61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
01.03.2017 Справа № 905/39/17
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
при секретарі судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши матеріали справи за позовом Артемівської місцевої прокуратури Донецької області, м.Бахмут, Донецької області,
до відповідачів 1. Бахмутської міської ради, м.Бахмут, Донецької області, 2. фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бахмут, Донецької області,
про визнання незаконним рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р., скасування п.2.2. рішення Артемівської міської ради №6/74-1331 від 25.11.2015р., визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 19.02.2014р., зобов'язання повернути земельну ділянку
За участю:
представник прокуратури Харківської області Хряк О.О.;
представник відповідача 1 - не з'явився;
представник відповідача 2 - не з'явився;
Артемівська місцева прокуратура Донецької області, м.Бахмут, Донецької області, звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідачів 1.Бахмутської міської ради, м.Бахмут, Донецької області, 2.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Бахмут, Донецької області, про визнання незаконним рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р., скасування п.2.2. рішення Артемівської міської ради №6/74-1331 від 25.11.2015р., визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 19.02.2014р., зобов'язання повернути земельну ділянку.
В обґрунтування вимог Артемівська місцева прокуратура Донецької області посилається на рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р., яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м. Артемівська, на підставі якого, між Артемівською міською радою та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір про встановлення земельного сервітуту від 19.02.2014р.; п.2.2. рішення №6/74-1331 від 25.11.2015р. Артемівської міської ради, на підставі якого продовжено дію договору шляхом підписання Додаткової угоди. Позивач зазначає, що вказані рішення ради від 29.01.2014р. та 25.11.2015р. суперечить вимогам чинного законодавства, а договір сервітуту від 19.02.2014р., строк дії якого продовжено Додатковою угодою від09.12.2015р. укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки фактично підміняє договір оренди земельної ділянки, і тому підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою суду від 12.01.2017р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 31.01.2017р.
24.01.2017р. надійшов лист позивача за змістом якого, останній повідомляє про неможливість надання витребуваних документів.
30.01.2017р. надійшов відзив відповідача1. Останній зазначає, що Слов'янська місцева прокуратура є неналежним позивачем у справі, прокурором не обґрунтовано необхідності захисту інтересів держави, а також неможливість передачі земельної ділянки в оренду шляхом проведення аукціону через відсутність нормативного врегулювання порядку проведення торгів, заперечує можливість укладення договору оренди, у зв'язку з відсутністю регуляторного акту щодо порядку надання в оренду земельних ділянок для розміщення тимчасових споруд. Також заперечує проти тверджень про порушення вимог законодавства України, оскільки положення наказу МінЖКГ №244 від 21.10.2011р. «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» не передбачає укладення будь-яких договорів, а іншого способу задоволення потреб у користуванні земельною ділянкою, крім укладення договору сервітуту, не має. Також, стверджує, що укладення договору земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки його прав володіння, користування, розпорядження нею. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог, просить розглянути справу за відсутності його уповноваженого представника.
Ухвалою суду від 31.01.2017р. розгляд справи був відкладений на 15.02.2017р.
15.02.2017р. позивачем надано пояснення по справі з урахуванням відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 15.02.2017р. розгляд справи був відкладений на 01.03.2017р.
20.02.2017р. від відповідача1 надійшли витребувані судом документи.
28.02.2017р. надійшло клопотання відповідача2 про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів.
Представник позивача у судове засідання 01.03.2017р. з'явився, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представники відповідів1,2 у судове засідання 01.03.2017р. не з'явились, відповідач2 просила розглянути справу без її участі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -
17.10.2012р. на замовлення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради був виданий Паспорт прив'язки тимчасової споруди №30 для роздрібної торгівлі продовольчими товарами по вул. Соборна 64в у м. Артемівськ, дійсний до 17.10.2015р. (продовжений до 10.11.2018р.).
Згідно з п.1.1 Рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська та встановити земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0034га по АДРЕСА_1 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами (кадастровий номер - НОМЕР_2), терміном дії до 17.10.2015р.
19.02.2014р. між Артемівською міською радою (відповідач1) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач2) був укладений договір земельного сервітуту (далі - Договір), предметом якого є надання на праві земельного сервітуту земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0034га, за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 24 873,38грн. (731,57грн. за 1м2).
Термін дії договору встановляється з моменту його державної реєстрації до 17.10.2015р. (п.2.1. договору)
Плата за користування земельною ділянкою обчислюється Власником згідно цього договору, дорівнює сумі орендної плати (2 984,82грн.) та вноситься у грошовій формі один раз на рік не пізніше 1 лютого поточного року за попередній рік. (п.3.1. договору)
В п.10..1 договору зазначено, що він право земельного сервітуту виникає після підписання цього договору та його державної реєстрації.
Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитками їх печаток.
24.02.2014р. земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0034га, за адресою: АДРЕСА_1 була передана фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 за актом приймання-передачі земельної ділянки.
Договір зареєстровано у Реєстраційній службі Артемівського міськрайонного управління юстиції Донецької області, про вчинено запис 24.02.2014р. за №4822575.
Згідно з п.2.2. Рішення Артемівської міської ради №6/74-1331 від 25.11.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності територіальної громади м.Артемівська та встановити земельний сервітут фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0034га по АДРЕСА_1. для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами (кадастровий номер - НОМЕР_2), терміном дії до 10.11.2018р.
09.12.2015р. було укладено додаткову угоду до договору від 24.02.2014р., якою внесені зміни до договору в частині визначення розміру нормативно-грошової оцінки землі - 31 071,58грн. (913,87грн. за 1м2); терміну дії договору - до 10.11.2018р..
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.ст.13,19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу і права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, в порядок та спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Вказані обставини зумовили звернення Артемівської місцевої прокуратури Донецької області з відповідним позовом.
Згідно рішень Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р. та №6/74-1331 від 25.11.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська» було вирішено встановити земельний сервітут на земельну ділянку площею 0,0034га по АДРЕСА_1 фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 для розміщення та обслуговування тимчасової споруди, цільове призначення - роздрібна торгівля продовольчими товарами (кадастровий номер - НОМЕР_2) на підставі Тимчасового положення про регулювання забудови м. Артемівська, затвердженого рішенням Артемівської міської ради від 28.03.2012р. №6/21-354.
Згідно листа Держпідприємництва від 08.01.2014 №47/0/20-14 щодо надання роз'яснення з проблемних питань розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження господарської діяльності з метою встановлення правових та організаційних основ містобудівної діяльності та забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів 17.02.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон).
Так, статтею 28 Закону надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з яким це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.
Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068) (далі Порядок).
Разом з тим, пунктом 1.11. вказаного вище Порядку передбачено, що розміщення тимчасових споруд під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів здійснюється у порядку, встановленому органами місцевого самоврядування. Враховуючи вищенаведене, законодавством, на сьогодні, не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування щодо встановлення порядків та правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, окрім як під час проведення ярмарок, державних та місцевих святкових, урочистих масових заходів на строк проведення таких заходів.
Так, затвердження Артемівською міською радою Тимчасового положення про регулювання забудови м. Артемівська ніякими нормативними актами не передбачено.
Тому посилання Артемівської міської ради на прийняття рішення на підставі вказаного Положення не дає правових підстав для визнання його (рішення) законним.
Тобто, розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності здійснюється відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено Наказом Мінрегіонбуду України №244 від 21.10.2011р.
Вказаний порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд, але не регулює правові відносини, пов'язані з використанням відповідної земельної ділянки.
Частиною 2 ст.116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Рішеннями Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р. та №6/74-1331 від 25.11.2015р. було вирішено укласти договір земельного сервітуту для передачі ФОП ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходить з наступного.
За змістом ст.ст. 395, 401, 402 Цивільного кодексу України, ст.98 Земельного кодексу України сервітутом є встановлене договором чи законом речове право користування чужим майном (сервітут) яке може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом, при цьому земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
У п.2.32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» роз'яснено, що за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки. Відповідно вимоги особи, яка не є таким власником або користувачем, про встановлення сервітуту для проходу (проїзду) задоволенню не підлягають. Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 ЗК України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту. Зазначена стаття визначає конкретних суб'єктів, між якими виникають відносини щодо сервітуту. Вимагати встановлення земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок. Ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.
Згідно ст. 100 Земельного кодексу України в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки; земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що земельний сервітут може бути встановлений лише для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки для проходу, проїзду через чужу земельну ділянку тощо, у разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.
За змістом договору (п.п. 1-2) реальною потребою відповідача2 (сервітуарія) є отримання абсолютного права володіння та користування земельної ділянкою для розташування на ній тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
Суд зауважує, що уклавши з ФОП ОСОБА_1 договір земельного сервітуту від 19.02.2014 р., Артемівська міська рада фактично надала ділянку у користування на умовах оренди.
