09.03.2017 Справа № 904/9643/16
За позовом Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (м. Київ)
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного підприємства "Цесія" (м. Дніпро)
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -
Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" (м. Дніпро)
третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (м.Дніпро)
про витребування нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, вартістю 82 114 грн. 00 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_1 - прокурор (посвідчення № 024234 від 24.01.2014)
від позивача: не з'явився;
від відповідача ОСОБА_2 - представник (довіреність від 03.01.2017)
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився
Перший заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач), в якій просить суд витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (далі - відповідач) нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, вартістю 82 114 грн. 00 коп.
В обґрунтування позовних вимог перший заступник прокурора зазначає таке.
В ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро. Зазначене нежитлове приміщення перебувало на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХIV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (пункт 1 рішення міської ради).
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58920312101).
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
Крім того, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради. Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 КЖЕП "Лівобережжя" ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства за відсутності правових підстав.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі № 38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким, всупереч нормам чинного законодавства та рішенням Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв.м., оформлених протоколом № 51 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Приватне підприємство "Цесія".
На підставі протоколу № 51 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, 20.06.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" ДМР та Приватним підприємством "Цесія" укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 943, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради, зокрема:
- скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено;
- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро;
- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо продажу його з відкритих біржових торгів нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро;
- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв. м., оформлених протоколом № 51 від 27.12.2012;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 943 від 20.06.2013, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Приватним підприємством "Цесія" з відчуження нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв. м.
В подальшому, вказане нерухоме майно ПП "Цесія" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" за договором купівлі-продажу № 5605 від 18.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6
Перший заступник прокурора вважає, що оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2016 (суддя Мілєва І.В.) порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 08.11.2016. Вказаною ухвалою суду також було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне підприємство "Цесія" (третя особа-1) та Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" (третя особа-2).
Від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх.суду 9938/16 від 01.11.2016), в якій він просив суд усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро. У прохальній частині вказаної заяви відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд відстрочити сплату судового збору.
Ухвалою суду від 02.11.2016 (суддя Мілєва І.В.) було відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" до Прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу технічними засобами (вх.суду 68353/16 від 08.11.2016).
Від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності (вх.суду 68351/16 від 08.11.2016), в якій відповідач зазначає, що перебіг строку, в межах якого власник мав право звернутися із позовом про витребування майна, слід обраховувати з моменту вибуття спірного майна з володіння, тобто, з дати укладення договору купівлі-продажу від 20.06.2013. Отже, у заяві відповідач наголошує, що строк позовної давності за вимогами у даній справі сплинув 21.06.2016, а прокурор звернувся із позовною заявою поза межами встановленого строку позовної давності для звернення за захистом порушеного права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 68463/16 від 08.11.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" є добросовісним набувачем спірного майна, яке придбане ним за відплатним договором, при цьому, відповідач зазначив, що спірне майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради зі їх волею. У відзиві відповідач також зауважує, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання, оскільки на цей час воно перебувало під обтяженням, що мало наслідком неможливість розпорядження ним. Крім того, заперечуючи проти вимог про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, відповідач зазначив про неможливість їх задоволення, через встановлені в частині 2 статті 388 Цивільного кодексу України обмеження, відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судового рішення. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач також стверджував, що факт визнання недійсним договору купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі.
Від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи (вх.суду 68466/16 від 08.11.2016 та 68465/16 від 08.11.2016), які мотивовані необхідністю надання додаткових доказів по справі.
Від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду (вх.суду 68472/16 від 08.11.2016), яка мотивована недотриманням прокурором вимог закону в частині, яка передбачає обов'язок обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.суду 68468/16 від 08.11.2016), в якому він просив суд зупинити провадження у справі № 904/9643/16 до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016.
Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх.суду 68471/16 від 08.11.2016), в якому він просив суд зупинити провадження у справі № 904/9643/16 до винесення остаточного рішення у справі № 38/5005/6636/2012.
