06.03.2017 Справа № 904/11935/16
За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРГОМАШ", м. Дніпро
до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ЕЛЕКТРИК", м. Дніпро
про стягнення 61 600,80 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Бойчук Ю.С
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 01.12.2016
від відповідача: не з'явився
ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агромаш" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (далі - відповідач) про стягнення 61 600,80 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу № 389/16 від 23.09.2016 року, в частині поставки товару неналежної якості та у кількості менше заявленої на 20 кг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року порушено провадження у справі № 904/11935/16, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 26.01.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року виправлено описку в п. 2 ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року, викладено його в наступній редакції: "Справу призначити до розгляду в засіданні на 08.02.2017 о 11:00 год.".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року продовжено строк вирішення спору до 07.03.2017 року включно, відкладено судове засідання на 02.03.2017.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2017 року відкладено судове засідання на 06.03.2017.
06.03.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. В матеріалах справи знаходяться конверти з ухвалами суду, які направлялися на адресу відповідача та були повернуті поштою з відміткою "за закінченням строку зберігання".
Враховуючи зазначене господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а враховуючи ухвалу суду від 08.02.2017 року спір має бути вирішено господарським судом у строк до 07.03.2017 року включно.
Також судом приймається до уваги, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 06.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, господарський суд, -
23.09.2016 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" (далі - позивач, продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агромаш" (далі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу № 389/16 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити покупцю ТМЦ (далі по тексту - товар), а покупець - прийняти цей товар і сплатити продавцю його вартість відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1.2 ОСОБА_3 купівлі-продажу, номенклатура, асортимент, кількість, ціни, терміни поставки товару, оплата, зазначається у рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору.
Пунктом 3.1 ОСОБА_3 купівлі-продажу визначено, що загальна сума договору складається з підсумкової вартості фактично відвантаженого товару згідно всіх специфікацій протягом дії даного ОСОБА_3.
Положеннями п. 3.3 ОСОБА_3 купівлі-продажу визначено, що покупець здійснює попередню оплату у розмірі 100% вартості замовленого товару протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури продавцем.
Остаточний розрахунок здійснюється згідно умов специфікації даного договору купівлі-продажу (п. 3.4 ОСОБА_3 купівлі-продажу).
Згідно з п. 3.6 ОСОБА_3 купівлі-продажу при передачі товару продавець надає покупцеві супроводжувальні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну завірені оригінальною печаткою підприємства, сертифіката якості, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації та/або паспорти відповідності.
Приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції № П-6 від 15.06.1965, № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями від 23.07.1975 №115 затвердженими Держарбітражем (п. 3.8 ОСОБА_3 купівлі-продажу).
Пунктом 4.3 ОСОБА_3 купівлі-продажу визначено, що у випадку виявлення покупцем недоліків поставленого товару протягом гарантійного терміну, продавець зобов'язується в максимально короткий термін, узгоджений з покупцем забезпечити прибуття на об'єкт покупця компетентних працівників для з'ясування причини. Продавець зобов'язується провести заміну неякісного товару за власний рахунок протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідного повідомлення від покупця. Якщо сторони домовились про заміну товару, то нова партія поставляється за рахунок продавця. В іншому випадку, якщо порушені строки поставки покупець має право повернути товар продавцеві та вимагати повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок покупця у розмірі від вартості на заміненого вчасно товару.
23.09.2016 між сторонами узгоджено та підписано специфікацію № 1 до ОСОБА_3 купівлі-продажу (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною ОСОБА_3 купівлі-продажу та визначає, що продавець згідно з договором купівлі-продажу передає у власність покупцю товар, а саме фібру ПФС 10 у кількості 200 кг. на загальну суму 61 600,80 грн. Специфікація № 1 встановлює, що товар поставляється в оригінальній упаковці з бірками виробника згідно ТУ 5458-002-05777584-97 виробництва ВАТ "Фіброва фабрика" м.Заволжськ Івановської області (Росія). Специфікацією № 1 визначено 100% попередню оплату;
Постачальник - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" виписав одержувачу - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргомаш" рахунок-фактуру №СФ-0000389 від 23.09.2016 на товар - фібра ПФС 10 у кількості 200 кг. на загальну суму з ПДВ 61 600,80 грн.
