Справа № 369/3325/16-ц
Провадження № 2/369/269/17
Іменем України
02.03.2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Волчко А.Я.
при секретарі Раситюк М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, -
У квітні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 7 грудня 2015 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2015 року, розірвано шлюб, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_2, який був зареєстрований 25 жовтня 2003 року у відділі реєстрації громадянського стану Києво-Святошинського районного управління юстиції в Київській області, актовий запис № 370.
Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій зараз 10 повних років, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, якому зараз 8 повних років, дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, якій зараз 4 повних роки.
На даний час позивач та діти проживають в її батьків-пенсіонерів в м. Носівка Чернігівської області.
Угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, сторонами не досягнуто.
За час подружнього життя із ОСОБА_2 вони отримали згідно розпорядження №2 від 13 травня 2005 року органу приватизації Чабанівської селищної ради право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, а потім придбали іншу 1/2 частину цієї квартири відповідно до договору купівлі-продажу Р № 2058 від 23 листопада 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л.
Позивач та відповідач суттєво поліпшили та збільшили вартість квартири.
В 2007 році провели ремонт великої кімнати, в якій провели зонування, поклейку обоїв, стяжку стелі, зробили нову електророзводку, придбали нові люстри, замінили балконний блок, вікно і двері, всі роботи виконувались самостійно. На придбання матеріалів і обладнання сторони витратили близько 10000 гривень, що еквівалентно 1980 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 5 гривень 5 копійок).
В 2009 році провели ремонт ванної кімнати та санвузла, поклали кахельну плитку, замінили ванну, встановили душову кабіну, поміняли сантехніку (змішувачі, розводка труб, замінили унітаз) всі роботи виконувались самостійно. На придбання матеріалів і обладнання сторони витратили близько 6 000 гривень, що еквівалентно 850 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 6 копійок).
В 2010 році сторони замінили старі батареї опалення на секційні, на що витратили близько 2 000 гривень, що еквівалентно 250 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 98 копійок).
В 2012 році сторони провели ремонт балкону, замінили вхідні двері, замінили вікна балкону, утеплили підлогу та стіни, оббили вагонкою стіни та стелі, всі роботи виконувались самостійно. На придбання матеріалів та обладнання сторони витратили близько 11 000 гривень, що еквівалентно 1378 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 98 копійок).
В 2013 році провели ремонт малої кімнати, зробили стяжку стелі, поклеїли обої, на підлозі постелили ламінат, замінили люстру, а також замінили вікна на кухні, всі роботи виконувались самостійно, на що витратили близько 7500 гривень, що еквівалентно 938 доларам США ( при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
В 2013 році закінчили ремонт кухні та коридору, поклали вінілову підлогу, провели стяжку стін і стелі, замінили електропроводку, провели монтаж коробів на стелі, поклеїли обої, зробили кахельну робочу стінку, поставили нові меблі, керамічну раковину, духовку і варочну поверхню, фігурне підвіконня, поставили міжкімнатні двері, роботи виконувались самостійно, на що витратили 47 000 гривень, що еквівалентно 5882 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
На сьогоднішній день ринкова вартість 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 становить близько 1 450 000 гривень, що еквівалентно 54 500 доларам США.
Вказаний показник визначений за середніми показниками вартості відповідних квартир при наданні оголошень про продаж в мережі інтернет.
За таких обставин, за час шлюбу із ОСОБА_2 ними внаслідок спільних грошових та трудових затрат здійснено покращення спірного нерухомого майна.
Крім того, в 2007 році придбали холодильник "LG" за 4500 гривень, що еквівалентно 891 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 5 гривень 5 копійок).
В 2008 році придбали пральну машину «Самсунг» за 1400 гривень, що еквівалентно 277 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 5 гривень 5 копійок).
В 2011 році придбали розсувні двері для шафи-купе за 1500 гривень, що еквівалентно 189 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
В 2012 році придбали софу за 2500 гривень, що еквівалентно 313 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
В 2013 році придбали водонагрівач «Gorenje» за 1800 гривень, що еквівалентно 225 доларам США (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
В 2014 році придбали бувший у використанні автомобіль «Рено» за 16 000 гривен що еквівалентно 2003 доларам США, (при курсі гривні до 1 долара США 7 гривень 99 копійок).
Згідно рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2015 року, яке набрало чинності 24.11.2015 року, з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.05.2015 року до досягнення дітьми повноліття.
З травня місяця 2015 року позивач з дітьми проживає у своїх батьків - пенсіонерів.
Відповідач не бере участі у вихованні дітей, а також майже не бере участі у їх утриманні ні в грошовій, ні в натуральній формі. З травня місяця 2015 року приїжджав до дітей в вересні місяці 2015 року на день народження сина ОСОБА_7 та привіз дитячий велосипед, та присилав в кінці січня місяця 2016 року 6400 гривень.