Від Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради надійшли письмові пояснення (вх.суду 68498/16 від 08.11.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та залишалося закріпленим за ним на праві господарського відання, оскільки на цей час воно перебувало під обтяженням, що мало наслідком неможливість розпорядження ним. Крім того, заперечуючи проти вимог про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, третя особа-2 зазначала про неможливість їх задоволення, через встановлені в частині 2 статті 388 Цивільного кодексу України обмеження, відповідно до яких, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судового рішення.
У судове засідання 08.11.2016 з'явилися представники прокуратури, позивача та відповідача. Представники третіх осіб у судове засідання 08.11.2016 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів третя особа-1 не надала.
Ухвалою суду від 08.11.2016 (суддя Мілєва І.В.) в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.11.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
Від прокуратури Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову (вх.суду 68895/16 від 09.11.2016), у якій заступник прокурора просив суд:
- накласти арешт на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м.Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 114494812101);
- заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Тулс" та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачі в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацію речових прав на спірне нерухоме майно - нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро (реєстраційних номер об'єкта нерухомого майна - 114494812101). Заява мотивована тим, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду, власником спірного нерухомого майна є Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс". Таким чином, у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення у справі № 904/9643/16 буде унеможливлено, оскільки титульний володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості реалізувати вказане майно.
Ухвалою суду від 15.11.2016 (суддя Мілєва І.В.) було задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" та зупинено провадження у справі № 904/9643/16 до закінчення апеляційного провадження.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 - залишено без змін.
Справа № 904/9643/16 була повернута 23.12.2016 до господарського суду Дніпропетровської області.
Оскільки, підстави, які зумовили зупинення провадження у справі були усунуті, ухвалою суду від 29.12.2016 провадження у справі було поновлено; справу було призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.01.2017.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.суду 917/17 від 10.01.2017), яке мотивоване перебуванням його представника на лікарняному.
Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 919/17 від 10.01.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.
У судове засідання 10.01.2017 з'явився представник прокуратури. Представники позивача, відповідача та третіх осіб у судове засідання 10.01.2017 не з'явилися.
Ухвалою суду від 10.01.2017 (суддя Мілєва І.В.) в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.01.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
У судове засідання 16.01.2017 з'явилися представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 16.01.2017 не з'явилися.
Ухвалою суду від 16.01.2017 (суддя Мілєва І.В.) в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
Від відповідача надійшов додатковий відзив на позовну заяву (вх.суду 2648/17 від 17.01.2017), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що фактичні обставини справи, за умови належної їх оцінки, свідчать про те, що спірне майно на час включення до ліквідаційної маси було таким, що правомірно продовжувало перебувати на балансі Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради та залишалось закріпленим за ним на праві господарського відання. Адже, виконання рішення міської ради було неможливе, оскільки це б прямо суперечило імперативним нормам матеріального права щодо заборони розпорядження майном, яке перебуває під обтяженням, що в свою чергу призвело б до порушення прав держави та інших кредиторів на отримання погашення боргу за рахунок майна банкрута.
Ухвалою суду від 06.02.2017 (суддя Мілєва І.В.) було зупинено провадження у справі № 904/9643/16 до закінчення апеляційного провадження.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 відмовлено у прийнятті апеляційної скарги Приватного підприємства "Цесія" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 по справі № 904/9643/16.
Справа № 904/9643/16 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду 17.02.2017 надійшла до господарського суду Дніпропетровської області.
У зв'язку із закінченням у судді Мілєвої І.В. терміну повноважень, на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду розпорядженням керівника апарату № 121 від 20.02.2017 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 904/9643/16.
Відповідно до протоколу автоматизованого перерозподілу судової справи між суддями від 20.02.2017 вказану заяву передано на розгляд судді Фещенко Ю.В.
Ухвалою суду від 20.02.2017 справу № 904/9643/16 прийнято до свого провадження та поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 09.03.2017.
Ухвалою суду від 20.02.2017 в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі у якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства".