Позивач в якості 100% передплати за товар згідно виставленого рахунку №СФ-0000389 від 23.09.2016 перерахував на користь відповідача грошові кошти у розмірі 61 600,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1504 від 30.09.2016 на суму 61 600,80 грн.
Як вказує позивач, на виконання умов ОСОБА_3 купівлі-продажу, 13.10.2016 відповідачем через автомобільного перевізника товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (Товарно-транспортна накладна № 000155 від 13.10.2016, експрес-накладна №100 2322 3902) направлено на адресу позивача вантаж - фібру ПФС-10 у кількості заявленій згідно видаткової накладною № РН-0000232 від 13.10.2016, а саме 200 кг. Разом з вантажем до позивача надішли наступні документи: Рахунок-фактура № СФ-0000389 від 23.09.2016; видаткова накладна № РН-0000232 від 13.10.2016; сертифікат якості.
Позивач вказує, що вага зазначена у видатковій накладній № РН-0000232 від 13.10.2016 не відповідала дійсності, оскільки поставлено на 20 кг. менше, ніж заявлено. Тобто поставлено 180 кг, замість 200 кг.
Шляхом телефонних дзвінків відповідача повідомлено про недостатню кількість товару, яку останній допоставив 20.10.2016, що підтверджується експрес-накладною №10023194457 від 19.10.2016.
Позивач вказує, що допоставлений товар виявився незрозумілої форми, без товаросупровідних документів в результаті чого 20.10.2016 повернутий відправнику, що підтверджується експрес-накладною № 10023630922 від 20.10.2016.
Позивач стверджує, що отриманий від відповідача товар (фібра ПФС-10) в подальшому було відчужено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп НТЗ". Актом № 307 про прийняття за якістю пластика фібрового листового ПФС від 21.10.2016 встановлено, що продукція отримана без пломб. Пластик фібровий листовий ПФС 10 мм загальною кількістю 180 кг. володіє підвищеною хрупкістю. Поверхня виробу хвилеобразна. В сертифікаті на продукцію не вказано завод виробника. Висновком комісії про виявлені дефекти в продукції зазначено, що пластик фібровий листовий ПФС 10 мм загальною кількістю 180 кг. є остаточним браком з вини постачальника. Продукція підлягає поверненню постачальнику з наступним поверненням сплачених грошових коштів. На підставі Акта № 307 від 21.10.2016 вказаний товар повернуто позивачу, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 435/1 від 07.11.2016.
З метою досудового врегулювання спору, як зазначає позивач, після складання Акту №307 про прийняття за якістю пластика фібрового листового ПФС від 21.10.2016 позивач неодноразово звертався з виявлених недоліків до відповідача шляхом телефонних дзвінків та електронних листів з вимогами надати пояснення щодо якості проданого товару, а також в електронній формі відповідачу направлено претензію № 163/10 від 21.10.2016 з вимогою замінити товар на належний з наданням підтверджуючого сертифіката якості або забрати товар та повернути сплачену за нього грошову суму.
03.11.2016 відповідачу поштою направлено претензію № 171 від 02.11.2016 з вимогою забрати товар та повернути сплачену за товар грошову суму.