Відповідач зареєстрований підприємцем, але в звітах в податковій службі показує нульові доходи, займається ремонтами квартир та іншими ремонтами, таким чином не можливо простежити його заробіток (доход).
На даний час аліменти позивач не отримує. Тих мізерних коштів, на які живуть, вірніше животіє позивач та діти, не те що недостатньо, їх взагалі нема для забезпечення їхнього (дітей) фізичного, духовного розвитку та лікування.
Тому позивачем ставиться питання про збільшення її частки при вирішенні спору про поділ майна.
Тому позивач просила суд ухвалити рішення, яким поділити майно, набуте нею за час шлюбу із ОСОБА_2: виділити ОСОБА_1 у власність 1/2 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яку позивач оцінює в 725 000 гривень; холодильник «LG», вартістю 11700 гривень, пральну машину «Самсунг» вартістю 3600 грн., автомобіль «Рено» вартістю 52000 грн., всього на загальну суму 792 300 гривень. Згодна на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно. Виділити відповідачу ОСОБА_2 у власність 1/2 частину двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яку позивач оцінює в 725 000 гривень, софу вартістю 8200 грн., водонагрівач «Gorenje», вартістю 5800 грн., всього на загальну суму 739000 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задоволити в повному обсязі.
Відповідач та його представник проти вимог позову заперечували та просили в позові відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін по справі та покази свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, 25 жовтня 2003 року було зареєстровано шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області шлюб, актовий запис № 370.
Від цього шлюбу у сторін народилося троє дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, що вбачається зі свідоцтв про народження Серії НОМЕР_3 від 23 квітня 2005 року, серії НОМЕР_4 від 27 вересня 2007 року, Серії НОМЕР_5 від 12 липня 2011 року.
На підставі розпорядження керівника органу приватизації Чабанівської селищної ради від 13 травня 2005 р., Органом приватизації Чабанівської селищної ради було видано свідоцтво про право власності на житло від 13.05.2005 р. Відповідно до даного свідоцтва квартира що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить гр. ОСОБА_2 (1/2 ч.) та ОСОБА_9 (1/2 ч.).
Квартира приватизована ними згідно з законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
23.11.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири , за яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_2 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 Договір посвідчено приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Хоменко Т.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 2058.
Відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.11.2015 р. у справі № 369/5327/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, було задоволено в повному обсязі позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_8, аліменти на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9, на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.05.2015 року до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07.12.2015 року було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, та зареєстрований 25 жовтня 2003 року зареєстрували у відділі реєстрації актів громадянського стану Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області шлюб, актовий запис № 370.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 59 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
В силу ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Відповідно до п.23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляду справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року за № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), у тому числі тих, що тимчасово відсутні й за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Оскільки, приватизація є безоплатна передача квартири у приватну власність, то спільна власність виникає лише серед учасників приватизації, і не породжує спільної сумісної власності подружжя.
З наведеного вище, суд приходить до висновку що 1/2 частини квартири № 74, що знаходиться в будинку № 6-В по вулиці Машинобудівників в селищі міського типу Чабани, Києво-Святошинського району, Київської області, була набута відповідачем ОСОБА_2 в порядку реалізації права наданого Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», а отже дана частина квартири є його особистою приватною власністю та не підлягає поділу між подружжям.
В той же час інша 1/2 частини спірної квартири, що була набута відповідачем в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 23.11.2011 р., в силу ст. 60 СК України належить сторонам на праві спільної сумісної власності. А отже кожному з них належить по 1/4 частині квартири від набутої за відплатним договором частини квартири.
Тому, суд визначає що при поділі майна подружжя позивачу ОСОБА_1 необхідно виділити у власність 1/4 частини квартири, а відповідачу ОСОБА_2 необхідно виділити у власність 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4.
А отже позовні вимоги щодо поділу квартири підлягають частковому задоволенню.
Суд, відмовляє в повному обсязі в іншій частині позовних вимог що стосується поділу інших речей, оскільки позивачем не було надано суду жодного допустимого та належного письмового доказу в підтвердження існування даного майна та набуття його під час шлюбу сторонами.
Також позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що розмір аліментів, які вона одержує відповідно до рішення суду, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування їх дітей.
У ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
В силу ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог. У вимогах щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд відмовляє, оскільки позивачем не надано доказів підтвердження сплати коштів відповідному адвокату що надавав їй правову допомогу.
Відповідно до ст.ст. 3, 15, 16, 368, 369 ЦК України ст.ст. 59, 60, 69, 70 СК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 15, 59, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Виділити у власність ОСОБА_1 1/4 частини квартири АДРЕСА_5
Виділити у власність ОСОБА_2 3/4 частини квартири АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 906 грн. 25 коп.
У решті вимог позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Волчко А.Я.