Крім того, ухвалою суду від 21.02.2017 в порядку статей 66, 67, 68 Господарського процесуального кодексу України заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області про вжиття заходів до забезпечення позову було задоволено частково; накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Тулс", а саме: нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58920312101); в решті вимог, наведених в заяві про забезпечення позову, - відмовлено.
Крім того, додатково судом було вжито заходів щодо оперативного та належного повідомлення про день, час та місце розгляду справи телефонограмами, які передавалися всім учасникам судового процесу (а.с.134-140 том 2).
Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання учасниками судового процесу можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.
Від прокуратури Дніпропетровської області надішли письмові пояснення (вх.суду 14104/17 від 09.03.2017), в яких наголошено на відсутності підстав для залишення її позову без розгляду, оскільки Дніпровською міською радою не було вжито дієвих заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Вказана бездіяльність була встановлена постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 у справі № 804/53/15. Також, прокуратура зазначає, що заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності також не підлягає задоволенню, оскільки про недійсність правочину, на підставі якого відбулося вибуття спірного майна з володіння територіальної громади міста поза її волею, як позивачеві так і прокуророві стало відомо лише 29.08.2016, після винесення ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/6637/2012. Крім того, Дніпровська міська рада була залучена до участі у вказаній справі лише 12.04.2016, що свідчить про те, що раніше вона не могла дізнатися про порушення її прав.
У судове засідання 09.03.2017 з'явилися представники прокуратури та відповідача. Представники позивача та третіх осіб у судове засідання 09.03.2017 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили. Про день час та місце розгляду справи вказані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:
- позивач: поштовим повідомлення № 4903807531330 (4900050644737) - отримання ухвали суду - 27.02.2016, отже завчасно;
- третя особа-1: реєстром № 190 від 22.02.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається отримання ухвали суду 25.02.2017, отже також завчасно;
- третя особа-2: реєстром № 190 від 22.02.2017 та витягом з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з яких вбачається отримання ухвали суду 28.02.2017, отже також завчасно;
- третя особа-3: поштовим повідомлення № 4903807531322 (4905108883380) - отримання ухвали суду - 25.02.2016, отже завчасно.
Отже, представники третіх осіб-1,2,3 у судове засідання черговий раз не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, з приводу чого суд зазначає також таке.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адрес третіх осіб-1,2,3 судом були долучені до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Протягом розгляду справи (з 25.10.2016) поштова кореспонденція суду направлялася на юридичні адреси третіх осіб-1,2,3, що зазначені у вказаних витягах з реєстру.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 25.10.2016, 08.11.2016, 10.01.2017, 16.01.2017 та від 20.02.2017 були надіслані учасникам судового процесу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
В той же час, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, а саме: юридичні адреси, на які надсилалась кореспонденція суду, підтверджена витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; протягом розгляду справи судом здійснювалося відстеження поштових відправлень суду на адресу відповідача та третіх осіб-1,2,3, шляхом формування витягів з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень суду, а також виготовлялися копії реєстрів на відправку рекомендованої пошти з повідомленням.
З вказаних доказів вбачається, що треті особи-1,2,3 були обізнані про розгляд даної справи судом, але протягом одного місяця треті особи1,3 не надали своїх пояснень з приводу позовних вимог прокурора, будь-яких клопотань протягом розгляду справи не заявляли; у судові засідання жодного разу не їх представники не з'явилися.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач та треті особи-1,2,3 були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень позивач та треті особи-1,2,3 не подали.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників позивача та третіх осіб-1,2,3.
У судовому засіданні 09.03.2017 представником прокуратури було підтримано позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.03.2017 проти задоволення позовних вимог прокурора заперечував у повному обсязі, просив суд врахувати відзив на позовну заяву та доповнення до нього, а також задовольнити всі заяви та клопотання, подані відповідачем протягом розгляду справи судом.
Судом враховано, що учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками прокурора та відповідача у судовому засіданні 09.03.2017 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.