Звернення позивача відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої передоплати у розмірі 61 600,80 грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному ОСОБА_3 купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав.Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як зазначено у ч.1 та ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Положеннями ст. 678 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
За приписами ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 680 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд проаналізував:
- умови ОСОБА_3 купівлі-продажу, зокрема пункт 1.2 якого визначає, що номенклатура, асортимент, кількість, ціни, терміни поставки товару, оплата, зазначається у рахунках-фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору;
- Специфікацію № 1, яка є невід'ємною частиною ОСОБА_3 купівлі-продажу та визначає, що продавець згідно з договором купівлі-продажу передає у власність покупцю товар, а саме фібру ПФС 10 у кількості 200 кг. на загальну суму 61 600,80 грн. Специфікація № 1 встановлює, що товар поставляється в оригінальній упаковці з бірками виробника згідно ТУ 5458-002-05777584-97 виробництва ВАТ "Фіброва фабрика" м.Заволжськ Івановської області (Росія). Специфікацією № 1 визначено 100% попередню оплату;
- Рахунок-фактуру № СФ-0000389 від 23.09.2016, виписаний постачальником - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик", одержувачу - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргомаш" за товар - фібра ПФС 10 у кількості 200 кг. на загальну суму з ПДВ 61 600,80 грн.;
- Платіжне доручення № 1504 від 30.09.2016 на суму 61 600,80 грн. платником за яким виступає позивач, отримувачем - відповідач, призначення платежу - оплата за товар згідно виставленого рахунку № СФ-0000389 від 23.09.2016 на загальну суму з ПДВ 61 600,80 грн.
- Товарно-транспортну накладну № 000155 від 13.10.2016 вантажовідправник - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Крафт Електрик" вантажоодержувач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аргомаш" за якою директор ОСОБА_4 відпустила товар на загальну суму 61 600,80 грн. у тому числі ПДВ 10 266, 80 грн.
- Видаткову накладну № РН-0000232 від 13.10.2016, яка підписана з боку відповідача директором ОСОБА_4, підпис якої скріплено печаткою підприємства відповідача і яка є підтвердженням факту поставки відповідачем позивачу товару - фібри ПФС 10 у кількості 200,00 кг. на суму 61 600,80 грн.
Оцінюючи надані докази у сукупності, врахувавши факт не підписання з боку відповідача ОСОБА_3 купівлі-продажу та Специфікації № 1, надання відповідачем рахунку-фактуру № СФ-0000389 від 23.09.2016 за товар - фібра ПФС 10 у кількості 200 кг. на загальну суму з ПДВ 61 600,80 грн., отримання грошових коштів у розмірі 61 600,80 грн. відповідачем від позивача за товар згідно виставленого рахунку № СФ-0000389 від 23.09.2016, фактичну поставку товару - фібри ПФС 10 у кількості 200,00 кг. на суму 61600,80 грн. за видатковою накладною № РН-0000232 від 13.10.2016, яка підписана з боку відповідача директором ОСОБА_4, підпис якої скріплено печаткою підприємства відповідача господарський суд дійшов висновку, що конклюдентими діями сторони визнали факт укладання ОСОБА_3 купівлі-продажу та Специфікації № 1, отже взяли на себе зобов'язання належним чином виконувати умови укладеного ОСОБА_3 купівлі-продажу.
Господарський суд встановив, що у експрес-накладних №10023223902 (а.с.19), №10023194457 від 19.10.2016 (а.с.24) та № 10023630922 від 20.10.2016 (а.с.24) відправником та одержувачем спірного вантажу зазначено - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ізоляція", а не відповідач. Позивач надав письмові пояснення в яких зазначив, що відправка товару ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Ізоляція" здійснювалася для зручності відповідача. Адресою доставки товару для позивача, яка вказана у експрес-накладних є адреса позивача, яка зазначена останнім у листі для відвантаження товару за вих. № 157/10 від 11.10.2016, а саме: м. Дніпро, смт. Ювілейне, вул.Магістральна, буд. 34 (а.с. 18). Позивач вказує, що лист з адресою для відвантаження товару за вих. № 157/10 від 11.10.2016 містився як додаток у листі направленому відповідачу 11.10.2016, отже обґрунтованим є висновок про узгодженість дій між відповідачем та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ресурс Ізоляція" щодо відправки товару для позивача. Крім того, директором відповідача та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Ресурс Ізоляція" є ОСОБА_4, підписи якої містяться на видатковій накладній №РН-0000232 та товарно-транспортній накладній № 000155 від 13.10.2016. Позивач зазначає, що видаткова накладна № РН-0000232 та товарно-транспортна накладна № 000155 від 13.10.2016 за підписом ОСОБА_4 надійшли разом з товаром, що прибув за експрес накладною № 10023223902. Проаналізувавши пояснення позивача господарський суд визнав їх такими, що підлягають прийняттю до уваги.
