748,94 грн., в частині вимоги сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 474 651,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій № 0004121702 від 17.02.2016 p., яким відповідачем застосовано штраф у розмірі 559 498,72 грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в частині штрафу у розмірі 551 107,45 грн.
Присудити на користь Приватного акціонерного товариства "Флекстронікс Сервіс УА" за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 30828,72 (тридцять тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімдесят дві копійки) грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
СуддяМ.М. Луцович