В ухвалі суду від 09.03.2017 було вказано про зміну найменування позивача з Дніпропетровської міської ради на Дніпровську міську раду.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
За клопотанням відповідача під час розгляду справи судом здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.03.2017 оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників прокуратури та відповідача, -
Згідно з абзацом 4 частини 1, частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною 3 статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.
У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.
Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Господарський суд зазначає, що заява відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру" право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що в ході здійснення представницьких повноважень прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро об'єктів нерухомого майна шляхом їх відчуження на користь приватних підприємств, в тому числі нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро.
Так, з матеріалів справи вбачається, що Дніпровською міською радою не було вжито заходів для запобігання вибуттю комунального майна із власності територіальної громади, а також не вжито заходів для повернення такого майна територіальній громаді. Отже, листом № 05/1-652 вих-16 від 11.10.2016 Прокуратурою Дніпропетровської області було повідомлено Дніпропетровську міську раду про те, що за результатами вивчення стану додержання вимог законодавства у сфері державної та комунальної власності прокуратурою було прийнято рішення про звернення до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" майна вартістю 82 114 грн. 00 коп. (а.с.62 том 1).
Отже, прокурор звернувся із даним позовом до суду, здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього повноваження, визначені статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушень чинного законодавства при використанні майна територіальної громади міста Дніпро.
Дана позовна заява, як захід прокурорського реагування, вжита на захист порушених економічних інтересів держави в особі Дніпровської міської ради, яка виступає уповноваженим органом щодо даного спору, однак заходів щодо усунення порушень при використанні комунального майна належним чином не здійснює.
Враховуючи те, що Дніпровською міською радою після винесення господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012 не вжито належних заходів цивільно-правового характеру, направлених на повернення до комунальної власності міста спірного нерухомого майна, що свідчить про неналежне здійснення останньою своїх повноважень, прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Позовна заява підписана першим заступником прокурора області в межах повноважень, визначених частиною 1 статті 24 Закону України "Про прокуратуру".
У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.
Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.
В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правові вимоги прокурора в тому вигляді, в якому вони містяться у позовній заяві.
З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Рішенням Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХIV від 23.10.2003 "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська, затверджено розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003 "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя".
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19.11.2003 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", до комунальної власності прийнято житлово-комунальне підприємство "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебували на його балансі, відповідно до акту приймання-передачі від 18.08.2003 (пункт 1 рішення міської ради).
Територіальна громада міста набула право власності на об'єкти нерухомого майна з часу затвердження актів приймання-передачі, а саме з 18.08.2003.
Рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" передано на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю".
На підставі розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003, рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІV, відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 23.05.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58920312101).
Крім того, 06.08.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради (а.с.96-97 том 1).
Однак, на час відкриття провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 КЖЕП "Лівобережжя" ДМР в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно обліковувалося на балансі підприємства.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 у справі №38/5005/6636/2012 Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (а.с.98-101 том 1).
На підставі вказаної постанови ліквідатором КЖЕП "Лівобережжя" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3, яким нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро з метою продажу було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв.м., оформлених протоколом № 51 від 27.12.2012, та переможцем яких визначено Приватне підприємство "Цесія".
На підставі протоколу № 51 проведення біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, 20.06.2013 між КЖЕП "Лівобережжя" ДМР та Приватним підприємством "Цесія" укладено договір купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за № 943, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30-31 том 1).
В подальшому, вказане нерухоме майно ПП "Цесія" було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" за договором купівлі-продажу № 5605 від 18.11.2013, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6
В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" передало спірне нерухоме майно в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" на підставі іпотечного договору від 28.07.2016, що вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.27-29 том 1).
