61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
23.02.2017 Справа № 905/3478/16
Господарський суд Донецької області у складі:
головуючий - суддя Харакоз К.С.,
при секретарі судового засідання Чорман О.О.,
розглянувши матеріали
позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка, Донецька область
до відповідачів: 1 Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля, Донецька область,
2 Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Красний Лиман, Донецька область,
про стягнення збитків в сумі 13 689,31грн.
За участю:
представник позивача - не з'явився;
представники відповідача 1 - не з'явився;
представник відповідача 2 - не з'явився;
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», м.Добропілля, Донецька область, та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», м. Красний Лиман, Донецька область про стягнення збитків в сумі 13 689,31грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення ст.ст.39, 110 Статуту залізниць України відповідачем1 була вказана невірно вага вантажу за накладними №№ 48767701, 48769202 у вагонах № 54037965, 56120975, 53501805 або відповідачем2 не було збережено вантаж, у зв'язку з чим на останнього необхідно покласти відповідальність на підставі ст. 133 Статуту залізниць України.
Наявність вказаних обставин підтверджується комерційними актами БН №696710/37 від 12.06.2016р., БН №696711/38 від 12.06.2016р., БН №696712/39 від 12.06.2016р. та, на думку позивача, є підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» та Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» збитків у розмірі 16 617,60грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2016р. порушено провадження по справі. Розгляд справи призначений на 28.12.2016р.
26.12.2016р. від представника відповідача2 надійшли заперечення по суті заявлених вимог. Відповідач2 у своїх запереченнях посилається на відсутність оригіналів залізничних накладних та комерційних актів, невірність визначення норми природної втрати вантажу та недоведеність вартості втраченого вантажу.
27.12.2016р.від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 28.12.2016р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р.
16.01.2017р. представник позивача надав витребувані судом оригінали накладних та комерційних актів.
16.01.2017р. відповідачем1 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого просить покласти відповідальність за недостачу вантажу на перевізника.
Ухвалою суду від 16.01.2017р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017р.
30.01.2017р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог. За змістом означеної заяви позивач фактично просить зменшити розмір позовних вимог та стягнуть 13 689,31грн.
Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
В пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі (абзац третій пункту 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Також, представником позивача 30.01.2017р. подано заяву про продовження строку вирішення спору на 15 днів.
Ухвалою суду від 30.01.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, розгляд справи відкладено на 08.02.2017р.
У хвалою суду від 08.02.2017р. відкладено розгляд справи на 23.02.2017р.
14.02.2017р. відповідачем подано через канцелярію суду довідку №14/392 від 10.02.2017р. про вартість вантажу.
Представники сторін у судове засідання 23.02.2017р. не з'явились.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, господарський суд, -
Між ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) та ТОВ «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) був укладений договір № УПР14/36 від 27.02.2014р., на підставі якого постачальник зобов'язався передати, а покупець прийняти і оплатити вугільну продукцію по марочному складу, цінам і в кількості, зазначеним у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору і на умовах , передбачених цим договором.
Договір підписаний з протоколом розбіжностей, які сторонами врегульовані.
Кількість, марочний склад та асортимент ресурсів вказуються у Специфікаціях до Договору, що є його невід'ємною частиною. Якість ресурсів має відповідати нормам діючих стандартів для даного ресурсів, а також іншим вимогам, якщо такі встановлені угодою сторін, відображеним у Специфікаціях (пункти 2.1.,2.2. Договору).
Поставка товару здійснюється за ціною, яка визначена у відповідності з умовами поставки, вказана в Специфікаціях та включає до себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інших витрат постачальника, які пов'язані з поставкою ресурсів (пункти 4.1. Договору).
На підставі рішення Загальних зборів акціонерів (державна реєстрація проведена 17.05.2016р.) тип акціонерного товариства позивача змінено, а саме: з Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» на Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
Відповідні зміни внесено до договору № УПР14/36 шляхом укладення додаткової угоди №5 від 03.06.2016р.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
11.06.2016р. за залізничною накладною № 48767701 у вагонах №№ 56120975, 53501805 та залізничною накладною № 48769202 у вагоні № 54037965 ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (вантажовідправник) зі станції відправлення Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці відвантажив на адресу ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажоотримувач) вантаж - вугілля камяне марки г-газовий у вологому стані.
При оформленні залізничних накладних №№ 48767701, 48769202 у вагоні № 56120975 відправником вказано масу вантажу 68 000кг, у вагоні № 53501805 - 69 000кг, у вагоні № 54037965 - 69 000кг.
Під час прибуття вагонів на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст.24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних.
Так, на вказаній станції було здійснено комісійне переважування спірного напіввагону, за результатами якого складено комерційні акти БН №696711/38 від 12.06.2016р., БН №696712/39 від 12.06.2016р., БН №696710/37 від 12.06.2016р., відповідно до яких виявлено:
у вагоні № 56120975 вага брутто - 84 400кг, тара с бруса 22 300кг, нетто - 62 100кг, що менше документа на 5 900кг;
у вагоні № 53501805 вага брутто - 88 600кг, тара с бруса 23 100кг, нетто - 65 500кг, що менше документа на 3 500кг;
у вагоні № 54037965 вага брутто - 88 400кг, тара с бруса 23 600кг, нетто - 64 800кг, що менше документа на 4 200кг.
