07 березня 2017 року Справа № 904/9359/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.
суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд"
на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 12.12.2016
у справі№ 904/9359/14
Господарського судуДніпропетровської області
за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до1. Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ"
простягнення заборгованості
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Архіпов О.Ю.; Медведь А.В.; Поліщук К.В.;
- відповідачів 1. Дворянська О.В.; 2. повідомлений, але не з'явився;
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 2 671 580, 66 дол. США, заборгованість по кредиту у розмірі 3 520 956, 00 Євро, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172, 76 дол. США, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469, 45 Євро, пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904, 39 грн.
12.01.2015 на виконання вказаного рішення було видано наказ.
Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" (відповідач 1) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9359/14 від 12.01.2015 таким, що не підлягає виконанню у зв'язку із тим, що зазначений наказ не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 ГПК України та ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 у справі № 904/9359/14 (суддя Татарчук В.О.) задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "ТММ - Енергобуд"; визнано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2015 у справі № 904/9359/14 про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" на користь Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" заборгованість по кредиту у розмірі 2 671 580, 66 дол. США, заборгованість по кредиту у розмірі 3 520 956, 00 Євро, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 304 172, 76 дол. США, заборгованість за непогашені відсотки за користування кредитом у розмірі 392 469, 45 Євро, пеню за порушення строків сплати боргових зобов'язань у розмірі 11 409 904, 39 грн. таким, що не підлягає виконанню. Крім того, ухвалено видати на кожного з боржників окремий наказ, який має містити застереження про те, що стягнення є солідарним.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14 (колегія суддів у складі: Чередко А.Є. - головуючий суддя, судді Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.) скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 у справі № 904/9359/14; відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14, та залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2016 у справі № 904/9359/14.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
07.03.2017, через канцелярію Вищого господарського суду України від представника Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" Дворянської О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із тим, що 06.03.2017 Приватним акціонерним товариством "ТММ-Енергобуд" поштою направлено до Вищого господарського суду України заяву про відвід судді у справі № 904/9359/14.
Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання скаржника про відкладення розгляду справи з огляду на таке.
Статтями 69, 1118 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги.
07.03.2017 останній день розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14.
На час розгляду касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14 на адресу Вищого господарського суду України заява про відвід від Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" не надходила.
Водночас, 07.03.2017, в судове засідання суду касаційної інстанції з'явився повноважний представник Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" - Дворянська О.В. (довіреність від 15.11.2016).
Колегія суддів суду касаційної інстанції оголосила перерву у судовому засіданні, призначеному на 12 год. 00 хв., до 14 год. 00 хв., та надала можливість представнику скаржника Дворянській О.В. заявити відвід.
Разом з тим, після закінчення перерви в судовому засіданні Дворянська О.В. не з'явилася в судове засідання.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод та інтересів.
Звертаючись до суду із заявою про визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9359/14 від 12.01.2015 таким, що не підлягає виконанню Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд" зазначило, що наказ не відповідає вимогам ч. 4 ст. 116 ГПК України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у спірному наказі вказано два боржники, а відтак відновити порушене право можливо лише шляхом визнання даного наказу таким, що не підлягає виконанню.
Задовольняючи заяву Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд", місцевий господарський суд виходив з того що, господарським судом всупереч вимог Закону України "Про виконавче провадження" не було видано накази щодо кожного із відповідачів окремо.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про відсутність підстав для задоволення заяви Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13.06.2007 № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007 одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, місцевим господарським судом на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 у справі № 904/9359/14 видано один наказ від 12.01.2015 про примусове виконання рішення щодо солідарного стягнення заборгованості із відповідачів.
Згідно із ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
За змістом вказаної норми вбачається, що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок одного з них або з обох (декількох) зобов'язаних осіб у межах загальної суми боргу.
Відповідно до ч. 5 ст. 84 ГПК України якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Частиною 4 ст. 116 ГПК України (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) передбачено, що якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
У абз. 3 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) було роз'яснено, що якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже, ст. ст. 84, 116 ГПК України, ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", та постановою пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) не передбачено видання окремих наказів при задоволенні позову до солідарних боржників.
У даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення суми боргу саме шляхом пред'явлення позову до солідарних боржників. Відтак, визначення у наказах якихось часток для стягнення їх з відповідачів суперечило б рішенню суду та ч. 4 ст. 116 ГПК України, про що цілком вірно зазначив суд апеляційної інстанції.
Водночас, згідно із ст. 117 ГПК України, господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню. У разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, накази господарських судів.
Статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент видання спірного наказу) передбачено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірний наказ відповідає вимогам встановленим до виконавчого документа ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", про що також свідчить відкриття 19.02.2015 Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавчого провадження № 46594034 з примусового виконання наказу № 904/9359/14 від 12.01.2015 та приєднання 04.03.2015 виконавчого провадження № 46594034 до зведеного виконавчого провадження № 46774408.
Крім того, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, у матеріалах справи відсутні докази виконання боржниками наказу господарського суду у справі № 904/9359/14 від 12.01.2015 повністю чи частково, як підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передбаченої ч. 4 ст. 117 ГПК України.
Разом з тим, Приватне акціонерне товариство "ТММ-Енергобуд", звертаючись до суду із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не зазначило, відповідно до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, яким чином порушуються його права чи охоронювані законом інтереси, як боржника у даній справі; виданням Господарським судом Дніпропетровської області одного наказу про стягнення суми боргу з солідарних боржників, та в якому зазначено, що право стягнення є солідарним.
З огляду на викладене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/9359/14 від 12.01.2015 таким, що не підлягає виконанню.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).
Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТММ-Енергобуд" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 у справі № 904/9359/14 залишити без змін.
Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО
Судді Т.Л. БАРИЦЬКА
В.І. КАРТЕРЕ