В той же час, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 про банкрутство КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради, зокрема:
- скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора задоволено;
- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро;
- визнано неправомірними дії ліквідатора КЖЕП "Лівоборежжя" Дніпропетровської міської ради - арбітражного керуючого ОСОБА_3 щодо продажу його з відкритих біржових торгів нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро;
- визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012 Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу нерухомого майна, зокрема: нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв. м., оформлених протоколом № 51 від 27.12.2012;
- визнано недійсним договір купівлі-продажу № 943 від 20.06.2013, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Приватним підприємством "Цесія" з відчуження нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв. м.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2016, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/6636/2012 в частині задоволення скарги Прокуратури Дніпропетровської області, з урахуванням доповнень, про визнання неправомірними дій ліквідатора щодо включення до ліквідаційної маси нерухомого майна та продажу з відкритих біржових торгів нерухомого майна, визнання недійсними результатів біржових торгів, проведених 27.12.2012 та договорів купівлі-продажу нерухомого майна - залишено без змін.
Зазначеним вище судовим рішенням, встановлено, що спірне майно не належало Комунальному житлово-експлуатаційному підприємству "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради, у зв'язку з чим, дії ліквідатора щодо включення цього майна до ліквідаційної маси підприємства-боржника, та подальша його реалізація визнані неправомірними, а договір купівлі-продажу, за яким відбулося відчуження майна, визнано недійсним.
З урахуванням, положень частини 4 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/6636/2012 є такою, що набрала законної сили.
В той же час, норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення.
При цьому, згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
З урахуванням того, що у справі № 38/5005/6636/2012 було встановлено факт недійсності договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між ліквідатором-арбітражним керуючим ОСОБА_5 та Приватним підприємством "Цесія" з відчуження нежитлового приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро, загальною площею 89,7 кв. м., що свідчить про вибуття спірного майна з володіння законного власника - територіальної громади міста з порушенням вимог чинного законодавства, та поза його волею, судом під час розгляду даної справи вказані обставини не встановлюються та не доводяться з огляду на таке.
Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".
В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.
Таким чином, судове рішення у справі № 38/5005/6636/2012 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення не можуть йому суперечити.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, господарський суд виходив також із слідуючого.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
При цьому, згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Відповідно до вимог чинного законодавства України, норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 43/440-6/231, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14 та від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.
Так, у відповідності до статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно з нормами статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційним позовом).
На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею, суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивач на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Лівобережжя" Дніпропетровської міської ради.
Норма частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ", пункт 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав ").
Таким чином, суд погоджується з твердженням прокурора про те, що спірне нерухоме майно вибуло з комунальної власності з порушенням чинного законодавства поза волею Дніпровської міської ради і отже, позивач має право на його витребування у відповідача на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 25.01.2017 у справі № 3-1533гс16(1)).
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з посиланням на те, що спірне майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, оскільки його продаж відбувся в порядку, встановленому для виконання судового рішення (частина 2 статті 388 Цивільного кодексу України), адже, оскільки судовим рішенням у справі № 38/5005/6636/2012 включення спірного майна до ліквідаційної маси боржника та його продаж з відкритих торгів визнано неправомірним, а безпосередньо договір купівлі-продажу майна визнано недійсним, особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України (постанова Верховного Суду України від 03.10.2011, у справі № 3-98гс11).
Пунктом 10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" визначено, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 Господарського процесуального кодексу України), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається з матеріалів справи, недійсність правочину купівлі-продажу, за яким спірне майно вибуло з володіння позивача, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, була встановлена господарським судом Дніпропетровської області ухвалою від 29.08.2016 по справі № 38/5005/6636/2012, в зв'язку з чим, початок перебігу строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду, слід обраховувати саме із вказаної дати, що свідчить про пред'явлення даного позову в межах строку позовної давності.
Отже, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2 067 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код 26510514) нежитлове приміщення № 69, що розташоване за адресою: проспект Газети "Правда", будинок 127-А в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 58920312101).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (03110, м. Київ, вулиця Солом'янська, будинок 14; ідентифікаційний код 35447191) на користь прокуратури Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; ідентифікаційний код 02909938) 2 067 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.03.2017.
Суддя ОСОБА_7