Як встановлено господарським судом поставка товару (фібри ПФС 10 на суму 61600,80 грн.) неналежної якості підтверджується Актом № 307 від 21.10.2016, який складено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп НТЗ".
Дослідивши наявні в матеріалах докази господарський суд дійшов наступних висновків.
Позивач при прийнятті товару від відповідача не дотримався положень пункту 3.8 ОСОБА_3 купівлі-продажу, а саме прийняв товар всупереч положень Інструкцій № П-6 від 15.06.1965 та № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями від 23.07.1975 №115 затвердженими Держарбітражем.
Пунктом 5 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, яка затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 № П-6 (далі по тексту - Інструкція П-6) визначено, що у всіх випадках, коли при прийнятті вантажу від органів транспорту виявлено невідповідність зокрема ваги вантажу даним, які вказано у транспортному документі отримувач зобов'язаний вимагати від органа транспорту відмітки на товарно-транспортній накладній або складанні акту - при поставки вантажу автомобільним транспортом.
Господарський суд, враховуючи положення пункту 5 Інструкції П-6 констатує відсутність належних доказів, які б свідчили, що відповідач позивачу поставив товар на 20 кг менше заявленої кількості. Крім того, господарський суд звертає увагу, що вимагати від органів транспорту, у разі виявлення невідповідності ваги вантажу даним, які вказано у транспортному документі, відмітки на товарно-транспортній накладній або складанні акту є обов'язком, а не правом позивача.
Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966 № П-7 (далі по тексту - Інструкція П-7) визначено порядок приймання продукції по якості, якого позивач не дотримався.
При поставці товару в межах одного міста, як у цьому випадку, приймання продукції по якості здійснюється не пізніше 10 днів після надходження продукції на склад отримувача. Приймання продукції не відбулося.
Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад отримувача, який виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Відповідний акт не складено.
Враховуючи, що товар поставлено відповідачем позивачу 13.10.2016 і станом на день прийняття рішення відсутній акт приймання товару по якості, господарський суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували поставку відповідачем позивачу товару (фібри ПФС 10 на суму 61 600,80 грн.) неналежної якості та у кількості менше заявленої.
Акт № 307 від 21.10.2016, який складено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп НТЗ" господарський суд належним доказом поставки відповідачем позивачу товару (фібри ПФС 10 на суму 61 600,80 грн.) неналежної якості не визнає з огляду на наступне.
В акті № 307 про приймання по якості пластика фібрового листового ПФС від 21.10.2016 вказано виробником (відправником) та постачальником продукції - позивача. Виробником фібри ПФС 10, яка поставлена відповідачем позивачу повинно бути відкрите акціонерне товариство "Фіброва фабрика" м. Заволжськ Івановська область Росія, що підтверджується відомостями вказаними у Специфікації № 1 і не спростовано матеріалами справи.
Позивач надав заперечення в частині того, що останній не є виробником фібри ПФС-10 про що вказано в Акті № 307 від 21.10.2016. Спірний товар придбав у відповідача. Позивач не здійснює виробництво товарів, так як це суперечить видам його діяльності. Видами діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі та оптова торгівля. Але вказаний Акт № 307 від 21.10.2016 підписаний представником позивача без зауважень.
Господарський суд дійшов висновку, що заперечення позивача та матеріали справи не містять належних доказів того, що товар який поставлено відповідачем позивачу в подальшому поставлено позивачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп НТЗ".
Беручи до уваги положення статті 678 Цивільного кодексу України господарський суд констатує, що продавець (відповідач) відповідає за недоліки товару, якщо покупець (позивач) доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Отже, враховуючи, що позивач належними доказами не довів недоліки поставленого відповідачем товару, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покласти на позивача.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. 129 Конституції України, положеннями Інструкцій № П-6 від 15.06.1965, № П-7 від 25.04.1966 зі змінами та доповненнями від 23.07.1975 № 115 затвердженими Держарбітражем, ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 655, 673, 678, 679, 680 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 449, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позовних вимог - відмовити.
Витрати по справі покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.03.2017
Суддя ОСОБА_5