У комерційному акті БН №696711/38 від 12.06.2016р відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне вище рівня бортів на 20см. У вагоні над 6,7 люками заглиблення розміром 1*2*1м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркування катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни, в місці заглиблення ущільнення відсутнє. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась.
У комерційному акті БН №696712/39 від 12.06.2016р відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне вище рівня бортів на 20см. У вагоні над 1,2 люками заглиблення розміром 2,5м* на ширину вагону*1м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркування катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни, в місці заглиблення ущільнення відсутнє. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась.
У комерційному акті БН №696710/37 від 12.06.2016р відображено, що вантаж прибув у справному вагоні, люки і двері щільно зачинені на фіксуючі пристрої, течі вантажу немає. Навантаження у вагоні рівномірне вище рівня бортів на 20см. У вагоні над 1,2 люками заглиблення розміром 1* 0,5*1м. Поверхня вантажу плівкою проти видування не вкривалась, маркування катком-ущільнювачем у вигляді однієї повздовжньої борозни, в місці заглиблення ущільнення відсутнє. При повторному переважуванні нестача вантажу підтвердилась.
Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.
Наразі, переважування вантажу здійснювалось на 150 т електронних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці і повірених 05.04.2016р.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
В силу норм ст.110 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ст.111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.
Суд приймає до уваги те, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, прибуття вантажу з недостачею у технічному відношенні справному вагоні, проте у спірних вагонах виявлено поглиблення з порушеним маркуванням, що є ознакою доступу до вантажу.
Відповідачем2 в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.
Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.
У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт», залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Згідно ч.1 ст.23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Стаття 110 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
За приписами ст.113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001р. встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із «шапкою»). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Згідно з ч.1 ст.31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Відповідно до ч.3 ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Згідно з абз. 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000р. встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до накладних №№ 48767701, 48769202 вантаж завантажено у власний вагон відправником (власник ПП «ВТБ Лізинг Україна»), вантаж розміщено й закріплено згідно з п.4 глави 1ТУ.
Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагонів, вантажу, його маркування та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, просипання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у напіввагоні залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.
Зауважень з боку залізниці до стану спірних вагонів та вантажу в них не було ані на станції відправлення, ані на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до частини 3 статті 314 ГК України, за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, відповідно до ч.2 ст.114 Статуту, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
За приписами ч.2. п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), зокрема для кам'яного вугілля у вологому стані, становить 2%.
Відповідно до п.2.7. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008р. згідно зі ст..ст. 924 ЦК України 314 ГК України і ст..ст. 114, 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Вантажовідправником спірної вугільної продукції є ПАТ «Добропільська ЦЗФ», проте власником, який формує вартість вантажу, є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
На підставі викладеного, вартість нестачі вантажу розраховується на підставі довідки №14/392 від 10.02.2017р. наданої ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля».
Розрахунок фактичної недостачі вантажу здійснюється наступним чином:
у вагоні № 54037965 маса нетто при відправленні 69 000кг;
норма недостачі 69 000кг х 2% = 1 380кг;
фактична недостача 69 000кг - 64 800кг = 4 200кг;
вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №14/392 від 10.02.2017р.) становить 1 366,61грн.;
сума недостачі з урахуванням природних втрат: 4 200кг (сума недостачі) - 1 380кг (норма недостачі) = 2 820кг.
Вартість нестачі вантажу у вагоні № 54037965 становить 3 853,84грн. (2,82т Х 1 366,61грн.).
У вагоні № 56120975 маса нетто при відправленні 68 000кг;
норма недостачі 68 000кг х 2% = 1 360кг;
фактична недостача 68 000кг - 62 100кг = 5 900кг;
вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №14/392 від 10.02.2017р.) становить 1 366,61грн.
сума недостачі з урахуванням природних втрат: 5 900кг (сума недостачі) - 1 360кг (норма недостачі) = 4 540кг.
Вартість нестачі вантажу у вагоні № 56120975 становить 6 204,41грн. (4,54т Х 1 366,61грн.).
У вагоні № 53501805 маса нетто при відправленні 69 000кг;
норма недостачі 69 000кг х 2% = 1 380кг;
фактична недостача 69 000кг - 65 500кг = 3 500кг;
вартість 1 тони з ПДВ (згідно довідки №14/392 від 10.02.2017р.) становить 1 366,61грн.
сума недостачі з урахуванням природних втрат: 3 500кг (сума недостачі) - 1 380кг (норма недостачі) = 2 120кг.
Вартість нестачі вантажу у вагоні № 53501805 становить 2 897,21грн. (2,12т Х 1 366,61грн.).
Загальна вартість нестачі складає 12 955,46грн. (3 853,84грн. + 6 204,41грн. + 2 897,21грн.), у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Матеріалами справи не підтверджено, що завантаження спірного вантажу здійснювалось Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» у порушенням Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі.
Крім того, виявлені у спірних вагонах на станції призначення поглиблення з порушеним маркуванням свідчать про доступ до вантажу після прийняття залізницею вантажу до перевезення
Таким чином, вимоги позивача до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» є необгрунтовними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 42, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» та Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення збитків в сумі 13 689,31 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м.Донецьк, вул.Артема, б.68; код ЄДРПОУ 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул.Левченко, б.1; код ЄДРПОУ 00191129) 12 955,46 грн., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 1 304,13 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017р.
Суддя К.С. Харакоз