Так, за умовами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Вищевикладені обставини свідчать, що договір земельного сервітуту від 19.02.2014р. за своєю правовою природою є договором оренди землі, що зумовлює застосування до нього положень законодавства, яке регулює саме правовідносини пов'язані із орендою земельних ділянок державної та комунальної форми власності.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і зкористування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. (п.1 ст.93 Земельного кодексу)
Частиною 2 ст.116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Так, ст.16 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
За умовами п.2 ст.124 Земельного кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; стартова ціна лота; строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. (згідно з ч.4 ст. 135 Земельного кодексу України).
Частиною 5 ст.135 Земельного кодексу України, визначено, що земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та їх виконавцем. Фінансування організації та проведення земельних торгів здійснюється організатором земельних торгів або їх виконавцем відповідно до договору, укладеного між ними, у тому числі за рахунок реєстраційних внесків учасників земельних торгів.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні відповідні рішення Артемівської міської ради щодо проведення земельних торгів з метою продажу права оренди земельної ділянки площею 0,0034га., кадастровий номер НОМЕР_2 або договори на проведення торгів.
Таким чином, зібрані у справі докази дають підстави для висновку, що спірний договір оренди земельної ділянки площею 0,0034га., кадастровий номер НОМЕР_2 від 19.02.2014р., яка належить до земель комунальної власності, укладений за відсутності рішення сесії Артемівської міської ради про укладення договору оренди землі, прийнятого у порядку, передбаченому чинним законодавством, або за результатами проведення аукціону.
Враховуючи вищевикладене, укладення між відповідачем1 та відповідачем2 договору оренди земельної ділянки від 19.02.2014р., відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину недійсним в судовому порядку.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Судом встановлено, що договір строкового особистого сервітуту для розміщення тимчасових споруд від 17.11.2015р. за своєю правовою природою є договором оренди землі, не відповідає положенням Земельного кодексу України, Законів України «Про оренду землі», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Земельному кодексу України, внаслідок чого суд, вважає за необхідне визнати його недійсним, як такий, що суперечить вимогам законодавства.
Згідно з частиною 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 3 ст. 216 ЦК України, встановлено, що правові наслідки, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлено особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Частиною 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.
Таким чином, спеціальним законом щодо договорів оренди землі передбачено особливості застосування наслідків недійсності відповідних правочинів, за якими виключається зобов'язання орендодавця повертати на користь орендаря платежі, отримані ним за договором до моменту визнання правочину недійсним.
Враховуючи вищенаведені положення та обставини справи, укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 19.02.2014р. є недійсним, а правовим наслідком недійсності даного договору має бути повернення відповідачем-2 (орендарем) на користь відповідача-1 (орендодавця) отриманої за недійсним договором земельної ділянки.
Крім того, згідно ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання правового акту органу державної влади недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Як було встановлено судом, рішеннями №6/47-921 від 29.01.2014р. та №6/74-1331 від 25.11.2015р. відповідач1 фактично передав земельну ділянку, що розташована під тимчасовою спорудою в оренду відповідачу2 без врахування вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
З огляду на наведе, рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р. та №6/74-1331 від 25.11.2015р. підлягають скасуванню, як незаконні та такі, що порушують ст. 13 Конституції України, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.
Доводи відповіда1, наведені в обґрунтування заперечень на позов, судом відхиляються, оскільки спростовуються викладеними вище обставинами.
За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Артемівської місцевої прокуратури Донецької області до відповідачів 1.Бахмутської міської ради, 2.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р., скасування п.2.2. рішення Артемівської міської ради №6/74-1331 від 25.11.2015р., визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 19.02.2014р., зобов'язання повернути земельну ділянку - задовольнити.
Визнати незаконним рішення Артемівської міської ради №6/47-921 від 29.01.2014р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська».
Визнати недійсним Договір земельного сервітуту від 19.02.2014р. на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладений між Артемівською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на строк дії паспорта прив'язки на платне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0034га.
Визнати незаконним п.2.2. рішення Артемівської міської ради №6/74-1331 від 25.11.2015р. «Про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська».
Визнати недійсною Додаткову угоду від 09.12.2015р. до договору земельного сервітуту від 19.02.2014р. на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку комунальної власності територіальної громади м.Артемівська, укладеногой між Артемівською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на строк дії паспорта прив'язки на платне користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0034га.
Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Слов'янській міській раді земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,0034га у стані, що існував до надання земельної ділянки у користування.
Стягнути з Бахмутської міської ради Донецької області (84511, Донецька область, м. Бахмут, вул.. Миру, 44 код ЄДРПОУ 04052732) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6; р/р 35216066016251; код ЄДРПОУ 25707002) 3 445,00грн. витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Донецької області (87515, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Університетська, б.6; р/р 35216066016251; код ЄДРПОУ 25707002) 2 067,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2016 року.
Суддя К.С. Харакоз